Cтруктура грошової маси

Рефераты по астрономии » Cтруктура грошової маси

Грошова маса - сукупність усіх коштів, що знаходяться в господарстві в наявній і безготівковій формах, що забезпечують обіг товарів і послуг у народному господарстві.

У структурі грошової маси виділяєтьсяактивна частина, до якої ставляться кошти, що реально обслуговують господарський обіг, іпасивна частина, що включає грошові накопичення, залишки на рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими засобами. Особливе місце в структурі грошової маси займають так називані «квазігроші» (від латинського «quasi» - начебто, майже), тобто кошти на термінових рахунках, ощадних вкладах, у депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів, що вкладають кошти тільки в короткострокові грошові зобов'язання.

Сукупність готівки (металеві гроші і банкноти) і грошей для безготівкових розрахунків у центральному банку (безтермінові вклади) складають гроші центрального банки. Їх називають монетарною або грошовою базою, тому що вони визначають сумарну грошову масу в народному господарстві.

Грошова маса, якої розташовує народне господарство для здійснення операцій обміну і платежу, залежить від пропозиції грошей банківським сектором і від попиту на гроші, тобто прагнення заснувань небанківського сектора мати в себе визначену грошову суму у виді готівки або вкладів до запитання.

Під пропозицією грошей звичайно розуміють грошову масу в обертанні, тобто сукупність платіжних засобів, що обертаються в країні в даний момент.

Проте ні серед державних посадових осіб, відповідальних за регулювання грошової пропозиції, ні серед економістів немає єдиної точки зору на те, із яких окремих елементів складається грошова пропозиція: розмаїтість форм вкладення фінансових засобів досяглася такого ступеня, що перехід від власне грошей (банкноти, вклади до запитання) до ліквідних і напівліквідних форм їхній розміщення відбувається непомітно. У результаті межа між грошима і негрошовими авуарами тепер не така чітка, як раніш.

Для характеристики грошової пропозиції застосовуються різноманітні показники , що узагальнюють, такназвані грошові агрегати. До них звичайно відносять такі.

1) Агрегат М-1 - («гроші для угод») - це показник, призначений для виміру обсягу фактичних засобів обертання. Він включає готівку (банкноти і розмінні монети) і банківські гроші.

2) Агрегати М-2 і М-3 включають, крім М-1, кошти на ощадних і Термінових рахунках, а також депозитні сертифікати. Ці засоби не є грошима, оскільки їх неможливо безпосередньо використовувати для угод купівлі-продажу, а їхнє вилучення підпорядковане визначеним умовам, проте вони схожі на гроші в двох відношеннях: з одного боку, вони можуть бути в короткі терміни викинуті на ринок товарів і послуг, з іншого боку - вони дозволяють здійснювати накопичення грошей. Не випадково їх називають «майже грошима».

3) Найбільше повні агрегати грошової пропозиції - L і D. L поряд із М-3 включає інші ліквідні (легкореалізовані) активи, такі, як короткострокові державні цінні папери. Вони називаються ліквідними, тому що без особливих трудностей можуть бути перетворені в готівку. Агрегат D включає всі ліквідні засоби і заставні, облігації й інші аналогічні кредитні інструменти.

Агрегати М-3, L і D більш чітко відбивають тенденції в розвитку економіки, чим М-1: різкі зміни в цих агрегатах часто сигналізують про аналогічні зміни у ВНП. Так, швидкий ріст грошової маси і кредиту супроводжує період підйому, а їхнє скорочення часто супроводжується спадами. Проте більшість економістів віддають перевагу використовувати агрегат М-1, тому що він включає активи, безпосередньо використовувані в якості

засоби обертання. Ми також надалі будемо розуміти під пропозицією грошей агрегат М-1.

100 200 Попит на гроші, млрд. руб.

Якою уявою гроші надходять в економіку, дозволяючи їй функціонувати і розвиватися з найбільшою ефективністю, або, іншими словами, хто визначає грошову пропозицію? Гроші емітуються (випускаються в обіг) трьома типами заснувань: комерційними банками, державним казначейством і емісійним банком. Проте про їхню діяльність ми розповімо в такій главі. А зараз звернемося до попиту на гроші.

