Хірургічна неспецифічна інфекція, окрім гнійної, піогенної, може зустрічатися у формі гнильної (змішаної — гнійно-гнильної та чистої, тобто зумовленої монокультурою патогенного мікроба). В останні два десятиріччя гнильна інфекція стала спостерігатись частіше. Причинами цього є зростання кількості випадків тяжких травм та політравм, злоякісних пухлин товстої кишки та легень, прогресуюче збільшення серед оперованих кількості хворих на цукровий діабет та осіб похилого і старечого віку, широке і не завжди раціональне застосування антибіотиків, особливо широкого спектра дії (сприяє розвитку опортуністичної грамнегативної мікрофлори—головного збудника гнильної інфекції), зниження рівня асептики в лікарнях та якості догляду за хворими, поширення інвазивних методів дослідження та ін.
Збудниками гнильної інфекції є переважно грамнегативні, рідше грампо-зитивні мікроорганізми, що живуть у кишковому каналі (особливо в ротовій частині глотки та товстій кишці) та на шкірі. Це переважно факультативні та облігатні анаероби родин Enterobacte-гіасеае та Bacteroides (Escherichia coli, Pr. vulgaris, Fusobacterium nucleatum та necrophorum, Bac.melanmogenicus, Bac.fragilis), іноді це представники родів Klebsiella та Salmonella тощо і грампозитивні мікроорганізми родини Lactobacillaceae (Peptostreptococcus та Streptococcus faecalis), а також грамне-гативний аероб — синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa).
Збудники гнильної інфекції потрапляють у тканини під час як випадкового пошкодження шкіри та слизової оболонки, так і ендоскопічних досліджень та оперативних втручань на органах травного каналу, а також гематогенним, лімфогенним та бронхолегеневим шляхами. Гнильна інфекція найчастіше виявляється у формі флегмони, абсцесу та інших запальних процесів, що локалізуються поблизу каналів та порожнин, вкритих слизовими оболонками (флегмона дна ротової порожнини та шиї, медіастиніт, абсцеси легень, парапроктит, перитоніт, урологічні та гінекологічні захворювання тощо), а також ускладнень ран (розміжчених, вогнепальних), глибоких опіків та відморожень III—IV ступеня, порушення кровообігу.
Розвитку гнильної інфекції сприяють як місцеві, так і загальні чинники. До місцевих чинників належать такі:
пошкодження м'яких тканин та кісток, локалізація патологічних процесів та ушкоджень у зоні анального каналу та піхви, неналежний гігієнічний стан зубів та порожнини рота, місцеві порушення кровообігу (пролежні, недоліки в лікуванні ран) та порушення правил проведення ендоскопічних процедур тощо. До загальних чинників гнильної інфекції належать тяжкі загальні захворювання та розлади: злоякісні пухлини, цукровий діабет, недостатність кровообігу, атеросклероз, низка захворювань органів травлення, похилий вік та ожиріння, анемія та гіпопротеїнемія, гіповітамінози, інтенсивна антибіотикотерапія, природжений та набутий імунодефіцит та ін. Під час деяких з перелічених тяжких захворювань збудники гнильної інфекції, зокрема грамнегативна мікрофлора кишечнику, проникають через стінку останнього та мігрують у порожнину живота і систему кровообігу, зумовлюючи як місцеву, так і загальну форми гнильної інфекції — сепсис.
Визначальними особливостями гнильної інфекції є некроз уражених тканин з відсутністю чіткої зони реактивного запалення сусідніх тканин та смердючий колібацилярний запах, спричинений мікрофлорою джерела інфекції. Уражені гнильною інфекцією тканини мають темно-сірий тьмяний чи буро-чорний колір, набряклі, драглисті, ексудат переважно нерясний, серозно-гнійний чи серозно-геморагічний, із смердючим запахом та (часто) краплинами жиру. Шкіра при гнильній інфекції часто змінена мало, а межі між змертвілими тканинами і здоровими під час пальпації малопомітні. Не спостерігаються також і реактивні зміни в навколишніх тканинах. У них часто спостерігаються тромбоз та тромбофлебіт, нерідко бувають арозивні кровотечі. У разі гнильної інфекції, зумовленої синьогнійною паличкою, ексудат забарвлює пов'язку в синьо-зелений колір та має нудотно-солодкуватий запах. Паличка здатна глибоко проникати в тканини рани, що може інколи призводити до сепсису. При анаеробному гнильному целюліті інфекція має тенденцію до поширення в тканинах з незначним ураженням шкіри, а при некротичному фасциті шкіра майже не змінена, тоді як фасція та частково клітковина некротизуються і розплавляються на великій площі.
