Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії

Рефераты по международным отношениям » Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему:

Аналіз міжнародних економічних відносин України Угорщини Франції та Бразилії

Студента III курсу групи УС-

спеціальності "Міжнародна економіка" (прізвище ім'я по батькові)

Науковий керівник: вчене звання наукова ступінь посада

(прізвище ім'я по батькові)

Київ -2008


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІК УГОРЩИНИ ФРАНЦІЇ БРАЗИЛІЇ ТА ЇХ ПОЛІТИЧНИЙ РІВЕНЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН З УКРАЇНОЮ

1.1. Угорщина

1.1.1 Загальна інформація про Угорщину географічне положення населення та державний устрій Угорщини

1.1.2 Економічна ситуація в Угорщині

1.1.3 Загальна характеристика відносин Україна – Угорщина

1.2. Франція

1.2.1 Загальна інформація про Францію географічне положення населення та державний устрій Франції

1.2.2 Економічна ситуація в Франції

1.2.3 Загальна характеристика відносин Україна – Франція

1.3. Бразилія

1.3.1. Загальна інформація про Бразилію географічне положення населення та державний устрій Бразилії

1.3.2 Економічна ситуація в Бразилії

1.3.3 Загальна характеристика відносин Україна – Бразилія

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ УГОРЩИНОЮ ФРАНЦІЄЮ ТА БРАЗИЛІЄЮ

2.1 Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Угорщиною Францією і Бразилією

2.2 Рівень міжнародної міграції трудової сили між Україною та Угорщиною Францією і Бразилією

2.3 Міжнародні валютно-фінансові відносини між Україною та Угорщиною Францією і Бразилією

2.4 Міжнародне науково-технічне співробітництво та економічна інтеграція між Україною та Угорщиною Францією і Бразилією

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Основними показниками які визначають економічну позицію країни в міжнародному співтоваристві є наступні 4 категорії:

1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.

2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку.

3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку.

4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій).

1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.

Серед сучасних моделей економічного розвитку притаманних країнам з найбільш розвиненою ринковою економікою виділяють такі:

- англосаксонську неоліберальну модель (США Великобританія Ірландія Нова Зеландія) яка характеризується повним пануванням в економіці приватної власності окремих осіб підприємств фірм банків великих компаній серйозним демонтажем ролі держави в економіці й мінімально необхідним втручанням її в господарські процеси. Економічний розрахунок повністю ґрунтується на цінах вільного ринку і факторів виробництва. Соціальна безпека людей досягається самоорганізацією учасників ринку;

- соціально-ринкову модель (континентальні країни Західної Європи Канада Ізраїль) яка подібна до попередньої однак допускає більшу частку державної власності в економіці. Визнаючи високі соціальні витрати як неминучу ціну суспільної злагоди дана модель передбачає широке використання можливостей і важелів держави для реалізації соціальної політики;

- східно-азіатську модель (Японія Республіка Корея Сінгапур Тайвань) яка характеризується незначною часткою державної власності в економіці однак високим ступенем впливу держави на економічні процеси (т. зв. Інтервенціонізмом) існуванням культу лояльності до „своїх” корпорацій безумовним пріоритетом національних інтересів над міжнародними.

2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку.

Найбільш універсальними показниками що характеризують економічну могутність країни є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

За обсягами ВВП виділяються з 1997 року 6 країн сумарна частка яких у світовому виробництві валового продукту сягнула майже 2/3. До них належать США — 7830 млрд дол або майже чверть ВВП світу Японія — 4190 млрд. дол. Німеччина — 2090 млрд дол. Франція — 1390 млрд дол Великобританія — 1290 млрд дол Італія — 1145 млрд. дол. Крім цього до першої десятки економічно найпотужніших держав входять Китай — 900 млрд. дол. Бразилія — 820 млрд. дол. Канада — 610 млрд. дол. Іспанія — 530 млрд. дол.

Водночас близькі за валовими показниками країни можуть мати надзвичайно різний рівень економічного розвитку. Для характеристики останнього використовується насамперед показник середньодушового доходу за рік (ВВП на одного мешканця країни).

