Архітектура та історія створення найстаріших університетів Європи

Рефераты по строительству » Архітектура та історія створення найстаріших університетів Європи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Наукова робота на тему:

«Архітектура та історія створення найстаріших

університетів Європи»

Шифр роботи: «Найстаріші університети Європи»

2008

Зміст

Вступ

Архітектура найстаріших університетів Європи

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Університет Франції. Сорбонна

Болонській університет – найстаріший університет Італії

«Червонокорпусні» університети

Університети Оксфорду та Кембриджу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

«Творчість в архітектурі дужче

ніж в інших видах мистецтва

пов’язана з життям»

О.В. Щусєв

Будівництво – один з найстаріших різновидів людської діяльності або принаймі це такий її різновид про який ми маємо дуже давні відомості. Ми не знаємо про що розповідали одне одному первісні люди біля вогнища а от що і з чого вони будували – знаємо. Адже археологами були знайдені залишки наметів поселень на палях і навіть домівок основу яких складали кістки велетенських тварин – мамонтів або китів. Звичайно будівництво і архітектура – це не одне і те саме. Тут мабуть слід нагадати висловлювання одного з найвідоміших архітекторів XX століття – Ле Корбюзьє. Він писав: «Ви використовуєте як будівельний матеріал камінь дерево або бетон ви зводите з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце і мені стало добре. Я в захопленні вигукую: «Як гарно!» Це вже архітектура» [4 c.3]

Твори мистецтва - неоціненне надбання людства без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура цей „кам’яний літопис світу” в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності колективний геній народів їх слава і гордість

Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків бо в них він бачить не тільки своє минуле а сучасне і майбутнє. Витвором архітектора може бути і ціле ретельно сплановане місто і храм що здіймається окремо на зеленому пагорбі. Архітектура є мистецтвом що використовує всі досягнення людства і створює середовище в якому ми живемо. Вона є також особливою мовою на якій може до нас дійти розповідь про життя інших народів у інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову ознайомитися з історичним розвитком будівельного мистецтва.

Архітектура є мистецтвом що використовує всі досягнення людства створює середовище в якому ми живемо. Вона також є особливою мовою на якій може до нас дійти розповідь про життя різних народів в інші часи. Тому так важливо навчитися розуміти цю мову ознайомитися з історичним розвитком архітектури. [4 c.6]

В Україні охорона надбань культури стала державною справою. Надається великого значення охороні та реставрації пам’яток архітектури. У статті 66 Конституції України зазначається що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині відшкодовувати завдані ним збитки.[6 c.16]

Перед нами стоїть складне завдання : як з багатющої скарбниці світової архітектури відібрати невелику кількість найвизначніших для тієї чи іншої епохи пам’яток.

Метою наукового дослідження є аналіз узагальнення і осмислення етапів розвитку архітектури країн Європи та історії створення її найстаріших університетів.

Об’ єктом наукового досдідження є архітектура споруд найстаріших університетів Європи.

Предмет дослідження – найстаріші університети країн Європи.

Для дослідження поставленої мети використовувались такі методи :

1) вивчення необхідної літератури та документів зокрема «Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти» (Додаток 1);

2) спостереження літопису розвитку архітектури країн;

3) аналіз історії створення найстаріших університетів Європи;

Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрі соціально-економічних дисциплін.


Архітектура найстаріших університетів Європи

« Як пам’ятники університетів будинки:

У кожного історія своя

Вивчаю до останньої сторінки

Який вже рік про них літопис я!»

Архітектура – мистецтво невіддільне від повсякденного життя людини. Воно обслуговує наші побутові і різного роду громадські потреби. І водночас доставляє нам радість створює настрій впливає на почуття людей. [9 c 111]

З точки зору виникнення історичного розвитку й організації Європейська університетська освіта характеризується наявністю найстаріших і найвідоміших університетів які захоплюють своєю архітектурою.

Колинавчальних закладів в імперії не вистачало - потрібно було створювати нові. Цар вважав що Україні вистачить одного нового університету - у Києві на базі Києво-Могилянської академії. В. Каразін виходець зі Слобожанщини переконав Олександра І що Харків більше підходить на роль університетського міста. По-перше географічно він більш вигідно розташований а по-друге...

