Геоморфологічна будова Київської області

Рефераты по астрономии » Геоморфологічна будова Київської області Скачать

НаУКМА


Кафедра екології


Реферат з курсу “Геоморфологія”


На тему

Геоморфологічна будова Київської області.”


Виконано студентом ФПН-3 Заклецьким Олександром

Викладач :

Доцент Чирка Віталій Гордійович

Київ 1999 р.

Територія знаходиться в межах специфічного орографічного вулу в котрому сходяться межі трьох крупних орографічних областей : Придніпровська височина Придніпровська та Полісська низовина . Тому в загальному орографічному плані території чітко виділяються три її різні орографічні частини що відповідають тим орографічним областям що я щойно пригадував ; ці області різні за геоморфологічною будовою . Це видно по концентрації форм рельєфу різної генези на певних участках неоднаковим набором та інтенсивністю сучасних геоморфологічних процесів різними по ступеню глибини та густини розчленування поверхні і т.п. З урахуванням всіх цих особливостей відокремлюються більш узагальнено окремі райони та підрайони .

На території що ми розглядаємо можно відокремити такі райони :

Зона змішаних лісів – Київське або Українське Полісся .

Лісостепова зона – Придніпровська височина (Київське плато ) та дніпровська лівобережна трасова рівнина .

Київське Полісся

По типам та формам рельєфу тут можно відокремити три геоморфологічних райони :

Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина .

Ниже—Тетеревська аккумулятивна аллювіально-зандрова рівнина .

Макаровська моренно-зандрова рівнина .


Північна половина правобережної частини області—Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина південною межою котрої є північна половина Іванківського району . По будові сучасної поверхні можно визначити що вона належить до відкладень льодового комплексу середньочетвертинного періоду а також до верхньочетвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно—алювіальних утворень .

Міжрічні простори цього району являють вирівняні алювіально-водольодовикові алювіальні та понижені слабохвилясті моренно-водольодовикові слаборозчленовані рівнини яким властив високий рівень грунтових вод .

Значні площі зайняті річками Уж та Прип’ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин виположені та терасовані .

Значну роль в сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівней належить еоловим утворенням а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччах сучасним органогенним утворенням .

Північна половина представлена моренною рівниною поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок що мають часто заболочені пойми ( 4 8%) . Перші надпойменні тераси що були складені товщею верхньочетвертинного алювію зустрічаються лише на окремих ділянках . На незакріплених ділянках терасових рівней розвинуті еолові форми .

Нижньо-Тетеревська акумулятивна низьменна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерев . Південна її границя орієнтовно проходить по лінії від гирла річки Білки через Бородянку Димер до гирла річки Ірпень . На відміну від попереднього району тут набагато більше розвинуті водно-льодовикові відкладення на значних плщах розповсюджені алювіальні відкаладення ; морена розмита та зустрічається не часто .

Територія представлена вирівненими слоборозчленованими рівнинами ( правий берег річки Тетерев ) зниженими плоскими слаборозчленованими рівнинами ( міжрічча річок Тетерев та Здвиж ) та підвищеними холмисто-хвилястими рівнинами ( міжрічча річки Здвиж та річки Ірпень ).

Міжріччам властива слабка дренажність та високий рівень грунтових вод . Долина р. Тетерев характеризується лівобічною асиметрією .

Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського Вишгородського Іванківського районів . Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю місцями ускладненою еоловоми формами рель’єфу що чергуються з відносно пониженими та заболоченими просторами междуріч .

Значні плщі заняті річковими долинами Тетерева Здвижа Ірпеня та їх притоків . Долини річок при глибині врізу до 30-35 м характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин викладені та терасовані . Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рель’єфу що часто чергуються з болотними масивами .

У Бородянки та Димера розповсюджені лессові “острови” в межах яких значно розвинуті невластиві полісським районам яружні форми .

В геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється пойма та два хорошо розвинутих рівнянадпойменних терас . Поверхні широких пойм ускладнена еоловими формами ( гряди та пісчяні вали ) багаточисленними старицями та потоками . Потужність сучасних алювіальних відкладів ( пісків ) місцями досягають 20-25 м . Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижних частинах течії річок верхньочетвертинними пісками та суглинками що досягають потужності 15-20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженним розвитком . Тільки в долині р.Тетерев друга надпойменна тераса ( висотою 12-15 м) місцями досягає ширини 2-3 км . Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.

Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся . Абсолютні відмітки досягають 180 м та більше глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені головним чином відкладами палеогену поверхня яких в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів . На більшій частині території райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски що залягають в морені . Їх потужність в середньому дорівнює 6-8 м потужність горизонту морени досягає 7-10 м. На ряді ділянок піски що складають поверхню заміщюються пилуватими суглінками озерного походження а також слоїстими лессовидними суглінками потужністю 6-8 м : лессовидні суглінки складають так звані лессові “острови” ( Вишгород та ін. ) в межах яких помітно змінюється характер рель’єфу виявляюща ознака – розчленованість невеличкими ярами рівнинами промоїнами . В західній частині району ( Макаровський район ) опосередковано на поверхню виходить морена . Такі поверхні (які як правило не мають покрова водно-льодовикових пісків ) утворюють Макаровську моренну западину . Поверхня рівнини на баготьох ділянках ускладнена пісковими грядами холмами заболоченними зниженнями на ній зустрічаються моренні холми вали .

Глибина врізу 30-40 рідко 50 м. В будові долин приймає участь окрім пойми два рівня надпойменних террас . Контури долин у більшості випадків нечіткі коренні схили виложені вони широкі . Долини річок відрізняються наявністю широких часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торфяників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень . Її пойма досягає ширини 2-3 км відносна висота в середньому 0 3-0 4 метри . Поверхня пойми місцями заторфована чи ускладнена пісковими грівами та валами .

Перша надпойменна тераса виражена морфологічно більш чітко в лівобережній частині долини де відносна висота її складає 7-8 м. Поверхня тераси часто вщхолмлена за рахунок розвитку піскових валів гряд дюноподібних утворень що чергуються з заболоченими ділянкам . На ділянках де в будові алювію тераси значну удільну вагу займають суглинкові породи поверхня останньої прорізана неглибокими ярами що відкриваються в пойму р.Ірпень . Потужність пісчано-суглиністого алювію що складають терасу 15-17 м.

Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабо . При відносній висоті 15-20 м вона досягає ширини 2 5-3 м. На багатьох ділянках тераса з поверхні складена пісковими відкладами що підпадають еоловій переробці . З еоловою переробкою пов’язана хвилястість тераси з розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями що чергуються з котловинами видування . Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. В місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси та пов’язані з ними яружні форми .


Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка що приєднується до правого корінного схилу долини р.Дніпро . Тут з поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків на відміну від просторів що її оточують що характеризуються більшею розчленованістю та ерозійними формами .

Тут вище місцевого базісу ерозії залягають товщі бурих та пестрих глин а також мергелей київської світи палеогену що є однією з причин розвитку зсувних процесів . В корінному схилі долини р.Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані в два яруса . Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40-50 м. В ярах що розчленяють схил долини Дніпра виникають опвзні-потоки в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали .

На відкритих схилових поверхнях пестрі та бурі глини вивітрюються виникають оповзні-опливини . В їх розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища . У ст.Петровци абразійні процеси сприяють оживленню сучасної оповзневої діяльності . Активізація оповзней тут також пов’язана з виклінуванням водоносного горизонту берегової світи палеогена в верхній частині корінного схилу долини Дніпра .

Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини . Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м поступово зменьшуючись к півночі та у напрямку північ-схід .

В межах регіону що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато) з широким розвитком лесов та лесовидних порід на міжрічних просторах що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик Барахти Велика Ольшанка та ін. )

З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .


Фастівська слабохвиляста рівнина .

