Реферат на тему:
Остроградський Михайло Васильович
(1801-1862)
математик
Народився в селi Пашенна на Полтавщині. У 1816—1821 рр. навчався в Харківському університеті. В 1822—1827 рр. вдосконалював математичну освіту у Франції: слухав математичні курси на Паризькому факультеті наук і в Коллеж де Франс, що дозволило йому називати своїми вчителями таких великих французьких учених, як О.Л.Коші, Л.Пуансо, Ж.Ф.М.Біне, Ж.Ш.Ф.Штурма, Г.Ламе. З 1828 р. М.В.Остроградський працював у Петербурзі: у Морському кадетському корпусі, з 1830 р. — в Інституті корпусу інженерів шляхів, з 1832 р. — професор Головного педагогічного інституту, з 1840 р. — професор Головного інженерного училища, з 1841 р. — професор Головного артилерійського училища.Праці М.В.Остроградського присвячено аналітичній механіці, гідромеханіці, теорії пружності, небесній механіці, математичній фізиці, математичному аналізу і теорії диференціальних рівнянь. Розвинув теорію хвиль на поверхні важкої ідеальної рідини (1826). Досліджував малі коливання пружних тіл (1829—1832).
На М.В.Остроградського великий вплив справила французька математична школа. Перебуваючи у Франції, своїм обдарованням він привернув увагу знаменитих учених Лапласа, Фур’є, Ампера, Пуассона, Коші, опублікував у французьких математичних виданнях перші свої праці. Деякий час викладав математику в Колегіумі Генріха IV. На прохання батька повернувся до Росії і незабаром блискучим математичним хистом і глибоким ознайомленням з математичною літературою привернув увагу Петербурзької Академії наук, що в 1828 р. обрала його ад’юнктом, а через два роки — академіком.
М.В.Остроградський — видатний педагог, який викладав у багатьох навчальних закладах Петербурга. Ряд його праць стосується питань методики викладання математики і механіки у вищій та середній школах.
З численних і різноманітних його праць з різних галузей математичних наук, що зробили його ім’я відомим у багатьох країнах, слід особливо відзначити його мемуари у галузі чистої математики, в якому виводиться загальна формула варіації кратного інтеграла (1834 р.), а також мемуари про інтегрування раціональних функцій.
У галузі механіки він вдало розвинув думку Фур’є про те, що умови можливих переміщень іноді слід виражати нерівностями і вводити зв’язки, що залежать від часу (1834 р.). Оригінальним чином вирішив питання гідромеханіки про рівновагу сферичного шару рідини. Особливо цінним виявився його мемуар (1854 р.), що містить повну теорію ударів. У 1848 р. запропонував оригінальний висновок канонічних рівнянь, досліджував інтеграли загальних рівнянь динаміки, а також вирішив ізопериметричну задачу.
Прочитані М.В.Остроградським курси небесної механіки (1829, 1830 рр.) є не тільки важливими з педагогічного погляду, але й глибоко науковими. В них йому вдалося спростити деякі методи, якими ця галузь механіки невдовзі перед цим збагатилася. Перші п’ять лекцій присвячені викладенню загальних теорій, сім наступних — застосуванню цих теорій до руху планет. Лекції закінчувалися складанням та інтегруванням рівнянь вікових не-рівностей і застосуванням способу Пуассона для періодичних нерівностей. Під час свого перебування в Парижі у 1830 р. М.В.Остроградський подав ці лекції Паризькій Академії наук і отримав від неї дуже схвальні відгуки Араго і Пуассона.
В іншому курсі — лекціях з алгебраїчного і трансцендентного аналізу (1836, 1837 рр.) М.В.Остроградський ознайомив своїх слухачів з новими ідеями і методами у галузі алгебраїчних рівнянь, здійсненими Лагранжем, Коші, Штурмом, Гауссом, Абелем та ін.