За середньодушовим показником ВВП країни світу поділяються на:

1) країни з високим рівнем доходів — понад 10 000 дол. на 1 мешканця (таких країн у другій половині 90-их років XX ст. було 53);

2) країни з рівнем доходів вищим від середнього — від 3 000 до 10 000 дол. (майже 40 країн);

3) країни з рівнем доходів нижчим від середнього — від 1000 до 3000 дол. (50 країн);

4) країни з низьким рівнем доходів — менше 1000 дол. на одного мешканця (майже 70 країн).

Найвищі показники належали Люксембургу (45 000 дол.) Швейцарії (43 060 дол.) та Японії (38 160 дол.). Ця трійка країн тривалий час утримувала лідерство у світовому рейтингу. Натомість 45 країн мали надто низькі показники доходів на особу (менше ніж 500 дол.).

3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку.

Про рівень економічного (і навіть ширше — суспільного) розвитку країни можна судити також за показником узагальненої галузевої структури її господарства. При цьому економіку країни представляють у вигляді трьох секторів: первинного куди входять аграрні галузі (сільське і лісове господарство рибальство) вторинного — індустріальні галузі (промисловість і будівництво) і третинного — сфера виробничих і невиробничих послуг (транспорт торгівля фінансово-кредитна діяльність наука освіта культура охорона здоров’я управління тощо) і обчислюють частку кожного сектора в загальному обсязі ВВП. У результаті виділяють країни постіндустріальної індустріальної та доіндустріальної стадії розвитку людського суспільства.

Країни постіндустріальної стадії мають дуже високу частку третинного сектора (60–70%) і надзвичайно низьку первинного (1–4%). Для їхнього господарства характерним є різке скорочення споживання природних ресурсів сировини і матеріалів на одиницю ВВП інформатизація автоматизація і роботизація галузей матеріального виробництва тощо. Сюди належать високорозвинені країни Західної Європи Північної Америки Японія.

У ВВП індустріальних (індустріально-аграрних) країн підвищена частка вторинного сектора (35–50%) відносно висока первинного (5–20%). До них належать деякі країни Західної Європи (Португалія Греція Ірландія) ПАР сучасні постсоціалістичні та соціалістичні країни нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки нафтодобувні країни.

Країни доіндустріальної стадії розвитку (аграрні) характеризуються переважанням в економіці галузей первинного сектора (інколи до 50% і більше). Промисловість і невиробнича сфера відіграють підпорядковану роль і не визначають спеціалізації у міжнародному поділі праці. У багатьох країнах сучасна промисловість взагалі відсутня або лише зароджується. На доіндустріальній стадії перебувають чимало країн Африки Азії Центральної Америки Океанії.

4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій).

Усю різноманітність країн світу об’єднують у кілька типів які відрізняються між собою стійкими якісними ознаками.

Основними типами країн сучасного світу є:

1. Економічно розвинені країни. Це країни які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки високі (рідше — середні) доходи на душу населення стійкі фінансові ринки широку і різноманітну структуру економіки включаючи сектор обслуговування значні експортно-імпортні можливості тощо. Більшість із них вступили в постіндустріальну стадію суспільного розвитку.

До цієї групи країн належать: а) головні економічно розвинені країни («велика сімка» — США Японія Німеччина Франція Великобританія Італія Канада); б) «малі» економічно високорозвинені країни Західної Європи — Бельгія Нідерланди Люксембург Швеція Норвегія Данія Ісландія Фінляндія Швейцарія Австрія; в) країни «переселенського типу» — Австралія Нова Зеландія ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як «білі» домініони Великобританії) а також Ізраїль; г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку — Греція Португалія Іспанія та Ірландія (дві останні досягли високих середньодушових показників ВВП); д) європейські «держави-карлики» (до даного типу країн їх можна відносити умовно).

2. Країни перехідного типу економіки (від централізовано планової до ринкової). Сюди відносять 28 постсоціалістичних країн — європейських колишнього СРСР та Монголію. Майже всі вони є індустріально-аграрними країнами. Найвищий рівень розвитку серед них мають країни Центральної Європи (Словенія Угорщина Польща Чехія Словаччини) та Балтії (Естонія Латвія і Литва) які активно реформують свою економіку. Щоправда середньодушові показники доходів у них значно менші ніж у економічно розвинених країнах.

