ФОРТЕЦЯ ХVІІ-ХVІІІ СТОЛІТЬ. м. Полтава.
1608 року великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський заснував фортецю в Полтаві, яка була тоді „пустою слободою" на правому високому березі Ворскли, на межі Дикого Поля. Земляними валами, ровом і частоколом укріпили трикутний у плані мис, щонині зберігся в середмісті й називається Городищем. Він лежить між двома ярами - Мазурівкою і Панянкою. Під час археологічних розкопів тут виявлено рештки поселень скіфської доби (II ст. до н.е.), роменської культури (VIII ст.), великокнязівських часів (Х-ХІІ ст.).
За військово-топографічними умовами Городище було найвигіднішим місцем для фортеці. Дуже круті східні й південні схили його укріпили частоколом, а з напільного північно-західного боку (по трасі теперішньої пл. Леніна) викопали рів і насипали вал. З півдня фортецю омивала маленька річка Полтавка, що витікала з Мазурівки. Істотною вадою первісної фортеці була відсутність на її території джерела води. Тому у 40-х роках XVII століття під орудою коронного гетьмана Станіслава Конецпольського фортецю розширили майже вдвічі, включивши до її складу Мазурівку й частину плато на південний захід від неї. Відповідно і виникли назви фортеці - Стара (первісна частина) і Нова Полтава.
Первісні укріплення були дуже архаїчні - у вигляді невеликих земляних бастіонів напівкруглої та простокутної форми в плані, сполучених валами. На розі, приблизно там, де нині стоїть так звана Ротонда дружби народів, був великий, підковоподібного плану бастіон. Певно, найважливіші ділянки оборони посилювалися рубленими дерев'яними баштами. В'їзна брама містилася з північного заходу.
Після Переяславської угоди 1654 року Полтавській фортеці надавалося великого значення, тож 1658 року під орудою полтавського полковника Мартина Пушкаря її ремонтували. Для цього спеціально присилали з Москви воєводу А.Чиркова. Влітку того ж таки року Полтаву здобули штурмом і спалили війська повсталого проти Москви гетьмана Івана Виговського. Після того з наказу московського уряду фортецю відбудували, з'явився зовнішній пояс оборони: для захисту форштадта (передмістя) викопано рів і насипано вал, що перекрили рівнину між вершинами ярів Койкового та Кобищани.
1709 року, на час облоги Полтави українською і шведською союзними арміями, фортеця вже мала досить розвинену систему укріплень, близьку до бастіонної - у вигляді неправильного полігона, дещо витягнутого з півдня на північ. Було п'ять в'їзних брам: Подільська, Мазурівська, Київська, Спаська, Криловська. Лінія оборони складалася з сухого рову й крутого земляного валу з палісадом, але без валганга, „за козацьким звичаєм". Від наріжного підковоподібного східного бастіону вниз по рельєфу було винесено квадратовий у плані редут; від північного наріжного бастіону в бік Бойкового яру - так само. Укріплення між згаданими бастіонами складалися зі старого частоколу, без валу й рову, оскільки крутосхили були практично неприступні. На цій ділянці містилася Криловська брама, від неї вниз, на Поділ, спускалася стежка. Північний фронт укріплень мав два в'їзних вузли - Спаську й Київську брами, досить складні інженерні споруди: перед першою був равелін, друга становила горнверк з равеліном.
Уздовж схилів Мазурівського яру 1709 року ще зберігалися рештки первісних укріплень Старої Полтави 1608 року. Оборонці Полтави 1709 року поновили цю лінію оборони, передбачаючи можливість прориву шведами зовнішньої лінії оборони.
Від верщини Мазурівки, приблизно звідти, де нині стоїть пам'ятник В.Леніну, головна лінія оборони ламаним фронтом ішла на південь трасою теперішнього Першотравневого проспекта. Тут були Басманівська й Мазурівська глухі дерев'яні вежі, а також в'їзний вузол у вигляді великого горнверка, з вихідних гострих кутів якого можна було обстрілювати підступи до брами. Саме цю лінію укріплень нещадно штурмували під час шведської облоги, використовуючи всі здобутки й хитрощі європейського військово-інженерного мистецтва - міни, підкопи тощо.
