УКООПСПІЛКА
Полтавський університет споживчої кооперації України
Кафедра грошового обігу та кредиту
Реферат на тему:
«Допуск іноземних банків на вітчизняний банківський ринок»
Виконала студентка IV курсу
Факультету фінансів та обліку
Групи БС-41
Глебова Ю.Г.
Полтава 2009
Проблема регулювання ступеня відкритості внутрішнього банківського сектору для іноземних банків існує в будь-якій країні. Узагальнюючи світовий досвід, можна умовно поділити всі країни на три групи:
перша група складається з розвинутих країн – у їхніх фінансових системах майже немає іноземних банків (наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії, Японії частка активів іноземних банків не перевищує 5-8%);
до другої групи відносяться країни, де іноземна власність домінує, і можна говорити про повний іноземний контроль над місцевим банківським сектором (наприклад Непал, Бахрейн, Йорданія, Ботсвана, Нова Зеландія).
третя група репрезентує країни, до яких відноситься і Україна, і у яких рівень присутності іноземних банків коливається від 15 до 80 % активів банківської системи.
Чинне законодавство України надає можливість відкривати на території України банки з іноземним капіталом. На сьогоднішній день в Україні діють 13 банків з частковою участю іноземного капіталу (відповідно до чинного Закону України “Про банки і банківську діяльність” банком з іноземним капіталом вважається той, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10%; цей пункт Закону створює цікаве протиріччя – якщо власниками банку є декілька іноземних юридичних чи фізичних осіб, кожна з яких окремо володіє часткою, меншою 10%, то банк уже не вважається банком з іноземним капіталом; крім того, банк, власниками якого є юридичні особи, зареєстровані іноземцями в Україні, вважається вітчизняним) та 7 банків з 100% іноземним капіталом. Питома вага іноземних банків у сукупних активах банківського сектору коливається на відмітці в 20%.
Наведені дані підтверджують, що в Україні немає суттєвих законодавчих перепон для входження іноземного капіталу на вітчизняний ринок банківських послуг. Існуючі обмеження стосуються видів комерційної присутності іноземних банків, зокрема, вітчизняне законодавство не передбачає безпосереднього створення філій іноземними банками, і практично єдиний спосіб ведення бізнесу в Україні для них – створення дочірнього підприємства.
В рамках адаптації законодавства України до законодавства ЄС та для виконання статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, Національним Банком України було запропоновано зміни до Закону України “Про банки і банківську діяльність ”.
Висновок Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції:
Законопроект підпадає під наступні положення законодавства Європейського Союзу або норми і принципи системи ГАТТ/СОТ, зобов’язанням України перед Радою Європи:
Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення.
Директива Європейського Парламенту і Ради 94/19/ЕЕС від 30 травня 1994 р. стосовно схем гарантування депозитів.
Перша директива Ради від 9 березня 1968 року щодо узгодження гарантій, що вимагаються державами-членами від компаній з метою захисту інтересів учасників та третіх осіб, згідно з пунктом 2 статті 58 Договору, з огляду на встановлення рівних таких гарантій в усьому Співтоваристві (68/151/ЄЕС)
Більшість країн світу використовує жорстке регулювання та контроль за відкриттям і функціонуванням філій іноземних банків на території своїх країн, зважаючи на те, що ці філії не є самостійними юридичними особами, а тільки підрозділами юридичних осіб, які знаходяться за кордоном, і діяльність яких регулюється іноземним законодавством.
У законопроекті №3561, підготовленому НБУ, надається право іноземним банкам на відкриття філій на території України. На думку експертів Асоціації українських банків в запропонованому варіанті практично не визначені ключові механізми функціонування філій іноземних банків, зокрема, порядок їх відкриття, нагляду та регулювання діяльності. Також в українському законодавстві відсутні інструменти впливу, у разі необхідності, на діяльність, з урахуванням того факту, що філія не є юридичною особою. Недостатніми є механізми притягнення до відповідальності у разі ліквідації філії або материнської компанії, що може привести до фактичної незахищеності клієнтів-резидентів, які обслуговуватимуться в філії. Відсутність добре підготовленого законодавчого підґрунтя для діяльності філій іноземних банків неминуче призведе до збільшення ризиків на фінансовому ринку України.
Основним показником фінансового середовища будь-якої країни є рівень привабливості інвестиційного рейтингу. Україна, незважаючи на сприятливі умови для розвитку фінансового ринку для подальшого фінансування зростаючих потреб економіки, що показує оптимістичні темпи росту, поки що залишається на найнижчих щаблях у списках країн, що претендують на закордонні інвестиції. Навіть той факт, що нещодавно Україну викреслили з чорного списку FATF, не змінило корінним образом її становище.
Провідним світовим банкам буде невигідно відкривати свої філії в Україні, оскільки відповідно до українського інвестиційного рейтингу, а саме його рівня ризикованості кредитування, активи, що будуть розміщені філіями цих банків в Україні, потребуватимуть створення головними банками 100% резервів для покриття можливих ризиків від операцій.
Досвід країн, що розвивається, свідчить про те, що до країн з низьким рейтингом інвестиційної привабливості до України можуть прийти лише філії банків країн з аналогічним або не набагато вищим рейтингом, які можуть використовуватись для вивозу капіталу або відмивання "брудних" грошей. Проте ці країни самі потребують інвестицій, тому не слід розраховувати на значні інвестиційні потоки в Україну. У разі фінансової кризи, як показав досвід азіатських країн 90-х років, іноземні банки залишають ринок приймаючої країни навіть без спроб відшкодувати свої втрати, що може призвести до системної кризи у банківській системі України. До того ж, як правило, при послабленні своїх позицій міжнародні банки використовують всі свої резерви - і в першу чергу кошти закордонних філій – тобто іноземні банки не можуть бути стабільним джерелом кредитування національної економіки. Як типовий приклад можна привести невдалу співпрацю Nomura Securities International з чеським банком Investichi a Postovni Banka (IPB), що призвело до банкрутства цього банку у 2000 році.
Використовуючи дешевші ресурси головного банку, філії іноземних банків витіснятимуть українські банки з найприбутковіших ніш банківського ринку. Це призведе до повного контролю над українською банківською системою з боку іноземних банків. Враховуючи, що національна банківська система є невід’ємним елементом державного суверенітету, іноземний контроль є небажаним з огляду на негативні наслідки для фінансової безпеки України. Запропонована НБУ відкритість фінансової системи, з одного боку, є стимулом для якісного підвищення макроекономічної політики в Україні та використання світових фінансових ресурсів, але, з іншого боку, призводить до залежності від кон’юнктури світових фінансових ринків, а держава позбавляється значних важелів впливу на банківський сектор.
Входження філій іноземних банків в Україну трансформує модель кредитування економіки. По-перше, банківське обслуговування зосередиться на кредитуванні найбільш кредитоспроможних корпоративних клієнтів, тоді як фінансування малого і середнього бізнесу скоротиться. По-друге, маючи менший зв’язок з економікою України, ніж вітчизняний банківський капітал, іноземні банки можуть зменшити кредитування малоприбуткових чи низьколіквідних, але стратегічно важливих секторів економіки. У результаті вітчизняні позичальники позбавляться однакового доступу до фінансових ресурсів, а розвиток національної економічної системи зазнає своєрідних фінансових обмежень з боку банківського сектору.
При збереженні в Україні існуючої структури банківської системи прихід філій іноземних банків призведе до втрати позиції українських банків на ринку та зміни структури ринку. Це виявиться у сегментації банківської системи, за якої філії іноземних банків, завдяки більш потужній та дешевій ресурсній базі, посідатимуть панівне місце у всіх сегментах ринку банківських послуг, тоді як українським банкам залишаться допоміжні функції з обслуговування малого та середнього бізнесу. Дослідження щодо впливу входження іноземних банків на слабо розвинені фінансові ринки, показують, що за таких умов, що існують зараз в Україні, вітчизняні банки змушені будуть звузити обсяги кредитування найбільших і найліквідніших підприємств, через нездатність конкурувати на цьому сегменті з філіями іноземних банків. Як наслідок, відбудеться скорочення їх прибутковості і водночас зросте загальна ризикованість портфелю, адже щоб відшкодувати втрату доходів українські банки повинні будуть кредитувати менш платоспроможних, отже, більш ризикованих клієнтів. Результатом стане посилення фінансової нестійкості вітчизняних банків.
