реферат на тему:
„Гіппократ та його клятва”
Гіппократ жив між 459 і 377 рр. до нашої ери. Батько його Геракліт був лікар, походив із стародавнього роду Асклепіїв, мати – акушерка Фенарета.
За традицією сім'ї Гіппократ вивчав медицину з дитячих років.
У зрілому віці, за звичаєм, тих часів, багато подорожував. Крім міст Греції він побував у містах Малої Азії, в окремих містах на узбережжі Чорного моря. Як лікар – періодевт, він ознайомився з відомими асклепейонами, приватними школами, відвідав видатних учених - філософів, як в ті часи дуже часто займалися медициною.
З грецьких філософів найбільший вплив на Гіппократа його друг Демокріт (460 – 370 рр. до н.е.) – найвидатніший представник античної грецької Матеріалістичної школи.
Гіппократ робив розтини трупів, тварин з науковою метою, вишукував у навколишній природі засоби лікування хвороб не сподіваючись на богів.
“Здоров'я просять у богів, у своїх молитвах люди, а не знають, що самі мають у своєму розпорядженні засоби для нього” – учив він.
До наших часів зберігся збірник медичних праць, відомий під назвою “Corpus Hippocraticum” (“Кодекс Гіппократа”).
Раніше всі ці праці приписувались Гіппократу, але тепер доведено, що з них самому Гіппократу належить не більше десяти, а інші написані або до його часів, або після нього.
Гіппократу належить велика історична заслуга: він зібрав і систематизував, долучив свій величезний досвід, ті медичні знання, які за його часів, можливо, передавалися з роду в рід лише переказами.
У “кодексі Гіппократа” висвітлюються найрізноманітніші питання: питання анатомій й ембріології, обов’язки лікаря, 15 книг присвячено внутрішнім хворобам, 8 – хірургії, 9 – жіночим хворобам. Людське тіло, за Гіппократом, містить у собі чотири основі соки: кров, слиз, чорну і жовту жовч. Перевага в організмі того або іншого соку зумовлює, темперамент людини.
Відповідно до цього Гіппократ розрізнив чотири темпераменти: сангвінічний (переважає кров), флегматичний (флегма - слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч).
Гіппократ своїми працями показав шляхи вивчення хворої людини, план дослідження її, завдання діагнозу, прогнозу, лікування.
Наводимо так звану “Клятву Гіппократа”. Зміст її дає уявлення про те, як розуміли в ті часи обов’язки лікаря щодо хворих і своїх колег.
Клятва Гіппократа
Клянусь Аполлоном – лікарем, Асклепієм, Гігієєю і Панацеєю і всіма богами та богинями, беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і розуміння таку присягу і письмове зобов’язання: поважати особу, що навчила мене лікарського мистецтва, на рівні з моїми батьками і в разі потреби допомагати їй в потребах; її нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безплатно і без усякого договору; настанови, усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого учителя і учням, зв’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, і нікому іншому я спрямую режим хворих на їхню вигоду, відповідно до моїх сил і мого розуміння, утримаються від заподіяння будь-якої шкоди і несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто носитиме його в мене, і невкопну шляху до такого замислу; так само як не дам ніякій жінці абортивного песарія. Чисто і непорочно проводитиму своє життя і своє мистецтво. Ні в якому разі не робитиму витину у хворих на кам’яну недугу, полишаючи це людям, які займаються цією справою. В який би дім я не зайшов, я ввійду туди для користі хворого, далекий від усього зловмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.
Щоб при лікуванні – а також і без лікування – я не побачив і не почув про життя людини, чого не слід коли-небудь розголошувати, я мовчатиму, вважаючи такі речі таємницею. Мені, який непорушно виконує клятву, нехай буде щастя в житті і в мистецтві і слава поміж усіх людей на вічні часи; тому, хто порушить або дасть нещиро клятву, нехай буде протилежне цьому.
Учення Гіппократа відіграло велику позитивну роль у дальшому розвитку медицини.
Після Гіппократа давньогрецька медицина, як і культура Стародавньої Греції в цілому, набуває нових рис.
