Японія у 80-х роках ХХ століття

Рефераты по астрономии » Японія у 80-х роках ХХ століття

Реферат на тему:


«Японія у 80-х роках ХХ століття»


Держава в східній Азії розташовано на 4 великих островах – Хоккайдо Хонсю Сикоку і Косю – і численних прилягаючих до них дрібних островах. Територія – 372 2 тис.кв.км. Населення – 122 2 млн (1987); понад 99% – японці. Столиця – Токіо (близько 12 млн. чіл. 1987). Офіційна мова японський. Основні релігії синтоїзм і буддизм.

Незавершена буржуазна революція 1867-68 р. відкрила нову капіталістичну еру в історії Японії. Проведення протягом декількох років ряду буржуазних реформ розчистило ґрунт для розвитку капіталізму. За конституцією 1889 року Японія проголошувалася монархією на чолі з імператором але законодавча влада здійснювалася з цього часу імператором разом з парламентом. На рубежі XІХ і XX ст. Японія вступила в стадію монополістичного капіталізму прискореними темпами йшов процес перетворення її в імперіалістичну державу. Посилена мілітаризація країни і збереження в різних сферах життя й у суспільних відносинах ряду феодальних пережитків додали японському імперіалізму військово-феодальний характер. У 1940 році Японія уклала військовий союз з гітлерівською Німеччиною і фашисткою Італією спрямований проти СРСР а також проти США й Англії у 1941 р. вступила в другу світову війну.

Після розгрому в 1945 р. Японії у країні були проведені деякі демократичні перетворення. Прийнята в 1947 р. конституція проголосила демократичні права і свободи містила відмовлення від війни "як суверенного права нації" заборонила Японії мати збройні сили. У результаті проведення аграрної реформи велика частина поміщицьких земель була за викуп передана селянам.

Піддалися розділу найбільші монополії. Проте влада залишилася в руках представників буржуазії і верхівки що взяли курс на зміцнення позицій монополістичного капіталу. У порушення конституції в країні були створені оснащені сучасною зброєю так називана "сили самооборони" що перетворилися пізніше в регулярну армію чисельністю 272 тис. чіл. (по офіційним даним на 1987). 60 - 70-і роки характеризувалися швидкими темпами економічного розвитку Японії що дозволило їй стати другою економічною державою капіталістичного світу по обсязі валового національного продукту і промислового виробництва.

Японія - конституційна монархія. По конституції імператор є "символом держави і єдності народу". Законодавчу владу здійснює парламент (складається з палати представників - 512 депутатів і палати радників - 252 депутата що мають термін повноважень 4 і 6 років відповідно). Виконавча влада належить кабінету міністрів що формується прем'єр-міністром.

Японія – високорозвинена країна. Розташовуючи 2 5% населення землі і 0 3% площі вона до дійсного часу по своєму економічному потенціалі міцно закріпилася на 2-м після США місці в капіталістичному світі. ВНП країни (біля 2 4 трлн. $ у 1987) перевищує 11% світового ВНП по обсязі ВНП на душу населення Японія випередила США. На долю Японії приходиться близько 12% світового промислового виробництва. Країна займає перше місце по виробництву судів автомобілів тракторів металообробного устаткування побутової електронної техніки роботів. У 1987 р. зроблено: стали - 98 5 млн т автомобілів - 12 4 млн шт. електроенергії - 580 2 млрд квтч промислових роботів - 12 6 тис шт. електронного й електронно-обчислювального устаткування - на 124 6 млрд $. Обсяг виробництва збільшився на 4% у порівнянні з 1986 р. Практично завершилася адаптація японської економіки до "дорогої ієни". В основному здійснений перехід до нової моделі економічного розвитку країни що знімає акцент на експортну орієнтацію і що ставить у главу кута задачу насамперед внутрішнього споживання.

У сільському господарстві переважає дрібне селянське землекористування. Обробляється 14 8% земельної площі. Основна сільськогосподарська продукція – рис (збір у 1987р.-14 млн т). Інші галузі - птахівництво виробництво овочів і фруктів. Розвито рибальство. Улов риби в 1987 р. - 12 7 млн т (1-і місце в капіталістичному світі).

Залізниці - 28 тис км автодороги - понад 1 1 млн км у тому числі 42 8% із твердим покриттям з них 3500 км - швидкісні. Тоннаж морського торгового флоту (1987 р.) - 38 млн бр.-рег. т.

Основні товари експорту: машини й устаткування електроніка метали і металовироби хімічні продукти; імпорту: промислова сировина і напівфабрикати паливо і продовольство. Частка США в товарообігу Японії в 1987 р. дорівнювала 30 4%.

Чисельність безробітних за даними на кінець 1987 р. склала 1 56 млн чіл.

Відмітною рисою сучасного розміщення продуктивних сил Японії є наявність у ньому яскраво виражених територіальних диспропорцій значно більш гострих чим в інших основних капіталістичних країнах.

Так у США в 1981 р. 51 3% усієї відвантаженої продукції обробної промисловості було створено на 18 9% їхньої території у той час як у Японії 53 0% усієї відвантаженої продукції обробної промисловості було створено на 9 1% її території. Територіальна концентрація продуктивних сил Японії вражає навіть у порівнянні з основними країнами Західної Європи що мають порівнянні з нею розміри. Про це свідчать дані що нижче приводяться про територіальну концентрацію виробництва національного доходу в Японії й в основних країнах Західної Європи в 1978 р.

Вступивши в послу військовий період зі зруйнованою і дезорганізованою економікою переживши затяжне і тривале відновлення Японія в 50 - 60-х роках продемонструвала швидкий ріст по своїх темпах випереджальний розвиток інших великих капіталістичних країн. Темпи росту в Японії складали в період 1960-1973 р. 10 1% у рік у порівнянні з 3 9% - у США 4 5% - у ФРН 3 1% - у Великобританії 5 6% - у Франції 5 0% - в Італії в той же період. Подібна перевага в темпах на протяг ряду років породило першу хвилю публікацій про японське "економічний чуді" що пришелись на кінець 60 - початок 70-х років. У цих роботах аналізувалися причини що існують темпи зіставлялися екстраполювалися і на цій основі давалися приголомшуючі прогнози перетворення Японії у світового лідера.


2. Феномен японської економіки.


Хоча розмови про "японське чудо" у загальному майже припинилися феномен японської економіки продовжує викликати підвищений інтерес. Справді чому країна з величезною зовнішньоекономічною залежністю практично позбавлена природних ресурсів незважаючи на всі безладдя і катаклізми останніх двох десятиліть продовжує неухильно зміцнювати свої економічні (а разом з ними і політичні) позиції на світовій арені? Зберігаючи роль світового лідера по многим найважливіших напрямках науково-технічного прогресу Японія при цьому демонструє надзвичайно високий ступінь адаптації до постійно мінливих умов розвитку економіки. Ці зміни відбуваються не просто на базі технологічних інновацій але в безупинному і дуже складній взаємодії техніки технології й економічних і соціально-політичних факторів.


2.1. Промислова політика післявоєнної Японії.


Пріоритети промислової політики в післявоєнній Японії послідовно і цілеспрямовано зміщалися від переважного розвитку трудомістких галузей (легка промисловість) потім материалоемких (металургія нафтохімія автомобільна промисловість суднобудування) до наукомістких галузей і виробництв (електроніка біотехнологія нові матеріали). Розуміння неминучості цих процесів прийшло далеко не відразу а зміна пріоритетів протікала аж ніяк не безболісно. Адже мова йшла про галузі з дуже високим світовим рейтингом (чорна металургія автопромисловість) фактично створених після війни що мають досить сучасні засоби праці і порівняно молодий виробничий апарат. Варто визначити якісно нову роль і нове місце цих галузей у структурі обновлюваної економіки. Для чорної металургії здатної щорічно виплавляти більш 150 млн. т стали з числом зайнятих близько 450 тис. чоловік ця задача представляла значні труднощі.У той же час різко зросли темпи "сервизации" економіки відбувався випереджальний розвиток сфери послуг. За 1970 - 1985р. частка галузей матеріального виробництва у ВВП скоротилася з 51 7 до 41 4% і за прогнозом Керування економічного планування до 2000р. може знизитися до 36%. Інше будуть складати інформаційні управлінські фінансові послуги охорона здоров'я утворення торгівля і послепродажное обслуговування сфера дозвілля соціальне страхування. Іншими словами у нове тисячоріччя країна вступить з валовим продуктом майже на двох третин состоящим з товарів що не мають ні маси ні лінійних розмірів не володіють ні смаком ні запахом.


2.2. Економіка Японії початку 70-х років. Ідеї переходу до іншого типу економічного росту.


Незважаючи на успіхи японської економіки на початку 70-х років правлячі кола країни усвідомлювали що екстенсивні фактори розвитку промисловості близькі до вичерпання і неминучий перехід до іншого типу економічного росту. В опублікованому в травні 1971р. спеціальній доповіді "Які повинні бути головні напрямки структурної і зовнішньоторговельної політики в 70-х роках?" уперше був обґрунтований курс на створення нової так називаної интеллектуалоемкой структури виробництва орієнтованої на прискорений ріст наукомістких галузей галузей складної зборки інформаційної індустрії. Перехід до нового типу розвитку передбачався досить плавним якби не "нафтовий шок" 1973 - 1974р. Захиталася в першу чергу одна з основ японської економіки - налагоджена система ресурсообеспечения що складалася протягом усього післявоєнного періоду. Тому формування нової моделі виявилося дуже хворобливим особливо для енерго- і материалоемких індустріальних галузей.

У чорній металургії перші ознаки відносного неблагополуччя були в значній мірі несподіваними. До цього часу галузь міцно займав місце визнаного світового лідера і по темпах нарощування виробництва і по його технологічному рівні. Прогнози міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості оцінювали перспективи чорної металургії дуже оптимістично. Наприклад передбачалося що в 1975р. буде зроблено 160 млн. т стали у 1980р. - 215 млн. т а в 1985р. - навіть 300 млн. т. Однак криза основних металлоемких галузей - суднобудування автопромисловості будівництва - привів до різкого спаду металлопотребления в країні викликав стійку стагнацію попиту на сталевий прокат і скорочення його виробництва. Инерционность галузевого розвитку загострила ситуацію тому що деякі компанії продовжували нарощувати потужності основних переділів майже до кінця 70-х років реалізуючи великі інвестиційні програми закладені ще в попередній період. У результаті в розпал структурної кризи завантаження потужностей у японській чорній металургії упала до небачено низького рівня - 62%.


2.3. Економічні кризи середини 70-х років і початку 80-х років.


Енергетична криза 1973 р. і світові економічні кризи що пішли за ним середини 70-х і початку 80-х років дуже серйозно відбилися на економічному росту Японії продемонстрували високий ступінь залежності японської економіки від зовнішніх ринків і світової господарської кон'юнктури. Останні десятиліття відзначене різким зниженням темпів росту що досягли дуже помірних значень не порівнянних з рекордними цифрами 50-х - початку 70-х років.


2.4. Зовнішні фактори що впливали на зниження темпів економічного росту.


Поглибленню кризи сприяли і зовнішньоекономічні фактори. Протягом тривалого періоду основою високої конкурентноздатності японського металу було сполучення дешевої робочої сили і високої продуктивності праці. До початку 80-х років ці переваги фактично були втрачені. Динамічно зростаюча Корея Тайвань Індія Китай зуміли забезпечити виробництво більш дешевої металлопродукции і потіснили лідера не тільки на міжнародних ринках але і на внутрішньому ринку Японії. Крім того реальні можливості різкого скорочення виробничих витрат за рахунок технічної модернізації були досить обмежені і вимагали величезних капітальних витрат тому що рівень багатьох переділів японської металургії на той час був один із самих передових у світі. Наприклад тут уже наприкінці 70-х років цілком ліквідували мартенівський процес а питома вага безупинного лиття перевищив 90%.

В зовнішній торгівлі з розвитими країнами розширилася практика використання нетарифних бар'єрів і демпінгових процедур що також сприяло скороченню японської присутності на міжнародних ринках металлопродукции. Особливу гостроту придбали відносини зі США чий великий ринок протягом тривалого періоду був винятково привабливим для японських компаній. На торгівлю з Японією до початку 80-х років приходилося біля третини загальної суми зовнішньоторговельного дефіциту США що сприяло росту в країні антияпонських настроїв підігріва активно профспілками. У 1985р. адміністрація США ужила заходів для зміцнення позицій своїх експортерів на зовнішніх ринках за допомогою контрольованого зниження курсу долара. Це привело до важких наслідків для ведучих галузей Японії насамперед чорної металургії. Різко підвищилися витрати виробництва упала прибутковість загострилися труднощі зі збутом. Японський експорт сталевого прокату в США за 1976 - 1987р. упав майже з 6 млн. т до 1 млн. т у рік.

У цілому за 1976 - 1994р. загальний обсяг японського експорту металлопродукции скоротився більш ніж у 1 5 рази.

Відповідна реакція японського бізнесу на зміну умов уключала наступні принципові моменти.

По-перше - перехід від цінової конкуренції на світових ринках до нецінових методів конкурентної боротьби на основі високої якості гарного обслуговування надання кредиту і розстрочки платежів надійності постачань. Це може бути не захистило цілком японських експортерів металу але допомогло бороти за збереження визначеної частки американського і європейського ринків як своєрідний плацдарм потенційного розширення металлопоставок.

По-друге - прискорення автоматизації виробництва з метою зниження витрат в умовах загострення конкуренції насамперед з азіатськими "тиграми". Автоматизація і комп'ютеризація дозволяють звести до мінімуму жива праця як фактор вартості що забезпечує підвищення конкурентноздатності. Порівняно високий технологічний рівень виробництва (велика частка безупинних установок висока концентрація і комбінування уніфікація багатьох видів металлопродукции) забезпечили гарні передумови для широкого використання автоматичних систем контролю і керування. Ці процеси розвиваються в рамках загальносвітової тенденції перетворення інформації в найважливіший "суспільний ресурс" використання якого формує якісно новий рівень розвитку виробництва. У Японії сутність автоматизації усвідомлена більш глибоко а темпи її розвитку в 80-і роки були набагато вище ніж у США і європейських країнах з їх сильними профспілками і високим рівнем безробіття. У металургії Японії вже до середини 80-х років діяло біля тисячі великих систем комплексної автоматизації різного рівня - від окремих агрегатів і цехів до єдиних АСУ на рівні корпорації.

По-третє - високі темпи інтернаціоналізації японських корпорацій що в цілому збігається з загальним вектором розвитку світового господарства. Японські металургійні компанії виносять виробництво в країни з дешевою робочою силою наприклад у країни Південно-Східної Азії перетворюючи їх у свого роду "виробничу базу" або безпосередньо в ті країни яким вони продають продукцію. Свого роду феноменом стало наприклад упровадження японських корпорацій у чорну металургію США де частка японського капіталу за деякими оцінками перевищує 25%.

Хоча ці процеси контролювалися державою на основі відповідних законів і програм далеко не завжди вдавалося уникнути хворобливих наслідків для так званих депресивних галузей до розряду яких була віднесена і чорна металургія що неухильно втрачала рентабельність унаслідок росту цін на сировинні й енергетичні ресурси. До початку 80-х років "зайві" виробничі потужності в чорній металургії Японії оцінювалися в 30 - 35 млн. т стали. На думку ряду японських економістів хронічне недовантаження і часткове знищення (скрапирование) основного капіталу у великих галузях створених протягом двох попередніх десятиліть є неминучою ціною прискореної перебудови.

Динаміка цього процесу багато в чому визначається специфічними особливостями монополістичної структури японського господарства. Тут панує кілька могутніх багатогалузевих фінансово-промислових груп навколо яких групується маса залежних середніх і дрібних компаній. Зокрема що ведуть сталеплавильні концерни звичайно являють собою головну компанію що підкоряє групу менш великих але рентабельних підприємств перетворюючи їх у свої виробничі цехи. Практично усі великі корпорації - це багатогалузеві виробничо-збутові комплекси. Компанії-сателіти можуть вести власну комерційну діяльність але під твердим фінансовим контролем головної організації. Крім того ці компанії що звичайно працюють на порівняно невеликих замовників (наприклад будівельні фірми) і випускаючі продукцію що по тим чи іншим причинам невигідна для головної компанії (дрібний сорт арматура) дуже чуттєві до скорочення попиту і фактично приймають на себе основний удар кризи - на них у першу чергу списуються збитки всього угруповання. У той же час ведучі сталеплавильні корпорації країни мають солідний запас міцності і відрізняються гарною здатністю до виживання як члени могутніх ФПГ тісно зв'язані з банківським капіталом.

Найбільшу складність представляло скорочення зайнятих у галузі з огляду на японські традиції зокрема систему довічного наймання. За 1970 - 1980р. у металургії було скорочено близько 30% працівників. "Двошарова" структура японської промисловості дозволила знизити гостроту проблеми за рахунок перекладу частини звільняються на дочірні підприємства тієї ж компанії (хоча і з втратою в оплаті праці) і тим самим уникнути соціального вибуху. Завдяки цьому чорній металургії в умовах падіння попиту і скорочення виробництва удалося за зазначений період істотно скоротити трудові витрати і навіть у 1 9 рази підвищити среднеотраслевой показник продуктивності праці.

Страницы: 1 2 3