У
чому унікальність
планети
Земля?
Унікальність планети Земля полягає
насамперед у тому, що вона придатна для життя, це єдиний осередок життя в межах
Сонячної системи. Тільки на Землі розвинута плівка життя, оболонка живої
речовини, яка впроваджується і проникає в інші оболонки — літосферу, атмосферу
і гідросферу. Але чому життя з'явилося саме на Землі? Які її особливості, як
планети сприяли цьому?
Почнемо зі сприятливої віддаленості від
Сонця. Земля розташована в межах тієї зони, де немає нестачі або надмірного
надлишку в надходженні зовнішньої енергії. Температурні умови зробили можливими
появу і розвиток життя в тій формі, в якій воно існує на нашій планеті. З
віддаленістю від Сонця пов'язана І закономірна зміна речовинного складу планет,
які входять до „земної групи” (Земля, Меркурій, Венера і Марс, а також Місяць).
Вони мають найбільшу щільність і якісно найрізноманітніший склад.
На Землі речовина існує в усіх трьох
агрегатних станах. Для можливості появи життя (її біологічних форм) надзвичайно
важливо Існування води в рідкому стані.
Атмосфери великих планет, що обертаються
по зовнішніх орбітах,— Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна — складаються з газів,
переважно з метану й аміаку. Але найзовнішня планета — загадковий Плутон — має
розміри і масу, які говорять про значну щільність речовини.
Небайдужа І величінь маси земної кулі.
Тільки при наявності достатньої маси могло статися виділення енергії при
гравітаційному стисненні в тих кількостях, які активізували розподіл речовини і
зробили можливою таку „ланцюгову реакцію”: плавлення речовини в надрах Землі,
вулканічну діяльність, що сприяє викиду летючих компонентів назовні І
формуванню газової оболонки земної кулі й гідросфери. Без розігрівання у
внутрішніх частках Землі, без тектоніки І вулканізму не змогла б утворитися
ландшафтна сфера -- те глибоке взаємопроникнення рідкої, твердої і газоподібної
речовини у зовнішні частки земної кулі, де потім зародилося життя.
Не володій Земля достатньою масою» вона б
являла собою гігантський інертний камінь, і тільки. Маса нашої планети достатня
для того, щоб надійно «прикріпити» до неї, втримати тяжінням газову оболонку,
що утворилася, - атмосферу киснева - азотного складу. Щоправда, легкі гази —
водень і гелій — долають земне тяжіння і постійно випаровуються в космічний
простір, але якраз цей процес зіграв певну роль в еволюції Землі. Повітря —
необхідна умова існування життя. Повітряна оболонка втримує тепло, згладжує температурні
контрасти між нічною і денною півкулями.
Цікаво, що надмірна маса може зіграти роль
несприятливого чинника по відношенню до появи життя. Дійсно, якби наша Земля
була сумірна за масою з Юпітером або Сатурном (тобто «важила» у 100 - 400 разів
більше), то тим самим був би повністю виключений витік у простір атомів легких
газів. У такому випадку на Землі досі існувала б дуже щільна первинна водневе
-гелієва атмосфера з великою домішкою метану й аміаку. При такому газовому
складі не могли б утворитися земні форми життя. Крім того, велика маса була 6
причиною більш сильного стиснення І такого розігріву, яке було б надмірним.
Таким чином, можливість появи відомих біологічних форм життя обмежується масою
планети і «знизу» і «зверху».
Нарешті, наша Земля володіє тим, чого
практично позбавлені сусідні планети, — магнітним полем, що грає важливу роль
як захисний екран. Згідно з дослідженнями, проведеними за допомогою
автоматичних міжпланетних станцій, встановлено, що напруженість магнітного поля
Марса в 500, а Венери — в 2000 раз слабкіше за земну. Недостатнє магнітне поле
виявлено і на Меркурії.
Зараз питання про наявність інших
планетних систем не підлягає сумніву. Більш того, вважають, що при наявності
сприятливого збігу обставин життя на планеті не може не виникнути. У книзі І.
З. Шкловського «Всесвіт, життя, розум» є розділ, який має заголовок: «Умови,
необхідні для виникнення і розвитку життя на планетах». Там підкреслюється, що
різні умови -положення планети в «зоні населеності», відповідна маса і в
зв'язку з цим хімічний склад атмосфери — не є незалежними, можуть виконуватися
одночасно. Якщо це так, то виникає ідея про закономірність -- при дотриманні
певних умов — появи планет, що придатні до життя.
Чи позбавить все це Землю ореола
унікальності? Ні, хоч би тому, Ідо життя на інших планетах повинне бути
нескінченно різноманітним.
З
чого складається Земля?
