Овчаренко Егор “Столипінська аграрна реформа” стр. 6 из 6
СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА ТА ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ.
Ц
арський уряд, який прагнув зберегти за поміщиками землі і панівну роль у державі, в той же час змушений був сприяти буржуазному розвиткові країни. “Столипін, писав В.І.Ленін, - намагався… старе самодержавство переробити в буржуазну монархію…” Щоб відвернути селян від боротьби за поміщіцькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприятти розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла, царський уряд вирішив здіснити нову аграрну реформу, головним провідником якої став Столипін.
9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у приватну власність землю, мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку – “відруб”, а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то така ділянка називалася “хутором”.
Після оговорення й схвалення законопроекту Державною Радою, він був затвердженний царем і став законом від 14 червня 1910 року. Якщо указ 9 листопада 1906 року давав селянам тільки можливість виходити з общин і закріпляти землю у приватну власність, то закон 14 червня 1910 року зробив цей вихід і перетворення всіх селан-общинників на приватних власників обов`язковим у тих сільських общинах, де небуло переділів з часу наділення землею і переходу на викуп. Нова аграрна політика передбачала здіснення троьх груп законів:
Зруйнювання общин й закріплення за селянами землю у приватну власність.
Насадження на селі хуторського і відрубного господарства.
Переселення селян.
Проводячи нову земельну політику, царський уряд насамперед зберігав у цілості всі поміщицькі землі і, по-друге, створював умови для збирання в руках куркульства селянських земель, бо значна частина селян, особливо бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній господарство і змушена була продавати її куркулям. “Це, - писав В.І.Ленін – другий великий крок масового селянства над селянством в інтересах капіталізму. Це дуга поміщицька “чистка земель” для капіталізму”.
Здіснення аграрної реформи було покладено на губернські повітові землевпорядкувальні комісії, що за своїм складом були поміщицько-чиновницькими. Оскільки малоземельні селяни розуміли, що руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до повного розорення їх, і виступали проти цих заходів, царські власті здебільшого проводили реформу примусово.
У цілому по семи губерніях України (без Волині і Поділля) з 1906 року по 1 травня 1915 року вийшли з общини 468 тисяч дворів, які закріпили в особисту власність 2794 тисячи десятин землі, що становило 30,2 % від загальної кількості общинної надільної землі. По окремих регіонах з обшини виділися: на Правобережжі – 48 % дворів, на Півдні – 45 % дворів, на Лівобережжі – 2,5 % дворів. В наслідок цього на Правобережжі і Полтавщині общинне землеволодіння зникло майже зовсім, на Чернігивщині стало переважати особисте землеволодіння, а на Півдні і Харківщині воно охоплювало близько половини сільських дворів.
Важливою ланкою столипінської аграрної політики було відділення селян на хутори і відруби. Зведенням земель в одне ціле у відруби і заснуванням хуторів заможних селян. Столипін планував утворити міцну верству багатих господарів – куркулів, які служили би опорою самодежавства на селі. З другого боку розпорошенням селян по хуторах і відрубах він намагався роз`єднати селянські маси і припинти їх революційну боротьбу. Але досягти поставленної мети царизмові не вдалося. На Україні на початок 1916 року на землях сіьських громад було створено 440 тисяч хуторських і відрубних господарств, що становило приблизно 13 % загальної кількості селянських дворів.
На закріпленних в особисту власність землях, на хуторах і відрубах вести господарство могли в основному лише заможні селяни – куркулі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свої наділи й перетворюватися на безземельних пролетарів. По Росії із 2 мільйонів селян, що закріпили за собою землю, продали свої наділи 1200 тисяч чоловік. На Україні за 1907-1913 р.р. 263 тисячи бідняцьких господарств продали 744 тисячі десятин закріпленної за ними землі. Її скуповували, часто за безцінь, куркулі. Значна роль у насадженні хуторів і відрубів відводилася Столипіним Селянському поземельному банкові. Цей банк скуповував поміщицькі землі, а потім за бульш високими цінами розпродавав їх окремими ділянками селянам. За час з 1906-1909 р.р. через банк помішики продали 385 тисяч десятин землі. Вся діяльність Селянського банку була спрямована на розширення й зміцнення куркульських господарств. Якщо біднаки й купували в банку землі, то не маючи змоги виплачувати щорічні внески й проценти, зовсім розорялися, а земля поветралася в банк.