Більша частина цього району в геоструктурному відношенні розташована в межах північно-східного схилу Українського щита та лише крайні південні його ділянки розташовані власно на щиті . В геологічній будові району з дочетвертинних порід велику роль відіграють палеогену та неогену що оголюються на поверхню по лініям ерозійних врізів . В долині р.Унави оголюються докембрійські кристалічні породи поверхня котрих нахилена в північному та північно-сходному напрямках . Полтавські відклади ( каоліністі піски ) внаслідок ерозійних розмивів мають острівне розповсюдження . На міжрічкових просторах широко представлен горизонт пестрих глин крупними плямами розповсюджені також бурі глини .

Четвертинні відклади представлені товщею нижньочетвертинних озерних суглинків що перекриваються утвореннями дніпровського льодовикового комплексу (підморена морена та надморена товщі) на яких залягає покров лессов та лесовидних суглинків . Потужність покрову четвертинних відкладень досягає 15-23 м на міжрічкових просторах на схилових поверхнях вона збільшується до 30 м.

Поверхня району слабохвилястая з абсолютними відмітками 220-180 м на міжріччах помірно розчленована яружно-балковою мережею систем річок Ірпінь Унава Каменка . Придолинні ділянки розчленовані яружною ерозією ( селища Козичанка Сосновка Снигурівка та ін. ) . В північно-західній частині району ступінь розчленованості поверхні на міжріччах помітно зменьшується домінують вирівнені поверхні з помітно викладеними схилами . На таких поверхнях в товщі лесових порід деколи проявляються просадкові явища ( південна частина Фастівського району).

В долинах річок Ірпень Унава Каменка разом з поймою розвинута перша надпойменна тераса що складена

З поверхні товщею алювіальних пісків що іноді страждають від еолових процесів . Товща алювіальних відкладень пойм річок залягає на докембрійських та палеогенових утвореннях її потижність коливається в межах 10-12 м.є Перші надпойменні тераси річок Ірпеня Унави Каменки складені товщею верньочетвертинного пісково-суглиністого алювію потужністю до 18 м . В схилових частинах долин слабо розвинуті зсувні процеси . Оповзні зустрічаються частійше на горизонтах морени та дуже рідко на горизонті бурих та пестрих глин .


Гребінковсько-Кагарликська плоскохвиляста рівнина .

Поверхня цього району відрізняється широким розвитком плоских поверхней та міжрічкових просторів майже не зачеплених ерозією . Абсолютні відмітки поверхні району коливаються в межах 180-210 м в межах поверхней ерозивних врізів вони зменьшуються до 165 м. В будові рельєфу велика роль належить четвертинним відкладам . Останні представлені товщею лессів та лессовидних суглинків потужністю до 12-15 м що залягають на відкладах дніпровського льодовикового комплексу .

По линії ерозійних врізів на поверхню не рідко оголюються відклади неогену та палеогену .

Міжрічні простори що являють собою частини пластово-денудаційної рівнини на придолинних ділянках підпадають під сучасні ерозійні процеси . Яружні форми розвинуті як правило на схилах балок що врізані в товщу четвертинних та неогенових утворень . На майже плоских безстокових поверхнях міжріч що складені товщею лессів та лессовидних суглинків мають розвиток просадкові явища з якими пов’язані скоплення блюдцеподібних понижень поверхні рідко сягаючих інтервалу діаметрів 10-50 м (Південно-західна частина Кагарликського району ).

Ржищівська сильнорозчленована рівнина займає територію що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра . Це один з найбільш густо та глибоко розчленованих районів Середньодніпровської рівнини . Абсолютні відмітки поверхні тут коливаються у межах 203-197 м . Поверхня району відрізняється перепадом відносних висот особливо на ділянках глубокого ерозивного розчленування . В його межах майже скрізь вище місцевих базісів ерозії залягають відклади неогену та палеогену яким належить велика роль у будові рель’єфу .

Тепер ми порозмовляємо про найбільш густо та глибоко розчленовану ділянку поверхні придніпровської частини підрайону що ми тут розглядаємо . Правий корінний схил долини Дніпра піднімається тут над урізом води Канівського водосховища на 100-130 м він ізрізан глибокими посіченими ярами ускладений багаточисленними оповзнями . В умовах широкого розвитку на міжрічкових просторах лессов та лессовидних порід що легко піддаються ерозійному розмиву ця частина регіону характеризується широким розповсюдженням форми лессової морфоструктури . До них належить багаточисленні форми лессових пород на схилових поверхнях міжрічча та балочно-яружних форм круті поверхні схилів глибоко врізаних ярів і т. п.