Як і в випадку з побудовою Чернівецького університету не останню роль зіграло фінансове питання: Каразін переконував що більшу частину видатків місто візьме на себе. Ця новина була досить несподіваною для харківських дворян - гроші вони не дуже-то й дають. Каразін з красномовнстю Цицерона переконує громаду що університет перетворить місто на нові Афіни а коли й це не подіяло - встає на коліна і просить не робити його в царських очах безчесним брехуном. (Пізніше він напише професору Тимковському: "Я погоджуюся бути смішним аби лише встигнути бути корисним").

Ну після ТАКОГО виступу громада посоромилася сказати "ні" - і почався збір 400 000 крб. (кошти довелося збирати самому В. Каразіну об'їжджаючи поміщика за поміщиком та обіцяючи кому нагороду кому орден) а харківське козацтво подарувало 125 десятин землі під майбутній навчальний заклад. Гроші надходили повільно Каразін не вилазив з боргів неодноразово закладав власний маєток та свого добився.

Бібліотеці університету він дарує раритети з власної колекції. З-за кордону виписуються професори які викладатимуть у навчальному закладі. Та все це не вберегло Каразіна від кляуз якими заздрісники засипали царя. Через кавардак у фінансових справах університету Олександр І відсторонює Василя Назаровича від усіх справ пов'язаних з університетом. Кошти які подвижник вкладав у будівництво з власної кишені йому так ніхто й ніколи не поверне.

Та головним було те що 17 (29) лютого 1805 р. Харківський університет було відкрито - щоправда без участі В. Каразіна (Додаток 2). Спочатку працювало лише чотири факультети: моральних і політичних наук фізичних і математичних наук медичних та мовних наук плюс йшло навчання військовій справі.

Будівлю споруджено на початку 30-х років XX століття за проектом архітекторів С.С.Серафімова та М.А. Зандберг-Серафімової після Другої Світової війни реконструйовано за проектом архітекторів В.П. Костенка та В.І.Ліфшиця. В основі архітектури споруди – контраст між центральною висотною домінантною підкресленою вертикальними прорізами зі скла і боковими просторовими «крилами» де переважають горизонтальні компоненти.

Старий університетський корпус знаходиться досить далеко від пам’ятника Каразіну і відповідно нового головного корпусу університету.

Класицистичну споруду звели за проектом архітектора М. Тихменева в 1766-1777рр. В ті часи вона слугувала будинком губернатора.

За будівництвом слідкували архітектори І. Вільянов і П. Ярославський. З 1805 по 1958 роки тут розміщався Харківський університет. Тут багато чого відбувалося. Вчився І. Мєчніков (1862-64) зустрічалися Гулак-Артемовський та Міцкевич (1825) виголошував промови ідеолог націоналізму М. Міхновський. В 1905 р. перед будинком з'явилися барикади... Коротше цікава доля випала споруді. З півночі старий корпус фланкує хімічний корпус університету (кінець XVIII ст) зведений як флігель будинку. З півдня - та сама картина але там вже фізичний корпус. Між старим корпусом та фізичним і хімічним збереглися дві брами. По вул. Університетськійрозташований новий корпус з університетською церквою (1823-1831) збудований за проектом професора Харківського університету Є. Васильєва. В 1804 р. професором Делявиним та садівниками Стровальдом і Цетлером було засновано Університетський ботанічний сад. Не на пустому місці - на базі Контемирівського саду закладеного в 1792 р.

Вже в 1811 р. заслуги В. Каразіна перед Харківським університетом були визнані офіційно а пізніше (1907) йому поставили пам'ятник присвятивши його встановлення сторіччю заснування університету. Монумент виявився справжнім мандрівником: спочатку він переїхав з Університетського саду на вул. Університетську а на його місце поставили пам'ятник Тарасу Шевченку в 1963 р. В. Каразін знову переїжджає - тепер до нового корпусу учбового закладу.

Перед святкуванням 200-річчя університету (2005) монумент було перенесено до головного входу до університету.

Університет Франції. Сорбонна (SORBONNE)

Сорбонна – це історична назва всесвітньо відомого Паризького університету який розташований у центрі Латинського кварталу (Додаток 3). Найстаріший з університетів Європи створений у XIII столітті коли були об’єднані церковні коледжі які знаходилися на лівому березі Сени недалеко від собору Паризької Богоматері. Скромний учбовий заклад заснований каноніком Робертом де Сорбоном у 1257 році для бідних студентів які вивчали теологію скоро став головним центром вивчення богослов’я у країні.