Близько 120 років
тому австрійський геолог Едуард Зюсс висловив припущення, що наша планета за
своєю будовою подібна цибулині. Вона складається з концентричних {що мають
загальний центр) шарів, які ущільнюються по мірі наближення до центру.
Верхній з них — це
земна кора. З нею людство досить непогано знайоме: адже це і є той зовнішній
твердий шар планети, на якому люди живуть» звідки добувають корисні копалини.
Земна кора не
всюди однакова. Найбільш Істотно відрізняються її континентальні дільниці від
океанічних. Товщина кори під континентами в
середньому складає
близько 35 - 40 км. Там, де на суші громадяться молоді високі гори, вона часто
досягає 50 км і більше. Під Альпами кора ч. потовщується» до 70 км, а під
Гімалаями — до 90 км. А ось під океанами кора «тонка» — в середньому 7 - 10 км,
а подекуди (наприклад, в Тихому океані — у Гаванських островів або у острова
Пасхи) — всього 5 км.
Континентальна й
океанічна земна кора відрізняються не тільки за товщиною, але І за складом.
Океанічну кору складають два шари — базальтовий І осадовий. Базальти — це темно
- зелена, або навіть чорна силікатна порода, що містить кальцій, натрій, магній
і залізо.
Звідки береться
океанічна кора? Вона виділяється з верхнього шару мантії, що знаходиться усього
в 5 - 50 км під дном океану. Саме там породи мантії розплавлюються І звідти по
тріщинах поступають вгору, де, застигаючи, утворюють нижній — базальтовий — шар
океанічної кори.
Інша справа —
континентальна земна кора. Вона також складається з декількох шарів. Верхній
шар складений пісковиками, глинами, вапняками. Головна її відмінність від
океанічної кори — наявність наступного шару, утвореного гранітами І
метаморфічними (зміненими під впливом високої температури і тиску) породами.
Крім цього — основного — шару там присутні осадові породи (пісковики, глини,
вапняки).
Базальти або
породи, що їх нагадують, складають нижню частину континентальної кори. Вік у
континентальної кори перевищує 3 млрд. років, у океанічної він складає не
більше за 150 - 170 млн. років.
Під корою
знаходиться так звана мантія Землі, що залягає на глибинах від 3О - 50 до 2900
км.
З чого ж
складається мантія? Головним чином з перидотиту. Ця порода містить 80% олівіна
І 20% піроксена. Це зеленуваті мінерали, силікати магнію і заліза.
Високі температури
в мантії примушують розплавлятися глибинні породи, перетворюючи їх у магму, яка
по тріщинах проривається вгору у вигляді лави. Тут вже з нею можуть
ознайомитися геологи.
Мантія займає до
62% об'єму нашої планети. Останнім часом вчені почали поділяти її на верхню і
нижню мантії. Перша з них залягає від нижньої кромки земної кори до глибини 1
тис. км.
Склад нижньої
мантії залишається загадкою для вчених. Відомо, на кордоні з ядром щільність
речовини мантії досягає 5,5 т/м3.
На глибині 2900 км
знаходиться зовнішній кордон земного ядра. Від нього углиб щільність середовища
різко зростає — відразу на 80%.
Сейсмічні хвилі
свідчать, що рідкою є лише зовнішня частина ядра. А його внутрішня область,
мовби «жовток» планети» складається з залізонікелевого сплаву і поводиться вже
як «твердь». Це зумовлене неймовірно високим тиском — адже на внутрішню частину
ядра «давить» вага основної частини планети. Навіть на верхньому кордоні ядра
теоретично розрахований тиск складає близько 1,3 млн. атмосфер, а в його центрі
він досягає 3 млн. атмосфер. Температура тут — близько 10 000оС.
Уявимо собі: кожний кубічний метр речовини земного ядра важить 12 - 13 т, так
що один невеликий ящик, наповнений такою речовиною, зміг би відвезти хіба що
потужний грузовик.
Поверхня ядра
Землі має своєрідний рельєф. Кордон між ядром і нижньою мантією — не просто
геометричне правильна сфера, а цілий шар. У одних місцях його товщина становить
150 км, а в Інших — цілих 350 км. У середньому ж «межа» між нижньою мантією і
ядром сягає товщини 260 км. Вчені припускають, що саме в цій «межі»
відбувається перемішування глибинних речовин, що мають різний хімічний склад, І
цим пояснюється таке перетинання цього підземного «рельєфу».
Другие работы по теме:
Разрушение экологии
Ученый из Университета Эдинбурга Дейв Рей опубликовал статью, в которой призывает каждого жителя планеты Земля противостоять катастрофическим изменениям климата на бытовом уровне.