У галузі аналізу нескінченно малих М.В.Остроградський знайшов умови і спосіб для вираження алгебраїчною функцією як інтеграла раціонального дробу, так і інтеграла від функції, що містить квадратний корінь з цілого многочлена.
Починаючи з 1830-х років займався зовнішньою балістикою. Вивів рівняння руху снаряда, вивчав опір повітря, дію пострілу на лафет гармати. В теорії потенціалу розв’язав деякі задачі, що стосуються притягання сфери та сфероїда. Досліджував поширення тепла у твердих тілах, одержав рівняння поширення тепла в рідинах.
У галузі математичної фізики він здійснив узагальнення прийому, що застосовується при інтегруванні рівнянь з частковими диференціалами. Представляє також інтерес його рішення про поширення тепла у призмі.
Ім’я М.В.Остроградського носить розроблений ним засіб виділення раціональної частини невизначеного інтеграла, що дав змогу алгебраїчним шляхом подати його у вигляді суми двох додатків, причому другий додаток раціональної частини не містить. Формула Гріна—Остроградського (1828) виражає перетворення інтеграла, обчисленого за обсягом, обмеженим певною поверхнею, в інтеграл, обчислений по цій поверхні. Цю формулу він узагальнив у 1834 р. на випадок n-кратного інтеграла.
М.В.Остроградський вивів формулу перетворення подвійних інтегралів у потрійні. В 1836 р. водночас з К.Г.Я.Якобі та Е.Ш.Каталаном він розробив спосіб заміни змінних у кратних інтегралах. Незалежно від У.Р.Гамільтона відкрив принцип найменшої дії (принцип Гамільтона—Остроградського).
Інші праці присвячені проблемам варіаційного числення, інтегруванню алгебраїчних функцій, теорії чисел, алгебрі, геометрії, теорії ймовірностей.
М.В.Остроградський не зрозумів ідей неевклідової геометрії, розвинених М.І.Лобачевським, і різко виступив проти них.
М.В.Остроградського було обрано іноземним членом Паризької, Турінської, Римської та Американської Академій наук.
М.В.Остроградський створив ефективну школу прикладної механіки. Його учнями були видатні учені: академік І.О.Вишнеградський, професори М.П.Петров, Д.І.Журавський, Г.Є.Паукер, М.Ф.Ястржембський, С.В.Кербедз та ін.
Другие работы по теме:
Штейнер Якоб
(Steiner Jacob) тейнер Якоб (18.3.1796-1.4.1863)-немецкий математик. Член Берлинской Академии Наук (1834г.). Родился в Утценсторфе (Швейцария). Окончил Гейдельбергский университет (1821г). Преподавал математику в Берлинском городском промышленном училище (1825-1835гг). Профессор математики Берлинского университета (с 1835г).
Адодуров, Василий Евдокимович
Василий Евдокимович Ададуров Адодуров ) (15 (26) марта 1709, Новгород — 5 (16) ноября 1780, Москва) — российский учёный (математик и филолог-русист), педагог, адъюнкт и почётный член Санкт-Петербургской академии наук, куратор Московского университета.
Шарп, Абрахам
Абрахам Шарп (англ. Abraham Sharp (1653—1742)) — английский астроном и математик. Биография Родился близ Брэдфорда, в графстве Йоркшир, был девятым ребёнком в семье, точная дата рождения неизвестна, установлено лишь, что Абрахам был крещён в Брэдфорде 1 июня 1653 [1]. Первоначальное образование получил в деревенской школе, после чего продолжил обучение коммерческой арифметике в Ливерпуле.
Тейлор, Брук
Сэр Брук Тэйлор (англ. Sir Brook Taylor, 1685—1731) — английский математик, именем которого называется найденная им известная формула, выражающая приращение функции в виде ряда, расположенного по возрастающим степеням приращения независимой переменной.
Авраам ибн Эзра
Авраам бен Меир ибн Эзра , (ивр. אברהם אבן עזרא, исп. Abraham ben Meir ibn Ezra) (1092 или 1093—1167) знаменитый средневековый еврейский философ, поэт, мыслитель, лингвист, астролог, астроном и математик.