Гнильна інфекція, особливо змішана її форма, має тяжкий перебіг. Поряд із місцевими некротично-гнійними змінами тканин, вона супроводжується вираженими загальними розладами: високою температурою тіла, ознобом, слабкістю, пригніченням психоемоційного стану, тахікардією, зниженням AT, головним болем, диспепсичними та кишковими розладами, порушенням білкового та водно-електролітного обміну і кислотно-основного стану, прогресуючою анемією та змінами в гемограмі (лейкоцитоз, збільшена ШОЕ) тощо. Гнильна інфекція в останні роки все частіше ускладнюється сепсисом, спричиненим грамнегатив-ною флорою. Грамнегативний сепсис часто ускладнюється септичним шоком, що супроводжується високою летальністю (до 50% і вище).
Лікування гнильної інфекції здійснюється насамперед адекватним та своєчасним хірургічним втручанням на джерелі інфекції. Воно полягає як у широкому розтині осередку інфекції, так і вирізуванні нежиттєздатних (змертвілих) тканин. Механічне втручання доповнюють промиванням порожнини рани антисептиками, переважно окислювачами, та іншими антимікробними розчинами з подальшим перманентним чи фракційним зрошенням (промиванням) антисептиками. Ефективними є гіпербарична оксигенація та лікування в аеротерапевтичних камерах (АТУ). Обов'язково проводять загальну анти-біотикотерапію. Призначають напівсинтетичні препарати групи пеніцилінів (ампіцилін, амоксицилін тощо), аміноглікозиди (гентаміцин/ка-наміцин), левоміцетин (хлорамфені-кол), кліндоміцин, метронідазол, тієнам, мефоксин, поліміксин, цип-рофлоксацин та його похідні.
Проводять інтенсивну дезінтокси-каційну терапію (вводять лактат натрію, полівінілпіролідон та ін.), енергозабез-печувальну терапію (10 % розчин глюкози, жирові емульсії), призначають симптоматичні засоби, замісну терапію.
Хворим, особливо похилого віку, вводять серцеві глікозиди, вітаміни групи В та аскорбінову кислоту, проводять оксигенацію легенів, дихальну гімнастику тощо. У рідкісних випадках при тяжкій гнильній інфекції з розвитком гангрени виконують ампутацію ураженої кінцівки.
В останні роки відкрита роль бактероїдів у розвитку гнильної інфекції. Бактероїдна інфекція (анаеробна неспоротворна) розглядається окремо.
Другие работы по теме:
Застосування антибіотиків у хірургії
Антибіотики широко застосовуються в хірургії для лікування та профілактики інфекції. Ефективність їх безперечна. Призначення антибіотиків хворим з гострою та хронічною інфекцією в більшості випадків є конче потрібним заходом. Ефективність їх залежить від характеру інфекції та адекватності вибору режиму лікування.
Сучасні проблеми діагностики і лікування муковісцидозу
Муковісцидоз — тяжке, найпоширеніше моногенне спадкове захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, універсальна екзокринопатія. Основними проявами муковісцидозу є хронічний обструктивний бронхолегеневий процес, порушення травної системи, підвищений вміст електролітів у потовій рідині та безпліддя у чоловіків, обумовлене вродженою агенезією сім’явивідних протоків.
Хвороби, що передаються статевим шляхом
РЕФЕРАТ на тему: Хвороби, що передаються статевим шляхом П Л А Н Поняття про СНІД. Етіологія. Епідеміологія. Клініка та діагностика СНІДу. Лікування СНІДу.
Гострі інфекційні захворювання в дерматовенерології
Реферат на тему: Гострі інфекційні захворювання в дерматовенерології” Хломідії Хломідії – це збудники урогенітальних хламідіозів. Основними формами хламідій є елементарні і ретикулярні тільця. Зрілою формою збудника урогенітальних хламадіозів є сферичне елементарне тільце (1980 р.)
Поняття про анастомози судин і колатеральний кровообіг плода
РЕФЕРАТ на тему: Поняття про анастомози судин і колатеральний кровообіг плода Анастомози між системами вен Між венозними судинами, що входять у систему верхньої і нижній порожніх вен, а також між ними і припливами воротної вени є анастомози, що називаються кава-кавальні і порто-кавальні. До числа таких анастомозів відносяться:
Рикетсії. Віруси
Класифікація, лабораторна діагностика і способи лікування рикетсій, їх специфічна і неспецефічна профілактика. Типові представники вірусів, їх патогенез і етапи взаємодії з клітиною хазяїна. Форми та особливості вірусних інфекцій і виникнення імунітету.