Звідси головний вал ішов рівнобіжно до яру й від південного наріжного бастіону спускався вділ, перекриваючи Мазурівський яр і підходячи до підніжжя підковоподібного бастіону. На цій ділянці були Подільська брама та Глуха башта. Лінія укріплень одночасно правила й за греблю, яка перегачувала р.Полтавку, утворюючи у фортеці став - джерело води на час облоги.
Усі вежі були дерев'яні, рублені, чотиригранні, невисокі з наметовими дахами.
Полтавська фортеця вже на початку XVIII століття не відповідала європейському рівню фортифікації. Не випадково Петро І, оглядаючи, її після Полтавської битви, сказав полоненому фельдмаршалові Реншильду: „Дивно, що за такої тривалої облоги ви не змогли опанувати цю слабку фортецю".
Під час облоги укріплення було значно поруйновано, особливо його західний фронт, тому цар наказав реконструювати фортецю. Наказ не було виконано: 1723 року комендант полковник Чичерін доповідав Військовій колегії, що „Полтавської фортеці городові всі стіни опали..." 1724 року сюди для інспектування відрядили інженер-майора Деколонга, який оглянув фортецю і склав кресленика та кошториса на реконструкцію її. Після цих робіт трасування оборонних ліній істотно не змінилося, за винятком південної дільниці, де в'їзний вузол значно спростили: замість горнверка з'явився трикутний у плані равелін з брамою і баштою, що збереглася з давніх часів. Біля Київської брами горнверк з равеліном взагалі ліквідували, натомість зробили бастіон регулярних обрисів. Перед Спаською брамою було знищено равелін, і вона опинилася просто посеред валу. Північний бастіон перероблено з квадратового на п'ятикутний, такої зміни зазнав і підковоподібний східний бастіон. Внутрішню лінію укріплень вздовж Мазурівки після 1722 року ліквідували.
1730 року реконструйована фортеця мала високі земляні вали з частоколом, земляні бастіони більш-менш регулярних обрисів, сухий рів і 8 башт, що збереглися з попереднього періоду, причому деякі з них були напівзруйновані: Криловська, Спаська, Київська, Басманівська, Мазурівська. Глуха та дві безіменні.
У такому вигляді фортеця проіснувала, поступово руйнуючись, до 1805 року, коли вали й рови прорізали новорозпланованими вулицями. 1817 року, за розпорядженням генерал-губернатора, вали розкопали, рови засипали і на місці їх проклали бульвари.
У сучасній містобудівній структурі фортеця виділена розпланувальне й композиційне. Трасами валів пролягають Першотравневий проспект, частково вулиці Леніна та Панянка. Фортечній еспланаді відповідає сквер на пл. Леніна. Найдавніша частина фортеці - Городище або Стара Полтава - розміщена на високій горі і нині є визначною ландшафтною домінантою в панорамі міста.
Другие работы по теме:
Немецкая опера
Автор первой немецкой оперы («Дафна») и оперы-балета («Орфей»)– Генрих Шютц (1585 - 1672). Эти произведения не сохранились. Шютц создал также яркие образцы мадригала, мотета, хорового духовного концерта.
Три кризиса в развитии математики
РЕЦЕНЗИЯ на дипломную работу студента V курса физико-математического факультета АГПИ Большакова А. А. на тему: “Три кризиса в развитии математики”
Товароведение книжных товаров
080402.51 « ». « - ». « », « », « », « » . . . 1. - « XIX XX . , , , , , ), , , .
Треуголка
Введение 1 Появление треуголки 2 История треуголки 3 Треуголка как атрибут эпохи Введение Треуго́лка (англ. cocked hat, фр. tricorne ) — шляпа с полями, загнутыми так, что они образуют три угла. Получила распространение во второй половине XVII века и была популярна до конца XVIII века, пока не была заменена двууголкой.