Корвин-Круковская, Анна Васильевна
Анна Васильевна Жаклар (Корвин-Круковская) (фр. Anna Jaclard, 6 (18) октября 1843, Москва — 2 (14) сентября 1887, Париж) — русская революционерка и писательница, участница Парижской коммуны 1871.
Авраам бен-Хия
(ивр. אברהם בר חייא, лат. Abraham Judaeus; 1065—1136) — еврейский математик и астроном, живший в Барселоне. Латинизированное имя
Аньези, Мария Гаэтана
Мари́я Гаэта́на Анье́зи (итал. Maria Gaetana Agnesi; 16 мая 1718, Милан — 9 января 1799) — итальянский математик и филантроп. Она происходит из зажиточной купеческой семьи, в которой был 21 ребёнок. Мария Гаэтана была старшей из детей. Её отец был профессором математики, он с детства поддерживал математические способности дочери и позаботился о хорошем образовании Марии Гаэтаны.
Лакруа, Сильвестр Франсуа
Сильвестр Франсуа Лакруа (фр. Sylvestre Franзois de Lacroix; 1765 — 1843) — французский математик. Профессор парижских нормальной и политехнической школ, декан факультета наук, профессор в Collиge de France и член института. Был известен по составленному им курсу дифференциального и интегрального исчисления: «Traitй du calcul diffйrentiel et intйgral», по которому училось несколько поколений.
Штерн, Авраам изобретатель
Авраам Штерн (польск. Abraham Stern, ивр. אברהם שטרן) (между 1762 и 1769 годом в Грубешове – 3 февраля 1842 года в Варшаве) – польский еврей, часовщик, самоучка-математик, изобретатель вычислительных машин, прадед Антона Слонимского.
Агрест, Матест Менделевич
Введение 1 Биография 2 Теория древних космонавтов 3 Список произведений Введение Матес (Матест) Менделевич Агрест (20 июля 1915, Княжицы под Могилёвом — 20 сентября 2005, Чарльстон, штат Южная Каролина, США) — математик, известный также как основатель теории палеовизитов.
Саккери, Джироламо
Джироламо Саккери (итал. Giovanni Girolamo Saccheri; 1667—1733) — итальянский математик, иезуит, создатель первого наброска неевклидовой геометрии.
Нейман, Ежи
Е́жи Не́йман (Ю́рий Чесла́вович Не́йман, англ. Jerzy Neyman; 16 апреля 1894, Бендеры Бессарабской губернии — 5 августа 1981, Беркли) — американский математик и статистик, чл. Национальной АН США (1963).
Лексель, Андрей Иванович
Андрей Иванович Лексель (швед. Anders Johan Lexell; 24 декабря 1740(17401224)—11 декабря (30 ноября) 1784) — русский астроном, математик и физик шведского происхождения, проведший в России большую часть жизни.
Прони, Гаспар де
Гаспа́р Клер Франсуа́ Мари́ Риш , барон де Прони́ (фр. Gaspard Clair Franзois Marie Riche, baron de Prony, 22 июля 1755(17550722), Шамле — 29 июля 1839, Аньер-сюр-Сен) — французский математик и инженер-гидравлик.
Мёнье де ла Плас, Жан Батист
Введение 1 Военная служба 2 Изобретение дирижабля Введение Жан Батист Мари Шарль Мёнье (фр. Jean-Baptiste Marie Charles Meusnier de la Place) (19 июня 1754, Тур — 13 июня 1793, Майнц-Кастель), французский математик, дивизионный генерал. Считается изобретателем дирижабля.
Лоренц, Эдвард Нортон
План Введение 1 Биография 2 Места работы 3 Отношения с Россией Введение Э́двард Но́ртон Ло́ренц (англ. Edward Norton Lorenz; 23 мая 1917, Вест-Хартфорд, Коннектикут, США — 16 апреля 2008, Кембридж, Массачусетс, США) — американский математик и метеоролог, один из основоположников Теории Хаоса, автор Эффекта бабочки, Аттрактора Лоренца.