Попит на гроші випливає з двох функцій грошей - як засоби обертання і засоби зберігання багатства. У першому випадку мова йде пропопит на гроші для висновкуугод купівлі-продажу (трансакціоний попит), у другому - пропопит на гроші якзасобі придбання інших фінансових активів (насамперед облігацій і акцій).Трансакціоний попит пояснюється необхідністю збереження грошей у формі наявних або засобів на поточних рахунках комерційних банків і інших фінансових інститутів із метою здійснення запланованих і незапланованих покупок і платежів.Попит на гроші для угод визначається головним чином загальним грошовим прибутком товариства і змінюється прямо пропорційно номіналуВВП. Попит на гроші для придбання інших фінансових активів визначається прагненням одержати прибуток у формі дивідендів або відсотків і змінюється обернено пропорційно рівню процентної ставки. Ця залежність відбиваєтьсякривою попиту на гроші D

Крива загального попиту на гроші D позначає загальну кількість грошей котре населення і фірми хочуть мати для угод придбання акцій і облігацій при кожному можливому розмірі процентної ставки.

Попит на гроші і кількісну теорію

Сучасне трактування кількісної теорії заснована на понятті швидкості обертання грошей у прямуванні прибутків, що визначається як:

V=P*YM

де V - швидкість обігу грошей;

Р - абсолютний рівень цін;

Y - реальний обсяг виробництва;

М - кількість грошей в обігу.

Якщо перетворити формулу цього рівня: М=P*Y/V, ми побачимо, що кількість грошей, що знаходяться в обертанні, дорівнює відношенню номінального прибутку до швидкості обертання грошей. Якщо замінити у лівій частині рівняння на параметр D - розмір попиту на гроші, то одержимо: D =P*Y/V . З цього рівняння випливає, що розмір попиту на гроші залежить від таких чинників:

• абсолютного рівня цін. За інших рівних умов, чим вище рівень цін, тим вище попит на гроші, і навпаки;

• рівня реального обсягу виробництва. В міру його росту підвищуються реальні прибутки населення, а виходить, людям буде потрібно більше грошей, тому що наявність більш високих реальних прибутків розуміє і ріст обсягу угод;

• швидкості обертання грошей. Відповідно всі чинники, що впливають на швидкість обертання грошей, будуть впливати і на попит на гроші.

Дж. М. Кейнс розглядав гроші як один із типів багатства і вважав, що та частина активів, що населення і фірми бажають берегти у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони цінують властивість ліквідності. Гроші М-1 є абсолютно ліквідними активами. Дж. Кейнс назвав свою теорію попиту на гроші теорієюпреваги ліквідності.

Як вважав Дж. Кейнс, три причини спонукають людей берегти частину їхніх багатств у формі грошей:

1) використання грошей у якості засоби платежу(трансакціоний мотив збереження грошей);

2) забезпечення в майбутньому можливості розпоряджатися визначеною частиною своїх ресурсів у формі готівки (мотив обережності),

3)спекулятивний мотив - мотив збереження грошей, що виникає з бажання уникнути втрат капіталу, викликаних збереженням активів у формі облігацій у періоди очікуваного підвищення норм позичкового відсотку.

Саме цей мотив формує зворотну зв'язок між розміром попиту на гроші і нормою відсотку.

Сучасна теорія попиту на гроші відрізняється від теоретичної моделі Дж. Кейнса такими особливостями. Вона:

1) розглядає більш широкий діапазон активів, крім безпроцентного збереження грошей і довгострокових облігацій. Вкладники можуть мати портфелі як із формами грошей, що приносять відсоток, так і з безпроцентними формами грошей. Крім цього вони повинні мати інші види ліквідних активів: засоби на ощадних і термінових рахунках, короткострокові цінні папери, облігації й акції корпорацій і т.п.;

2) відхиляє поділ попиту на гроші на підставі транзакціоних, спекулятивних мотивів і мотиву обережності. Процентна ставка впливає на попит на гроші, але лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість збереження грошей;

3) розглядає багатство як основний чинник попиту на гроші;

4) включає й інші умови, що впливають на бажання населення і фірми віддати перевагу ліквідний актив, наприклад, зміни в чеканнях: при nei симістичному прогнозі на майбутню кон'юнктуру розмір попиту на гроші буде рости, при оптимістичному прогнозі попит на гроші впаде;

5) враховує наявність інфляції і чітко розмежовує такі поняття, як реальний і номінальний прибуток, реальну і номінальну ставку відсоток; реальні і номінальні розміри грошової маси.