У 1470 році у Сорбонні відкрилася перша паризька типографія. До цієї епохи відноситься й створення найбагатішої бібліотеки для якої у 1481 році було збудовано окрему будівлю. У 1625 році кардинал Ришельє який очолював Сорбонну доручив реконструкцію готичної будівлі архітекторові Лемерсьє. З тих пір збереглася тільки часовня купол якої з чотирма дзвіницями створений під впливом італьянської архітектури. Усередині часовні яка прикрашена фресками знаходиться гробниця кардинала Ришельє.

Сьогоденні корпуси датуються XIX століттям. З боку вулиці Еколь знаходяться вестибюль монументальні сходи й велика аудиторія-амфітеатр яка прикрашена статуями Сорбона Ришельє й великих французьких вчених а також виконана Пюві де Шаванном велика живописна алллегорична композиція «Священный лес на якій зображена Сорбонна в оточенні основних дисциплін.

Але далеко не зразу університет набув титул кращого навчального закладу Франції. В епоху Відродження Сорбонна не користувалася популярністю – достатньо згадати історію яку Франсуа Рабле вкладав у слово «сорбоністи». Лише на початку XIX століття Сорбонна поступово набула справжньої слави.

Будівля університету була перебудована у 1884-1901 роках за проектом архітектора Ено а приміщення прикрашені фресками Пюві де Шаванна які несли відбитки академізма у живописі. З боку бульвару Сен-Жермен пишні сходи ведуть у монументальну залу ректорату Паризької академії які також розташовані у цій будівлі. У прямокутному дворі поруч зі статуями Віктора Гюго й Віктора Кузена розташована церков де поховано кардинала Ришельє покровителя й «другого засновника» університету. Цей храм де часто проходять концерти класичної музики багато бачив за свою історію й хоча деякі елементи його інтер’єру були втрачені під час Великої французької революції він залишається справжнім шедевром класичної архітектури XVII століття.

У 1625 році кардинал Ришельє доручає архітектору Лемерсьє перебудувати будівлю університету. Роботи були завершені у 1642 році. Від цих будівль збереглася тільки капела купол якої з чотирма дзвіницями створений під впливом італьянської архітектури. Усередині капели прикрашеної фресками Пилипа Шампаня знаходиться гробниця кардинала Ришельє. Протягом тривалого часу Паризький університет був найбільш великим у Європі навчальним закладом і науковим центром теології й юриспруденції. У часи Революції рішенням Конвенту університет було закрито а на початку XIX століття відновлений на новій основі у якості вищої школи.

Фасад будівлі який виходить на вулицю дез Еколь (Шкільну) декорований фігурами що символізують науки. У вестибюлі встановлені статуї Гомера й Архімеда. Дві галереї оточують Великий амфітеатр на 2700 місць який прикрашений статуями Роберта де Сорбона Ришельє Декарта Паскаля й Лавуазьє а також композиціями Пюві де Шаванна. У великій академічній залі знаходяться п’ять панно виконаних у кінці минулого століття художником Бенжаменом-Констаном. Парадний двір Сорбонни прикрашають сучасні статуї. З університетом пов’язана діяльність видатних вчених імена яких відомі всьому світу: Лавуазьє Гей-Люссака Пастера Кюрі Перрена Ланжевена.

Композиційний центр архітектурного ансамблю Сорбонни – Капела. Вона збудована за наказом кардинала Ришельє у 1642 році архітектором Лемерсьє який до цього працював у Римі. У Парижі він зробив спробу надати своїй невеликій будівлі схожість із Собором Св. Петра. Розписи виконані Пилипом Шампанським. Гробниця Ришельє викорбована з мармуру Жирардоном у 1694 році за малюнком Ле Брена.

Сорбонська капела де ніяких служб з часів революції більше не було стала у наш час виставковою залою. Біля неї на Площі Сорбонни – кілька книжкових крамниць й різних кафе. Це одне з найбільш населених місць студентського Парижу.[7 c. 253-265]

Болонський університет – найстаріший університет Італії

(Alma Mater Studiorum Universita di Bologna UNIBO )

Болонський університет засновано в XI столітті (Додаток 4). Це один з найстаріших університетів Європи. Навіть гордість французів Сорбонна посіла у світі лише друге місце за часом заснування. Особливістю Болонського університету було те що він був юридичним навчальним закладом де за головні предмети було римське і канонічне право. Лише у XIV столітті з’явилися факультети філософії медицини та теології.

