Рідкі форми ліків: розчини, аерозолі, каплі, мікстури, слизи, настої, відвари, емульсії, настоянки, припарки, мазі, соки, лосьйони
Ці форми здавна були поширені в медицині і мають велику популярність у лікарів різних спеціальностей. Вони становлять 60—65% всіх приписів.
Готують рідкі форми: 1) розчиненням твердих речовин в рідині або змішуванням кількох рідких речовин, 2) екстрагуванням (настоюванням та виварюванням) розчинних складових частин з рослинних або тваринних лікарських матеріалів спиртом, ефіром, водою або сумішшю спирту з ефіром.
Рідкі лікарські форми поділяють на прості й складні. Прості — це такі, які складаються з одної будь-якої лікарської речовини; складні — з двох і більше.
З фізико-хімічного погляду складні рідкі лікарські форми відносять до дисперсних систем (dispergo – роздробляю, розпиляю), в яких одна речовина розподілена в другій у формі більш-менш маленьких часток.
За розміром часток дисперсної фази дисперсні системи ділять на три типи:
1) молекулярно-іоно-дисперсні системи з розміром частинок менш ніж 1гп(д, (мілімікрон);
2) колоїдні дисперсії з розміром частинок від 1 μ, до 0,1 μ (мікрон);
3) грубі суспензії з розміром частинок більш ніж 0,1 μ. Частки в молекулярно-іоно-дисперсних системах добре дифундують, діалізують, стійкі і не розшаровуються при тривалому зберіганні; це так звані молекулярні, або справжні, розчини. Колоїдні дисперсії і грубі суспензії нестійкі, при зберіганні швидко розшаровуються; часточки дисперсної фази не дифундують і не діалізують. При вживанні треба збовтувати.
Є ще і друга класифікація дисперсних систем. В її основу покладено взаємовідношення поміж диспергованою речовиною і розчинником. Системи, в яких є спорідненість поміж диспергованою речовиною і розчинником, називають ліофільними, а системи, де такого зв'язку немає,— ліофобними. Системи, що мають зв'язок води з золями, називають гідрофільними, а ті, що не мають такого зв'язку з водою, називають гідрофобними. Дисперсність (роздрібненість) лікарських речовин в лікарських формах має велике значення. Наприклад, чим більше буде подрібнена речовина в рідкій формі, тим більше буде її вільна поверхня і тим вона стає активнішою при стиканні з тканинами і рідинами організму. Отже швидкість дії, сила і спрямованість будуть залежати не тільки від початкового стану лікарської речовини, але в значній мірі і від ступеню дисперсності її.
Речовини в рідкій формі, як правило, швидше усмоктуються і швидше справляють резорбтивну дію, ніж ті самі речовини в твердій формі (в порошках, таблетках, пілюлях та ін.).
Ці ліки можуть бути введені не тільки через рот (як тверді форми), але й під шкіру внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньокістково, в серце і навіть через дихальні шляхи. Ліки в рідкій формі легше призначати тяжкохворим, непритомним, старим і дітям.
Проте поряд з позитивними сторонами рідкі форми мають і істотні недоліки. Вони менш портативні, деякі з них під впливом світла, повітря, коливань температури та інших фізичних факторів можуть змінюватися, і, нарешті, розчинені речовини, вступаючи в хімічні взаємодіяння між собою, можуть розкладатися і утворювати нові сполуки, які мають небажані властивості. Рідкі форми, утворювані настоюванням та вивалюванням рослин, швидко пліснявіють і вважаються взагалі нестійкою формою.
Залежно від способу приготування, місця введення і методу дозування рідкі форми мають ще спеціальні назви, наприклад: розчини, призначувані на різні поверхні, називаються полосканням, зрошуванням, примочками, очними та вушними каплями; розчини всередину — мікстурами, каплями; розчини, виписувані для промивання сечовипускального каналу, сечового міхура, піхви, називають спринцюванням; розчини, призначувані для введення в пряму кишку,— клізмами; розчини, призначувані під шкіру та внутрішньом'язово або внутрішньовенно,— ін'єкціями, або вливаннями, та ін.
