Форми організації навчання 2

Рефераты по астрономии » Форми організації навчання 2 Скачать
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В. ГНАТЮКА Кафедра педагогіки Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему: „Форми організації навчання” ПІДГОТУВАЛИ студенти групи ФІ-21 Баб’як Іван Вальчук Віталій Тернопіль 2004 План I.Теоретична частина:

1.Поняття про форми організаціїнавчання.

2.Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків.

3.Дидактична характеристика основних структурних елементів уроків різних типів.

4.Підготовка вчителя до уроку самоаналіз його результатів.

5.Інші форми організації навчання.


II.Наочно-практична частина. III.Власні погляди на досліджувану тему. IV.Література. 1. Поняття про форми організації навчання

Форма – спосіб існування і виявлення змісту його внутрішня організація. Форми належать до діяльнісного компонента процесу навчання і тому тісно пов’язані з методами. Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

В школі має місце урочна і позаурочна форми навчання в кожній з яких використовується фронтальна групова та індивідуальна форми організації навчальної роботи (їх ще називають загальними формами організації навчання).

Конкретними формами організації навчання є: урок практикум семінарські і факультативні заняття навчальні екскурсії співбесіда індивідуальні та групові консультації домашня робота учнів (їх ще називають спеціальними формами організації навчання).

Кожна із форм навчання має свою структуру яка відображає впорядкованість всіх її елементів ознак. Так для уроку найбільш характерними є такі ознаки: дидактична мета обсяг навчального матеріалу постійний склад учнів керівництво з боку вчителя із урахуванням їх індивідуальних можливостей послідовність різних видів діяльності вчителя й учнів оволодіння учнями системою знань умінь і навичок регламентований час певне місце за розкладом.

Доцільність застосування тої чи іншої форми визначається конкретною дидактичною метою змістом і методами навчальної роботи. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями: кількістю учнів місцем проведення навчання тривалістю навчальних занять дидактичними цілями.

За кількістю учнів форми поділяють на колективні групові парні та індивідуальні. За місцем проведення навчання розрізняють шкільні (уроки робота в майстернях лабораторіях на пришкільній ділянці) і позашкільні форми (домашня робота екскурсії). За тривалістю навчання розрізняють класичний урок (45 хв.) урок-пара (90 хв.). За дидактичними цілями форми класифікують на: форми теоретичного навчання (лекція факультатив гурток конференція) комбінованого навчання (урок семінар домашня робота консультація) практичного навчання (практикуми праця в майстернях на пришкільних ділянках). Всі організаційні форми навчання тісно між собою взаємопов’язані: одні вирішують завдання успішного засвоєння знань (урок екскурсія) інші – забезпечують творче застосування цих знань на практиці (практикуми виробнича практика).

Вибір форм організації навчання залежить від основних завдань освіти і виховання особливостей змісту предмета конкретних цілей заняття навчальних можливостей учнів способів керівництва вчителем пізнавальною діяльністю учнів.

Історія розвитку школи знає різні системи навчання: індивідуально-групова (середньовіччя) класно-урочна (виникла в XVI-XVII ст.) взаємного навчання (XVIIІ ст.) індивідуалізованого навчання ( ХХ ст.) лабораторно-бригадне навчання ( 20-ті р. ХХ ст. радянська школа) “план Трампа” (США ХХ ст.) навчання методом проектів (ХХ ст.).

Класно-урочна система є найбільш поширеною формою організації навчання в багатьох країнах. Її суть полягає в тому що навчальна робота здійснюється з групою учнів постійного складу приблизно однакового віку і рівня підготовки (клас) на протязі певного часу і за встановленим розкладом (урок).

Класно-урочна система має низку переваг в порівнянні з іншими формами зокрема індивідуальними: керівна роль учителя чітка організаційна структура раціональне використання часу застосування різних методів і прийомів навчання забезпечення пізнавальної активності учнів послідовного і систематичного вивчення матеріалу. Водночас дана форма має деякі вади: орієнтація на “середнього” учня обмежені можливості у здійсненні індивідуальної роботи наслідувальний характер навчальної діяльності учнів.

2. Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків

Будь-який урок характеризується цілями і змістом методикою проведення особливостями школи учителя й учнів. З метою чіткої організації навчального процесу уроки необхідно класифікувати виявити їх особливості і функціональні можливості. Основною класифікаційною одиницею уроків є поняття “тип”. Уроки класифікують на типи в залежності від тих чи інших ознак.

В основі класифікації уроків за С. Івановим – основні етапи навчального процесу:

  підготовка до вивчення теми;

  первинне сприйняття навчального матеріалу;

  осмислення навчального матеріалу;

  закріплення знань шляхом повторення;

  закріплення через застосування знань на практиці;

формування навичок в процесі вправ і тренування;

контроль і перевірка;

підведення підсумків узагальнення результатів навчання.

Відповідно до названих етапів С. Іванов виділяє такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані.

І. Казанцев обґрунтовує типологію уроків за основним способом їх проведення і виділяє такі типи: урок з різними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне і практичне заняття.

Найбільш поширеною у педагогічній теорії і практиці є класифікація уроків за дидактичною метою. За цією ознакою виділяють такі типи уроків:

уроки оволодіння новими знаннями;

уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок;

уроки узагальнення і систематизації знань;

уроки комплексного застосування знань умінь і навичок;

уроки перевірки і корекції знань умінь і навичок;

комбіновані уроки.

В “чистому” вигляді будь-який тип уроку (крім комбінованого) важко спостерігати. Запропонована класифікація є зручною дозволяє складати календарні і тематичні плани занять “бачити” динаміку процесу навчання формування знань умінь і навичок. Але вона не відображає виховні завдання і характер пізнавальної діяльності учнів. Співвідношення уроків різних типів залежить від характеру навчальної дисципліни дидактичних цілей і завдань. Для чіткої організації навчального процесу на уроці важливо правильно визначити структуру уроків кожного типу. Структура уроку – внутрішня будова послідовність його етапів. Розрізняють мікро- і макроструктуру уроків. Макроструктура – послідовність етапів будь-якого типу уроку. Мікроструктура – внутрішня будова кожного етапу уроку (методи прийоми і засоби навчання). Урок як процесуальна сукупність дидактичних компонентів має загальну дидактичну мету (ДМ) за допомогою якої прогнозується кінцевий результат уроку (КРУ). Дидактична мета уроку і його структура визначають тип уроку. Для досягнення реального результату формулюють конкретні дидактичні завдання (ДЗ). Дидактична мета уроку конкретизується на основі врахування провідної ідеї змісту навчального матеріалу а завдання передбачають розкриття основних понять чи виконання практичних дій що є складовими окремих компонентів змісту матеріалу і загальної дидактичної мети.

Кожне дидактичне завдання уроку обумовлює вибір методів навчання (МН). Структура методу є сукупністю елементів (прийомів дій операцій) послідовність яких залежить від змісту навчального матеріалу (ЗНМ). Засвоєння ЗНМ за допомогою конкретного методу навчання здійснюється в межах певної форми організації навчання (ФОН). Таким чином щоб визначити шлях від дидактичної мети до формування реального результату кожного етапу необхідно проаналізувати взаємодію таких елементів: ЗНМ МН ФОН. Названі компоненти процесу навчання взаємообумовлюють один одного та характеризують цикл взаємодії вчителя й учнів. Всі дидактичні компоненти утворюють складну динамічну систему яка розвивається і підпорядковується дидактичному завданню окремого етапу а в межах цілого уроку – загальній дидактичній меті. Без знання цих залежностей неможливо планувати організовувати урок аналізувати його результати.