Законом “Про банки і банківську діяльність ” врегульовано основні питання створення, отримання ліцензії, порядку діяльності та ліквідації банків, які є юридичними особами. Щодо філій іноземних банків проектом Закону передбачено, що особливості реєстрації та надання банківської ліцензії, регулювання та здійснення нагляду за діяльністю, застосування заходів впливу та ліквідації філій іноземних банків встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ. Зауважимо, що на думку експертів Асоціації українських банків, фактично ані чинним Законом, ані законопроектом не встановлюються особливості порядку реєстрації, надання банківської ліцензії, регулювання діяльності, порядку ліквідації філії іноземного банку.
Також не врегульовано питання порядку контролю за виконанням обов’язкових нормативів для окремої філії. За існуючим порядком переважна більшість обов’язкових нормативів (адекватності капіталу, кредитних ризиків, інвестиційної діяльності, відкритої валютної позиції) розраховується відносно регулятивного капіталу банку-юридичної особи. При цьому проектом Закону не визначені складові регулятивного капіталу філії іноземного банку. Також в проекті Закону немає відповіді щодо застосування до філій іноземних банків заходів впливу у разі порушення ними банківського законодавства або ведення ризикової діяльності. Згідно з чинним законодавством, санкції у таких випадках застосовуються до головних банків.
Якщо діяльність материнського банку регулюється іноземним законодавством, а філія повинна працювати в Україні за законами України і її діяльність відповідати вимогам щодо банківської системи України, в проекті Закону потрібно визначити можливі заходи впливу з боку НБУ та порядок їх застосування до філій іноземних банків.
Щодо ліквідації виникає питання створення ліквідаційної комісії та задоволення вимог кредиторів. Враховуючи, що іноземний банк - юридична особа знаходиться за межами України, законодавча невизначеність цього питання практично призведе до некерованості процесу ліквідації філії іноземного банку та можливих зловживань з цього приводу, що значно підвищить ризики клієнтів-вкладників філії.
Ще одним недоліком запропонованого законопроекту є законодавча невизначеність основних механізмів створення філій іноземних банків, зокрема введення для іноземних банків спеціальної категорії капіталу – капітал приписний, який для потреб регулювання у проекті Закону прирівнюється до статутного капіталу українських банків. Разом з тим проектом Закону не визначений порядок перерахування, зберігання та повернення приписного капіталу у разі ліквідації філії. Враховуючи той факт, що ці кошти повинні бути сформовані у вільноконвертованій валюті (на відміну від українських банків, які повинні формувати свій статутний капітал у гривнях – і нести ризик знецінення статутного капіталу внаслідок інфляції), то за специфікою проведення безготівкових розрахунків вони будуть знаходитись на кореспондентському рахунку в одному з іноземних банків, що само по собі ускладнюватиме контроль з боку НБУ за їх наявністю та використанням. Крім того, проект Закону не визначає, кому буде відкритий цей кореспондентський рахунок: іноземному (материнському) банку чи безпосередньо його філії (українським законодавством заборонено філіям банків відкривати кореспондентські рахунки в інших банках, крім НБУ). Відстежити наявність цих коштів на кореспондентському рахунку материнського банку буде практично неможливо.
За невизначеності порядку перерахування приписного капіталу та контролю за подальшим його зберіганням ризики кредиторів філії іноземного банку (її клієнтів та вкладників) значно зростуть.
За даними НБУ, на сьогодні в Україні працюють 153 банки. 19 з них створені за участі іноземного капіталу, у свою чергу 7 із яких - з 100%-вим іноземним капіталом. Їхня роль в економіці України нині незначна (загальна сума іноземного капіталу в банківській системі сьогодні не перевищує 30%), незважаючи на те, що, скажімо, дочірня структура австрійського "Райффайзенбанку" є одним із найбільших банків України (входить у першу десятку за активами, чистими активами й капіталом та об'ємом кредитно-інвестиційного портфеля). Частка його чистих активів складає всього 2,8% від сумарного значення цього показника в банківській системі України, а капіталу - 2,5% (за даними Асоціації українських банків). Для порівняння, частка чистих активів і капіталу в банківській системі України найбільшого вітчизняного банку "Аваль" за даними АУБ - 11,5% і 6,8% відповідно.