Роменська фортеця XVII - XVIII століть
РОМЕНСЬКА ФОРТЕЦЯ ХVІІ - ХVIII СТОЛІТТЬ м.Ромни Сумської обл. Відома з 1604 року, коли Ромни (Ромен) разом із розлогими теренами Посулля захопили князі Корибут-Вишневецькі. У польських актах 1618 року значаться Старі й Нові Ромни. На думку О.Лазаревського, Старі Ромни були укріпленим поселенням на городищі давньоруського Ромна (вперше згаданого в „Повчанні" Володимира Мономаха своїм дітям під 1096 роком, у якому розповідається про виправу князя проти половців), а Нові Ромни були передмістям.
Зинон Постник
Зинон Постник (Зинон Трудолюбивый; XIV век) — инок Киево-Печерского монастыря, схимник. Святой Русской церкви, почитается в лике преподобных, память совершается (по юлианскому календарю): 30 января и 28 августа (Собор преподобных отцов Киево-Печерских Дальних пещер).
Лубенский полк
Введение 1 География 2 История 3 Полковники Введение Лубенский полк — административно-территориальная и военная единица Левобережной Украины в XVII—XVIII веках, одна из 10 административно-территориальных казачьих полков Гетманщины. Полковой центр — город Лубны.
Войновичи
(серб. Војновићи) - знатное семейство из города Херцег-Нови в Боке Которской (историческая область Далмация, ныне Черногория), представители которого оставили заметный след в истории Черногории, Сербии и России в XVII-XVIII веках.
Замятин, Семён Леонтьев
Семён Лео́нтьев Замя́тин — русский иконописец середины XVII века. Упоминается во вкладной книге Антониево-Сийского монастыря как вкладчик, при игумене Ионе (1597-1634).
Адмиралтейств-коллегия Швеция
Адмиралтейств-коллегия (швед. Amiralitetskollegiet) – центральный государственный орган управления военно-морским флотом Швеции в XVII-XVIII вв.
Британский Гондурас
(англ. British Honduras ) имя бывшей британской колонии на восточном берегу Центральной Америки, примыкавшей к юго-восточной Мексике. В настоящее время на её территории находится государство Белиз. Впервые европейцы поселились здесь в XVII веке, лишь в 1871 году территория стала королевской колонией.
Наказной гетман
(атаман) (укр. Наказний гетьман) - в Украине в XVII - XVIII вв. лицо, временно выполнявшее функции гетмана (атамана). Избирался казацкой старши́ной или назначался генеральной старши́ной, в основном, из своего же состава в случае смерти (в этом случае Наказной гетман исполнял обязанности до избрания постоянного гетмана) или длительного отсутствия гетмана (атамана).
Война за наследство
— распространившийся в Европе Нового времени (XVII и XVIII века) тип вооружённого конфликта между государствами, состоявший в споре за наследование выморочного престола того или иного государства. Посадив на пустующий престол своего ставленника, то или иное государство надеялось добиться изменения его внешней политики, а иногда и территориальных уступок.
Гуня, Дмитрий Тимофеевич
Дмитрий Тимофеевич Гу́ня (гг. рождения и смерти неизвестны, 1-я пол. XVII в.) — один из руководителей борьбы украинских крестьян и казаков против польской власти в 30-х гг. XVII в.
Корабль 3 ранга парусный
Введение 1 Начало (XVII в) 2 Век паруса (1756-1815) 2.1 64-пушечный корабль 2.2 74-пушечный корабль 2.2.1 Обычный 2.2.2 Большой 2.3 80-пушечный двухдечный корабль
Приказ Казанского Дворца
Введение 1 Административная структура 1.1 Список руководителей Введение Приказ Казанского дворца (Казанский приказ) — один из центральных государственных органов России в середине XVI — начале XVIII вв. Образован в 50—60-е годы XVI века. Осуществлял административно-судебное и финансовое управление территориями главным образом на юго-востоке России: Мещёрой и Нижегородским уездом (до 1587 года), Казанью со Средним и Нижним Поволжьем и Башкирией (со времени присоединения и до начала XVIII века), городами бывшего Астраханского ханства (в XVII веке были в ведении Посольского приказа), Урала и Сибири (с 1599 по 1637).