Деякі дидакти вважають що структура уроку є постійною незмінною. На думку інших учених вона є гнучкою. Кожний тип уроку відповідно до основної дидактичної мети має свою тільки йому властиву макроструктуру яка в залежності від змісту навчального матеріалу підготовленості учнів особливостей обладнання може частково змінюватись. Ефективність будь-якого уроку визначається не стільки його макроструктурою скільки мікроструктурою до складу якої входять різні методи і прийоми форми колективної та індивідуальної роботи. Так наприклад усвідомлення нового навчального матеріалу можна забезпечити через застосування проблемного викладу евристичної бесіди самостійної роботи з книгою демонстрацію кінофільму та ін. Доцільність тих чи інших типів і структур уроку необхідно оцінювати за кінцевими результатами навчання а не за його структурною досконалістю і завершеністю.

Урок оволодіння новими знаннями

Урок цього типу іноді називають уроком засвоєння нових знань. Важливим завданням уроку є свідоме оволодіння учнями системою наукових понять законів чи іншими формами знань способами виконання дій. Основними критеріями засвоєння знань є сформованість світогляду уміння формулювати різні визначення пояснювати їх наводити приклади переказувати матеріал своїми словами застосовувати знання на практиці (за зразком чи в змінених умовах). Урок оволодіння новими знаннями має таку структуру:

  Перевірка домашнього завдання актуалізація і корекція опорних знань.

  Повідомлення теми мети завдань уроку і мотивація навчальної діяльності.

Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу осмислення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення.

  Узагальнення і систематизація знань застосування їх в різних ситуаціях.

  Підведення підсумків уроку і домашнє завдання.

Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок

Використання цього типу уроку передбачає формування в учнів навчальних умінь і навичок їх удосконалення і закріплення на основі виконання системи вправ. Найбільш загальна структура уроку:

Перевірка виконання д/з актуалізація і корекція опорних знань і практичного досвіду учнів.

Повідомлення теми мети і завдань уроку мотивація учіння учнів.

Вивчення правил і способів дій (вступні вправи).

Первинне застосування набутих знань (пробні вправи).

Застосування учнями знань і дій в стандартних умовах з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи).

Творче перенесення знань і навичок в нові чи змінені умови з метою формування вмінь (творчі вправи).

Підсумки уроку і повідомлення д/з.

Урок узагальнення і систематизації знань

Цей тип уроку використовують після вивчення важливих розділів програми. Його основним завданням є приведення засвоєних на попередніх уроках теоретичних положень в систему.

Структура уроку повинна відповідати логіці процесу систематизації знань: від узагальнення окремих фактів до формування понять їх систем і від них – до засвоєння провідних ідей і теорій науки. Урок узагальнення і систематизації має такі структурні етапи:

1. Повідомлення теми мети завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Відтворення і корекція опорних знань.

Повторення й аналіз основних фактів явищ подій.

4. Узагальнення і систематизація понять засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань.

5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань.

6. Підсумок уроку і повідомлення д/з.

Урок комплексного застосування знань умінь і навичок.

Використання цього типу уроку передбачає виконання учнями складних комплексних завдань які охоплюють матеріал кількох розділів чи тем навчальної програми. Основною дидактичною метою уроку є реалізація засвоєних понять і теорій в інтелектуальній чи практичній діяльності учнів.

Структура уроку:

Перевірка д/з відтворення і корекція опорних знань навичок й умінь необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.

Мотивація навчальної діяльності (усвідомлення учнями практичної значущості знань умінь та навичок). Пояснення – який характер самостійного завдання як підходити до його виконання які повинні бути його результати як оформити звіт.

Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій: що в них відомо знайомо. Що необхідно вирішити творчо які узагальнені способи виконання дій можна застосовувати в даній ситуації в дещо зміненому вигляді які треба використати інструменти прибори апарати.

Самостійне виконання учнями завдання під контролем і за допомогою вчителя.

Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи (після виконання – учні аналізують отримані результати відображають їх у вигляді таблиць графіків діаграм).