Гарсиа Линера, Альваро
Альваро Марсело Гарсиа Линера (исп. Бlvaro Marcelo Garcнa Linera, 19 октября 1962) — боливийский политический деятель, математик и социолог, вице-президент страны, член «Движения к социализму» и бывший организатор и руководитель Партизанской армии имени Тупак Катари.
Крамп, Кристиан
Кристиа́н (Кретье́н) Крамп (фр. Christian Kramp, 8 июля 1760, Страсбург — 13 мая 1826, там же) — французский математик (эльзасец). Известен работами по теории чисел, геометрии, математической кристаллографии, алгебре и механике. Предложил общепринятое обозначение n! для факториала.
Хауптман, Херберт Аарон
Херберт Аарон Хауптман (англ. Herbert Aaron Hauptman; род. 14 февраля 1917 года, Нью-Йорк, США) — американский математик, лауреат Нобелевской премии по химии 1985 года «за выдающиеся достижения в разработке прямого метода расшифровки структур», которую он разделил со своим многолетним коллегой Джеромом Карле.
Шуберт, Фёдор Иванович
Фёдор Иванович (Фридрих Теодор) Шуберт (нем. Friedrich Theodor von Schubert; 1758—1825) — русский математик, астроном, геодезист и популяризатор науки немецкого происхождения.
Отто Юльевич Шмидт
Отто Юльевич Шмидт - советский ученый-математик, геофизик, географ, астроном, академик (с 1935 г.).
Ададуров Василий Евдокимович
Математик и писатель. В 1727 г. был студентом Академии и обратил на себя внимание математика Бернулли. Занимался также переводом древней истории Байера и статей для академических изданий.
Костиков Андрей Григорьевич
Костиков Андрей Григорьевич (30 октября 1899, с.Быстрое Мосальского у. Калужской губ. – 5 декабря 1950, Москва) – математик, специалист в области механики.
Стибиц (Stibitz) Джордж
Стибиц (Stibitz) Джордж, американский математик, создатель одного из первых электромеханических вычислительных устройств - двоичного сумматора.
Ляпунов Алексей Андреевич
Ляпунов Алексей Андреевич (1911-73), российский математик, член-корреспондент АН СССР (1964). Автор трудов по теории множеств, математическим вопросам кибернетики, математической лингвистике.
Глушков Виктор Михайлович
Глушков Виктор Михайлович (1923-82), российский и украинский математик и кибернетик, основатель Института кибернетики АН Украины, академик АН Украины (1961) и АН СССР (1964).
Пирс Чарлз
Пирс Чарлз Сандерс (10 сентября 1839, Кембридж, шт. Массачусетс - 19 апреля 1914, близ Милфорда, шт. Пенсильвания), американский философ, логик, математик и естествоиспытатель.
Эйкен Говард
Эйкен Говард Хатауэй (Aiken Howard Hathaway) (9 марта 1900, Хоубокен, шт. Нью-Джерси - 14 марта 1973, Сент-Луис, шт. Миссури), американский математик, создатель одной из первых электромеханических вычислительных машин "Марк-1".
Тьюринг (Turing) Алан Матисон
Тьюринг (Turing) Алан Матисон (1912 — 54) — гениально одаренный английский математик. В возрасте 24 лет написал работу "О вычислимых числах", которой суждено было сыграть исключительно важную роль в развитии вычислительной математики.
Ампер, Андре Мари
Ампер, Андре Мари (Ampеre, Andrе-Marie) (1775–1836), французский физик и математик.
Абель, Нильс Хенрик
Абель, Нильс Хенрик (Abel, Niels Henrik) (1802–1829), норвежский математик.
Д'Аламбер, Жан Лерон
Д'Аламбер, Жан Лерон (D'Alembert, Jean Le Rond) (1717–1783), французский математик и философ.