Екологія земноводних Особливості будови і фізіології органів земноводних

Рефераты по астрономии » Екологія земноводних Особливості будови і фізіології органів земноводних Скачать

Реферат з зоології


1. 11.5. Екологія земноводних. Особливості будови і фізіології органів земноводних. Основні представники. Роль та значення в житті людини. Охорона земноводних.

2. 12.1. Плазуни – перший клас наземних хребетних тварин.

3. 12.2. Основні органи плазунів. Систематичний аналіз класу плазунів.


КЛАС ЗЕМНОВОДНІ АБО АМФІБІЇ

(AMPHIBIA)


В історії розвитку хребетних амфібії або земноводні були пер­шими далеко не досконалими наземними тваринами з дуже обме­женими можливостями поширення на суші.

Дорослі амфібії більшу частину свого життя проводять у воді або тримаються по­близу водойм у вогких місцях їх дуже просто збудовані легені не забезпечують повністю обмін газів і функцію дихання виконує також і шкіра а це можливо лише при умові достатньої вологості. Личинковий розвиток амфібій як правило відбувається у воді.

Амфібії представлені порівняно невеликою кількістю видів дрібних форм які розподіляються між такими трьома рядами:

ряд хвостаті до яких належать тритони саламандри амблі­стома та ін.;

ряд безхвості — земляні жаби водяні жаби та ін.;

ряд безногі — невелика група червоноподібних амфібій що риються в землі і в зв'язку з цим втратили кінцівки (черв'яки) безногі живуть у тропічному поясі Америки Африки Індії.

Шкіра амфібій гола; містить значну кількість багатоклітинних залоз що виділяють слиз; у багатьох секрет шкірних залоз отруй­ний. Шкіра має багато кровоносних судин що зв'язане з її дихаль­ною функцією. Від підлеглої мускулатури шкіра в багатьох місцях відокремлена великими лімфатичними просторами. Амфібії періо­дично линяють скидаючи старий епідерміс як тріснутий чохол.

Внутрішній скелет характеризується рядом особливостей що розвинулися в зв'язку з переходом до наземного способу життя. В хребті з'являються два нових відділи яких не було в риб і які характерні для наземних хребетних — шийний і крижо­вий. В результаті хребет поділився на чотири від­діли: шийний тулубовий крижовий і хвостовий.

Череп сучасних ам­фібій містить багато хря­щових і небагато кістко­вих елементів.

У амфібій є: парні носові лобні і тім'яні кістки; з боку черепної коробки (в слуховій ділянці) ле­жить парна луската кістка (os squamosum). Під нюховою ділянкою розміщений парний сошник (vomer).

Язик мускулистий ів різних амфібій різної форми.

У порожнину рота у амфібій відкриваються протоки слинних залоз секрет яких служить для змочування поживи (прямої) кишки перетворений у клоаку куди відкриваються протоки сечостатевої системи.

Органи дихання амфібій: зябра властиве личинкам усіх сучасних амфібіям усе життя яких проходить у воді. У решти амфібій в дорослому стані функцію дихання викону­ють легені і шкіра. Легені амфібій примітивні.

В деяких хвостатих амфі­бій є більш чи менш довге дихальне горло.

Cерце амфібій як відзначалося складається з двох тонкостінних передсердь і загального мускулистого шлуночка.

Амфібії походять від давніх кистеперих риб плавальний пузир яких перетворився в орган повітряного дихання — легені а плавці стали настільки масивними що ними можна було користуватись як лапами. Ці дві особливості і стали основною передумовою для виходу на сушу. Амфібії з'явилися уже в девоні і досягли надзвичайного розквіту в кам'яновугіль­ний період.

Типовими представниками найдавніших амфібій кам'яновугільного періоду є стегоцефали або панцирноголові.

Стегоцефали дали початок сучасним амфібіям а також вищим хребетним — давнім рептиліям або плазунам.


КЛАС ПЛАЗУНИ АБО РЕПТИЛІЇ

(REPTILIA)


Плазуни або рептилії (ящірки змії крокодили черепахи та ін.) — справжні наземні хребетні. Якщо деякі рептилії і живуть у воді то це явище вторинне. В будові і розвитку рептилій по­рівняно з земноводними сталися важливі зміни що дали змогу рептиліям повністю порвати з водним середовищем і дуже поши­ритися на суші.

