Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври

Рефераты по строительству » Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври

Тема : Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

1.1.Історіографія з проблематики української архітектури та особливостей архітектури Києво-Печерської Лаври

1.2. Ветхий монастир перші дерев’яні споруди

1.3. Побудова Успенського собору Києво-Печерської лаври

1.4. Лавра за Часів П.Могили

РОЗДІЛ 2. СТИЛЬ БАРОКО В АРХІТЕКТУРІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

2.1 Церква зачаття Ганни

2.2. Церква Різдва Богородиці

2.3. Хрестовоздвиженська церква

2.4 Перебудова Успенського собору

2.5.Спорудження дзвіниць архітектурний ансамбль Лаври у 18 столітті

РОЗДІЛ 3. АРХІТЕКТУРНІ СТИЛІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ПЕРІОДУ (19-20 ст.)

3.1.Аархітектурні споруди першої половини 19ст.у стилі класицизму

3.2. Будівництво другої половини 19- початку 20 століття.

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

Список використаної літератури


ВСТУП

Актуальність теми. Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври становлять для сучасних дослідження винятковий інтерес. Лавра це єдиний ансамбль монументально мистецтва шедевр світової та української архітектури.

Києво-Печерська лавра належить до перлин архітектури українського бароко. Жодна серйозна книга про українську архітектуру цього періоду не обходиться без опису центральних споруд названого ансамблю – церкви Різдва Богородиці та дзвіниці.

Спорудження пам’яток архітектури у 18-19 столітті у стилі класицизму. Більш детальний аналіз архітектури можна знайти в книгах присвячених архітектурі Києва та Києво-Печерської лаври. Однак існуючі літературні наукові та образотворчі джерела дають можливість детальніше схарактеризувати історію формування ансамблю а також його художні особливості та меморіальну цінність. Необхідно відзначити що проблематику дослідження архітектури в Україні та ансамблю Києво-Печерської Лаври ще далеко не вичерпано.

Мета й завдання дослідження: дана робота виявляє закономірності появи монументальної архітектури Києво-Печерської лаври.

Основними завданнями роботи є необхідність:

розглянути історіографію джерел за темою дослідження;

з’ясувати історію створення архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври 12-20 ст.

дослідити особливості архітектури храмів у Києво-Печерській Лаврі.

визначити архітектурні стилі композиційні принципи створення ансамблю Києво-Печерської Лаври.

Об’єкт дослідження: архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври.

Предмет дослідження: монументальний ансамбль Києво-Печерської Лаври.

Методологічна основа дослідження . У роботі застосовано традиційні методи теоретичного дослідження в яких історико-культурологічний метод поєднано з системним підходом і доповнено компаративною методикою. Тому об’єкт вивчення – архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври розглянуто у широкому історико-культурному контексті як явище у мистецтві певної доби.


РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

1. Історіографія з проблематики української архітектури та особливостей архітектури Києво-Печерської Лаври

Відомості про архітектуру Києво-Печерської Лаври подають давньоруські літературні джерела насамперед Києво-Печерський патерик у ньому зафіксована історія збудування Великої Печерської церкви. Повідомлення Патерика містять інформацію про Житія Феодосія Печерського вони присвячені зведенню Успенського собору унікальні за детальністю опису його будівництва. Подібних свідчень не маємо для жодної з інших пам’яток давньоруської архітектури [1; c.18]. Сучасні дослідження Архітектури Давньої Русі свідчать що найдавніші будівлі Києвсько-Печерської Лаври перегукуються з візантійською хрестово-купольною системою [11; c. 35].

Історія славетної Києво-Печерської Лаври періоду 1051–1917 рр. висвітлена у численних працях та наукових статтях. З цієї проблеми існує також значна джерелознавча база. Після 1917 р. з’явилося багато праць і статей путівників збірників документів де певною мірою показано історію Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника.

У наукових дослідженнях з архітектури мистецтвознавства історії архітектури що відзначено ціннісність Києво-Печерської лаври зокрема у працях Ф.Титова К.Щероцького Д.Степовика С.К.Кілессо Г.Н.Логвина М.З.Петренко та інших. Архітектуру Києво-Печерської Лаври та Успенського собору було в значній мірі досліджено методами архітектурної археології. Відомі дослідження експедиції Держбуду УРСР під керівництвом М.В. Холостенка в яких брали участь Інститут археології АН УРСР та Академія архітектури УРСР [5; c.17].