ВІЛ-інфекція
СНІД як синдром набутого імунодефіциту: поняття і особливості збудника, шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини типу 2 (ВІЛ 2). Перспективні шляхи лікування, пошук противірусних препаратів, методи симптоматичної і патогенетичної терапії.
Анаеробна неспоротворча інфекція
Порад з давно відомою формою анаеробної клостридіальної інфекції — газовою гангреною — за останні десятиріччя набула значного поширення анаеробна неспоротворча (неклостридіальна) інфекція, яка зумовлюється анаеробною сапрофітною мікрофлорою родини Bacteroidaceas, що вегетує в організмі.
Синдром набутого імунодефіциту
(СНІД) Умовно до хронічної специфічної інфекції можна зарахувати синдром набутого імунодефіциту (СНІД), що став відомий з 1981 p. Це вірусне захворювання, яке уражує імуногенні клітини, внаслідок чого в організмі розвиваються опортуністична інфекція та специфічні пухлини. Хвороба спричинюється ретровірусом — вірусом імунодефіциту людини типу І (ВІЛ І).
Гостра гнійна інфекція Остеомієліт Бурсит Гнійний гастрит
РЕФЕРАТ на тему: Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний артрит.” Підготувала: Хільчук Н.М. Медсестра ТМО м. Коломия 2000 Викликається стафілококами, стрептококами, пневмококами і гонококами, рідше — синьогнійною, кишковою і черевнотифозною паличками.
Клостридіальна анаеробна інфекція
КЛОСТРИДІАЛЬНА (СПОРОТВОРЧА) АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ Анаеробна клостридіальна інфекція, найчастіше відома під синонімом "газова гангрена", належить, як і специфічна анаеробна інфекція—правець, до ранової токсикоінфекції. Вона звичайно супроводжує вогнепальні травми. У роки Великої Вітчизняної війни вона спостерігалась порівняно рідко — у 0,5—1 % поранених (хоч у попередні війни була майже епідемічною; ще в роки першої світової війни ускладнення такі реєстрували у 5—13 % поранених).
Інфекції отруєння Імунітет
Інфекція – це взаємодія патогенних мікробів (при сприятливих умовах) з організмом людини, тварини або рослини, внаслідок чого виникають інфекційні захворювання.
Покровський В І - видатний вчений-медик
Покровський Валентин Іванович __________________________________ ____________ Покровський Валентин Іванович народився в 1929 р. – інфекціоніст, епідеміолог, академік АМН ССР (1982). В 1952 р. закінчив перший ММИ. З 1955 – 1964 рр. працював на кафедрі інфекційних захворювань того ж інституту.
Системні захворювання сполучної тканини
Системні захворювання сполучної тканини План. Ревматичні хвороби. Порушення обміну ДНК і РНК. Групи ревматичних хвороб. Було виявлено, що в патогенезі ревматизму, ревматоїдного артриту, системного червоного вівчака, склеродермії і вузликового періартеріїту є спільна ланка, а саме генералізована альтернативна реакція позаклітинних компонентів сполучної тканини і колагенових волокон.
Санітарно-протиепідемічний режим його мета засоби забезпечення
Тема: Санітарно-протиепідемічний режим, його мета, засоби забезпечення Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних, гігієнічних та протиепідемічних заходів, які направлені на попередження внутрішньо лікарняної інфекції. Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції, санітарного стану приміщень.
Богомолець О О - відомий український фізіолог
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Богомолець Олександр Олександрович відомий український патофізіолог Народився в Києві. Закінчив Новоросійський університет (1906 р.). Працював там на кафедрі патологічної фізіології. В 1911 р. стажувався у Сорбонні (Париж).
Ускладнення ран та процесу їх загоєння
Ускладнення ран численні і зустрічаються на різних етапах перебігу їх. Вони бувають місцевими та загальни ми. Найчастіше спостерігаються ускладнення інфекційного характеру. Нерідко також бувають ускладнення рубцево-дистрофічного походження в зоні розташування рани — гіпертрофічні та келоїдні рубці, рубцеві обмеження (контрактури) рухів, рубцеві грижі та діастази на грунті атрофії м'язів, трофічні виразки та рідко — пухлини.
Гострі кишкові інфекції спричинені умовно-патогенними збудниками
Реферат на тему: Гострі кишкові інфекції , спричинені умовно-патогенними збудниками Кишкова інфекція протейної етіології – протеоз (proteosis) Кишкова інфекція протейної етіології характеризується ураженням травного трактупо типу гастроентериту або ентероколіту і спричиняється бактеріями роду Proteus.
