Гурткова робота з інфекційних захворювань
“Український інфекціоніст Микола Федорович Гамалія”
Микола Федорович Гамалія (1859-1949) – український мікробіолог і епідеміолог, почесний член Академії Наук (1940 р.), заслужений діяч науки (1934 р.), лауреат державної премії (1943 рік).
Микола Федорович народився в Одесі. Його дід М.Л.Гамалія (1749-1830) був лікарем, написав у 1789 році монографію про сибірку, яка була перекладена німецькою мовою.
Гамалія закінчив Одеський університет в 1880 році, а в 1883 році і Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі в лікарні О.О.Мочутковського протягом 49 років. В 1885 році у Луї Пастера вивчав проблему сказу. В цьому ж році, повернувшись в Одесу, заснував разом з І.І.Мечниковим і Я.Ю.Бардахом першу в Росії бактеріологічну станцію і вперше в Росії здійснив вакцинацію людей проти сказу.
Коли в 1887 році у Франції і Англії розпочалася компанія проти Пастера. Навіть на засіданнях Академії Наук в Парижі відкрито обвинувачували Пастера в тому, що він своїми щепленнями заражає сказом і губить людей, Пастер викликав у Париж Гамалію. Микола Федорович в ті роки був одним з не багатьох лікарів, спеціалізованих в області бактеріології. Він створив у себе на квартирі лабораторію. Гамалія переїхав в Париж в розгар роботи Пастера по сказу і незабаром прийняв в ній активну участь.
“Пізніше, - пише професор С.М.Муровцев, - разом з Пастером український вчений пережив всі труднощі боротьби за ведення антирабічних прививок. Він був пристрасним пропагандистом цього методу не тільки на Батьківщині, але й на зарубіжжі”.
Вивчивши метод приготування вакцини і методику прививок проти сказу, одержав від Пастера заражених кроликів, М.Ф.Гамалія повернувся в Одесу і незабаром почав прививки у знову створеній міській лабораторії. На чолі її стояли І.І.Мечников і М.Ф.Гамалія. але це була не тільки практична лабораторія. Однією із її задач було здійснення науково-дослідницької роботи. в історії розвитку вітчизняної мікробіології відіграла Одеська лабораторія (сьогодні Науково-дослідницький інститут імені І.І.Мечникова). У створенні цієї лабораторії велику роль відіграв Пастер, який спочатку відносився негативно до створення (як і в загальному до створення подібних лабораторій в різних країнах). Він прагнув до організації великого міжнародного інституту в Парижі, де на його думку, необхідно було зосереджено сили на вивчення сказу і проведення прививок. При цьому Пастер виходив з пропозиції (помилку якого він незабаром сам визнав), що прививки можна робити в будь-який час після укусу, а коли так, то потерпівши від укусу можуть з’їздити в Париж. Факти не тільки відкинули цю хибну думку, але й ледве е поставили під загрозу ідею антирабічних прививок. Але звинувачувати Пастера в цьому важко. Він турбувався за долю методу і боявся передати нову і складну справу в руки недостатньо освічених людей.
А між іншим статистика і спостереження невтомно підтверджували, що для успіху антирабічних прививок необхідно як можна скоріше розпочати їх. Це основне правило стосувалось всіх хворих укушених скаженими собаками, особливо укушених вовками, коли скорочується інкубаційний період. Це пояснюється великими розмірами ран і великим числом укусів, а значить, і великою кількістю мікробів, що проникають в організм.
Отже, оскільки пастерівська лабораторія поки, що була єдиною, в Париж з’їздилися люди, що потерпіли від укусів, не тільки з міст і сіл Франції, але й з інших країн, а прививки не завжди починалися своєчасно. Печальні результати цього скоро стали очевидними. Статистика продовжувала реєструвати випадки смерті від сказу.
Цікава доля російських людей, що приїхали в Париж для прививок із Смоленської, Орловської, Володимирської і інших губерній Росії. В невеликому містечку Білім, колишньої Смоленської губернії 1 травня 1886 року скажений вовк покусав 19 чоловік. Укуси були дуже тяжкими, всім постраждалим загрожувала смерть. Доки були зібрані благодійні суспільні кошти (в царській Росії суспільство не давало грошей на це), доки нещасні люди добралися до Парижу, пройшло 13 років. Прививки почалися лише 14 травня. Із 19 чоловік загинуло троє.