Звіт учнів про способи й результати виконання роботи і теоретична інтерпретація отриманих результатів. У звіті – вказується тема завдання вихідні теоретичні дані розкривається хід роботи аналізуються отримані результати.

Висновки уроку і д/з.

Урок перевірки і корекції знань умінь і навичок

Контроль і корекція здійснюється на кожному уроці; але після вивчення великих розділів програми вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань умінь і навичок. Таку перевірку називають тематичним обліком знань.

Структура уроку:

Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми мети і завдань уроку.

Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять уміння розкривати зовнішні і внутрішні зв’язки в предметах і явищах.

Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування самостійна робота складання і заповнення узагальнюючих таблиць).

Застосування учнями знань в стандартних умовах.

Застосування учнями знань в змінених (нестандартних) умовах.

Перевірка аналіз й оцінювання результатів виконаних завдань.

Підсумки уроку і повідомлення д/з.

Комбінований урок

Я. Коменський вперше застосував та обґрунтував тип уроку в основі якого – формальні ступені (рівні) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення і систематизація; застосування на практиці. Названі етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних завдань. Крім цього комбінований урок його етапи узгоджуються із закономірностями процесу навчання динамікою розумової працездатності учнів. В масовій практиці доля комбінованого типу уроку становить біля 80% від загальної кількості уроків що проводяться в школі. Водночас в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань але й на всі інші види пізнавальної діяльності.

Комбінований урок як комбінація структурних елементів вже відомих нам типів передбачає досягнення двох або більше дидактичних цілей. Наприклад комбінований урок в якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу і оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі) має таку структуру:

Перевірка виконання д/з.

Перевірка раніше засвоєних знань методом: а) фронтальної бесіди; б) індивідуального усного опитування чи короткочасної письмової роботи з тестовими завданнями.

Мотивація учіння школярів повідомлення теми мети і завдань уроку.

Сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

Осмислення узагальнення і систематизація знань.

Підведення підсумку уроку і повідомлення д/з

3. Дидактична характеристика основних структурних елементів уроків різних типів

1.Перевірка домашнього завдання актуалізація і корекція опорних знань. Мета етапу – одержати уявлення про якість засвоєного учнями матеріалу виділити опорні знання. З перших хвилин уроку школярів необхідно включити в активну навчальну діяльність (енергійний діловий початок постановка проблемних запитань завдань розв’язання пізнавальних задач та ін.). Це створює умови для активності і самостійності учнів на протязі всього уроку. Зміст домашнього завдання його результати доцільно перевіряти фронтально при активній участі всіх учнів класу. Особливу увагу під час перевірки необхідно приділити складним завданням. Результати письмових робіт вчитель оцінює зазвичай після уроку. На початку уроку іноді використовують короткочасні письмові роботи тестові завдання і програмоване опитування. Письмове опитування доцільно поєднувати з усним.

З перевіркою домашнього завдання тісно пов’язана актуалізація і корекція опорних знань. Це створює міцну основу фундамент для засвоєння нових знань. Цей етап протікає по-різному. В залежності від логіки процесу навчання в різних типах уроків використовуються такі методи і прийоми: бесіда письмова робота короткий запис відповідей заповнення таблиць повторення матеріалу за підручником використання науково-популярної і довідкової літератури аналіз схем і таблиць та ін. Актуалізація і корекція триває від 5 до 7 хвилин.

2. Повідомлення теми мети завдань уроку.Залучити учнів до цілеспрямованої навчальної діяльності можна за умови якщо що вони чітко знають усвідомлюють що саме будуть вивчати на уроці якого результату повинні досягнути. Тему будь-якого уроку можна повідомити на початку уроку чи при переході до роботи над новим матеріалом. Мету і завдання уроку можна “донести” до учнів у формі проблемного завдання евристичного запитання пізнавальної задачі які попередньо необхідно записати на дошці або плакаті.

Страницы: 1 2 3