Проводячи аграрну реформу, царський уряд широко розгорнув переселення селя на окраїни – до Сибіру, Середньої Азії, на Кавказ. Цим він намагався послабити земельну тісноту в центральних районах і “розрідити” атмосферу в Росії, постаратися збути якомога більше неспокійних селян у Сибір. Найбільше переселенців до Сибіру дала Україна. За 1906-1912 р.р. туди виїхало близько 1 млн. чоловік, з Полтавщини й Чернігівщини – понад 350 тисяч чоловік.
Але царські власті вкрай погано організували переселення: переселенці їхали туди в вантажних вагонах, не були забеспечені харчами, медичної домоги не було налагоджено, нові місця переселення не були підготовлені тощо. Через що смертність серед переселенців досягла в окремих випадках 30-40 %. Багато з них зовсім розорившись, поверталися на попередні місця проживання. У 1911 році на Україну повернулося близько 70 % переселенців.
Столипінська аграрна реформа проводилася після скасування кріпосного права 1861 року. Наступним кроком на шляху перетворення Росії в буржуазну монархію: вона прискорювала развиток капіталістичних відносин на селі: внаслідок руйнування общин створювалася буржуазна земельна власність, усувалося черезсмужжя, посилювався процес концентрації земель у руках куркульства, збільшувалося застосування с/г машин, добрив, пдвищувалася врожайність і товарність сільського господарства, диференціацією селянства розширювався внутрішній ринок тощо.
Але в цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленної мети – не забеспечила створення твердого буржуазного ладу на селі, бо зберегла економічну основу кріпосницьких пережитків – поміщицьке землеволодіння. Вона не створила для царизму широкої, міцної, соціальної опори на селі в особі куркульства, бо поряд із збільшенням куркулів на протилежному боці виростала велика маса розорених селян-бідняків, і соціальні суперечності на селі не послаблювалися, а загострювалися, боротьба селянства посилювалася. У період реакції в 1907-1910 р.р. на Україні відбулося 1400 селянських виступів. Було спалено понад 500 поміщицьких маєтків і куркульских господарств.
Не розв`язавши жодного завдання буржуазно-демократичних перетворень, столипінська аграрна політика не змогла запобігти наростанню революційної кризи і закінчилася крахом. “Над цією “великою реформою”, - писав В.І.Ленін, - віє подих смерті. Ця реформа стала останнім клапаном, який “можна було відкрити, не експропріюючи всього поміщицького землеволодіння.
Другие работы по теме:
Косыгинская реформа
Осуществление экономической реформы 1965 г., называемой иногда «косыгинской реформой», началось с перехода к новой административной централизации, упразднения совнархозов и восстановления центральных промышленных министерств, ликвидированных Н.С. Хрущевым. Были созданы новые крупные государственные комитеты (Госкомцен, Госснаб, Госкомитет по науке и технике), отменено разделение партийных органов на промышленные и сельскохозяйственные.
Столипінська реформа
План Вступ Передумови проведення реформи. Аграрна реформа Наслідки реформи Висновок Література Проблема реформування нашої держави в більшій чи меншій степені хвилює майже кожного громадянина країни. Питання подолання перехідного періоду визивають палкі суперечки у провідних економістів країни, і не тільки.
Аграрна політика в системі суспільних відносин
Аграрна політика як складова частина економічної політики, її структура та елементи, призначення, предмет та методи, визначення основних об'єктів та суб'єктів. Групи інтересів в аграрній політиці, їх взаємовідношення та значення в державній економіці.
