(1944-1954 рр.)
Культурне будівництво на Волині, як і в інших областях Західної України, розпочалася ще з 1939 р., але в період німецько-фашистської окупації піддалося нищівному удару. Гітлерівці зруйнували перші паростки культури. Було спалено сотні шкіл, бібліотек, медичних закладів, музейних експонатів, знищено інші осередки культури.
Після звільнення Волині від гітлерівських загарбників починається відбудова у всіх сферах життя. Проте звільнення від фашистської окупації не означало звільнення від тоталітарної системи. У повоєнний період розгалужений сталінський репресивний апарат, який діяв у західноукраїнських землях, широко використовував уже апробований у попередні роки арсенал акцій. Арешти, вбивства, конфіскації майна, масові депортації, запровадження системи поручництва – далеко не повний перелік форм і методів репресивного тиску на місцеве населення.
Метою каральних акцій було створення сприятливих умов для тотальної “радянізації” Західної України. Тут швидкими темпами мали бути здійснені індустріалізація, колективізація, культурна революція, утвердження влади органів диктатури пролетаріату. Всі ці процеси і мали створити умови для остаточної інкорпорації (включення до складу) західноукраїнського регіону до СРСР. Основними жертвами репресій були, як правило, члени сімей оунівців і так званих “бандопособників”, куркулі з сім’ями, західноукраїнська інтелігенція, священики греко-католицької церкви.
У гущавині таких подій відроджувалася і робила перші успішні кроки культура Волинського краю.
Незважаючи на всі недоліки і прорахунки, адміністративна командна система все ж приділяла увагу розвиткові та діяльності закладів культури. Так, у 1945 р. на розвиток освіти в західних областях республіки було виділено 5091,8 тис. крб. [5, 202]. У 1943-1944 н. р. у дев’яти визволених регіонах Волинської області працювала вже 161 школа і навчалося понад 16 тис. учнів. У 1947-1948 н. р. забезпечено повне виконання закону про загальне обов’язкове навчання. З 1944-45 н. р. та наступні шість років кількість неповних середніх шкіл зросла у 2,5 рази, а середніх – більше ніж у 5 разів.
Велика робота проводилась у цей час і щодо ліквідації неписьменності. У 1945 р. в області налічувалося понад 72 тис. неписьменних і малописьменних. Протягом року було охоплено навчанням понад 11 тис. осіб, а на кінець 40-х років завершилася ліквідація неписьменності й молописьменності.
У 1945-46 н. р. у Луцьку вже працювало п’ять середніх та шість семирічних шкіл. Для дітей-сиріт організовано дитячий будинок та школу-інтернат. Відновлено роботу Палацу піонерів, дитячої станції юних техніків-натуралістів, дитячу музичну і спортивну школи [4, 54].
У 1949 р. запроваджено обов’язкове загальне семирічне навчання. В області було створено комісії сприяння всеобучу, які проводили роз’яснювальну роботу серед населення, перевіряли стан охоплення дітей школою, організовували матеріальну допомогу учням.
У 1946 р. відновив роботу Луцький учительський інститут з фізико-математичним, історико-філологічним та заочним відділенням. Заняття розпочалися 1 вересня 1946 р., працювало тоді лише 13 викладачів. На перший курс було зараховано 130 студентів [5, 206]. У зв’язку з перспективами розвитку семирічних і середніх шкіл Луцький учительський інститут у 1951 р. було реорганізовано в педагогічний, а в 1952 р. йому присвоєно ім’я видатної української письменниці Лесі Українки [4, 56; 5, 206].
Розвиток загальноосвітньої і середньої спеціальної школи, підвищення культурних запитів населення висунули нові вимоги до культурно-освітніх установ. Починають зростати державні асигнування на будівництво нових і відбудову старих закладів культури, зміцнення їх матеріальної бази. У 1950 р. на культурно-освітню роботу держава асигнувала 14,5 млн., а в 1952 р. – 18,3 млн. крб. [5, 214]. Населення Волині залучалося до всенародної допомоги культурно-освітнім закладам. За 1945-1952 рр. кількість хат-читалень збільшилася майже вдвічі (з 550 до 911), а гуртків художньої самодіяльності – більше ніж у сім разів (з 365 до 2610), а чисельність учасників – у п’ять разів (із 5771 до 31368) [5, 214].