Залежно від способу готування ліків рідкі форми поділяються на: 1) розчини (solutiones), 2) мікстури (mixturae), 3) настої (infusa), 4) відвари (decocta), 5) емульсії (emulsiones), настойки (tincturae), аерозолі (aerozolae) тощо.
Розчини — Solutiones (однина — solutio; poд. відм. — solutionis).
Розчином називають гомогенну рідину, утворювану при взаємодії твердої речовини, рідини чи газу з розчинником.
Готують розчини змішуванням твердих речовин з розчинником, часто збовтуючи, іноді тверду речовину перед тим порошкують. В багатьох випадках розчинення твердих речовин полегшують, підігріваючи розчинник (крім вогненебезпечних). Розчин рідини в розчиннику по суті являє суміш двох рідин, що цілком одна з одною змішуються. Розчин газів в розчиннику йде за газовими законами, тобто з пониженням температури і збільшенням тиску розчинність газів підвищується.
Розчинниками для готування розчинів буває дистильована вода, рідше спирт, олія, гліцерин. Дистильована вода (aqua deslillata) як розчинник зручна, дешева разом з тим індиферентна до багатьох лікарських речовин. На воді, власне, й готують більшість розчинів для зовнішнього і внутрішнього вживання, а також для ін'єкцій і вливання . Коли виписують в розчинах лікарські речовини, не зазначаючи розчинника, то такі розчини аптека готує на дистильованій воді. Тільки невелику кількість ліків, нерозчинних у воді, виписують на інших розчинниках.
Спирт винний (етиловий) Spiritus vini застосовують як розчинник переважно для тих речовин, що розчиняються у спирті (смоли, ефірні олії, жирні олії тощо) Спирт має бактерицидні, бактеріостатичні й фіксуючі властивості — уже в 15% концентрації він затримує розвиток мікрофлори. Проте застосування його обмежене, бо він гігроскопічний, легко оксидується, вогненебезпечний і неіндиферентний. Міцність спирту визначають в об'ємних процентах, які показують, скільки об'ємів абсолютного алкоголю міститься в 100 об'ємах даного розчину. Коли не зазначена міцність спирту, беруть 90% (процентний). В Державній Фармакопеї СРСР X видання, крім статті про 95% етиловий спирт, є стаття про спирти 90%, 70% та 40%.
Гліцерин (Glycerinum) як розчинник беруть переважно для зовнішнього застосування, для розчинення борної кислоти, бури, протарголу, таніну тощо. Сам по собі гліцерин гігроскопічний, подразнює і зневоднює шкіру, тому для медичних потреб застосовують тільки фармакопейний препарат питомою вагою 1,22—1,23, що містить 15% води. ,
Жирні олії добувають з рослин видавлюванням або екстрагуванням за допомогою органічних розчинників. Для медичних потреб беруть олії, добувані видавлюванням. В жирних оліях добре розчиняються камфора, ментол, фосфор, ефірні олії, деякі вітаміни і т. д. Найчастіше застосовують олії персикову (oleum Persicorum), мигдалеву (oleum Amygdalarum), оливкову (oleum Olivarum), соняшникову (oleum Helianthi), кунжутну (oleum Sesami).
Розчини використовують для зовнішнього застосування, внутрішнього і для ін'єкцій.
Другие работы по теме:
Порівняння властивостей органічних речовин
Схожі та відмінні хімічні властивості декаліну і 1,4 диетилбензену, 2-хлорпентанолу-1 і n-хлорфенолу. Сульфування, нітрування, хлорування, окислення, реакція гідроксильної групи, з розривом О-Н зв'язку, заміщення гідроксилу на аміногрупу, дегідратація.
Буферні системи
Електронна та просторова будова молекул води. Характеристика електролітів, поняття ступеня та константи дисоціації. Кислоти, основи, солі як електроліти. Поняття водневого показника. Нейтральні, кислі та лужні розчини. Механізм дії буферних систем.
Буферні системи
«Активна реакція середовища. організму» План: 1. Вода як універсальний розчинник. 2. Поняття електролітичної дисоціації та сили електроліту. 3. Кислоти, луги та солі у водних розчинах.
Ферум Fe
Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких інших патологічних станах.
