Судження 2

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ


РЕФЕРАТ

на тему:

“СУДЖЕННЯ”
Виконав студент групи Ю-21

Кривий Василь

Викладач: Ганущак М. В.


КОЛОМИЯ’99

ПЛАН

Загальна характеристика суджень.

Судження і речення.

Судження і висловлювання.

Прості судження. Їх структура: суб’єкт предикат зв’язка кванторне слово.


Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу виділяючи в них певні ознаки ми висловлюємо судження. Наприклад: “Злочин є діяння суспільно небезпечне”; “Крадіжка здійснюється тільки навмисне” і т. д.

Судженням називається думка в якій утверджується або заперечується що-небудь про предмети та явища об’єктивної діяльності.

Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей ознак зв’язків і відношень. У судженні виражається наше знання про саме існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв’язки і відношення між предметами явищами та їхніми властивостями. За допомогою суджень ми охоплюємо предмет у найрізноманітніших його проявах. Так висловлюючи судження: “Право є сукупність правил поведінки” “Право не існує без держави”… ми виявляємо найрізноманітніші сторони права і його зв’язок із іншими явищами.

Таким чином судження – це не просто зв’язок понять чи уявлень за якими немає ніякої реальності як твердить ідеалістична логіка а відображення дійсно існуючих суттєвих зв’язків і відношень між предметами.

Судження може бути або істинним або хибним.

Істинним називається таке судження котре правильно відображає дійсність не відповідає тому що є насправді.

Хибним є судження яке неправильно відображає дійсність не відповідає тому що є насправді.

Так судження: “Суд – орган правосуддя” – є істинним воно відповідає дійсності правильно відображає її. А таке судження як “Харків є більшим від Києва” “Крадіжка не є злочин” – хибні оскільки те що висловлюється не відповідає дійсності.

Питання про те яким є конкретне судження – істинним чи хибним розв’язується практикою.

Кожне судження завжди виражається у формі граматичного речення. Судження не може існувати поза реченням. Речення є безпосередньою дійсністю судження його матеріальною оболонкою. Проте не всяке речення виражає судження.

Характерні особливості судження полягають у ствердженні або запереченні чого не-будь про що-небудь. Тому якщо у реченні що-небудь стверджується або заперечується то воно виражає судження якщо ж у реченні відсутнє ствердження або заперечення то таке речення не є судженням.

Судження – категорія логічна речення – категорія граматична. Судження завжди тричленне: воно має суб’єкт предикат і зв’язку. Речення не завжди є тричленним: воно може бути і одночленним і двочленним і многочленним. Окрім підмета і присудка граматичне речення має ще й інші другорядні члени: означення додаток обставина.

Логічна будова судження інтернаціональна. В основних своїх рисах вона є спільною для найрізноманітніших народів. Будова речення навпаки значною мірою національна вона визначається сукупністю граматичних особливостей характерних для даної мови що відрізняє його від інших мов. За складом суб’єкта і предиката судження поділяються на прості та складні.

Простим судженням називається судження яке складається з одного суб’єкта і одного предиката.

Складним судженням називається таке судження в якому наявні кілька предикатів чи суб’єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень.

Судження складається із суб’єкта предиката і зв’язки.

Суб’єкт – це те про що йдеться в судженні. Суб’єкт – не сам предмет дійсності а поняття про нього. Суб’єкт позначається S (перша літера латинського слова subjektum).

Предикат – це те що мовиться у судженні про предмет думки. Предикат є поняття про те що стверджується або заперечується про предмет виражений суб’єктом. Предикат позначається літерою Р (від латинського слова praedicatum).

Зв’язка в судженні є відображенням зв’язку існуючого між предметом думки і певною властивістю; зв’язка установлює належить чи не належить предметові судження властивість мислима в предикаті. Зв’язка виражається такими словами як “є” “не є” тощо.

Наприклад у судженні “Правові відносини є вольовими відносинами” суб’єктом є поняття “правові відносини” предикатом – поняття “вольові відносини” зв’язка виражена словом “є”.

Математична логіка ввела для кількісної характеристики суджень спеціальні оператори що здобули назву кванторів.

Квантори бувають двох видів: квантор існування і квантор спільності.

Квантор спільності означає вислів: “Для усякого (всіх) х. Позначається він знаком – Vх.

Квантор існування позначає ствердження: “Існують такі х”. Відображається знаком – Эх.

Наприклад “деякі S не є Р” може бути виражене так:

Эх (х є S і х є Р)


КОНРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Що таке судження?

Які бувають судження?

Який зв’язок між судженням і реченням?

Які є види кванторів?


ЛІТЕРАТУРА

Тофтул М.Г. Логіка. – К. 1999. – С. 332

Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К. 1997. – С. 386

Конверський А.С. Логіка. – К. 1998. – С. 266

Кондаков И.В. Логика. – М. 1954. – С. 68

Хоменко І.В. Алексюк І.А. Основи логіки. – К. 1996. – С. 113

Формальная логика. Л. 1977

Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К. 1995. – С. 83-95