У чому полягає відмінність між планетами внутрішньої і зовнішньої групи Замалювати рух планет С
Реферат на тему: “У чому полягає відмінність між планетами внутрішньої і зовнішньої групи? Замалювати рух планет Сонячної системи” Сонячна система – система небесних тіл, що складається із Сонця, 9 великих планет і їхніх супутників, десятків тисяч малих планет і їхніх супутників, десятків тисяч малих планет (астероїдів), безлічі комет, дрібних метеорних тіл і міжпланетного газу і пилу.
Сочинения на свободную тему - Земля отцов 1
Поколения сменяются поколениями, оставляя в наследство потомкам свои достижения в области науки, искусства и культуры. Но главное, что передают нам родители, - это земля, наша родина.
Планета Земля
Планета Земля, третья планета по удаленности от Солнца, она является самой крупной по массе среди других землеподобных планет в Солнечной системе.
Меркурий
Меркурий, строение планеты. Исследования Меркурия. Меркурий, общие сведения и физические характеристики.
Солнечная система
Солнечная система состоит из Солнца, девяти планет, шестидесяти шести спутников планет, большого количества малых тел (комет и астероидов) и межпланетной среды. Внутренняя Солнечная система включает в себя Солнце, Меркурий, Венеру, Землю и Марс.
Существует ли тринадцатая планета солнечной системы?
Принимая массу Земли за единицу, можно приближенно представить массу всех больших планет Солнечной системы в виде геометрической прогрессии. Второй – пятый члены прогрессии нельзя отождествить с известными объектами Солнечной системы.
Венера
Венера - это самое яркое светило на небе после Солнца и Луны. На самом деле Венера — не звезда, а планета, то есть такой же спутник Солнца, как и наша Земля.
Вселенная
Когда говорят о Вселенной, обычно понимают под этим понятием небесные тела, космическое пространство и все то, что его заполняет: газ, пыль, электромагнитное излучение и т. д.
Орбитальные характеристики планет 2
Орбитальные характеристики планет Ближайшие к светилу четыре планеты - Меркурий, Венера, Земля и Марс - имеют сравнительно небольшие массы, заметное сходство в составе слагающего их вещества и получают большое количество солнечного тепла, ощутимо влияющего на температуру поверхности планет. Две из них - Венера и Земля - имеют плотную атмосферу, Меркурий и Марс атмосферы практически не имеют.
Солнечная система
Меркурий, Венера, Земля, Марс, Юпитер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон. Эти девять планет, обращающихся по огромным эллипсам вокруг Солнца, и образуют нашу Солнечную систему.
Земля така гаряча
Автор: Кисельов Леонід. А я тому журавлю Києм ноги переб'ю, переб'ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля!
Пророк Ісайя
Автор: Народна творчість. Глава 35. БЛАЖЕНСТВО БОЖОГО НАРОДУ ПО МУКАХ Звеселиться пустеля і суха земля, і порадіє країна безлюдна, і розквітне, як нарцис. Чудово буде цвісти і радіти, бачачи славу Господа і його велич.
Анализ отрывка из поэмы Н. А. Некрасова Кому на Руси жить хорошо
Автор: Некрасов Н.А. Этот лирический текст – отрывок из поэмы «Кому на Руси жить хорошо» Н. А. Некрасова. В нем рассказчик раскрывает тему ненастной и пасмурной весны. Эта ситуация является огромной бедой для крестьянина, ведь не будет хорошей погоды – не будет и урожая. Земля для него все, она и кормилица, и поилица.
Элизе Реклю, Жан Жак
Введение 1 Биография 2 Вклад в науку 3 Основные труды Введение Жан Жак Элизе Реклю (фр. Jean Jacques Йlisйe Reclus, 15 марта 1830 — 4 июля 1905) — французский географ и историк, член Парижского Географического общества, убежденный вегетарианец и анархист.
Географический атлас
Введение 1 История 2 Современные атласы Список литературы Введение Географический атлас — это собрание географических карт планеты или некоторой части планеты (обычно планеты Земля). Но также имеются атласы для других планет Солнечной системы и их спутников. Обычно атлас представляет собой книгу, но некоторые современные атласы представлены в электронном виде.
Нальшанская земля
Нальшанская земля Нальшаны Нальчшаны — историческая область в составе Литвы. Упоминается в «Лифляндской рифмованной хронике» при описании событий 1229 и 1250 как земля Nalsen, находящаяся между владениями Ливонского ордена и Литвой. По мнению исследователей, территория Нальшан приблизительно соотносится с территориях Аукштайтии и Свенцянской возвышенности.
Екліптика Видимий рух Сонця і Місяця 2
Назва реферату : Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця Розділ : Астрономія, авіація, космонавтика Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця У даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на одній і тій самій висоті над горизонтом, бо її кутова відстань від полюса світу і небесного екватора не змінюється. Сонце ж і Місяць змінюють висоту, на якій кульмінують.
Закони Кеплера 2
Назва реферату : Закони Кеплера Розділ : Астрономія, авіація, космонавтика Закони Кеплера Заслуга відкриття законів руху планет належить видатному німецькому вченому Йоганну Кеплеру (1571 —1630). На початку XVII ст. Кеплер, вивчаючи рух Марса навколо Сонця, встановив три закони руху планет.
Океани Землі
Урок ОКЕАНИ ЗЕМЛІ Мета: продовжувати формувати уявлення про поверхню Землі, її зображення на глобусі і карті, уміння читати карту й працювати з нею; сформувати уявлення про океани Землі; розвивати пізнавальний інтерес, уміння працювати з підручником і додатковою літературою; формувати вміння логічно міркувати, чітко висловлювати свою думку, здійснювати взаємоконтроль, узгоджено працювати в групах; виховувати спостережливість, захопленість неповторністю й величчю природи.
Годовое и суточное вращение Земли
Движение Земли вокруг Солнца происходит по орбите, имеющей приблизительно форму эллипса. Скорость движения Земли — около 30 км в секунду. Полный оборот Земля совершает за 365,26 суток.
Приливные взаимодействия
На Земле внешнее проявление этого явления - приливы и отливы в океане, в ходе которых уровень воды дважды в сутки поднимается до своих максимальных отметок и опускается до минимальных.
Гипотеза происхождения Земли и Солнечной системы
Вопрос о том, как возникла Земля, занимает умы людей уже не одно тысячелетие. Ответ на него всегда зависел от уровня знаний людей. Первоначально существовали наивные легенды о сотворении мира некоей божественной силой. Затем Земля в работах ученых приобрела очертания шара, который являлся центром Вселенной.
Рух небесних тіл Боротьба за науковий світогляд
Реферат на тему: Правильне розуміння спостережуваних небесних явищ формувалося віками. Ви знаєте про зародження астрономії в Стародавньому Єгипті й Китаї, про пізніші досягнення давньогрецьких учених, спостереження жерців і про їхні хибні уявлення про природу, про використання ними своїх знань для власної вигоди.
Проект Фобос
Реферат на тему: Проект «Фобос» Значний інтерес для вивчення закономірностей утворення й еволюції Сонячної системи становить проект «Фобос», здійснення якого почалося в липні 1988 року. Стартом двох радянських автоматичних міжпланетних станцій з космодрому Байконур за маршрутом «Земля — Марс — супутник Марса Фобос» радянські вчені ніби продовжили успішно здійснений у 1985—1986 pp. проект «Вега», який дав можливість дістати унікальні наукові дані про комету Галлея.
Масштаби всесвіту склад і масштаби сонячної системи
Масштаби Всесвіту Ви вже знаєте, що природний супутник Землі — Місяць — є найближчим до нас небесним тілом, що наша планета разом з іншими великими і малими планетами входить до складу Сонячної системи, що всі планети обертаються навколо Сонця. У свою чергу Сонце, як і всі видимі на небі зорі, входить до складу нашої зоряної системи — Галактики.
Склад і масштаби сонячної системи
Назва реферату : Склад і масштаби сонячної системи Розділ : Астрономія, авіація, космонавтика Склад і масштаби сонячної системи 1. Склад і масштаб Сонячної системи.
Солнечная система 4
С О Л Н Е Ч Н А Я С И С Т Е М А Доклад ученика 3 класса «Б» Чащина Егора Мы живём на Земле Мы живем на Земле, одной из девяти планет, движущихся вокруг Солнца: Меркурий, Венера, Земля, Марс, Юпитер, Сатурн, Уран, Нептун и Плутон.
Меркурій
Історія спостережень за Меркурієм з найдавніших часів і до наших днів. Основні фізичні характеристики та особливості руху планети, період обертання навколо Сонця і тривалість сонячної доби. Атмосфера і фізичні поля та модель внутрішньої будови Меркурія.
Відкриття Нептуна
Нептун - це передостання планета в сонячній системі. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Комета Галилея ще перетинає її орбіту, у відмінності від Плутона. Її екваторіальний діаметр такої ж, як і в Урана.
Венера - планета загадок
Венера - вечерняя и утренняя звезда. Существование атмосферы Венеры. Продолжительность суток, дня и ночи, года, смена времен года. Состав атмосферы Венеры. Запуски зондов непосредственно на поверхность планеты. Поверхность планеты, моря и горы.