3. Країни що розвиваються. Ця найчисельніша група країн (усього — по-над 130) об’єднує: по-перше «молоді» держави що стали на шлях незалежного розвитку після Другої світової війни по-друге більш давні незалежні держави (латиноамериканські Китай Туреччина Іран Таїланд Ефіопія та ін.) які в ході історичного розвитку відстали від розвинених країн перетворившись в аграрно-сировинну периферію світового господарства.

Більшість країн що розвиваються залишаються винятково аграрними чи аграрно-індустріальними. Щоправда у ряді країн даного типу в останні 2–3 десятиріччя відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація розвиток сфери послуг експортна орієнтація). З’явилися країни із середніми і високими душовими доходами. Серед них виділяються такі групи: а) нові індустріальні країни — латиноамериканські (Бразилія Мексика Аргентина) та азі-атські (чотири «далекосхідні дракони» — Південна Корея Тайвань Сянган і Сінгапур); б) нафтодобувні країни — Перської затоки Лівія Алжир Бруней; в) малі острівні країни — Багами Кіпр Антигуа і Барбуда Барбадос Сейшельські острови.

Решта країн що розвиваються (переважна більшість) мають низькі і дуже низькі доходи. Специфічну групу країн даного типу становлять соціалістичні країни дві з яких дотримуються централізовано планової економіки (Корейська Народно-Демократична Республіка і Куба) а дві запроваджують в економіку елементи ринкового механізму (Китай В’єтнам).

Предметом дійсної курсової роботи згідно з завданням є аналіз стану зовнішньоекономічних зв’язків України та трьох типів країн: 1 країна – прикордонний сусід 2 країна – розвинута ринкова країна Європи 3 країна - розвинута чи розвиваючася країна Америки або Східної Азії.

Об’єктом курсової роботи вибраний аналіз рівня зовнішньоекономічних зв’язків України та Угорщини Франції і Бразилії.

Мета курсової роботи – виявлення сучасного стану та питомої ваги зовнішньоекономічних зв’язків України та Угорщини Франції і Бразилії діагностика причин досягнутого рівня зовнішньоекономічних зв’язків та формування пропозицій по можливому зростанню рівня міжнародної взаємодії країн.

Джерелами курсового дослідження були матеріали Деркомстату України матеріали Посольств України в досліджуємих країнах та інші аналітичні джерела в мережі Інтернет (сайти ЦРУ Світового банку ООН посольств).


РОЗДІЛ1

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІК УГОРЩИНИ ФРАНЦІЇ БРАЗИЛІЇ ТА ЇХ ПОЛІТИЧНИЙ РІВЕНЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН З УКРАЇНОЮ

1.1 Угорщина

1.1.1 Загальна інформація про Угорщину географічне положення населення та державний устрій Угорщини

Офіційна назва - Угорська Республіка. Державний устрій - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - однопалатні Державні збори [36].

Географічне розташування - у Центральній Європі (між 45 48' та 48 35' градусами північної широти і 16 05' та 22 58' градусами східної довготи). Межує з Україною (спільний кордон - 103 км) Румунією (443 км) Сербією та Чорногорією (151 км) Хорватією (329 км) Словенією (102 км) Австрією (366 км) Словаччиною (515 км).

Угорська Республіка - держава в Центральній Європі. Площа країни - 93 03 тис. кв. км. що складає один відсоток від загальної площі Європи. Угорщина межує на півночі з Словаччиною Австрією на сході - з Україною та Румунією на півдні - з Румунією Сербією та Хорватією на заході - з Австрією.

Найбільша протяжність території республіки з півночі на південь - 268 км зі сходу на захід - 528 км.

Адміністративний поділ - 19 областей і столиця. Чисельність населення - 10 196 млн. мешканців (80 місце у світі). Столиця - Будапешт (1 76 млн. мешканців). Інші великі міста: Дебрецен (208 9 тис. мешканців) Мішкольц (181 2 тис.) Сегед (171 6 тис.) Пєч (163 1 тис.) Дьйор (133 1 тис.).