На весну 1948р. зросла мережа клубів, бібліотек, навчальних закладів. Але на обласній партійній конференції вказувалося на серйозні недоліки в роботі культосвітніх закладів: “...В своїй абсолютній більшості культурні заклади ведуть роботу на низькому рівні, їх робота не носить бойових, наступальний характер... В області відкрито 3 педагогічних училища, Луцька фельдшерсько-акушерська школа, Володимир-Волинський технікум сільського господарства, Луцький учительський інститут... Тут немало фактів проникнення в середовище учнів училищ і студентів інституту націоналістів – лютих наших ворогів” [1, 3]. Отож, ворогів народу шукали і серед студентської молоді.
Після визволення Луцька, у червні 1944р., виставою О.Корнійчука “В степах України” відновив свою діяльність музично-драматичний театр. Для зміцнення театру творчими кадрами 18 травня 1945 р. до Луцька на постійну роботу прибув з Миргорода пересувний драматичний театр ім. Т.Шевченка у складі 48 осіб. У січні 1946 р. існуючий у Луцьку музично-драматичний театр рішенням уряду УРСР об’єднано з колективом цього театру. Утворився досить сильний творчий колектив. До кінця року було показано 118 вистав, на яких побувало понад 70 тис. глядачів.
Великого розвитку при сільських клубах досягла художня самодіяльність. За 1947-1960 рр. у Волинській області кількість гуртків художньої самодіяльності в сільських клубах збільшилася майже у два рази, а учасників – у три рази. У 1960р. нараховувалося 806 хорових (19,4 тис. учасників), 278 музичних (2,7 тис.), 867 драматичних (12,3 тис.), 513 танцювальних (4,6 тис.), 80 образотворчих (0,9 тис.) учасників гуртків [7, 105].
Помітних успіхів у повоєнні роки досягло музичне мистецтво. У 1956 р. композитори Волині об’єдналися в організацію самодіяльних композиторів. Багато й плідно працюють вони, збираючи та обробляючи місцевий пісенний фольклор, створюючи чимало вокальних та інструментальних творів.
Вагомий внесок у мистецьке життя Волині робить обласна філармонія. Один з її провідних колективів – Волинський народний хор, створений у 1945 р. за участю заслуженого артиста УРСР О.О.Самохваленка.
Активна роль Волині відчувається і в плані міжнародного культурного обміну, адже знайомство з духовними цінностями іншого народу – кращий шлях до зближення народів, до взаєморозуміння. Показовою у цьому відношенні є Волинська область, яка, починаючи з 50-х років, постійно здійснює широкі культурні контакти по лінії творчого обміну професійними й аматорськими художніми колективами, делегаціями культурно-освітніх працівників, письменників, художників, самодіяльних композиторів тощо. Ще в 1956 р. до Польщі виїздив державний Волинський український народний хор. У той же час у ПНР з успіхом проходили гастролі Волинського обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка, який і до сьогодні підтримує тісні творчі контакти з колективом Люблінського (ПНР) музично-драматичного театру імені Ю.Остерви.
Із року в рік розширюється географія культурного обміну самодіяльних художніх колективів. Далеко за межами республіки відомий народний самодіяльний заслужений ансамбль пісні і танцю “Колос” із села Торчин Луцького району (художній керівник А.Д.Шапов), який існує з 1951 р. У багатьох братніх республіках, у країнах Європи, Азії та Африки виступав цей колектив.
Неповторна природа Волині, краса рідного краю знайшли відображення у художньому мистецтві. З 1952 р. у Луцьку проходять традиційні художні виставки.