В долинах річок Червоної та Борбиці глибина врізу яких досягає 50-60 м відслідковується пойма та перша надпойменна тераса що нерівномірно розвинуті вздовж течії цих річок . Надпойменні тераси ціх річок належать до типу акумулятивних вони складені товщею верхньочетвертинного алювію в літологічному складі останнього домінують піски з підлеглим розвитком супісей та суглинків . Потужність алювіальної товщи тут сягає 10-15 м. Корінним ложем алювію скрізь слугує розмита поверхня палеогенових відкладень .

Сучасна морфоструктура Ржищевської сильнорозчленованої височини в межах регіону що ми розглядаємо формується в процесі активного ерозіонного розчленування поверхні що складена товщею лессів та лессових порід розвитку оповзневих та суфозійних явищ на поверхнях схилів просадочних явищ на плоских ділянках рівнинних просторів еолової переробки пісків на низьких терасових рівнях .

Процеси яружної ерозії сприяють виникненню багаточисельних берегових приводороздільних та донних ярів на розвитку яких благотвірно впливають особливості геологічної будови цієї частини підвищення ( іноді помітні перепади відносних висот поверхні в положенні відносно місцевих базісів ерозії ) кліматичні гідрогеологічні та інші умови . Найбільш інтенсивно розвиваються яружні форми в полосі що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра а також до схилів крупних балок що розчленяють поверхню району . На поверхнях схилів придолинних та прибалкових ділянок а також схилах крупних ярів в сприятливих геоморфологічних геологічних гідрогеологічних та в цілому фізико-географічних умовах в межах височини часто виникають сприятливі умови для зсувних явищ . З цього приводу форми оповзневої морфоструктури розвинуті вздовж правого корінного схилу Дніпра та на схилах долин всіх його правих притоків . Як правило оповзні тут морфологічно відрізняються . В долині річок Леглич Червоної Бобриці мають місце двухярусні оповзневі утворення де верхній ярус оповзней розвинуто на бурих та пестрих глинах а часто і на морені нижній ярус розвинуто на мергелях київської світи палеогена .

Васильківсько-Обухівська розчленована долина займає значний простір району що ми розглядаємо . На більшій своїй частині це пластово-денудаційна наклонна рівнина з розвинутими в своїх межах неширокими слабохвилястими іноді плоскохвилястими міжріччами з абсолютними відмітками 190-196 м. Характерною особливістю району є поступове збільшення глибини та густини розчленування його поверхні в східному та північно-східному напрямках а також помітна ерозійна враженність придолинних ділянок де активний розвиток отримують сучасні ерозійні процеси. Тут на схилових поверхнях окрім всього розвиваються оповзневі та суфозійні процеси .

Поверхня району розчленована долинною мережею . Долини річок Стугни Червоної Сквірки Либіді та інших в цілому виявляють найважливійші особливості геоморфологічної будови що властиві річковим долинам північно-східного схилу Українського щита . Їх ширина також як і глибина врізу поступово збільшуються вниз по течіям річок на корінних схилах відсутні денудаційні форми рельєфу що складаються з дочетвертинних порід в долинах річок отримують розвиток типові акумулятивні террасові рівні днища схилів відрізняються поступовими ухиленнями .

Характерної в ряду цих долин є долина р. Стугни правої притоки Дніпра. У її межах виділяється заплава і дві надпойменні тераси. Перша надпойменна тераса з поверхні викладена товщею піскового верхньочетвертинного алювію схильного на ділянках не закріплених рослинним покровом еоловій переробці селищ Піски Старі Безрадичі Нові Безрадичі й ін. Друга надпойменна тераса перекривається товщею лессоподібних суглинків а в її межах у багатьох місцях розвиваються сучасні ерозійні процеси.

Страницы: 1 2