Основні поняття хімії
Реферат на тему: Основні поняття хімії План Поняття про хімічний елемент. Речовина – один із основних об’єктів хімії. Класифікація хімічних сполук. Процеси, що відбуваються під час впливу зовнішніх умов на речовини:
Розчини електролітів
Характеристика поняття розчинів - гомогенних (однорідних) систем, що складаються з двох і більше компонентів і продуктів їх взаємодії. Теорія електролітичної дисоціації - розпаду електролітів на іони під час розчинення їх у воді. Теорії кислот і основ.
Вуглеводи
Загальна характеристика, поширення в організмі та види вуглеводів. Класифікація і хімічні властивості моносахаридів. Будова і властивості дисахаридів й полісахаридів. Реакції окислення, відновлення, утворення простих та складних ефірів альдоз та кетоз.
Застосування тетраборату натрію в медицині
Тема: “Застосування тетраборату натрію в медицині” Тетраборат натрия или бура (Borax. Natrium tetraboricum) образует большие бесцветные прозрачные кристаллы состава Na2B4O7
Теорія електролітичної дисоціації
Більшість хімічних реакцій, які використовуються у якісному аналізі, протікають у водних розчинах. Якщо речовина розчиняється у воді чи іншому розчиннику, то утворюється однорідний гомогенний розчин. Розчини не можна розглядати як прості механічні суміші. Процес розчинення завжди супроводжується виділенням чи поглинанням теплоти.
Глюкоза и сахароза
УГЛЕВОДИ(САХАРИДИ) МОНОСАХАРИДИ ДИСАХАРИДИ ПОЛІСАХАРИДИ ексози Альдози Сахароза Крохмаль Целюлоза Глюкоза С6Н12О6 Кетози Фруктоза Вуглеводи — природні сполуки, які відіграють важливу роль у житті людини, тварин і рослин. Вони дуже поширені в природі, особливо в рослинному світі: 80 % сухої маси рослин становлять вуглеводи.
Загальні відомості про штукатурні розчини
Реферат на тему: Загальні відомості про штукатурні розчини Штукатурні розчини бувають прості і складні. Якщо у розчині міститься один в'яжучий матеріал, то розчин називають простим (цементний, гіпсовий), а якщо два і більше в'яжучих — складним (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий тощо).
Лікарські рослини і рослинна сировина, що містять камеді
Визначення камеді, її склад, фізичні та хімічні властивості. Основні особливості лікарських рослин та рослинної сировини, що містять камеді. Загальна характеристика гетерополісахаридів, їх використання у науковій, народній медицині та гомеопатії.
Боротьба з наркоманією
(Твір на конкурс) Боротьба з наркоманією (П’ять поглядів на одну проблему) Погляд перший. Моє інтерв’ю з психологом ЗОШ №8 Оленою Олександрівною Кобилянською.
Макроелементи P, K, S, Cl, Ca, Mg, Na, Fe
Микроелементы P, K, S, Cl, Ca, Mg, Na, Fe.
Гарбуз звичайний корисна лікарська рослина
План Загальна характеристика рослини. Хімічний склад. Лікарська рослинна сировина, її основна лікувальна дія. Гарбузове насіння. Застосування у медицині м’якуші та черешків гарбуза.
Синюха блакитна шавлія лікарська собача кропива
Лікарські рослини та їх застосування (Синюха блакитна, Шавлія лікарська, Собача кропива) Синюха блакитна — Polemonium coeruleum Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим кореневищем, від якого відходять численні довгі сірувато-жовтого кольору тонкі корені. Стебло пряме, негалузисте.
Агрус і гарбуз звичайні
Реферат з біології на тему: АГРУС І ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНІ АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ lossularia reclinata - багаторічна рослина родини агрусових. Кущ заввишки 60-150 см з колючими пагонами. Листки З-5-лопатеві, зубчасті. Квітки сидячі, з зеленуватими, червонуватими або пурпуровими пелюстками, одиничні або в 2— 3-квіткових'китицях.
Краплинне зрошення Харківської області
Text Text Graphics ҐРУНТОВО-ЕКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ Graphics Просторовий розподіл вологи в ґрунті на препарованій стінці (огірок)
Білки
Будова, фізичні та хімічні властивості білків. Для виявлення білків у різних матеріалах застосовують кольорові реакції, найважливішими з яких є ксантопротеїнова і біуретова. Елементарний склад, молекулярна маса білків. Застосування білків у промисловості.