Багатством експозицій відзначається обласний історико-краєзнавчий музей, заснований у 1940 р. на базі невеликих археологічних та етнографічних колекцій. Під час окупації Луцька фонди музею були майже повністю знищені, проте з допомогою громадськості проведено роботу по збору та відновленню експозицій.
Значну культурно-освітню і виховну роботу проводить літературно-меморіальний музей Лесі Українки у селі Колодяжне Ковельського району, де тривалий час проживала поетеса. У 1949 р. в урочистій обстановці було відкрито музей-садибу Лесі Українки.
І нині ми користуємося надбаннями культури, яка відродилася, піднялась з руїн фашизму і тоталітаризму. Волиняни не скорилися, а зуміли зберегти і примножити культурну спадщину рідного краю.
Джерела та література
Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1947-
1948 рр.) // Волинь. – 2000. – 5 лютого. – С. 3.
Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1949-
1950 рр.) // Волинь. – 2000. – 22 лютого. – С. 5.
Волинь у ХХ ст.: Документи, свідчення преси, розповіді людей (1945-
1946 рр.) // Волинь. – 2000. – 18 січня. – С. 3.
Ілляшенко Я., Михайлюк О., Оксенюк Р. Луцьк. Історико-краєзнавчий нарис. – Л., 1974 р. – С. 54-57.
Михайлюк О.Г і інші. Історія Волині. З найдавніших часів до наших днів. – Л., 1988. – С. 202-218.
Колесник В.П. Участь Волині в міжнародному культурному обміні // Минуле і сучасне Волині. Освіта. Наука. Культура (тези доповідей та повідомлень IV Волинської історико-краєзнавчої конференції 13-14 квітня 1990 р.). – Ч. II. – С. 3-5.
Сеньків М.В. Роль сільських клубів у піднесенні культурно-технічного рівня колгоспного селянства Волинської області (1946-1960) // Минуле і сучасне Волині (тези доповідей та повідомлень II-ої Волинської історико-краєзнавчої конференції 26-28 травня 1988 р.). – Ч. I. – С. 105.
Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993. – С. 203.
Другие работы по теме:
Київський воєвода Адам Кисіль
Реферат на тему: Київський воєвода Адам Кисіль” Народився 1600 р. у с. Низкиннчах (нині Володимир-Волинського р-ну Волинської обл.) у сім'ї потомствених волинян, православних шляхтичів Григорія Гнівошовича Киселя-Низкиницького і Терези Іваницької. Однак далекі предки Киселів вперше фіксуються не на Волині, а на Київщині.
Особливість ринку факторів виробництва
Ринки факторів виробництва Ринки факторів – це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших визначаються станом других.
Філософія Київської Русі
Реферат на тему: Філософія Київської Русі В "Ізборнику Святослава" (1703 р.) серед інших перекладів знаходяться уривки з "Діалектики" візантійського філософа VІІ - VІІІ ст. Іоанна Дамаскіна, в яких дається таке визначення філософії: "Філософія є пізнанням речей божественних і людських, тобто видимих і невидимих.
Здобутки і прорахування в науці
Волинські Реферати Всі права збережено Referats@360 www.referaty Здобутки й прорахунки в науці. Як і раніше, чисельність наукових співробітників в Україні продовжувала зростати й досягла па початок 1989 р. 220 тис. чоловік. Майже половина з них працювала у вузах, 17 тис.— в Академії наук, решта — у відомчих науково-дослідних установах.
Добре вмирати тому...
Автор: Тіртей. Добре вмирати тому хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати у світі,
Гончар Олесь
(1918 — 1995) Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.
Истоки современного понимания термина "культура"
В своем первоначальном значении латинское слово cultura означало культивацию сельскохозяйственных растений или вскармливание домашней птицы или скота. В начале XVI в. этот первоначальный смысл был расширен.