Насамперед у рептилій розвинулися досконаліші ніж в амфібій легені і кровоносна система які забезпечують відносно ви­сокий рівень газообміну в наземно-повітряних умовах. В зв'язку з цим шкіра втратила значення додаткового органу дихання і потреба в підтриманні її вологості відпала. Шкіра стала сухою в ній утворилися рогові луски або щитки що захищали тіло від висихання (і механічних пошко­джень).

Пристосування до наземних умов ішло й іншими напрямами: стався перехід від зовнішнього до внутрішнього запліднення і виник ряд особливостей завдяки яким зародок міг розвиватися на суші. По-перше відкладувані реп­тиліями яйця містять величезну кількість жовтка який є поживою для зародка і вкриті щільною шкірястою або вапнистою шкара­лупою яка добре захищає заро­док від несприятливих зовнішніх впливів. По-друге навколо зарод­ка утворюються зародкові оболон­ки які забезпечують з одного боку захист зародка від висихання і механічних пошкоджень і з другого — його дихання киснем повітря до початку функціонування легень.


ЗАГАЛЬНИЙ НАРИС БУДОВИ РЕПТИЛІЙ


Шкіра рептилій не має залоз суха і вкрита роговими лусками Щітками або суцільним роговим панциром. Ці рогові утворення часто підстилаються шкірними окостеніннями (кістковий панцир У черепах). Ящірки і змії періодично линяють — скидають старий роговий покрив і замінюють його молодим.

Внутрішній скелет рептилій характеризується рядом особли­востей що розвинулися в рептилій у зв'язку з пристосуванням їх до сугубо наземного способу життя. Скелет рептилій порівняно з скелетом їх предків—давніх амфібій (стегоцефалів) легший і одночасно міцніший і забезпечує більшу рухливість тварини.

Хребет поділяється на п'ять відділів: шийний грудний поперековий крижовий і хвостовий.

Череп рептилій костеніє майже повністю. Покриття чере­па найдавніших рептилій являло собою суцільний важкий панцир.

Скелет кінцівок і їх поясів у рептилій має типову будову п'ятипалих кінцівок наземних хребетних. У зв'язку з деякими змінами в положенні кінцівок по відно­шенню до тулуба рухливість плазунів знач­но зросла. У деяких рептилій (безногі ящір­ки змії) в зв'язку з пересуванням шляхом змієподібних вигинань свого тіла в умовах густої трав'янистої рослинності або серед каміння кінцівки редукувалися.

Органи травлення рептилій більш диференційовані ніж в амфібій; відді­ли кишкового тракту відокремлені краще. На межі товстої і тонкої кишок відходить зачаткова сліпа кишка. Закінчується кишеч­ник клоакою.

Мал.1. Розрізана ящірка (самець):

1 – стравохід; 2 – шлунок; 3 – печінка; 4 – жовчний міхур; 5 – підшлункова залоза; 6 – дванадцятипала кишка; 7 – товста кишка; 8 – клоака; 9 – селезінка; 10 – трахея; 11 – легені; 12 – ліве передсердя; 13 – праве передсердя; 14 – шлуночок; 15 – спинна аорта; 16 – права сонна артерія; 17 – сонна протока; 18 – сім’яник; 19 – придаток сім’яника; 20 – нирка; 21 – сечовий міхур.


Органи дихання. Ди­хальні шляхи утворені трахеєю яка відходить від гортані і поділяється ззаду на два бронхи що входять у легені. Акт дихання як зазначалося здійснюється шляхом розширень і стиснень грудної клітки з допомогою черевних і межреберних м'язів.

У кровоносній системі рептилій порівняно з амфібіями стався ряд важливих змін що забезпечувало досконаліший розподіл артеріальної і венозної крові по судинах великого і малого кіл кровообігу.

Нервова система і органи чуттів розвинені краще ніж в амфібій. З особливостей у будові головного мозку треба відзначити появу в бокових ділянках покриття великих півкуль поверхнево-розміщеної сірої речовини (нервові клітини особливого типу) яка є зачатком кори великих півкуль. Ця кора є головним чином вищим нюховим центром і лише незначна її ділянка відповідає корі ссавців. Тому кора великих півкуль рептилій дістала назву первинного або давнього плаща.

Органи розмноження представлені: у самців – сім’яниками і сімянопроводами (вольфові канали) у самок – яєчниками і яйцепроводами (мюллерові канали). Статеві протоки як і сечоводи впадають у клоаку.

Запліднення внутрішнє. Яйця відкрадаються на суші. Деякі рептилії живородящі. Проте зародок який розвивається в статевих шляхах живиться жовтком яйця.