В той час в Париж приїхало ще 16 чоловік, укушених скаженими собаками. Всім їм було зроблено антирабічні прививки.
Ці і аналогічні випадки не могли не вплинути на рішення і доцільність і навіть необхідність створення широкої сітки пастерівських станцій по всьому світі, що забезпечили би своєчасність прививок проти сказу.
Першою в світі станцією з антирабічних прививок після пастерівської була станція в Одесі. Важливо було те, що співробітники Одеської лабораторії не замкнулись в рамках хай навіть не серйозних, але практичних задач. За перші 3 роки своєї діяльності Одеська станція зробила прививки біля 1500 людям, які потребували їх. Смертність складала близько 2,5%, але з вдосконаленням методу знизилась до 0,61%. Практика прививок в Одесі, поглиблені наукові пошуки Миколи Федоровича Гамалії і його співробітника доктора Я.Ю.Бардаха дали основу російським вченим повністю підтвердити принципи пастерівського методу.
“Я – писав Гамалія, - висунув сильні аргументи на користь пастерівського методу на основі досвіду одеської станції, а також привів знищуючу критику дослідів і статистичних викладань противників”.
М.Ф.Гамалія проявив велику мужність лікаря і ученого, поставивши досліди на собі. Це було в той час, коли вже ставало ясно, що необхідно застосовувати для тяжкоукушених людей і для тих, які пізно звертались за допомогою більш інтенсивну систему прививок.
В 1892 році, повернувшись в Росію, захистив докторську дисертацію (“Етіологію холери з точки зору експерементальної патології”). З 1899 по 1908 р. був директором заснованого ним Бактеріологічного інституту в Одесі. З 1912 по 1928 рік керував Віспоприваючим інститутом імені Дженнера в Санкт-Петербурзі. З 1930 по 1938 р. – науковий керівник Центрального інституту епідеміології і мікробіології в Москві. З 1939 року – завідуючий лабораторією Інституту епідеміології і мікробіології (з 1949 р. – Інститут епідеміології і мікробіології ім. М.Ф.Гамалії).
Микола Федорович Гамалія – автор більше 300 робіт, значна частина яких, призначена проблемам сказу і холери. Їм представлений, так званий, інтенсивний метод прививок. Вперше висунув положення про існування прихованих форм інфекції, уточнив значення строків щеплення антирабічної вакцини для ефективності дії. В 1888 році Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і представив протихолерну вакцину. До 90-х років ХІХ ст. відносять йог роботи по загальній патології, запаленню бектеріолізмом, вивчення феномена бактеріології. В 1894-1896 рр. Гамалія описав явища так званого гетероморфізму бактерій, це відкриття перевершило сучасне вчення про L – форми.
Займаючись розробкою питань епідеміології М.Ф.Гамалія вивчав роль корабельних щурів в поширенні хвороби і організував суцільну дератизацію під час спалаху епідемії в Одесі в 1902 році. За ініціативою М.Ф. Гамалії і за допомогою розробленого ним методу приготування віспової вакцини в 1918 році в Петрограді було введено всезагальне віспопрививання, потім прийняте по всій країні, згідно декрету від 10 квітня 1919 року, підписаного В.І.Леніним. в 1918-1919 рр. М.Ф.Гамалія вивчив методи приготування сипнотифозної вакцини.
В останні роки життя він розробив питання загальної імунології, вірусології, вивчав віспу, грип, інтенсивно опрацьовував проблему специфічного лікування туберкульозу.
В 1942 році ним представлений метод профілактики грипу шляхом обробки слизової оболонки носа препаратами олеїнової кислоти.
Ще в 1899 році Гамалія висловив думку про “невидимих мікробів”, як збудників раку. Вірусної теорії раку він дотримувався до кінця свого життя.
В 1910-1933 рр. М.Ф.Гамалія був редактором журналу “Гігієні і санітарія”, в 1939 році головою, а потім почесним головою Всесоюзного союзу мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапору.
Щодо свого світогляду, то Гамалія був послідовним матеріалістом.
Другие работы по теме:
Вороний Микола
(6 грудня 1871 — 7 червня 1938) Вороний Микола Кіндратович (псевдонім і криптонім — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко та інші; 24.ХІ (6.ХІІ) 1871, Катеринославщина (тепер Дніпропетровщина) — 7 .VI. 1938) — український поет, театрознавець, перекладач. Народився в сім'ї ремісника.
Сеньйорито акаціє, добрий вечір...