Второй Ватиканский собор 2
План Введение 1 Цель собора 2 Богослужебная реформа 3 Итоговые документы Введение Второй Ватиканский собор — последний из Соборов Католической церкви, XXI Вселенский Собор по её счёту, открытый по инициативе папы Иоанна XXIII в 1962 и продолжавшийся до 1965 года (за это время папа сменился, собор закрылся уже при папе Павле VI).
Тема Кол-во страниц история
Городская реформа как второй этап проведения реформ местного самоуправления. Подготовка и проведение реформы
Столыпинская аграрная реформа 7
Сельское общество и столыпинская аграрная реформа Премьер-министр П. А. Столыпин считал преобразование сельского общества важной составной частью проводимой его правительством широкой аграрной реформы. По первоначальному плану реформы, составленному в 1906 году, предполагалось разделить сельское общество на два общества.
Торрихос, Омар
Введение 1 Биография 2 Внутренняя политика 3 Потомки Список литературы Введение Ома́р Эфраи́н Торри́хос Эрре́ра (исп. Omar Efraнn Torrijos Herrera, 13 февраля 1929, Сантьяго, провинция Верагас — 1 августа 1981, гора Марта) — государственный и военный деятель Панамы; бригадный генерал (1969).
Административно-территориальная реформа в Казахстане 1997
Административно-территориальная реформа в Казахстане (22 апреля 1997 г.) прошла по инициативе президента РК Назарбаева. Закон "О мерах по оптимизации административно-территориальной устройства Республики Казахстан" привёл к следующ. изменениям: Талды-Курганская область вошла в состав Алматинской с центром в г.
В чем суть реформы Сервия Туллия
01.02.2011 Бочарова Ольга Олеговна №50091, тел. 89147000803 Предмет: История бухгалтерского учета Вопрос: В чем суть реформы Сервия Туллия Сервий Туллий – шестой царь Древнего Рима в 578-535 г. до н.э. С его именем римская традиция связывает реформы, способствовавшие утверждению государственного строя Рима, было создано т.н.
Административная реформа в Российской Федерации 2
Введение 1 Этапы административной реформы 1.1 Первый этап (2003–2005) 1.2 Второй этап (2006-2008) Список литературы Введение Администрати́вная рефо́рма в Российской Федерации — реформа системы государственного управления.
Имперская реформа
Имперская реформа (нем. Reichsreform) — совокупность мероприятий, направленных на реформирование системы управления Священной Римской империи, утверждённая общеимперским рейхстагом в Вормсе в 1495 году и дополненная Аугсбургским рейхстагом в 1500 году. В основу реформы легли предложения императора Максимилиана I.
Аграрна реформа П.А.Столипіна
ЗМІСТ: 1.Вступ……………………………………………………………………………………………………………2 2. Причини кризового становища сільського господарства України у складі Російської імперії………………………………………………………………………………………………2
Селянські реформи в Україні ХІХ ст
Реферат на тему: Селянські реформи в Україні ХІХ ст. Зміст Селянська реформа 1861 року. Зміни в правовому положенні селян. Особливості здійснення селянської реформи в Україні
С. Ю. Витте 2
ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНСТВО ПО ОБРАЗОВАНИЮ ЛИПЕЦКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ИСТОРИИ, ТЕОРИИ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА И КОНСТИТУЦИОННОГО ПРАВА
Цели реформ Петра 1
Цели реформ Петра I (1682-1725) — максимальное усиление власти царя, рост военной мощи страны, территориальное расширение державы и выход к морю. Виднейшие сподвижники Петра I — А. Д. Меншиков, Г. И. Головкин, Ф. М. Апраксин, П. И. Ягужинский.