Архаический Юго-запад
, англ. The Archaic Southwest — термин, включающий археологические культуры юго-запада США в период примерно между 6500 г. до н. э. и 200 г. н. э. Культурам, относящимся к указанному периоду, были свойственны следующие характеристики:
Возникновение и развитие первобытной культуры
Первобытная культура — культура собирательства и охоты, имеющая весьма длинную историю и являющаяся в известном смысле культурой исходной, базовой, со всеми вытекающими отсюда особенностями. Описания и анализ первобытной культуры показывают, что в поведении человека добывание пищи, размножение и самозащита неразрывно связаны.
Взаимосвязь понятий культура и цивилизация
Цивилизация – это: Стадия всемирного исторического процесса, связанная с достижением определенного уровня воспроизводства социальной жизни. Локализованные в пространстве и времени общ-ва, которые являются целостными системами, представляющими конкретный социокультурный феномен, имеющими четковыраженные параметры духовного, технологического, экономического и политического развития.
Поверти-Пойнт культура
Декоративные глиняные шарики из Поверти-Пойнт: вероятно, символы душ предков Культура Поверти-Пойнт — археологическая культура индейцев, обитавших в низовьях р. Миссисипи, ныне штат Луизиана. Существовала примерно в 17-7 вв. до н. э. Памятниками данной культуры являются сохранившиеся до наших дней колоссальные земляные сооружения (курганы) у Поверти-Пойнт около города Эппс в штате Луизиана.
История культуры 2
История культуры — раздел исторической науки и культурологии, в рамках которого изучаются явления и процессы, связанные с развитием и взаимодействием тех аспектов человеческой деятельности, которые так или иначе связаны с культурой. Также история культуры является социально-гуманитарной академической дисциплиной.
Культура Донг-Шон
Изображение на бронзовом барабане из Нгок-Лу, Вьетнам Культура Донг-Шон , вьетн. Văn hуa Đфng Sơn — доисторическая археологическая культура азиатского бронзового века, существовавшая на территории Индокитая. Названа по поселению на севере Вьетнама, где были обнаружены её следы.
Ортоироидная культура
(ортоироиды; Ortoiroid) — первая известная археологическая культура на островах Вест-Индии. Считается, что она происходит из бассейна Ориноко (север Южной Америки), откуда её носители мигрировали на Малые Антильские острова и дошли до Пуэрто-Рико. Согласно Раузу ортоироидная культура долгое время развивалась в Южной Америки прежде чем началось переселение на Антильские острова.[1] Наиболее ранние радиоуглеродные датировки для Тринидада относятся к 5230 году до н. э., наиболее поздние (190 год н. э.) получены для Пуэрто-Рико.
Культура Тумако-Ла-Толита
— доколумбова культура, существовавшая в прибрежных районах Колумбии (Тумако) и Эквадора (Ла-Толита) в период с VI в. до н. э. по II в. н. э. Между устьем реки Сан-Хуан (Колумбия) и бухтой Байя-де-Сан-Матео (Эквадор) были обнаружены многочисленные археологические находки большой исторической и художественной ценности.
Среднестоговская культура
Введение 1 Погребальный обряд 2 Хозяйство 3 Антропологический облик Список литературы Введение Среднестоговская культу́ра — археологическая культура эпохи энеолита (4500-3500 до н.э), распространённая в степях Приазовья между Днепром и Доном. На востоке её локальные разновидности доходили до среднего Поволжья[1].
Интернет-культура
Содержание 1 Частные случаи интернет-культуры Интернет-культура (англ. Internet culture) — это культура подачи информации и культура общения пользователей в Интернете. Как глобальный феномен интернет-культура (киберкультура пользователей Интернета) возникла благодаря Интернету и приобрела признаки обособленного общественного явления в рамках человеческой цивилизации.
II тысячелетие до н. э.
— временной промежуток с 2000 по 1001 год до нашей эры. Вторая половина II-го тысячелетия до н. э. — Срубная культура в степных и лесостепных районах Украины и Европейской части России, Абашевская культура в лесостепном Подонье, Среднем Поволжье и на Южном Урале.