Дикі ягоди і трави
Суниця лісова Багаторічна трав’яниста з повзучими пагонами рослина сімейства розоцвітих. Листя трійчате. Квіточки великі, білі в щитовидних суцвіттям їх. Плоди – моди яскраво-червоного кольору, пахучі. Цвітуть в травні-червні, плоди дозрівають в червні-липні.
Електролітична дисоціація солей та лугів
Розпад електролітів на іони під час розчинення у воді або розплавлення називається електлолітичною дисоціацією. Розглянемо розчинення у воді такої, наприклад, іонної сполуки, як хлорид натрію. Іони постійно здійснюють невеликі теплові коливання, але удержуються у вузлах кристалічної решітки, оскільки притягуються протилежно зарядженими іонами.
Білки та їх значення
Р Е Ф Е Р А Т Білки та їх значення. І. Елементарний склад і молекулярна маса білків. За елементарним складом білки відрізняються від жирів і вуглеводів тим, що, крім вуглецю, водню і кисню, їх молекули містять азот. Крім того, всі рослинні і більшість тваринних білків мають у своєму складі сірку (0,3 – 2,5%).
Очні ліки заводського виробництва
Очні ліки заводського виробництва Очні лікарські форми (офтальмонологічні) займають особливе місце серед інших ліків, тому що їх використовують для захворювання очей.
Плазмозамінні рідини
При гострих крововтратах для заміщення плазми крові використовують плазмозамінні розчини. Крововтрата супроводжується комплексом взаємозв’язаних порушень функцій організму. Зменшується об’єм циркулюючої крові, знижується скоротлива здатність міокарда, хвилинний об’єм серця (серцевий викид), мікроциркуляція підвищується проникливість стінки капілярів, знижується надходження кисню до тканин тощо.
Оксиди
Тема: План. Оксиди, їх класифікація. Номенклатура. Способи добування оксидів. Фізичні властивості. Хімічні властивості основних, кислотних і амфотерних оксидів.
Модель уроку Фізичні та хімічні явища
Тема уроку ЯВИЩА ФІЗИЧНІ І ХІМІЧНІ. ХІМІЧНА РЕАКЦІЯ. ОЗНАКИ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ, УМОВИ ЇХ ВИКОНАННЯ І ПЕРЕБІГУ Мета уроку закріпити і поглибити знання учнів про фізичні явища. На основі знань про фізичні явища сформувати поняття „хімічного явища”, навчити учнів відрізняти фізичні явища від хімічних. Розвивати уміння спостерігати і робити висновки.
Гомеопатія 3
Гомеопатія – це альтернативний напрямок в медицині, який ґрунтується на використанні методу лікування малими дозами і по принципу подібності. Основоположником гомеопатії вважається Крістіан Фрідріх Саму ель Ганеман. Ганеман пропонує новий підхід до лікувальної терапії “Щоб вилікувати хворого, необхідно співпрацювати з природою, котра інколи виліковує хронічну хворобу шляхом прояву нового страждання.
Рідкі лікарські форми в гомеопатії
Р Е Ф Е Р А Т на тему: “Рідкі лікарські форми в гомеопатії” озвиток хімії в ХХ ст. привів до лавиноподібного збільшення арсеналу синтетичних лікарських засобів, що за своїм походженням відносяться до ряду ксенобіотиків, які являються для організму чужорідними речовинами.
Ендокринна система та її фізіологія
Ендокринна система регулює багато різноманітних функцій організму через видові хімічні речовини вироблені залозами в кровообіг. Залози розташовані в різних частинах тіла. Хімічні речовини, які називаються гормонами можуть змінити стан, структуру органів і тканин. Деякі гомони стимулюють ріст кісток, інші можуть контролювати обмін речовин в клітинах тіла.
Хлор та його похідні
Зміст Вступ Розділ 1 Сполуки Хлору (I) Розділ 2 Сполуки Хлору (III) і (IV) Розділ 3 Сполуки Хлору (V) Розділ 4 Сполуки Хлору (VI) і (VII) Висновки Список використаних джерел