Автор: Вінграновський Микола. Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче,
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Микола
Автор: Есенин С.А. В шапке облачного скола, В лапоточках, словно тень, Ходит милостник Микола Мимо сел и деревень. На плечах его котомка, Стягловица в две тесьмы,
Микола Карпович Садовський (1856-1933) (. Життя та творчість WinWord)
Реферат на тему: Микола Карпович Садовський (1856-1933) Життя та творчість Виконала: Поблоцька Юлія 10-Б клас 2000 рік Микола Карпович Садовський (Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року в селі Костуватому на Херсонщині. Дитинство і юність провів на селі серед чарівної природи, дружив із селянськими дітьми, на власні очі бачив сирітські злидні, страждання наймитів і наймичок, жорстоке свавілля куркулів-павуків.
Микола Кибальчич
150 років тому народився український учений Микола Кибальчич, який проект космічного апарата надряпав на стіні тюремної камери Кілька днів поспіль у країні тривають урочисті заходи, присвячені пам'яті видатного українця Миколи Кибальчича. Зокрема, у Дніпровському районі столиці відкрито меморіальну дошку вченому-ентузіасту.
Тендряков ВФ
Тендряков Владимир Федорович (1923 - 1984), прозаик. Родился 5 декабря в деревне Макаровская Вологодской области в семье народного судьи, затем ставшего прокурором. После окончания школы ушел на фронт, был ранен и демобилизован. Жил в Кировской области, преподавал в школе военное дело, затем был секретарем райкома комсомола.
Макаров Николай Федорович
В 1945 г. объявили конкурс по созданию нового пистолета, который должен быть меньше и легче ТТ, иметь лучшую точность и надежность при том же поражающем действии пули.
Паскевич Иван Федорович
- 1827-1831 Генерал-фельдмаршал, генерал-от-инфантерии, генерал-адъютант, граф Иван Федорович Паскевич (1782-1856) родился 8 мая в Полтаве в знатной и богатой малороссийской дворянской семье. В 1800 году окончил Пажеский корпус и в чине поручика лейб-гвардии Преображенского полка был назначен флигель-адъютантом императора Павла I.
Ивано-Франковский областной комитет КП Украины
Ивано-Франковский (до 1962 Станиславский) областной комитет КП Украины - орган управления Ивано-Франковской (Станиславской) областной партийной организацией КП Украины (1939-1991 годы).
Житомирский областной комитет КП Украины
- орган управления Житомирской областной партийной организацией КП Украины (1937-1991 годы). Житомирская область образована 22 сентября 1937 года из восточных районов Киевской области. Центр - г. Житомир.
Украинский центральный комитет
Украи́нский центра́льный комите́т , укр. Український Центральний Комітет (УЦК) — общественно-политическая организация украинских коллаборационистов, представлявшая в 1939—1945 их интересы на территории Генерал-губернаторства, созданного немецкой оккупационной властью на территории бывшей Польши.
династия романовых 3
ДИНАСТИЯ РОМАНОВЫХ МИХАИЛ ФЕДОРОВИЧ 1613 – 1645 ария Милославская————————— АЛЕКСЕЙ МИХАЙЛОВИЧ ————————Наталья Нарышкина 1645 – 1676 ФЕДОР ИВАН V СОФЬЯ
Восстание Федоровича
1630 г. — восстание украинских казаков и крестьян во главе с гетманом нереестровых запорожских казаков Тарасом Федоровичем против феодально-крепостного и национально-религиозного гнёта Речи Посполитой.
Телепнёв-Овчина-Оболенский, Фёдор Фёдорович
Фёдор Фёдорович Телепнёв-Овчина-Оболенский — русский князь, воевода. Сын князя Фёдора Васильевича Оболенского-Телепня. брат Ивана Фёдоровича, который при регентстве Елены Глинской и малолетнем цере Иване Грозном фактически возглавлял правительство.
Гринько, Григорий Фёдорович
Введение 1 Биография Список литературы Введение Григо́рий Федорович Гринько́ (18(30) ноября 1890, село Штеповка, Лебединский уезд, Харьковская губерния — 15 марта 1938) — революционер, советский государственный деятель. Член ЦИК СССР 2, 6, 7 созывов, кандидат в члены ЦК ВКП(б) (1934—1937).