ВІЛ інфекція по Богородчанському району
Пошукова робота ВІЛ інфекція по Богородчанському району Синдром набутого імунодефіциту – СНІД (син: синдром набутої імунної недостатності, ВІЛ - інфекція).
Кір Краснуха Скарлатина
методична розробка практичного заняття з педіатрії Тема: “Кір. Краснуха. Скарлатина.” Методична розробка ТЕМА: "КІР. КРАСНУХА. СКАРЛАТИНА".
Вітряна віспа
Міністерство охорони здоров‘я України Коломийське медичне училище ім. Івана Франка Реферат на тему: “Вітряна віспа” Виконала студентка групи ІІІФ2
Хронічна неспецифічна інфекція
Хронічна неспецифічна інфекція, як і гостра, є сутністю не нозологічною, а клінічною. Між гострою (гнійною та гнильною) і хронічною неспецифічною інфекцією нема чіткої різниці. Головними критеріями, які кладуться в основу цього розмежування, є менші прояви запального процесу та триваліший перебіг хронічного інфекційного захворювання чи інфекційного ускладнення травми (рани, перелому та ін.) порівняно з гострими формами хірургічної неспецифічної інфекції.
Дискенезія жовчних шляхів
Дискенезія найчастіше розвивається у людей із слабким типом нервової діяльності і може бути синдром загального некрозу. Вегетативний невроз психічні навантаження, хронічні вогнища інфекції, супровідні захворювання травного каналу – все це причини дискенезії жовчних шляхів.
Герпетична інфекція - чинник розвитку порушень мозкового кровообігу
З-поміж усіх хвороб нервової системи судинні захворювання головного мозку становлять одну з найважливіших медико-соціальних проблем. В Україні показники смертності від мозкового інсульту у 2,5 рази перевищують відповідні показники європейських країн [5]. Це значною мірою пов’язано з негативним впливом чинників ризику та недостатнім впровадженням системи профілактичних заходів.
Інфаркт міокарда та інфекційний чинник
Реферат Інфаркт міокарда та інфекційний чинник Чому люди, які часто чистять кілько кратно зуби рідше хворіють на серце? В повторюваних віддавна рекомендаціях: “Мий зуби для здоров’я і красоти”, - вміщуйте більше сенсу. Ніж гадали стоматологи. Найновіші дослідження довели, що бактерії, які створюють так звану зубну плівку спроможні пошкоджувати коронарні артерії і артерії мозку, спричиняючи інфаркти і інсульти.
Етіологія та клінічні прояви холери
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Етіологія та клінічні прояви холери” Холера (cholera) — особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, що спричинюється холерними вібріонами. Характеризується ураженням ферментних систем слизової оболонки тонкої кишки з виникненням проносу і блювання, внаслідок чого розвиваються зневоднення, демінералізація і розлади кровообігу.
Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією
ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ХІРУРГІЧНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ Загальне лікування необхідне всім хворим з інфекцією, незалежно від її виду — будь це ускладнення рани, в тому числі й післяопераційної, чи хірургічне інфекційне захворювання, оскільки не існує суто місцевих видів інфекції. Кожна інфекція супроводжується загальними явищами, зумовленими інтоксикацією.
Необхідність виділення з організму продуктів обміну 2
Назва реферату : Необхідність виділення з організму продуктів обміну Розділ : Біологія Необхідність виділення з організму продуктів обміну Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.
Інфекційні захворювання які передаються через харчові продукти
Реферат на тему: Інфекційні захворювання, які передаються через харчові продукти” Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом: через повітря, контакт з хворими, через предмети, які контактували з хворими. У тому числі інфекційні захворювання можуть передаватися через продукти харчування.
Природньо-соціальні небезпеки
ЗМІСТ ВСТУП 1. Природно-соціальні небезпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Висновки Список використаної літератури ВСТУП За походженням небезпеки поділяють на такі групи:
Патологія вагітності і пологів
Тема: . План Гестози (токсикози вагітних). Позаматкова вагітність. Самовільний аборт. Пологова травма. Гестози – це хвороби, які пов’язані з вагітністю, ускладнюють її перебіг, зникають після пологів або штучного переривання вагітності.
Підготовка рук хірурга та обробка операційного поля
ПІДГОТОВКА РУК ХІРУРГА ТА ОБРОБКА ОПЕРАЦІЙНОГО ПОЛЯ Руки хірурга найбільш часто і най-раніше контактують з раною. Тому їх підготовці до операції приділяється велика увага. Існує безліч способів обробки рук — механічні, хімічні та змішані. Класичними, які зараз у їх оригінальному вигляді не використовуються, але елементи яких присутні майже в усіх сучасних способах, є спосіб Фюрбрінгера і його модифікація — спосіб Альфельда.