Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини

Рефераты по астрономии » Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини Скачать

Реферат на тему:

“Навколишнє середовище та середовище життєдіяльності людини”


1.Система «людина життєве середовище» та її компоненти.

Життєдіяльність вивчають використовуючи системний підхід шляхом аналізу прямих та зворотних зв'язків у системі «людина — жит­тєве середовище». Неможливо вивчати особливості людини колективу чи суспільства не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і її навколишнє середовище саме в системі «людина — життєве середовище». Поза ме­жами цієї системи людина є об'єктом вивчення антропології медици­ни психології соціології та багатьох інших наук. Середовище яке ото­чує людину поза межами цієї системи вивчають астрономія географія геологія біологія екологія тощо.

Система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому розумінні що в неї як правило входить велика кількість перемінних і між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення систем «людина — Життєве середовище» зумовлюється також і тим що ці системи є багаторівневими містять у собі позитивні негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Людина є одним з eлeмeнmiв зазначеної системи в якій під термі­ном «людина» - розуміється не лише одна істота індивід а й група людей колектив мешканці населеного пункту регіону країни сус­пільство людство загалом.

Хоч основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'яз­ки у системі «людина — життєве середовище» у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того що ми розуміємо під терміном «людина» в системі «людина — життєве середовище» визначається рівень цієї системи що Детально буде проаналізовано далі.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина — жит­тєве середовище». Життєве середовище є частиною Всесвіту де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів його межі визначаються передусім рівнем системи тобто тим що в даному разі розуміється під терміном «людина».

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів — природного соціального або соціально-політичного та тех­ногенного середовищ.

* природне середовище (земний грунт повітря водой­мища рослини тварини сонце місяць планети тощо) Життєве* соціальне соціально-політичне середовище (форми середовище спільної діяльності людей єдність способу життя) людини * техногенне середовище (житло транспорт знаряддя праці промислові та енергетичні об'єкти зброя домашні і свійські тварини сільськогосподарські рослини тощо)

З одного боку людину оточують земний грунт повітря водоймища» росли­ни звірі птахи риби мікроорганізми тобто об'єкти природного походження і створені ними екологічні системи. Природні об'єкти утворюють поля ліси гори ріки озера моря океани континенти. Це оточення зветься природним середовищем. У ньому переважно діють закони природного розвитку — фізичні хімічні геологічні біологічні. В ньому відбуваються дощі бурі землетруси виверження вулканів тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами та­кож є космічні об'єкти — сонце місяць планети зірки комети астероїди. Сонце і місяць викликають припливи і відпливи води а також відповідний рух земної кори. Сонце живить енергією всі біологічні об'єкти а також спричиняє переміщення повітряних мас внаслідок чого на Землі змінюється рельєф відбу­вається кругообіг води і біологічних речовин. Фактично вся енергія яку вико­ристовувала і використовує людина за винятком ядерної є трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною енергією. Метеорити що падають на Землю спричиняють не лише локальні а й глобальні катаклізми

З другого боку людину оточують інші люди. Форми спільної діяль­ності людей що історично склалися і характеризуються певним типом взаємовідносин утворюють людську спільноту або соціум (від лат. socium — загальне спільне).

Соціум — це специфічна система свого роду організм що розви­вається за своїми особливими законами які характеризуються над­звичайною складністю. У соціумі взаємодіє величезна кількість людей. Результатом їх зв'язків стають особливі умови життєдіяльності та особливе оточення які створюються в окремих соціальних групах. Ці умови можуть впливати на інших людей які не входять до цих груп.

Все це утворює соціальне або соціально-політичне середовище.

Процеси що відбуваються у суспільстві загалом і в окремих суспільних групах вивчають суспільствознавство та соціологія. Закономірності поведін­ки та діяльності окремих людей зумовлені належністю їх до певних соціаль­них груп та психологічні характеристики цих груп досліджує соціальна пси­хологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров'я суспільства вивчає соціальна гігієна

Третім компонентом життєвого середовища є житло транспорт зна­ряддя праці промислові та енергетичні об'єкти зброя домашні і свійські тварини сільськогосподарські рослини тобто матеріальна культура створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною фактично в односторонньому порядку без участі природи а переважно за її рахунок і є сукупністю досягнень суспільства в резуль­таті матеріального і духовного розвитку. Слово яким можна охаракте­ризувати таке оточення є культура у широкому його значенні.

Сучасні словники дають такі значення слова «культура»:

* сукупність досягнень і творчості того чи іншого народу;

* характерні особливості життя і діяльності певних історичних гео­графічних і кон'юнктурних людських спільнот (феодальна буржуазна соціалістична українська і навіть як це не парадоксально «блатна» куль­тура);

* ступінь досконалості в тій чи іншій сфері людської діяльності (культу­ра праці мови поведінки);

* той чи інший вид сільськогосподарських рослин (цитрусові баштанні злакові культури).

