Цивiльний кодекс україни

Рефераты по астрономии » Цивiльний кодекс україни Скачать

Цивільний кодекс України

Цивiльний кодекс україни

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 2003 NN 40-44 ст.356 )


{ Iз змінами внесеними згідно із Законами

N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 ВВР 2004 N 2 ст.6

N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 ВВР 2004 N 11 ст.140

N 1713-IV ( 1713-15 ) від 12.05.2004 ВВР 2004 N 33-34 ст.403

N 2135-IV ( 2135-15 ) від 02.11.2004 ВВР 2005 N 2 ст.37

N 2146-IV ( 2146-15 ) від 03.11.2004 ВВР 2005 N 2 ст.39

N 2450-IV ( 2450-15 ) від 03.03.2005 ВВР 2005 N 13 ст.234

N 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005 ВВР 2005 N 16 ст.257

N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005 ВВР 2005 N 26 ст.352

N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005 ВВР 2005 N 31 ст.420

N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ВВР 2005 N 33 ст.427

N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005 ВВР 2005 N 32 ст.423

N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005 ВВР 2005 N 42 ст.464

N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005 ВВР 2006 N 12 ст.102

N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ВВР 2006 N 13 ст.110

N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 ВВР 2006 N 15 ст.127

N 3348-IV ( 3348-15 ) від 17.01.2006 ВВР 2006 N 19-20 ст.161

N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006 ВВР 2006 N 27 ст.234

N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 ВВР 2006 N 31 ст.268

N 185-V ( 185-16 ) від 21.09.2006 ВВР 2006 N 46 ст.456

N 501-V ( 501-16 ) від 20.12.2006 ВВР 2007 N 11 ст.93

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 ВВР 2007 N 10 ст.87 }


КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Розділ I ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 ЦИВIЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Стаття 1. Відносини що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності вільному волевиявленні майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні а також до податкових бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується якщо інше не встановлено законом.

Стаття 2. Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна Автономна Республіка Крим територіальні громади іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності крім випадків встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість добросовісність та розумність.

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі — закон).

Якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону який регулює цивільні відносини інакше ніж цей Кодекс він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках встановлених Конституцією України.

4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

5. Iнші органи державної влади України органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти що регулюють цивільні відносини лише у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом.

6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі крім випадків коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства який втратив чинність новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

1. Сторони мають право укласти договір який не передбачений актами цивільного законодавства але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі який передбачений актами цивільного законодавства свої відносини які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства якщо в цих актах прямо вказано про це а також у разі якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Стаття 7. Звичай

1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки яке не встановлене актами цивільного законодавства але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

2. Звичай що суперечить договору або актам цивільного законодавства у цивільних відносинах не застосовується.

Стаття 8. Аналогія

1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом іншими актами цивільного законодавства або договором вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу інших актів цивільного законодавства що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання використання природних ресурсів охорони довкілля а також до трудових та сімейних відносин

1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля а також до трудових та сімейних відносин якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

2. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір який регулює цивільні відносини згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України є частиною національного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України укладеному у встановленому законом порядку містяться інші правила ніж ті що встановлені відповідним актом цивільного законодавства застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Глава 2 ПIДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВIЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКIВ. ЗДIЙСНЕННЯ ЦИВIЛЬНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКIВ Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків

1. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб що передбачені актами цивільного законодавства а також із дій осіб що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних художніх творів винаходів та інших результатів інтелектуальної творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 12. Здійснення цивільних прав

1. Особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення крім випадків встановлених законом.

3. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби тварин нерухомі речі здійснюється у порядку встановленому актами цивільного законодавства.

4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі крім випадків встановлених законом.

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права вважається що поведінка особи є добросовісною та розумною якщо інше не встановлено судом.

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій які могли б порушити права інших осіб завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції зловживання монопольним становищем на ринку а також недобросовісна конкуренція.

6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог які встановлені частинами другою — п’ятою цієї статті суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами а також застосувати інші наслідки встановлені законом.

Стаття 14. Виконання цивільних обов’язків

1. Цивільні обов’язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

2. Особа не може бути примушена до дій вчинення яких не є обов’язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

4. Особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання у випадках встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Глава 3 ЗАХИСТ ЦИВIЛЬНИХ ПРАВ ТА IНТЕРЕСIВ Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії яка порушує право;

4) відновлення становища яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом що встановлений договором або законом.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої — п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України органами державної влади органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування

1. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень визначених Конституцією України.

2. У випадках встановлених Конституцією України та законом особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Орган державної влади орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах на підставах та у спосіб що встановлені Конституцією України та законом.

Рішення прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Стаття 18. Захист цивільних прав нотаріусом

1. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Стаття 19. Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права що порушене характеру дій якими воно порушене а також наслідкам що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 20. Здійснення права на захист

1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права що порушене крім випадків встановлених законом.

Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу державної влади органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

2. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа яка порушила право одержала у зв’язку з цим доходи то розмір упущеної вигоди що має відшкодовуватися особі право якої порушено не може бути меншим від доходів одержаних особою яка порушила право.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 33