Страхові послуги

Рефераты по страхованию » Страхові послуги

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ


К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « СТРАХОВІ ПОСЛУГИ »


Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович


Спеціальність група: ЗФ – 02 ( фінанси )


Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна


Результат дата:


Реєстраційний номер дата:


м. Черкаси

2001 р.


З М І С Т


1. Правила для 13 условий страхования - 3


2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг - 8


Література - 16

1.1. Правила для 13 условий страхования

У кожній країні права і обов’язки сторін котрі беруть участь у страхуванні регулюються законодавчими норма­ми. В Україні юридичною основою такого регулювання є За­кон України від 7 березня 1996.року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг поси­лення страхового захисту майнових інтересів підприємств установ організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.

Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи створені у формі акціонерних повних командитних товариств або товариств з додатковою відпові­дальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Зай­матись страховою діяльністю мають право юридичні особи які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика мо­жуть бути страхування перестрахування і фінансова діяльність визначена Законом "Про страхування". Інши­ми видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках передбачених законодавством України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни котрі уклали із страховиками догово­ри страхування або є страхувальниками згідно із законо­давством України. Страхувальники можуть укладати із стра­ховиками договори про страхування третіх осіб (застрахо­ваних осіб).

Страхувальники мають право під час укладання дого­ворів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування) а також замінювати їх до настання страхового випадку. Стра­ховий випадок визначається як подія передбачена догово­ром страхування або законодавством що відбулася і з на­станням якої виникає обов’язок страховика здійснити ви­плату страхової суми (страхового відшкодування) страху­вальнику застрахованій або іншій третій особі.

Під страховим ризиком розуміється певна подія на ви­падок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

У Законі "Про страхування" договір страхування визна­чається як письмова угода між страхувальником і страхови­ком згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі визначеній страхувальни­ком або на користь якої укладено договір страхування (на­дання допомоги внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).

Страхова сума — це грошова сума в межах якої страхо­вик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування а також сума що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових

сум за договорами особистого страхування здійснюються не­залежно від суми яку має отримати одержувач за держав­ним соціальним забезпеченням і суми що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами котрі діють на момент укладання дого­вору якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума яка випла­чується страховиком за умовами манного страхування і стра­хування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може пере­вищувати розміру прямого збитку якого зазнав страхуваль­ник. Непрямі збитки вважаються застрахованими якщо це передбачено договором страхування.

Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загаль­на страхова сума перевищує дійсну вартість майна то і стра­хове відшкодування виплачуване усіма страховиками не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кож­ний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові стра­хової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим платежем (страховим внеском страхо­вою премією) розуміється плата за страхування яку стра­хувальник зобов’заний внести страховику за договором добро­вільного страхування або за умовами обов’язкового страху­вання.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди­ниці страхової суми за визначений період страхування. Стра­хові тарифи при добровільній формі страхування обчислю­ються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхо­вого тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове стра­хування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Для укладання договору страхування страхувальник по­дає страховикові письмову заяву за формою встановленою страховиком або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полі­сом сертифікатом).

Страхове свідоцтво — це документ який включає: назву та адресу страховика; прізвище ім’я та по батькові або на­зву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страху­вання; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу розмір стра­хових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін підписи сторін.

Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу якщо інше не визначено умо­вами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості пов’язані із страховим випадком до правоохо­ронних органів банків медичних закладів та інших підприємств установ і організацій що володіють інформа­цією про обставини страхового випадку а також має пра­во самостійно з’ясовувати причини та обставини страхово­го випадку. Підприємства установи і організації зобов’я­зані надсилати відповідь страховикові на запит про відо­мості пов’язані із страховим випадком у тому числі й дані що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі за винятком випадків передбачених законодавством України.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страху­вальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у вста­новлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика в порядку встановленому за­конодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках передбачених законодавством України.

1.2. ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ

Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’заний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної випла­ти страхової суми або страхового відшкодування страху­вальнику;

3) з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбаче­ний договором термін. Страховик несе майнову відпові­дальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустой­ки (штрафу пені) розмір якої визначається умовами до­говору страхування;

4) відшкодувати витрати завдані страхувальнику при настанні страхового випадку щодо запобігання або змен­шення збитків якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів що зменшили страховий ризик або в разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір стра­хування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан за винятком випадків передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов’язки страховика.

У свою чергу страхувальник зобов’язаний:

1) вчасно вносити страхові платежі;

2) під час укладання договору страхування надати інфор­мацію страховикові про всі відомі йому обставини що ма­ють істотне значення для оцінки страхового ризику і на­далі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори стра­хування щодо цього об’єкта страхування;

4) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового ви­падку в термін передбачений умовами страхування.

Умовами договору може бути передбачено також інші обов’язки страхувальника.

У разі смерті страхувальника-громадянина який уклав договір майнового страхування права і обов’язки страхуваль­ника переходять до особи котра одержала це майно в спад­щину. В інших випадках права і обов’язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика якщо інше не обумовлено до­говором страхування.

У разі смерті страхувальника який уклав договір особи­стого страхування на користь третіх осіб його права і обо­в’язки можуть перейти як до цих осіб так і до осіб на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов’язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації то права і обов’язки що випливають з договору страхування переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким у яко­го обмежена дієздатність то права і обов’язки страхуваль­ника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припи­няється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку коли встановлено:

1) навмисні дії страхувальника або особи на користь котрої укладено договір страхування спрямовані на на­стання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку або захисту майна життя здоров’я честі гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страху­вальника або особи на користь котрої укладено договір страхування встановлюється відповідно до чинного зако­нодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою на користь котрої укладено договір страхування умисного злочину що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відо­мостей про об’єкт страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодуван­ня збитків за майновим страхуванням від особи винної за заподіяне;

5) невчасне повідомлення страхувальником про настан­ня страхового випадку без поважних на це причин або ство­рення страховиком перешкод у визначенні обставин ха­рактеру та розміру збитків;

6) інші випадки передбачені законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмо­ву від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрун­туванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у су­довому порядку.

До страховика котрий виплатив страхове відшкодуван­ня за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги яке страхувальник або інша особа що одержала страхове відшкодування має до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Для ринкової економіки властива свобода підприємниц­тва різноманітність його форм орієнтація всіх суб’єктів господарювання на споживача з метою забезпечення зро­стання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприємницьких структур у їхні взаємовідносини з партнерами й клієнтами банками тощо. Водночас держава визначає найважливіші правила ринкового господарювання для всіх видів підприємницької діяльності та особливі умови для певних галузей виробни­чої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог (нерідко досить суворих) сприяє система фінансових по­даткових митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнуч­ким і погодженим використанням економічних та нееко­номічних методів управління нею. З цією метою використо­вується і страхування. Воно відіграє роль одного з елементів такого регулювання економіки і саме виступає об’єктом управління що функціонує у межах загальних і специфіч­них для нього особливостей.

Головною ознакою організації страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація. Колись єдина на )/ страховому ринку України організація Укрдержстрах яка діяла в системі державного страхування вже не повністю визначає страхову політику. Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування що здійснюється акціонерними товариствами коодеративними та іншими організаціями. Державна форма страхування д відображає відносини між державною страховою організа­цією і застрахованим. Це форма страхування може здійсню­ватись як в умовах абсолютної монополії держави на про­ведення всіх видів страхування так і тоді коли немає будь-якої державної страхової монополії. На сучасному етапі спостерігається тенденція до розвитку недержавного варіанта страхування в Україні. Звичайно не виключається і пріо­ритет держави в проведенні деяких видів обов’язкового стра­хування.

Що ж являють собою недержавні варіанти страхування?

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності коли страховиками висту­пають акціонерні товариства що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам з відносно невеликими власними коштами за рахунок залучення грошових ресурсів забезпечити швидше зростання обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування - така організаційна форма відно­син коли кожний застрахований є одночасно і членом стра­хового товариства тобто всі разом вони створюють об’єднан­ня з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми стра­хування властива менша комерційна зацікавленість у кінце­вих результатах ніж для акціонерного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має коо­перативна форма його організації.

Можна передбачити що по мірі оформлення страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах діяти державні акціонерні та взаємні страхові товариства. Це зумовить конкуренцію між страховиками щодо залу­чення коштів бажаючих застрахуватись створення їм зруч­них умов вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих результатів. Звичай­но конкуренція як правило стосується добровільного страхування.

Враховуючи що страхування - особлива сфера фінансо­вого кредиту фізичних осіб воно має бути надійним і гаран­тованим. Це зумовлює необхідність використання як загаль­ноприйнятих так і особливих важелів державного управлін­ня відповідної юридичної бази.

Організація страхових операцій у ринкових умовах пе­редбачає наявність та аналіз інформації про діяльність усіх страхових підприємств. Вона не мусить обмежуватися лише рекламним повідомленням про види страхування порядок укладення договорів і виплати страхового відшкодування а й має включати загальні відомості про страхове підприєм­ство послуги які воно пропонує його статутний капітал звітний баланс. Тільки за наявності такої інформації у ба­жаючих застрахуватись буде реальна можливість свідомо і виважено обирати собі партнера.


2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг

ЗАКРЫТОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "АКЦИОНЕРНАЯ СТРАХОВАЯ КОМПАНИЯ "ОСТРА-КИЕВ"

ОБЩИЕ УСЛОВИЯ СТРАХОВАНИЯ ОТ ОГНЯ И ДРУГИХ ОПАСНОСТЕЙ ПРОМЫШЛЕННЫХ И КОММЕРЧЕСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ


§ 1. ЗАСТРАХОВАННЫЕ ОПАСНОСТИ

1. По договору страхования заключенному в соответствии с настоящими Общими ус­ловиями АСК "ОСТРА-КИЕВ" предоставляет страховую защиту от повреждения или гибели имущества вследствие пожара удара молнии а также взрыва газа употребляемого для бытовых надобностей.

2. Под пожаром подразумевается возникновение огня способного самостоятельно распространяться вне мест специально предназначенных для его разведения и под­держания. Убытки от повреждений огнем возникшие не в результате пожара а также убытки причиненные застрахованному имуществу в результате их обработки огнем теплом или иного термического воздействия на них с целью их переработки или в иных целях (например для сушки варки глажения копчения жарки горячей обработки или плавления металлов и т.д.) не покрываются страхованием и возмещению не подлежат.

3. Подлежат возмещению убытки происшедшие вследствие мер принятых для спасания имущества для тушения пожара или для предупреждения его распространения.

4. Дополнительно по соглашению сторон может быть предоставлена страховая защита от повреждения или гибели имущества вследствие:

4.1. Падение на застрахованное имущество пилотируемых летающих объектов или их обломков.

4.2. Стихийных бедствий а именно землетрясения извержения вулкана или действия подземного огня оползня горного обвала бури вихря урагана наводнения града или ливня.

Страницы: 1 2 3