Це був перший університет заснований у Західному світі (у 1088 році до н.е.) Університет Болоньї отримав Хартію (тут: право на заснування вищого навчального закладу у Середньовічній Європі)від Фредеріка I Барбаросси у 1158 році але у XIX столітті комітет істориків на чолі з Джиосу Кардуччі (Giosue Carducci) вивчивши історичні документи зробив висновок що Університет був заснований у 1088 році що робить цей університет можливо найбільш довго створюваним західним університетом (70 років). Університет Болоньї відомий своїми церковними курсами й курсами громадянського права.[7 c.146-156]

«Червоно корпусні» університети

Термін «червоно корпусні» пояснюється кольором червоної цегли з якої були збудовані будівлі що входили до цієї групи університетів. Поширенню назви у значній мірі сприяла праця Брюса Траскота «Краснокирпичные университеты». У ній він дав гостру критичну оцінку цим університетам підкреслюючи наявність великої безодні між Оксбриджем й університетами з «червоної цегли брудного сірого каміння й блакитної і жовтої черепиці. [10]

До перших «червоно корпусних» університетів відносяться: Київський університет імені Т.Г. Шевченка (Додаток 5) Оксфордський Кембриджський Манчестерський Бірмінгемський Ліверпульський Лідський Шеффилдський Бристольський Гулльський Ексетерський Лістерський Ноттінгемський Саутгемптонський Редингський.[3 c.23]

Будинок Головного («Червоного») корпусу університету збудований у 1837-42 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Вікентія Івановича Беретті (1781-1842 рр.). Будівля являє собою величезний замкнений корпус з внутрішнім двором довжина фасаду сягає 145.68 м. Стіни корпусу пофарбовано у червоний колір чавунні бази та капітелі колон – у чорний. Це відповідає кольорам стрічок ордену Святого Володимира (заснований у 1782 р.) чиє ім’я носив університет тому девіз ордену «Користь честь і слава» (лат: "Utilitas Honor et Gloria") був і його девізом. Зведений на вершині пагорба будинок університету суттєво вплинув на формування архітектурного обличчя Києва в XIX столітті.

Будинок Гуманітарного («Жовтого») корпусу університету Т.Шевченка збудований в 1850-52 рр. у формах класицизму за проектом архітектора Олександра Вікентійовича Беретті (1816-95 рр.) сина В.І.Беретті автора проекту Головного корпусу університету. Будинок належав Першій гімназії (в гімназії викладали визначні історики М. Берлінський та М. Костомаров серед вихованців – художники М.Ге та В.Левандовський історик М. Закревський економіст М. Бунге поет М.Гербель скульптор П. Забелло письменники М. Булгаков та К. Паустовський майбутні академіки Є. Тарле та О. Богомолець А. Луначарський). У 1919 р. в будинку гімназії жив перший президент Академії Наук України академік В. Вернадський. З 1959 року будівля є учбовим корпусом університету.


Фасад Університетьської Наукової Бібліотеки імені М. Максимовича

Будинок Бібліотеки університету ім. М.Максимовича збудований у 1939-40 рр. у стилі неокласицизму за проектом архітекторів В.О.Осьмака та П.Ф.Альошина як гуманітарний корпус університету. Бібліотечні фонди складають 3.52 млн. видань. Це найбільша за розмірами своїх фондів наукова університетьська бібліотека в Україні. Будинок бібліотеки разом з будинком філії №1 Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського збудованим за проектом тих же архітекторів у 1929-30 рр. та Головним («Червоним») корпусом університету складає цілісний архітектурний ансамбль. Корпуси радіофізичного та механіко-математичного факультетів Київського університету. Корпус біологічного та географічного факультетів Київського університету. Забудова комплексу нових корпусів університету ведеться з 60-х років XX століття на південно-західній околиці Києва (навпроти Національного Центру Виставок і

Ярмарків (автори проекту — архітектори В.Є. Ладний М.П. Будиловський В.Є. Коломіець інженер В.Я. Дризо). Проект комплексу споруд інститутів міжнародних відносин і журналістики розробили архітектори «Київпроекту» О. Носенко І. Шпара Ю. Духовичний О. Кліщук та Я.

Страницы: 1 2