Окупаційна політика більшовиків спричинила спалах повстанського руху у 1919-1920 р.р. Соціальний склад повстанців - селянство, робітництво, інтелігенція. За твердженням доктора Матвія Стахіва, "Ідейно-програмову підставу цього масового руху давали українські антибільшовицькі соціалістичні партії, зокрема українську соціалісти-революціонери, що мала здавна сильні впливи серед селянських мас" .
На повстанську позицію стали також незалежні соціал-демократи" і місцеві діячі соціал-боротьбистів". Більшість повстанських організацій виступали за підтримку уряду Української Народної Республіки. Для координації повстанським рухом при уряді УНР восени 1919 року було створено навіть спеціальну окрему установу - Центральний Український Повстанський Комітет, до якого входили по одному представникові від обох українських соціалістичних партій (Н. Петренко від УПСР і П. Феденко від УСДРП) та один від "Селянської Спілки" (О. Щадилів).
У 1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. У новітній історії Європи жодна країна не пережила такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадянської боротьби, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна.
Шість різних армій діяли на її території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анархістська. Менш ніж за рік Київ п'ять разі» переходив із рук у руки. Численні фронти розділяли одне від одного міста й цілі регіони. Майже повністю порушився зв'язок із зовнішнім світом. Знелюдніли голодні міста, а їхні мешканці в пошуках їжі подавалися на село. Села буквально забарикадовувалися від непрошених гостей. Тим часом різні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енергію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів. Україна стала краєм, яким було легко заволодіти, але неможливо управляти.
Селянин, котрий спостерігав зі свого економічно самостійного села, як падає одна влада за іншою, подумки проклинав усіх міських мешканців зі всіма їхніми урядами. Його насамперед турбувало те, як утриматися на землі й по можливості придбати її собі ще. Селянин був готовий підтримати будь-який уряд, що міг задовольнити ці прагнення. Але як тільки цей уряд виявлявся неспроможним виконати його сподівання, селянин повставав проти нього й переходив на бік суперника. Селянин усвідомлював, що не бажає повернення старого ладу, але водночас не знав, що поставити натомість. Це робило його важко передбачуваним елементом протягом усієї громадянської війни.
Настрої селянства були надто важливими, оскільки вперше за довгі століття у нього з'явилися бажання і здатність боротися. В період Гетьманщини по всій Україні виникли сотні отаманів з їхніми партизанськими бандами, пройнятими неокозацьким анархізмом. Одні схилялися на бік націоналістів, інші підтримували більшовиків, ще інші не раз перекидалися з боку на бік, і всіх найбільше турбувало те, як оборонити інтереси своїх сіл та околиць. Якщо ж з'являлася нагода пограбувати «класового ворога» чи дати волю бажанню звести рахунки з євреями, то тим краще. Подібно до китайських полководців отамани глузували зі всякої влади й чинили так, неначе самі собі були законом.
Два наймогутніших партизанських ватажки базувалися в південних степах, де жили найзаможніші, найбільш упевнені в собі селяни. Один із них — отаман і Матвій Григор'єв, колишній царський офіцер—очолював сили в 12 тис. чоловік на Херсонщині й підтримував тісні зв'язки з українськими лівими радикалами. Інший—легендарний Нестор Махно, русифікований український селянин і затятий анархіст. У середині 1919 р. його сили, що базувалися в Гуляйполі, налічували від 35 до 50 тис. і часто ставали вирішальним чинником у боротьбі за Південь України.
Отже, регулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними комунікаціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій Україні владою була влада зброї.
За свідченням Х. Раковського, тодішнього голови уряду України, лише за три з половиною весняні й літні місяці 1919 р. на Україні відбулося 328 повстань. Цей рух на Україні інтенсивно продовжувався протягом усього періоду 1919-1921 р.р. За даними офіційного радянського "Збірника справоздань" (виданого в Харкові року 1921), на Україні було нараховано тоді близько 40.000 повстанців проти московського більшовицького окупаційного режиму. Варто погодитись з думкою Д. Солов'я, що цей величезний рух збройного спротиву вівся неорганізовано, не об'єднано, не мав єдиного національного проводу, а розпорошував свої сили у несконсолідованій боротьбі. На підтвердження цієї думки спробуємо навести маловідомі факти про діяльність одного із регіональних координаційних центрів такого руху, який було сформовано навесні 1920 року в Полтаві. У щоденнику полтавського лікаря О.О. Несвіцького, де на ґрунтовному фактичному матеріалі відображено події визвольних змагань 1917-1922 у Полтаві, згадується і про появу навесні 1920 року повстанських загонів [5], але не зазначено нічого ні про керівника загонів, ні про якийсь керівний центр. Про діяльність таємного комітету на чолі з А. Геращенком повідомляє В. Ревегук [6]. В архівах Служби безпеки України автор натрапила на документ, в якому йдеться про створення наприкінці травня 1920 року і діяльність у Полтаві за завданням Києва "Комітету Визволення України". Комітет будувався за принципом "п'ятірок", центральна з яких знаходилася в Полтаві. Кожен із членів "центру" створював свою "п'ятірку", члени якої в свою чергу організовували "п'ятірки". Комітет повинен був охопити діяльність інші губернії, повітові міста, повіти, села.