Ідея допуску іноземних банків на вітчизняний ринок має як прихильників, так і опонентів. Так, АУБ виступає за законодавче обмеження діяльності в Україні банків за участю іноземного капіталу, обмеження розміру капіталу, переліку здійснюваних такими банками операцій, а також їхньої частки у вітчизняній банківській системі.
Іноземні банки, здатні привести дешеві ресурси зі своїх стабільних економік і володіючи новітніми технологіями, можуть витіснити вітчизняні банки зі свого ж ринку, вважає голова АУБ Олександр Сугоняко. У той же час, пан Сугоняко відзначив і зацікавленість української економіки в присутності банків з іноземним капіталом. На думку президента Асоціації, такі банківські установи потрібні, принаймні, для того, щоб українські банки зростали до їхнього рівня.
Основними прихильниками активної роботи іноземних банків в Україні є промисловці. На їхню думку, ставки у вітчизняній банківській системі занадто високі, терміни надання кредитів - надто короткі. Окрім того, обсяги кредитів не витримують ніякої критики. Це особливо болісно саме для України, основа економіки якої - капіталомісткі галузі: металургія, важке машинобудування, хімічна промисловість.
За словами директора департаменту економічної політики Української спілки промисловців і підприємців Олександра Яворського, прихід іноземних банків несе в собі переважно позитив. Як відзначив експерт у коментарі "Контексту", від приходу іноземців у першу чергу варто очікувати збільшення обсягів кредитних ресурсів з рівнобіжним падінням ставок на них.
Варто враховувати, що вимоги до позичальників будуть зростати, але це корисно як для керівного менеджменту цих підприємств, так і для персоналу в цілому. В Україні, відзначив пан Яворський, бояться відкривати ринок для іноземців через острах бути купленими. "Проте існує приклад страхового ринку, що вже відкритий, а експансії іноземців ми поки на ньому не спостерігаємо", - констатував представник УСПП.
Останнім часом спостерігається тенденція до нарощування присутності іноземних банків в Україні. У першу чергу це стосується банків російських. За минулі два роки банківська система РФ розпочала рішуче входити на український ринок. Відкрилися кілька дочірніх банків: "Альфа-банк-Україна", "Національний резервний "банк-Україна", "Петрокомерцбанк-Україна".
Головною перевагою росіян є значні обсяги кредитування. ЗАТ "Альфа-банк-Україна" відразу ж після появи на ринку залучив таких великих клієнтів як ЗАТ "АРС", ВАТ "Дніпроспецсталь", ВАТ "Азот" (м. Черкаси), НВІГ "Інтерпайп", ВАТ "Сумське НПО ім. Фрунзе", ВАТ "Сумихімпром", ПІІ "Тнк-україна", ВАТ "Запорізький завод феросплавів". Цей же банк обслуговує українські компанії, що знаходяться у власності концерну "Альфа-груп" (Росія): ЗАТ "Новий канал", ЗАТ "Наше Радіо", ЗАТ "Діорама" (видавець газети "Діорама плюс "Московський Комсомолець"), ВАТ "Галичфарм".
Діяльність цього банку дає алгоритм перших кроків тієї чи іншої іноземної фінансової групи в Україні: спочатку викуповуються промислові активи, після чого з'являються банківські структури, що їх обслуговують. Цю закономірність можна звести до формули "іноземні банки для іноземних власників українських компаній". Ця формула дозволяє пояснити намір американського банку "Credit Swiss First Boston" Ukraine піти з нашої держави. Істотних американських активів в українській економіці нема, тому нікого й обслуговувати. Приймаючи до уваги швидкість, із якою російські гроші приходять в українську економіку, аналітики прогнозують подальшу експансію в Україну саме російських банків.
Втім, на думку фахівців, російська банківська система ненабагато краще української в більшості параметрів - рівню кредитних ставок, спектру пропонованих послуг та інше. Єдина принципово важлива перевага банків РФ - значно більш високий рівень капіталізації. Сумарний капітал першої десятки українських банків відповідає капіталу п'ятого по рейтингу російського банку. Що ж стосується рівня кредитних ставок, то російська економіка і сама має гостру потребу в додаткових ресурсах під низькі відсоткові ставки.