Рис.1.1. Докладна політична й географічна карта Угорщини та прикордонних країн Європи

Державна мова - угорська. Релігія - католицизм. Грошова одиниця – форинт (1 форинт = 100 філлерам).

Членство у міжнародних організаціях - ООН ОБСЄ НАТО (з 12 березня 1999 року) РЄ МВФ МБРР СОТ Організація економічного співробітництва і розвитку Міжнародне енергетичне агентство та інші. З 1 травня 2004 року - повноправний член ЄС(За матеріалами Посольства Угорської Республіки в Україні).

Середня щільність населеності країни складає 109 осіб на кв. км. 64 98% угорців мешкають у містах та містечках.

За національністю населення країни поділяється: 90 відсотків - угорці 10 відсотків - цигани (400-600 тисяч) німці (200-220 тисяч) словаки (110 тисяч) хорвати (80 тисяч) румуни (25 тисяч) поляки (10-15 тисяч) греки (6 тисяч) серби (5 тисяч) словенці (5 тисяч) інші. У 800 з 3000 населених пунктів мешкають люди які відносять себе до національних меншин. Конституція забезпечує їм абсолютну свободу повне рівноправ'я і право на користування рідною мовою.

За статевою ознакою населення Угорщини поділяється наступним чином: чоловіків - 47 5 відсотків жінок - 52 5 відсотки. Поділ населення за віковою ознакою: 0-14 років - 16 3% 15-59 років - 63 1% понад 60 років - 20 6%.

Рідною мовою для 96 6 відсотків населення Угорщини є угорська. Близько 5 мільйонів угорців мешкають за межами країни; більшість - у румунській Трансільванії.

Серед географічні та природні причини в Угорщині склалося три типи поселень: хутори села міста. За останні десятиріччя прискорився процес урбанізації. Якщо у 1949 році у 50 містах мешкало 37 5 відсотків населення то у 1998-му населення 218 міст складало вже понад 63 відсотків.

Угорщина розташована в центральній частині Європи в Карпатському басейні обмежена відрогами Альп Карпат та Дінар. Країна займає північну частину Середньодунайської рівнини. Дві третини території займає низовина висота якої не досягає 200 м над рівнем моря. Усього в Угорщині на рівнини припадає 68% на пагорби 30% і на середньогір'я 2% території.

Угорщина розташована на водозбірній площині Дунаю. Проточні води з навколишніх гір стікають в Альфьольд - найнижчу частину на території а потім потрапляють у Дунай. Уся річкова мережа Угорщини належить басейну Дунаю який протягом 140 км тече уздовж кордону з Словаччиною а потім протягом 270 км перетинає країну із півночі на південь. Протяжність головної річки країни складає 417 км (довжина усього Дунаю - 2860 км).

Східна половина Угорщини лежить у басейні головної лівої притоки Дунаю - Тиси. Друга за довжиною річка Угорщини тече 598 км територією республіки. Мертві русла Тиси в Альфьольді нагадують про потужні роботи з регулювання режиму течії ручки здійснені угорцями у минулому столітті.

В Угорщині переважають чорноземні ґрунти на лісових суглинках. У гірських і пагорбних районах - бурі лісові і деревно-карбонатні ґрунти; у долинах річок Тиси і Дунаю тягнуться широкі смуги алювіальних ґрунтів. На Альфьольді зустрічаються неродючі засолені ґрунти.

Оскільки країна знаходиться в зоні змішування східноєвропейського континентального західноєвропейського морського та субтропічного кліматів то погода в Угорщині мінлива. Метеорологи вважають що клімат в Угорщині помірний континентальний. Середня температура липня від 20° до 22 5° С січня від -2° до -4°С. Середня річна температура 9-11°С. Кількість опадів зменшується від 900 мм на рік на південному заході країни до 450 мм у центрі і на сході на Великій Середньодунайській низовині де бувають сильні посухи. Максимум опадів припадає на початок літа другий максимум - на осінь. На рік припадає близько 2 тис. сонячних годин. Швидкість вітру у середньому складає 2 6 м/с.

У минулому значна частина території Угорщини була вкрита лісами. Сучасний рослинний покрив Угорщини сильно видозмінений людиною. Значна частина території розорана.

Страницы: 1 2 3 4 5 6