1.2. Ветхий монастир перші дерев’яні споруди

Ветхий монастир за термінологією літопису та Печерського Патерика – найдавніша частина Києво-Печерської лаври. За гіпотезою А.В.Реутова саме тут іще в Х столітті виник печерний монастир пам’яткою існування якого залишилися Варязькі печери. Біля 1050 року тут же викопав печеру для молитовного усамітнення пресвітер церкви св. Апостолів у Берестовому Іларіон - пізніший київський митрополит.

Рис.1. Вхід до Дальніх печер і каплиця. Фрагмент гравюри Тимофія Петровича до книги Іоанна Златоуста "Бесіди на 14 послань апостола Павла" 1623р. Визначний церковний діяч і талановитий організатор Феодосій вважається засновником Лаври поруч із Антонієм а Дальні печери традиційно звуться Феодосієвими [8; c.34].

Близько 1051 року у літописі датовано заснування Печерського монастиря. В Іларіоновій печері оселився чернець Антоній (мирське ім’я – Антипа) виходець з м. Любеча на Чернігівщині що прийняв постриг в одному з афонських монастирів. Цим було покладено початок Дальнім печерам і майбутній Лаврі. До Антонія поступово прилучилися інші ченці. Близько 1061 року коли кількість ченців досягла дванадцяти Антоній призначив ігуменом Варлаама а сам викопав нову печеру започаткувавши лабіринт Ближніх (або Антонієвих) печер. Учені вважають що за архітектурою це був простий зруб укритий дво- або чотирискатним дахом (принаймні так виглядають пізніші над печерні каплиці на найдавнішому зображенні монастиря – гравюрі 1623 року див. рис.1; поруч з реконструкціями дерев’яних споруд великокнязівської доби розкопаних на Подолі.

1.3. Побудова Успенського собору Києво-Печерської лаври

Архітектура нового храму була складнішою ніж у попередньої каплиці ."Велика" церква Богородиці закладена 1073 р. у Печерському монастирі стала однією з найвидатніших пам’яток давньоруської архітектури. Вона набула значення програмного твору для цілої епохи. Величезний духовний авторитет Печерського монастиря обумовив те що його головний храм правив за взірець для багатьох наступних будівель.

Фундаменти Успенського собору були закладені протягом одного сезону 1073 р. У наступному 1074 р. (3 травня) помер засновник храму прп. Феодосій. З цією обставиною звичайно пов’язують перерву у будівництві - у 1074 р. роботи не велися. Водночас з собором було споруджено і "новий" монастир на відміну від "ветхого" на Дальніх Печерах. У "ветсеи церкви" ігумен Стефан встановив щоденну службу "за умръшую братію"[2; c 38-39].

"Іконні писці" що виконували цю роботу походили також з Константинополя. За текстом Патерика вони прийшли у монастир через десять років після смерті преп. Антонія та Феодосія тобто не раніше 1084 р. Розпис собору було закінчено ще за життя Никона: до 1088 р.

Маленька церква св. Іоанна Предтечі була збудована вже після завершення внутрішнього опорядження собору але перед його освяченням за ігумена Захарія - отже у 1088-1089 рр.

Літописний запис про з’явлення вогненного стовпа в 1110 р. засвідчує що собор був одноверхим: "Сей же стълпъ (...) съступи на цьркъвь и ста надъ гробъмъ Феодосиевимъ и по томь ступи на вьрхъ акы къ въстоку лиц и по томь невидимъ бысть". Зазначимо що одноверхим собор зображено і на усіх мініатюрах Радзивілівського літопису. Значення "богосозданної" Великої Печерської церкви для подальшого розвитку давньоруської архітектури важко переоцінити. Успенський собор як архітектурний витвір був новаторським для свого часу. Він не має прямих аналогій ані в давньоруській ані в візантійській архітектурі проте викликав хвилю наслідувань [15; c. 78].

Скептична оцінка впливу архітектурних форм Печерського собору на храмове будівництво Північної Русі висловлена свого часу М.М. Вороніним спростовується новими дослідженнями. Так собор у Суздалі закладений Володимиром Мономахом за останніми дослідженнями О.М. Іоаннесяна справді точно відтворював як архітектурний тип так і габарити Печерського храму[4; c. 20]. Це цілком підтверджує звістку Патерика про те що перші кам’яні храми Північно-Східної Русі були збудовані "въ ту же меру" що й Успенський собор.