Ушатый, Константин Фёдорович
Константин Федорович Ушатый (ум. 1522) — князь, окольничий и воевода на службе у Великого князей московских Ивана III и Василия III, третий сын Федора Ивановича Ушатого и дочери видного царедворца Юрия Захарьевича Кошкина-Захарьева. Принадлежал к роду князей моложских, многие из которых находились на службе у московских князей.
Воевода Даниил Федорович Адашев
Родному брату знаменитого деятеля "Избранной Рады" Алексея Федоровича. Адашева воевода Даниил (Данила) Адашев (?-1561) посчастливилось прославиться не придворными интригами, а на славном военном поприще.
Міхновський Микола Іванович
Заслуга М.Міхновського полягає не лише в тому, що він висунув ідею самостійності, адже, держава у демократичному суспільстві має право на національний саморозвиток, а в тому, що це було сказане вголос і переконливо.
Михайлов, Лев Фёдорович солдат
О фигуристе Льве Фёдоровиче Михайлове (1938—2004) см. Михайлов, Лев Фёдорович (фигурист) Лев Федорович Михайлов (1881(1881) — 30 октября 1917) — солдат 56-го пехотного запасного полка.
Дилецкий, Николай Павлович
Никола́й Па́влович Диле́цкий (укр. Микола Павлович Дилецький; около 1630, Киев — после 1680, Москва) — украинский и российский музыкальный деятель, автор нескольких духовных концертов, автор книги «Грамматика пения мусикийского, или Известные правила в слоге мусикийском, в них же обретаются шесть частей или разделений», изданной в 1677 году в Смоленске.
Биография И.В.Крузенштерна
Иван Федорович Крузенштерн Крузенштерн Иоганн Антон (Иван Федорович) (1770-1846) — русский мореплаватель, адмирал, почетный член петербургской Академии Наук.
Чубатий Микола
(11.12.1889 -21.7.1975) - визначний український вчений, історик права та церкви, педагог і публіцист Н. у Тернополі. У 1909 закінчив українську державну гімназію. У 1909-13 навчався у Львівській греко-католицькій духовній семінарії. У 1913 вступив на філософський ф-тет Львівського ун-ту. Слухав лекції М.Грушевського, відвідував семінари визначного історика слов'янського права Освальда Бальцера.
Адашев Даниил Федорович
Младший брат Алексея Адашева. Службу начал при дворе вместе с братом. В 1551 г. в чине стряпчего состоял при воеводах, отвоевавших правый берег Волги у Казанского ханства.
Багговуты
Генерал-лейтенант. Служа в Днепровском полку,участвовал в усмирении крымских татар. Во время кампании 1789 г. принимал участие в деле на реке Сальча и в покорении крепости Бендеры.
Мерзляков А.Ф.
Мерзляков Алексей Федорович (1778 - 1830), поэт, критик. Родился 17 марта (28 н.с.) в городе Долматово Пермской губернии в семье торговца. Учился в Пермском народном училище.
Винцингероде Фердинанд Федорович
Барон, генерал от кавалерии и генерал-адъютант; служить начал в гессенской и австрийской армиях, но в 1797 г. перешел на русскую службу.
Покровський В І - видатний вчений-медик
Покровський Валентин Іванович __________________________________ ____________ Покровський Валентин Іванович народився в 1929 р. – інфекціоніст, епідеміолог, академік АМН ССР (1982). В 1952 р. закінчив перший ММИ. З 1955 – 1964 рр. працював на кафедрі інфекційних захворювань того ж інституту.
Визит Гагарина в Хабаровск
Визит в Хабаровск 28 января нам удалось познакомиться с Владимиром Федоровичем Пельгуевым на встрече в музее индустриального района «Поиск». Этот человек имеет прямое отношение к истории нашего города и о ней он нам многое рассказал. Пельгуев был фотокорреспондентом ведущих газет Хабаровского края.
Життя та твовчість М І Пирогова
Реферат на тему: Життя та творчість Микола Івановича Пирогова Учениць 14-ї групи УГЛ КУ ім. Тараса Шевченка Пащинської Наталії та Білан Олени
Боголюбов Микола Миколайович - український математик механік фізик
Реферат На тему: Боголюбов Микола Миколайович - український математик, механік, фізик Народився у 1909 р. в Нижньому Новгороді. Після завершення семирічки самостійно займався математикою і фізикою. У віці 17 років закінчив аспірантуру при Академії наук України. В 1934—1958 рр. працював у Київському університеті (з 1936 р. — професор).