Західні банки мають на порядок більше переваг у порівнянні з російськими. У першу чергу - ті ж відсоткові ставки, що завдяки стабільності західних економік значно нижче не тільки українських, але й російських (Для порівняння: у США підприємства беруть комерційний кредит під 8-9%, пільговий - під 4-5%). Втім, головне, що приносять західні банки в банківський сектор нашої країни - етику ведення бізнесу по західному, чого, на жаль, поки що не можуть дати російські банки. А без високого рівня менеджменту навіть відкриття кредитних ліній іноземними банками стає проблематичним.
Член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності народний депутат Ярослав Джоджик відзначає, що присутність на українському ринку іноземних банків - явище неоднозначне. З одного боку, це здешевлює кредитні ресурси для вітчизняної промисловості і дає можливість залучати додаткові інвестиції в економіку. Але в той же час експансія могутніх іноземних банків може обернутися серйозною втратою для української банківської системи, тому даний законопроект буде уважно вивчений у Верховній Раді.
Таким чином, експерти відзначають неоднозначність питання "відкриття дверей" для іноземних банків. Проте Україна поступово інтегрується у світову економічну систему, саме тому прихід іноземців у вітчизняну банківську систему неминучий. Однак діяльність "прибульців" повинна бути регламентована відповідними нормативними актами.
Висновки:
Українська банківська система характеризується великою кількістю дрібних і фінансово слабких банків. Надання права на відкриття філій іноземним банкам в Україні може стати істотною загрозою для стабільності українського фінансового ринку.
В Україні немає суттєвих законодавчих перепон для входження іноземного капіталу на вітчизняний ринок банківських послуг. Існуючі обмеження стосуються лише видів комерційної присутності іноземних банків.
За наявного рейтингу інвестиційної привабливості до України прийдуть лише філії банків країн з аналогічним або ненабагато вищим рейтингом, які можуть використовуватись для вивозу капіталу або відмивання "брудних" грошей.
Законодавча невизначеність основних питань відкриття, функціонування та ліквідації філій іноземного банку суттєво збільшує ризики вітчизняних клієнтів філій іноземних банків.
Рада Національного банку України планує повернутися до проблеми відкриття на території країни філій іноземних банків. При цьому ще місяць тому центробанк відкликав із парламенту законопроект, що дає "зелене світло" створенню філій іноземних банків в Україні: НБУ був незадоволений низкою позицій, наслідком ухвалення яких могло стати одержання переваги і без того могутнього іноземного банківського капіталу перед вітчизняними банками. Утім, неоднозначність підходів до рішення даної проблеми дозволяє експертам припустити продовження дискусій з приводу входження іноземних банків в Україну.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ.
2. Головин В. Авалю откроют глаза // Бізнес. — 2007. — № 35 (29.08.07).
3. Дзюблюк О. Проблеми забезпечення ефективного функціонування банківської системи в перехідній економіці // Вісник НБУ. — 2006. — № 3.
4. Патрікац Л. Нові іпотечні технології — у новому банку // Вісник НБУ. — 2006. — № 3.
5. Плисецкий Д. Е. Финансовая глобализация и национальная экономическая безопасность // Финансы и кредит. — 2007. — № 4 (142).
6. Савлук М. Банківська система — барометр економіки // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 212 (08.11.05 р.).
7. Святненко А. Банки у вересні // Дзеркало тижня. — 2007. — № 567 (08.10.05 р.)
8. Святненко А. Денаціоналізація банківської системи // Дзеркало тижня. — 2005. — № 557 (30.07.05 р.)
9. Сколотяний Ю. Приватизація Ощадбанку — як мінімум не справа найближчої перспективи // Дзеркало тижня. — 2007. — № 562 (03.09.05 р.)
10. Сугоняко О. Асоціація українських банків: 15 років діяльності // Вісник НБУ. — 2007. — № 5.
11. Фабер С., Карчева Г. Фінансовий стан та основні проблеми в діяльності банків у 2004 році // Вісник НБУ. — 2007. — № 3.
12. Шангіна Л. Повідомлення про стан розрахунків за кредитом // Дзеркало тижня. — 2005. — № 561 (27.08.05 р.)
13. Юрчишин В. Про що ми не почули в промові Президента // Дзеркало тижня. — 2005. — № 561 (27.08.05 р.)