Другие работы по теме:
Порівняльний аналіз: Гіппократ і Демокрит
Поняття первинних і вторинних якостей предметів Демокрита. Принцип терапевтичної бесіди, який належить Гіппократу. Людина крізь призму медичних завдань. Школа Гіппократа та початок наукової типології. Вчення про індивідуальні розходження між людьми.
Медицина і її розвиток
Лікування виникло раніше, ніж появилося свідчення про будівництво і функції органів тіла тварин і людини. Свідчення про будівництво людського тіла були недостатніми для правильного уявлення про нього.
Гострі інфекційні захворювання в дерматовенерології
Реферат на тему: Гострі інфекційні захворювання в дерматовенерології” Хломідії Хломідії – це збудники урогенітальних хламідіозів. Основними формами хламідій є елементарні і ретикулярні тільця. Зрілою формою збудника урогенітальних хламадіозів є сферичне елементарне тільце (1980 р.)
Суд Соломона
Автор: Народна творчість. Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав.
Біла лелека
Автор: Голобородько Василь. Біла лелека — дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил — чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім'я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім'ям «лелека» — це загадка.
Маланюк Євген
(1897 — 1968) Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року в Архангороді на Херсонщині (тепер село Новоархангельск Кіровоградської обл.). Закінчив Єлисаветградське реальне училище і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але з початком світової війни став слухачем Військової школи в Києві, після закінчення якої його направили на Південно-Західний фронт, де Є.
Білий кінь Шептало
Автор: Дрозд Володимир. Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми в закуток й гидливо підібрав губи, бо ненавидів табун, гурт і загорожі. Спочатку бригадні коні глузували з нього, потім самі стали його обходити.
Історія Русів
Автор: Народна творчість. (Уривки) Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зібрав у себе в Чигирині урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками. Він віддав належне їхній мужності і злагоді, які допомогли йому здолати всі напасті, перемогти у тяжких війнах.
Рільке Райнер Марія
Народився 4 грудня 1875 у Празі. Нещасливе дитинство та 5 років навчання у військовій школі в Санкт-Пельтені наклали незабутній відбиток на його чутливу натуру і назавжди поселили в ньому почуття самотності.
Яка доля людини яка живе у не свою епоху
У своєму романі «Червоне й чорне» Стендаль розповідає про трагічну долю талановитого плебея у Франції часів Реставрації Жульєна Сореля. Син бідняка-теслі, Жульєн повинен був разом з батьком та братами працювати на лісопилці. Але він виріс не схожим і не зрозумілим для своїх близьких, що ненавидять його мрійність, нездатність до фізичної праці, любов до книг.
Бертран де Борн
(1140 - 1215) Бертран де Борн — французький трубадур. Один із видатних прованських трубадурів, Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни («Про народне красномовство «), згадує про його щедрість («Бенкет'), але прирікає Борна на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників» у восьмому колі пекла: видатний трубадур тримає свою відрубану голову в руці, «як ліхтар».
Притча про сіяча
Автор: Народна творчість. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам'янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток.
Жак Луи Давид
Давид стал одним из ведущих деятелей Великой французской революции. Избранный в 1792 депутатом от Парижа в Конвент, он дважды председательствовал в нем; голосовал за казнь Людовикa XVI и санкционировал закрытие Королевской Академии живописи.
Жё-де-пом
(фр. jeu de paume, от jeu — игра и paume — ладонь) — старинная игра c мячом, прообраз тенниса, в которой мяч перебивался через сетку или верёвку ракетками (первоначально руками, затем битами).
Клятва дарения
Введение 1 Список подписавшихся Список литературы Введение Клятва дарения (англ. The Giving Pledge) — филантропическая кампания, начатая в июне 2010 года американскими миллиардерами Уорреном Баффеттом и Биллом Гейтсом.[1] Официальный сайт гласит, что «это попытка сподвигнуть самых богатых людей и их семьи пожертвовать большую часть их состояний на филантропию».
Клятва верности флагу США
Введение 1 История 2 Ритуал 3 Практика 4 Текст клятвы 5 Интересные факты 6 Сноски Введение Клятва верности американскому флагу — клятва американцев в верности своей стране, произносимая ими перед флагом США.