1.4. Лавра за Часів П.Могили

У численних нотатках мандрівників XV - початку XVII століття які побували в Печерському монастирі згадки про споруди над Дальніми печерами відсутні. Більшість подорожніх взагалі відвідувала лише Ближні печери які були в кращому стані і доступніші для огляду. Таким чином найдавніше після монгольське джерело що дає уявлення про надземні споруди на Дальніх печерах – це гравюра Тимофія Петровича до книги Іоанна Златоуста “Бесіди на 14 послань апостола Павла” виданої в Печерському монастирі 1623 року. Піднесення Лаври відбувається за Петра Могили (управляв монастирем у 1628-1646 роках) Йосипа Тризни (1647-1656) Інокентія Гізеля (1656-1683) та їхніх наступників. У цей час Печерський монастир стає головною твердинею українського православ’я і боротьби з унією визначним вогнищем науки і культури одним з ідеологічних центрів руху за відродження української державності [4; c. 29].

.

Рис.2. Невідомий художник. Панорама і план Дальніх печер. Гравюра з книги Афанасія Кальнофойського "Тератургіма". 1638.

Наступне зображення споруд на Дальніх печер бачимо на одній з гравюр до книги Афанасія Кальнофойського “Тератургіма” (печерське видання 1638 року). Ця гравюра (рис.2) має панорамний характер (вигляд зі сходу) і значно інформативніша від попередньої. Вона зображає весь дніпровський схил в якому викопані Феодосієві печери від берега річки до самої вершини пагорба. Домінантою ансамблю на Дальніх печерах є дерев’яна церква Різдва Богородиці що очевидно замінила попередню каплицю. За даними “Тератургіми” вона була зведена в 1635 році. Церква тридільна (неф із двома вікнами помітно вищий від вівтаря та бабинця) три банна з галереєю (так званим опасанням) у нижній частині. Її архітектура типова для дерев’яного будівництва України цього періоду [6; c.107-124]. На захід від неї – кладовище з деревами (могильні горбки показані як темні прямокутники). На гравюрі бачимо також будиночки – келії ченців: один – “келія старця печерника” на пізнішому плані 1661 року – десь у районі теперішньої церкви Зачаття Ганни (із заходу до нього примикає город поділений на окремі грядки); іще два (один з них можливо господарського призначення) – в західній частині території недалеко від в’їзних воріт (на плані 1661 року позначений як “келія схимничеська”). Неподалік із перших згаданих будинків – криниця з журавлем.

Рис.3. Зображення печери преподобного Феодосія. Гравюра Іллі 1661р.

Гравюра Іллі “Зображення печери преподобного Феодосія до видання Печерського Патерика 1661 року (рис.3) показує що за попередні двадцять років ансамбль на Дальніх печерах не зазнав помітних змін. Панорама монастирського пагорба подана на ній дещо вужче і менш детально ніж на гравюрі 1638 року а будівлі відрізняються хіба що розташуванням парканів. Очевидно в період після 1638 року будівельні роботи в Лаврі були зосереджені на верхній території та на Ближніх печерах [7; c. 22].


РОЗДІЛ 2. СТИЛЬ БАРОКО В АРХІТЕКТУРІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

2.1 Церква зачаття Ганни

Період Руїни що почався після Хмельниччини не сприяв розгортанню монументального будівництва в Києві в тому числі в Печерському монастирі. В Лаврі – найбагатшому з київських монастирів – уже 1679 року (за архімандрита Інокентія Гізеля визначного релігійного і культурного діяча вихованця Петра Могили) на Дальніх печерах зводиться кам’яна церква Зачаття Ганни коштом “Олександра Омеляновича Новицького. Церква зведена на місці де раніше не було храмів – на північний схід від церкви Різдва Богородиці нижче по схилу пагорба на півдорозі від неї до найдавнішого входу в печеру [3; c. 59].

Зображення церкви Зачаття Ганни в її первісних формах знаходимо на плані Києва полковника Івана Ушакова (1695р.) та на гравюрі Леонтія Тарасевича “Печера преподобного отця нашого Феодосія Печерського (1703). На гравюрі Тарасевича подане майстерне зображення південного фасаду тієї ж споруди. Церква має три бані з двоярусними бароковими завершеннями поставлені по осі захід-схід. Центральна баня ширша і вища від бічних; вона декорована горизонтальною тягою що йде над вікнами. Бабинець здається трохи вужчий і вищий від інших частин споруди; з півдня до нього тулиться якась прямокутна в плані прибудова. Неф із двома вікнами з на півциркульним завершенням і вівтар – однакової висоти й ширини розділені пілястром. Вони оточені низькою дерев’яною галереєю. У верхній частині стін основного масиву споруди вище вікон нефу йде горизонтальна тяга як і на головній бані. Розбіжності між планом Ушакова та гравюрою Тарасевича (наприклад відсутність галереї навколо вівтаря на плані Ушакова) ймовірно можна пояснити більшою схематичністю першого зображення. Рис.4 - панорама Дальніх печер. Фрагмент плану Києва полковника І. Ушакова 1695р. Реконструкція Г. В. Алфьорової та В. О. Харламова.

Рис.4

Церква Зачаття Ганни в її первісних формах була першим у Києві (і здається взагалі на землях Гетьманщини) втіленням у камені типу тридільного три банного храму запозиченого з дерев’яного будівництва. Стрункі пропорції і форма бань характерні для Мазепинського бароко відрізняли її від давніших.

2.2. Церква Різдва Богородиці

Церква Різдва Богородиці збереглася до нашого часу реставрація 1965-1968 років (автор проекту – І. І. Макушенко) повернула їй первісні архітектурні форми. Центральне ядро споруди – тридільна три банна церква (подібна за типом до первісної будівлі церкви Зачаття Ганни див. вище). Прямокутний у плані неф має найбільшу висоту бабинець і вівтар – однакової висоти дещо нижчі від нефа. Бабинець у плані прямокутний вужчий від нефа. Вівтар – напівкруглий точніше п’ятигранний однієї ширини з нефом. Три грушоподібні з маківками бані на восьмигранних барабанах розміщені на осі захід – схід досить широко розставлені центральна баня дещо вища від двох інших. З північного та південного боку від центральної частини храму розміщені чотири низькі прямокутні каплиці з мініатюрними абсидами (циліндричними у західної пари каплиць і гранчастими – у східної) що також увінчані масивними банями з маківками. Бані каплиць за розміром порівняні з головною банею і більші від бічних. Завершення семи бань формують надзвичайно виразний пірамідальний силует споруди [15; c. 205].

Східна пара каплиць примикає до східної частини нефу західна – до бабинця. Тим самим їхнє розташування порушує центричність плану споруди. Оскільки західні каплиці довші за бабинець на західному фасаді утворюється западина в якій і розміщений головний вхід до церкви. Два інші входи розміщені на південному та північному фасадах також у западинах між каплицями. Кожна з каплиць сполучена із церквою але має й свій окремий вхід іззовні: східна пара – із заходу західна пара – по обидва боки від центрального входу в церкву (з півдня та з півночі). На плані (рис.5) видно що північно-східна каплиця довша за південно-східну але в натурі це не дуже помітно.

Рис.5 - Церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах. План.

Центральна частина церкви освітлюється вікнами в барабанах бань а також через високі вузькі вікна з напівциркульним завершенням три з яких розміщені на гранях вівтаря два – на західному фасаді бабинця і по одному – на північній та південній стінах нефа. Західна пара каплиць має по одному вікну на південній та північній стінах східна – по два вікна на зовнішніх стінах а також круглі вікна над порталами.

Всі частини церкви – бабинець неф вівтар каплиці барабани бань – завершені розкрепованими карнизами складного профілю. Ще один карниз бачимо на західному фасаді бабинця під вікнами а його продовження – на південній та північній стінах нефа в проміжках між каплицями. Кути бабинця й нефа виділені лопатками кути каплиць оброблені пілястрами. Чотирма пілястрами декорований і вівтар. Західний портал має складну композицію: дверний отвір оточений обрамленням складного профілю з напівциркульним завершенням по обидва боки від нього – колонки коринфського ордеру з канелюрами що підтримують горизонтальну тягу. Вище – прямокутна ніша з трикутним завершенням над нею між вікнами – ще одна прямокутна ніша. Решта порталів – однотипні дещо примітивні з трикутними фронтонами. Вікна бань та центральної частини церкви не мають декоративної обробки. Пари вікон східних каплиць мають єдине профільоване обрамлення прямокутної форми а вікна західних каплиць – “вушасті” наличники в дусі мазепинського бароко. На західних фасадах західних каплиць бачимо декоративні ніші що нагадують за обрамленням вікна. Декоративне оформлення церкви доповнюють фігурні хрести що увінчують усі сім маківок. Унікальність композиції споруди – саме в поєднанні тридільного три банного ядра з каплицями. Каплиці виникли одночасно з основним об’ємом – це підтверджує зображення церкви на гравюрі Л.Тарасевича

Страницы: 1 2 3