Монастырские крестьяне
Монастырские крестьяне — категория феодально-зависимого населения владений православной церкви в России с XI в. до середины XVIII в. Подвергались тем же формам эксплуатации, что феодально-зависимые крестьяне во владениях светских. По уставной грамоте митрополита Киприана 1391 года Монастырские крестьяне, например, должны были платить оброк и отрабатывать барщину, выполняя все хозяйственные работы.
Приписные крестьяне
Приписные крестьяне — в России XVII — первой половине XIX века государственные, дворцовые и экономические крестьяне, вместо уплаты подушной подати работавшие на казённых или частных заводах и фабриках, то есть прикреплённые (приписанные) к ним. В конце XVII в. и особенно в XVIII в. правительство для поддержки крупной промышленности и обеспечения её дешёвой и постоянной рабочей силой широко практиковало приписку государственных крестьян к мануфактурам на Урале и в Сибири. [1] Обычно приписные крестьяне прикреплялись к мануфактурам без определённого срока, то есть навечно.
Инвентари
План Введение 1 Полные инвентари 2 Краткие инвентари Список литературы Введение Инвентари в Белоруссии (от лат. inventarium ― опись) ― описи магнатских владений XVI—XVIII веков. Важнейший источник по истории имущественных и аграрных отношений в Европе. Разделяются на полные и краткие.
Корабль 4 ранга парусный
План Введение 1 Начало (XVII в) 2 Век паруса (1756-1815) 2.1 44-пушечный двухдечный корабль 2.2 50-пушечный корабль 2.2.1 Преимущества 2.2.2 Недостатки
Софійський музей
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам'яток українського зодчества XI-XVIII століть.
Поместный приказ
Поместный приказ - одно из центральных управлений в московском государстве XVI и XVII века, возникшее, вероятно, в первой половине XVI века. В памятниках второй половины XVI века и начала XVII оно носит название Поместной избы. Поместный приказ существовал и в XVIII веке, пока не пала окончательно московская система военно-служилого строя на поместно-вотчинном основании, и он был поглощен вотчиной коллегией.
Фирсов, Николай Николаевич
Николай Николаевич Фирсов (18 (30) сентября 1864(18640930), Казань — 7 апреля 1934, Москва) — русский историк, специалист по истории российского города, торговли и промышленности XVIII века, народных движений XVII—XVIII веков, революционного движения XIX века и др.
Бухвостов, Яков Григорьевич
Введение 1 Биография 2 Постройки 3 Приписываемые постройки 4 Память 5 Источники Введение Яков Григорьевич Бухвостов (дата рождения и смерти неизвестны, конец XVII — начало XVIII вв.) — русский архитектор, один из основоположников нарышкинского стиля, распространённого в то время в архитектуре Москвы и её окрестностей.
Де ла Гуссе, Абрахам Николя Амелот
Абрахам Николя Амелот де ла Гуссе (англ. Nicolas Amelot de La Houssaye; 1634 – 1706) — французский публицист XVII - XVIII веков. Биография Абрахам Николя Амелот де ла Гуссе родился в городе Орлеане (департамент Луаре) в феврале 1634 года.
Реформація XVI-XVIII століть у Європі
Реферат на тему: Реформація XVI-XVIII століть у Європі Німеччина У XVIст., у Німеччині починае зароджатися капіталізм. З розвитком торгівлі,промисловості,економики виникають буржуа в Третьому стані в схемі держуправління монарха.
Зураб Магкаев
План Введение 1 Биография Список литературы Введение Зураб Магкаев (Елиханов) (конец XVII в. — посл. четверть XVIII в.) — выдающийся дипломат, общественный и государственный деятель Осетии XVIII века. Выходец из североосетинского селения Зарамаг[1]. Руководитель осетинского посольства в Петербурге (1749—1752)[2].
Хиславичский район
расположен к юго-западной части области. Эти земли принадлежали Смоленскому княжеству в XII веке, позже вошли в удел мстиславских князей. В XVII-XVIII веках здесь проходила граница между Российским государством и Речью Посполитой.