Столыпинская аграрная реформа 5
Столыпинская аграрная реформа, буржуазная реформа крестьянского надельного землевладения в России. Началась указом 9 ноября 1906, прекращена постановлением Временного правительства 28 июня (11 июля) 1917. Названа по имени председателя Совета министров П. А. Столыпина, инициатора и руководителя реформы.
Україна на початку ХХ ст.
Зрівняльний аналіз характеру та основних етапів економічного розвитку України в складі Російської та Австро-Угорської імперії на початку XIX сторіччя. Причини наростання націоналістичного руху, його пригноблення радянськими керманичами, та результати.
Зміст аграрної реформи П.А. Столипіна і її наслідки
Загальна характеристика постаті Петра Аркадійовича Столипіна. Історичні передумови проведення аграрної реформи. Основні положення і перетворення "столипінської" земельної реформи. Наслідки і значення аграрної реформи П.А. Столипіна для України.
Правление Елены Глинской и бояр
В 1533г. после смерти Василия III Великим князем Московским стал его трехлетний сын Иван VI, регентшей при нем состояла его мать Елена Глинская. Современники считали ее женщиной умной и решительной. Но годы ее правления не были ни легкими, ни мирными: в отсутствии взрослого князя нашлось слишком много желающих занять его место как со стороны родственников Василия III, так и Глинских.
Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст
Мета: визначити, в чому полягала необхідність проведення реформ адміністративно-політичного управління в Російській імперії, а також з'ясувати суть та значення проведених перетворень; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, з'ясовувати суть історичних подій та явищ, робити висновки, розвивати навички самостійної роботи з джерелами інформації; сприяти правовому вихованню учнів.
Україна на початку ХХ ст 2
Україна на початку ХХ ст. Таблиця. Економічний розвиток українських земель У складі Російської імперії У складі Австро-Угорської імперії Входила Східна, Південна та Центральна Україна, де проживало понад 20 млн. українців.
Аграрна реформа П. А. Столипіна
Національний Авіаційний Університет РЕФЕРАТ Тема: АГРАРНА РЕФОРМА П. А. СТОЛИПІНА Суліма Сергій 1 курс, ФЕН Київ-2000 Зміст: Економічне і політичне становище в Росії в кінці 19 - початку 20 століття.
Столипінська реформа
Необхідність, передумови та перши кроки запровадження столипінської аграрної реформи. Головні риси реформи: замисел; основні напрями аграрної політики; загальні наслідки. Процес її здійснення на території України та її наслідки для українських селян.
Типи сільськогосподарських підприємств
Реферат на тему: Визначення різних типів сільськогосподарських підприємств З огляду на розвиток і зміни у сільському господарстві України, що відбувались протягом останнього десятиріччя, важко було дати чітке визначення та класифікувати сільгоспвиробників. В Україні прийнято виділяти такі три наступні категорії сільгоспвиробників.
Столипін та його аграрна реформа в Україні
Коротка біографія П.А. Столипіна. Столипін і Дума. Столипінська реформа. Руйнування общини і розвиток приватної власності. Селянський банк. Переселення селян. Кооперативний рух. Агрокультурні заходи. Результати реформи. Причини невдачі аграрної реформи.
Али-Паша
Али-Паша (1815–1871), государственный деятель Османской империи, один из лидеров движения реформ в 19 в., известного как танзимат.
Загальні основи аграрної політики
Тема 1. Аграрна політика, її предмет і завдання Практичне значення аграрної політики. Методологія і методи аграрної політики Історія аграрного розвитку України і складність сучасної аграрної політики
Зміст і структура аграрної політики
Тема 2. Етапи аграрної політики Цілі аграрної політики Аграрна структура і її елементи Аграрна політика включає наступні важливі складові: Розробку науково обґрунтованих концепцій розвитку аграрного сектору
П А Столипін та його аграрна політика
ЗМІСТ: Вступ................................................................................................... 3 Сходження по щаблях влади і програма П.А. Столипіна ..…......... 4