Отже таке середовище точніше було б назвати «культурним» або «матеріально-культурним» але в жодній з відомих нам праць з безпеки життєдіяльності таке визначення не використовують. Натомість таке середовище називається техногенним штучним побутово-виробничим або ж антропогенним. Надалі ми будемо використовувати термін тех­ногенне середовище або техносфера саме для визначення матеріально-культурного середовища.

Головною причиною створення і розвитку техногенного середовища було і є прагнення людей задовольняти свої потреби які весь час зростають. Однак дуже часто через незнання або нехтування законами природи людська діяльність призводить до небажаних а інколи навіть До трагічних наслідків.

Наприклад через людську діяльність відбулося вимирання багатьох видів рослин і тварин забруднення і деградація природних екологічних систем на значних територіях пошкодження і вичерпання природних ресурсів навіть зменшення в атмосфері озонового шару який захищає біологічні об'єкти на Землі від руйнівного впливу ультрафіолетового випромінювання. Особливо небезпечними перелічені явища стали у другій половині XX ст. після другої світової війни яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки започаткувала нову науково-технічну революцію результати якої у багатьох випадках були непередбачуваними і загрожують порушити динамічну рівновагу глобальної соціоекосистеми.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності лю­дини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там де закін­чується природа і починається людина причому не як біологічна істо­та а як істота що мислить має мораль і естетичне відчуття. До об'єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція яка створена не Богом чи природою а людським генієм його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципове відрізняється від запаху квітів оскільки парфуми створені людиною а квіти — природою.

Техногенне середовище як правило поділяють на побутове та виробниче.

Побутове середовище — це середовище проживання людини що містить сукупність житлових будівель споруд спортивного і куль­турного призначення а також комунально-побутових організацій і ус­танов. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі нг людину ступінь електрифікації газифікації житла наявність централь­ного опалення холодної та гарячої води рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище — це середовище в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств організацій установ засобів транспорту комунікацій тощо. Виробниче середовищ характеризується передусім параметрами які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це * вид продукції яка виробляється на ньому * обсяги виробництва * кількість працівників * продуктивність праці * енергомісткість * сировинна база * відході виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі що визначають умова праці та її безпеку: * загазованість * запиленість * освітленість робочий місць * рівень акустичних коливань вібрації іонізуючої радіації електромагнітного випромінювання * пожежо- та вибухонебезпечність » на-І явність небезпечного обладнання засобів захисту працівників » ступінь напруженості праці * психологічний клімат та багато інших.

Але з точки зору безпеки життєдіяльності як навчальної дисципліни недо­цільно розглядати окремо системи «людина — життєве середовище» ще містять суто побутове чи суто виробниче середовище з кількох причин.

По-перше для цього існують спеціальні науки та навчальні дисципліни такі як комунальна гігієна гігієна праці охорона праці інженерна психологія ерго­номіка.

По-друге вище було зазначено що в центрі уваги безпеки життєдіяль­ності є людина а будь-яка людина протягом дня а інколи навіть кількох годин чи хвилин знаходиться в різних елементах цього середовища. Так проки­нувшись вранці людина перебуває в умовах свого помешкання її оточують < побутові прилади та системи: газова плита радіоприймач електробритва фен водопровід каналізація. На вулиці в транспорті по дорозі на роботу її оточують вже зовсім інші елементи та умови побутового середовища. Пере­йшовши поріг прохідної вона вже потрапляє в умови виробничого середовища. В магазині чи кінотеатрі на футбольному майданчику чи в плавальному ба­сейні навіть у міському парку чи в гостях у друзів нас оточують різні елемен­ти які характеризуються різними параметрами.

По-третє дуже часто ми навіть не можемо визначити до якої категорії слід віднести те чи інше середовище тому що є дуже багато видів діяльності коли робота виконується в домашніх умовах. І якщо раніше до такої категорії працівників відносилась порівняно обмежена кількість людей передусім творчих професій або кустарі-надомники то зараз такий різновид праці значно зріс зав­дяки можливостям комп'ютерних інформаційних технологій.

По-четверте можна навести безліч прикладів коли дві людини перебува­ючи поруч тобто в абсолютно однакових умовах середовища вважаються такими що належать до різних його видів один — у побутовому другий — у виробничому Наприклад покупець і продавець магазину пасажир та кондуктор тролейбуса працівник що виконує ремонтні роботи на вулиці і пере­хожий що проходив або зупинився поруч.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними до­кументами які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров'я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми які проживають у регіоні. Параметри виробничого середовища регламентуються державними нор­мативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання покла­дається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

Але під впливом тих чи інших факторів передусім природного чи військового характеру параметри життєвого середовища можуть вийти за межі встановлених норм і тоді може виникнути загроза не тільки здоров'ю а й життю людей.

Як правило ми не можемо назвати прикладів окремого існування кож­ного з названих вище компонентів життєвого середовища — природного соціального або ж техногенного. Кожен з компонентів життєвого середовища людини взаємопов'язаний з іншими і людина відчуває вже результат їх комплексної дії.


2.Рівні системи «людина життєве середовище»


Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує створюючи різного роду колективи — спільноти. Це зумовлено біологічною взає­мозалежністю людей перевагами співробітництва і розподілу праці а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соці­альних зв'язків яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соці­альну спільноту і через неї у соціальну систему.

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Людина є членом сім'ї навчається в школі пра­цює на виробництві користується громадським транспортом тощо. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.

Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії; реально існую­ча сукупність людей об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками відносинами яка має загальні ознаки умови і спосіб життя риси свідомості культури що надають їй неповторної своєрідності цільності.


Здавна такі соціальні спільноти як рід сім'я плем'я тощо забезпе­чували людям засоби до існування репродукцію* людини спільну про­тидію силам природи іншим племенам тощо. Все це допомогло люд­ству не тільки вціліти а й закласти основи подальшого прогресу роз­витку цивілізації.

Соціальні спільноти відзначаються великим різноманіттям видів форм. За кількісним складом вони змінюються від союзу двох людей (діади) до таких які налічують десятки і сотні мільйонів а перед загрозою знищення життя на Землі найбільшою соціальною спільнотою можна розглядати все людство яке налічує понад 6 млрд людей. Як правило - завжди можна говорити про певну ієрархію соціальних спільнот. В одних випадках ця ієрархія жорстко визначена і регламен­тована наприклад у різного роду виробничих структурах та в армії. В інших випадках вона існує незважаючи на відсутність такої регламентації.

Розглянемо приклад такої ієрархічної структури людських спільнот виходячи з принципу місця проживання людини.

Вище було зазначено що мінімальною спільнотою може розглядатися союз двох людей. Як правило це сім'я. Але це також можуть бути два студенти що прожи­вають разом у гуртожитку. Таку спільноту назвемо мікроколективом що нале­жить до більшого колективу — мешканців будинку (гуртожитку). Умови прожи­вання в окремих будинках значною мірою визначаються якістю комунального обслу­говування яке здійснює житлово-квартирне управління чи інша аналогічна структу­ра того мікрорайону в якому знаходиться будинок. Таким чином мешканці мікро­району можуть розглядатися як члени одного великого колективу який ми назвемо макроколектив. Мікрорайон є складовою частиною міста а отже населення міста — це соціальна спільнота вищого ієрархічного рівня по відношенню до тих що розг­лядалися раніше. Ще вищі ієрархічні спільноти — це населення області країни кон­тиненту і нарешті людство.

Так само ми можемо розглянути приклади інших ієрархічних структур побудо­ваних за іншим принципом — виробничим навчальним тощо. Наприклад студент­ська група колектив факультету університету студентство міста країни. Мак­симальна кількість членів мікроколективу як правило 20—30 осіб але може бути й більшою.

Функціонально соціальні спільноти спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети. Ця мета може мислитися досить широко — від призначення що має виконувати військовий колектив до необхідності певної Кількості людей про­живати на спільній території (соціально-територіальна спільнота). Соціальні спільноти можуть виникати спонтанно (мимовільно) чи інституціоналізовано (організовано) бути формальними чи неформальними.

Будь-яка соціальна група може розглядатися як суб'єкт системи «лю­дина — життєве середовище» і визначати рівень цієї системи. Отже ми можемо говорити про рівень системи «людина — життєве середовище» з однієї особи сім'ї мешканців житлового будинку мікрорайону населе­ного пункту тощо.

Для окремої людини тобто коли ми говоримо про систему «людина — життєве середовище» з однією особою всі інші люди та будь-які спільно­ти є елементами життєвого середовища а саме соціального середовища.

Для глобальної системи «людина — життєве середовище» всі люди є складовими загальнолюдської спільноти а життєве середовище скла­дається з природного — Землі та космічного простору що оточує її та техногенного середовища створеного людством за всю історію його існування.

Для систем будь-якого іншого рівня завжди необхідно визначити які люди і спільноти є внутрішніми складовими тієї спільноти для якої розглядається система «людина — життєве середовище» а які є елемента­ми соціального середовища що оточує цю спільноту.


Література

1. Безпека життєдіяльності людини. – К. 2002.