Метою "Комітету Визволення України" було, по-перше, об'єднання всіх роз'єднаних повстанських загонів в Україні у більші бойові одиниці, щоб за їхнього сприяння захопити владу. По-друге, важливим завданням була пропаганда і агітація за владу Петлюри. По-третє, відстоювалася ціль за сприятливих умов оголосити себе Урядом України і розпочати переговори з країнами Антанти на державному рівні.
На липень 1920 року "Комітет Визволення України" було сформовано у складі голови Комітету - Прийми, завідувача адміністративно-організаційною частиною - Ніньківського, заступника голови - комісара з воєнних справ - Юрченка, його помічника - Лейко, завідувача інформацією - Наталії Дорошенко. До складу Комітету також входили представники від партії українських соціал-революціонерів Чубуков і Дорошенко та - від партії українських соціал-демократів Левченко. Секретарем Комітету був Балик, завідувачем фінансів - Геращенко.
Через посередництво Ніньківського та Воїнова Комітет встиг налагодити зв'язок з повстанськими загонами Гадяцького, Звенигородського, Переяславського повітів. Як стверджується в слідчих документах Служби безпеки України, рішення про оголошення Комітету тимчасовим Урядом було затверджене, але через арешт його учасників Особливим Відділом не було реалізовано.
В червні 1920 року в Полтаві було створено Губернській повстанський Комітет на чолі з членом партії українських соціал-демократів Михайлом Токаревським. Але і ця організація не змогла розгорнути діяльності по координації розрізнених партизанських загонів, оскільки Комітет було викрито.
Цікаво було б простежити взаємозв'язок вищезгаданих структур із таємним повстанським комітетом, створеним у Полтаві восени 1920 року на чолі з А. Геращенком. З використанням справи особливого архіву (документи з якого наводяться), можливо, вдасться по-новому розглянути розвиток подій на Полтавщині весною-восени 1920 року. Однак виявлені архівні джерела дозволяють поки що лише висувати різні версії.
Так, враховуючи той факт, що інформація про "Комітет Визволення України" вміщено в слідчій "Справі уряду УНР", спрямованій проти представників партій українських соціал-демократів і українських соціал-революціонерів, можливо, факт створення і діяльності Комітету було подано дещо упереджено, на догоду замовнику - партії більшовиків, яка вела боротьбу за утвердження однопартійності. Реальний же стан справ міг бути менш значущим, і ні про які претензії Комітету на представницький орган не йшлося. Однак беззаперечним є той факт, що антибільшовицький повстанський рух в Україні у 1919-1920 роках не лише прагнув до самоорганізації, а й здійснив кілька спроб утворення політичних керівних центрів. Існування "Комітету Визволення України" в Полтаві підтверджує зазначену думку.
Другие работы по теме:
О ленинском плане монументальной пропаганды
Идея плана монументальной пропаганды принадлежала лично Ленину, заимствовавшему ее из утопии Т. Кампанеллы "Город Солнца". Основные задачи плана были сформулированы в декрете Совнаркома "О памятниках республики".
Сейм Карпатской Украины
(укр. Сойм Карпатської України) ( ) — законодательный орган автономного Закарпатья, избранный 12 февраля 1939 года в составе 32 членов (29 украинцев и трое от национальных меньшинств) из единого списка Украинского Национального Объединения.
Мирзоян, Левон Исаевич
Левон Исаевич Мирзоян (ноябрь 1896 — 26 февраля 1939) — советский, государственный и партийный деятель. Родился в Нагорном Карабахе в семье крестьянина, армянина по национальности. В 1917 вступил в РСДРП(б). С 1919 на партийной работе. В 1926—1929 первый секретарь ЦК ВКП(б) Азербайджана. В 1929—1933 секретарь Пермского окружкома, затем 2-й секретарь Уральского обкома ВКП(б).
Истребитель коммунистов бронепоезд
Введение 1 Состав 2 Вооружение 3 Бои Введение Локомотив бронепоезда Nr2. 1941г, Ижорск, присоединение к Бронепоезду № 7 «Балтиец». Учение химической атаки
Берзин, Рейнгольд Иосифович
Введение 1 Биография 1.1 Ранние годы 1.2 Революция 1917 года и Гражданская война 1.3 Послевоенная деятельность 1.4 Арест и казнь 2 Награды Список литературы
Латвийский полк бронепоездов
Состав полка Латвийский полк бронепоездов (латыш. Bruņoto Vilcienu Pulks) — группировка бронепоездов Латвийской армии, штаб которой находился в Риге
Качазнуни, Ованес
Ованес Качазнуни (1868—1938) — деятель армянского национального движения начала XX века, член партии «Дашнакцутюн», премьер-министр Республики Армении (1918—1919).
Сибирский рубль
Сиби́рский рубль (казначейский знак Сибирского временного правительства, «сибирки») — денежная единица, выпускавшаяся последовательно Временным Сибирским правительством, Временным Всероссийским правительством и Российским правительством Верховного Правителя адмирала А. В. Колчака в Омске в 1918—1919 годах и получившая широкое распространение на территории Поволжья, Урала, Сибири, Забайкалья, Дальнего Востока и Маньчжурии.
Белобородов, Александр Георгиевич
Введение 1 Биография 2 Семья 3 Награды Список литературы Введение Алекса́ндр Гео́ргиевич Белоборо́дов (14 (26) октября 1891, поселок Александровский завод, Соликамского уезда Пермской губернии — 10 февраля 1938, Москва) — советский политический и партийный деятель.
Список президентов Венгрии
Введение 1 Революция 1848—1849 2 Венгерская Советская республика 3 Правитель королевства 4 Вождь нации 5 Президент (Венгерская народная республика)
Коммунистическая партия иностранных рабочих и крестьян Туркестана
Введение 1 Создание партии 2 1-я партийная конференция 3 2-я партийная конференция 4 3-я партийная конференция 5 Объединение с КПТ Введение Коммунистическая партия иностранных рабочих и крестьян Туркестана (Коммунистическая партия иностранных коммунистов). Возникла в августе 1918 г. в Ташкенте и Самарканде.
Франко-сирийская война
1920 года — вооружённый конфликт между французскими войсками и сирийцами в ходе оккупации первыми территории страны по Севрскому договору с санкции Лиги Наций.
Макензен, Ганс Георг фон
Введение 1 Биография 2 Образование 3 Карьера в армии 4 Карьера в МИД Введение Ганс Георг фон Макензен (26 января 1883, Берлин, Германская империя — 28 сентября 1947, Констанц, Баден, ФРГ) — немецкий государственный деятель. Капитан (1919). Группенфюрер СС (1942).
Украинская партия социалистов-революционеров боротьбистов
) (коммунистов) ( УПСР(б), УПСР(к) — левоэсеровская, затем коммунистическая, партия на Украине. Создана на основе левого крыла Украинской партии социалистов-революционеров, отколовшегося от нее в мае 1918 г. и принявшего название УПСР (боротьбистов). С марта по август 1919 г. носила название УПСР (коммунистов).
Горбунов, Николай Петрович
Введение 1 Биография 2 Служба в РККА 3 На правительственной и научной работе 4 Арест 5 Награды Список литературы Введение Николай Петрович Горбунов (9 (21) июня 1892, Красное Село — 7 сентября 1938) — советский государственный и общественный деятель, учёный-химик.
Армяно-азербайджанская война 1918 1920
План Введение 1 История 2 Битва за Аракскую республику 3 Вторая Армяно-азербайджанская война 4 Последствия 5 Галерея 5.1 Солдаты армии АДР 5.2 Солдаты армии ДРA
Коммунистическая партия большевиков Литвы и Белоруссии
План Введение 1 Создание 2 Деятельность в 1919—1920 гг 3 Разделение Список литературы Введение Коммунистическая партия (большевиков) Литвы и Белоруссии (КП(б) ЛиБ) - политическая партия (составная часть РКП(б)), существовавшая в Литве и Белоруссии в 1919-1920 годах и правившая в Литовско-Белорусской Советской Социалистической Республике.
Волин, Всеволод Михайлович
Всеволод Михайлович Эйхенбаум (11 августа 1882 — 18 сентября 1945), больше известный под псевдонимом Волин — российский анархо-коммунист. Родился в Воронежской губернии, в семье врача, после окончания гимназии переехал в Санкт-Петербург, чтобы учиться на юриста. В 1904 он покинул университет, вступил в Партию Социалистов-революционеров и присоединился к революционному рабочему движению.
Королевство Венгрия 1920 1944
Королевство Венгрия (1920—1944) Королевство Венгрия (венг. Magyar Kirбlysбg), Хортистская Венгрия в период 1920—1944 годов существовало де-факто под властью регента Миклоша Хорти. Попытку Карла IV вернуться на трон удалось предотвратить под угрозой войны с соседними государствами, а также отсутствием поддержки со стороны Хорти.
Чжилийская клика
— одна из клик, на которые распалась группировка бэйянских милитаристов после смерти Юань Шикая. История Лидером клики был Фэн Гочжан, а после его смерти в 1919 — У Пэйфу и Цао Кунь происходившие из провинции Чжили, от чего и получила название Чжилийской. Имела своей основной территориальной базой Чжили, Хэнань, Хубэй и Хунань.
Червяков, Александр Григорьевич
Алекса́ндр Григо́рьевич Червяко́в (белор. Аляксандр Рыгоравіч Чарвякоў, 25 февраля (8 марта) 1892(18920308) — 16 июня 1937) — советский партийный и государственный деятель.
Мдивани, Буду
Мдивани Буду Поликарп Георгиевич ) (1877 - 10.07.1937, Тбилиси) - советский государственный и партийный деятель. Биография с 30.11.1918 по 13.02.1919 член РВС 11-й армии Южного - Каспийско-Кавказского фронта
Андриевский, Афанасий Михайлович
Афана́сий (Пана́с) Миха́йлович Андрие́вский (укр. Опанас Михайлович Андрієвський; 1878(1878), Киевская губерния — 16 мая 1955, Австрия) — украинский государственный и политический деятель.
Авёричкин Фёдор Степанович
Биография На флоте с 1911, окончил классы унтер-офицеров учебно-минного отряда БФ (1913), участник Первой мировой войны. В 1915 привлекался к суду за революционную работу в Кронштадте. После Февральской революции стал членом Гельсингфорского совета депутатов армии, флота и рабочих от посыльного судна «Кречет».
Рахья, Юкка Абрамович
Юкка (Иван) Абрамович Рахья (фин. Jukka Rahja; 19 июля 1887, Кронштадт — 31 августа 1920, Петроград) — деятель финского и русского революционного движения, брат Эйно Рахья.
Нестор Іванович Махно
Махно Нестор Іванович – український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху в Україні. Народився у селі Гуляй-Поле Запорізької області. Деякий час навчався у гуляй-польській початковій школі. У 1906році став членом анархістської організації “ Спілка бідних хліборобів”, що діяла на Катеринославщені.
Клещинский, Константин Карлович
Клещинский, Константин Карлович Константи́н Ка́рлович Клещи́нский (лит. Konstantas Kleščinskis, 1 мая 1879 — 1927), российский и литовский военачальник, агент-информатор советской военной разведки в Литве в 1920-е гг.
Даты в истории Украины /Укр./
03.12.1917 - ультиматум РадНарКому ЦР. 01.11.1918 - восстание в Львове. 3.03.1918 - Брестский мир. 17.11.1920 - разгром Врангеля в Крыму.
Fashion In The 1920
’s Essay, Research Paper Women’s Fashion of the 1920’s The fashion of the 1920’s was a good indicator of women’s incredible, rapid change that pushed women into a more prominent position during the 1920’s. Women began to get wilder, more rebellious and were dubbed “Flappers” by Scott Fitzgerald, coincidentally, the writer of The Great Gatsby.
Даты в истории Украины Укр.
Таблиця дат з Історії України Подія - Факт - Випадок Дата. Коли відбувався 1ий всеукраїнський селянський з’їзд 1917, 28 травня – 2 червня---28.05-02.06.1917
Різноманітність природи України
1. Найбільша річка України: Дунай; Дністер; Дніпро. 2. Яке населення переважає в нашій країні: міське; сільське. Найчисельніший вид тваринного світу України:
Банкрутство селянсько-фермерського господарства
Реферат на тему: Банкрутство селянсько-фермерського господарства Підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).