Присяга для евреев More Judaico
Присяга More Judaico (еврейская клятва) была особой формой присяги, которую евреи должны были давать в судах Европы. Эта присяга сопровождала определенные церемонии и нередко носила намеренно унизительный характер или влекла за собой опасность. More Judaico на латыни означает «по еврейскому обычаю».
Парк Боевой славы Ташкент
Содержание 1 Парк боевой славы 2 Монумент «Клятва Родине» Список литературы 1. Парк боевой славы «Парк боевой славы» [1] был открыт вТашкенте в мае 1975 года в честь 30-летия победы СССР в Великой отечественной войне. Парк располагался перед зданием музея «Истории ТуркВО».
Соборная клятва 1613 года
Введение 1 Текст Соборной клятвы 2 Соборная клятва и современность Список литературы Введение Соборная клятва — итоговый документ Земского избирательного собора, состоявшегося 21 февраля 1613 г. Санкционирует восхождение на престол шестнадцатилетнего Михаила Федоровича Романова-Юрьева (находившегося в то время вместе с матерью в Костромском Ипатьевском монастыре) и установление в России династии Романовых.
Кирпоніс М.П.
Кирпоніс Біографія Кирпоно́са Миха́йла Петро́вича, як і його життя загалом показує, що він. - людина відповідальна, він стрімко рухався по кар’єрним східцям, щоразу посідаючі більш відповідальні посади. Але я хочу Вам розповісти саме те, через що я особисто його дуже поважаю, про його останній бій, в якому він проявив себе як справжній герой, захисник своєї батьківщини, про передумови цієї події.
Учень і його оточення
Тема уроку: Учень і його оточення (5 кл) Мета уроку: Закріпити раніше вивчений матеріал. Відпрацювати граматичну тему Prдsens. Вивчити кількісні числівники від 1 до 12.
Функції права 2
Функції права та їх класифікація. Основні напрямки розвитку і впливу права на сучасне суспільство Соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціально-нормативного регулювання відображається в його
Дослідження території України
Перші географічні відомості про Україну належать стародавнім грекам. Так, Геродот (бл. 484 – бл. 425 рр. до н. е.) описав природні умови півдня України і життя скіфів, які заселяли цю територію. Цю територію описував також Гіппократ (460-370 рр. до н. е.). Описи півдня України наводять у своїх працях видатні античні географи Страбон (66 р. до н. е. – 20 р. н. е.)„ Птолемей (90 – бл. 160 рр.), римський натураліст Пліній Старший (23-79 рр.).
Гіппократ
(460-377 рр. д.н.е) – великий давньогрецький лікар реформатор античної медицини. Народився на острові Кос, першим вчителем Гіппократа був батько – лікар Геракшд, мама його Фенарета була повитухою. Після смерті батьків Гіппократ переїхав в Афіни де надалі здобував освіту.
Принцип колегіальності в медицині
Саме медицина в кращих своїх моральних зразках і намаганнях концентрує й наочно уособлює концептуальні принципи та засади професійної колегіальності, тобто фахової взаємоповаги, порозуміння та водночас вимогливості до практичної роботи лікарів заради інтересів хворого. На важливості шанобливого ставлення лікаря до знань та навичок більш досвідченого колеги наголошує Гіппократ у своїй класичній "Клятві".
Внесок античних лікарів у розвиток фармації
ВНЕСОК АНТИЧНИХ ЛІКАРІВ РОЗВИТОК ФАРМАЦІЇ Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає “даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .
Стародавня Греція Рим Середньовіччя 16-17 століття розвиток акушерства
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: „Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства” Акушерство (від французького accoucher — народжувати) — найдавніша галузь медичної науки, присвячена вивченню фізіологічних і патологічних процесів, що відбуваються в організмі жінки у зв'язку з зачаттям, вагітністю, родами і післяродовим періодом, а також профілактиці патологічних процесів.
Основи спеціального догляду за хворими
Реферат на тему: ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ Догляд за хворими включає заходи, які є невід'ємною складовою комплексного лікування хворих. Кожний хворий, що перебуває у стаціонарі, вимагає особливого догляду.