Культура Санта-Мария
Введение 1 Культура Белен (Belйn) 2 Культура Санагаста (Sanagasta) 3 Культура Уальфин (Hualfнn) Введение Культура Санта-Мария существовала на территории современной Аргентины на северо-западе провинции Катамарка в период 1200—1470 н. э., в основном в долинах Кальчакиес и Йокавиль. По-видимому, была основана народом диагита, проживавшем в данном регионе со времён возникновения данной культуры.
Культура Санагаста
Культура Санагаста , известная также как культура Ангуаласто , возникла на территории Аргентины около 1000 г. н. э. Её центр находился на территории современной провинции Риоха, а влияние распространялось до провинции Сан-Хуан.
Азильская культура
Азильская культура — археологическая культура (или технологическая традиция) эпохи эпипалеолита на севере Испании и юге Франции. Вероятно, азильская культура относится к периоду Аллерёдского климатического перепада около 8 тыс. л. до н. э., и следовала за мадленской культурой. По мнению археологов, азильская культура представляла собой финальную стадию мадленской, в то время, как потепление климата привело к изменениям в образе жизни людей в регионе.
Культура Кловис
Культура Кловис — доисторическая культура аборигенов Северной Америки, первым свидетельствам которой 13 000 лет (11 000 радиоуглеродных лет). Её начало связывают с концом последнего ледникового периода.
Культура Галицько-Волинської Русі ХІІІ-ХІV ст.
Галицько-Волинське князівство і Київська Русь. Галицько-Волинський літопис - найвидатніший історико-культурний документ. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-Волинської Русі. Роль Галицько-Волинської Русі у розвитку української культури.
Бутмирская культура
Культуры неолита Европы Бутмирская культура — балканская неолитическая культура. Существовала в период 2600—2400 г. до н. э. Является одной из потомков культуры кардиальной керамики.
Здобутки медицини в період середньовіччя
Робота до диференційованого заліку НА ТЕМУ: Здобутки медицини в період середньовіччя” Великий вплив астральні і демонологічні уявлення здійснювали також на систему медичних поглядів. По вавілоно-ассірійських віруваннях, боги керували світовими явищами за допомогою випромінювання (еманації) зірок: ці астральні впливи змінювали співвідношення соків і викликали «псування крові», впливали на плин уже наявної хвороби і на ефективність проведеного лікування.
Західна Україна на картах вчених західної діаспори
Так історично склалося, що багато українців були змушені виїжджати за межі України і працювати за кордоном. Виділяють три основні хвилі української еміграції на захід: перша – в добу бездержавності (кінець XVIII – початок ХІХ ст.); друга – міжвоєнна (1917- 1939 рр.); третя –у роки Другої світової війни та після неї.
Екологічні проблеми 9
Екологічні проблеми Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ця проблема має дві сторони:
Гистология 2
З давніх-давен Рівненське Полісся з його різноманітними грунтами, численними річками, потоками, болотами, наповненими багатою флорою та фауною, приваблювало сюди первісних людей, які невпинно та наполегливо прямували на схід ще з часу фінального палеоліту [Залізняк, 2005, Рис. 64-65] і залишали по собі безліч безцінних джерел, артефактів (Рис. 1-2).
Православна церква Волині у 2-й половині XIX-XX ст
ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ВОЛИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ХХ СТ. Суспільно-політичні процеси останніх років в Україні закономірно знайшли своє відображення і в церковній сфері. Тут визначився ряд тенденцій: як позитивних - активізація релігійного життя, прихильність громадської думки до релігії, спалах інтересу до релігії як до неосвоєної ділянки духовної культури; так і негативних - конфронтація віруючих різних конфесій, загострення міжцерковних відносин, конфліктів тощо.
Діяльність УПА
Українська державна будивельна корпорація МИКОЛАЇВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КОЛЕДЖ Реферат З дисциплини "ДПЮ" на тему: Діяльність УПА Викладач: