Найпершу звістку про гунів, що жили між аланами і бастармами (останні мешкали в Карпатах), ми дістаємо від давньогрецького географа Птоломея, який жив у II ст. На своїй мапі Птоломей помістив їх в околиці Дніпра. Інший географ II ст. (т. зв. Діонісій Періеґета) поміщає “Уннів” (Ού̃ννοι) на західному березі Каспійського моря. Вірменські письменники знають гунів під іменем “Гунк”.
Михайло Грушевський пише, що “найповніші вісті про Гунів з’являються тільки після їхнього нападу на Ґотів: письменники уміщують тоді Гунів уже недалеко Дону, на північному Сході і просто на Сході від нього. Десь коло 370 p. Гуни знищили Алянів, що сиділи коло Меотиди і на лівім боці Дону, силу їх вирізали, інших прилучили до себе і зі збільшеними силами кинулись на Остроґотів”.
В останніх сучасних дослідженнях (особливо, в англомовних) впевнено заявляють, що намагання знайти етнічні і географічні корені гунів залишаються безплідними.
Поки що вважалося, що це тюрко-монголо-фіно-угорсько-єнісейсько-тунгусько-кавказько-іранська суміш народів центрально-азійського походження
, яка якось пов’язана з кочовою імперією Хунну (Xiongnu) і проти якої китайці збудували Велику Китайську стіну. Буцімто гуни є залишками Хунну, яких було розгромлено імперією Хань і витіснено на захід.
З тих пір, як французький вчений Жозеф де Гуінь (Joseph de Guignes) у 18 столітті ототожнив гунів з Хунну, гунів розглядали (і тепер часто розглядають) лише як азійських нащадків. Але цьому немає твердих обґрунтувань, так само, як і тому, що гуни з’явилися зразу ж після того, як зникла Хунну. І навіть якщо це так, до імперії гунів входили найрізноманітніші народи зі своїми культурами. Але всі вони були під тоталітарним управлінням однієї аристократії.
Припускається, що мовою гунів була тюркська мова, але існують також свідчення, що вказують на використання германських мов, які були рідними на тих землях, що завойовували гуни.
Цікаво, що за 150-літній проміжок часу, який минув відколи гуни покинули Китай і прибули в Європу, немає жодних записів і згадок того, що з ними за цей час відбулося. The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition (2001-05) так і каже, що походження гунів – справжня таємниця. Енциклопедія пише, що етнологічна якість гунів невідома, але повторює традиційні уявлення істориків про гунів: це кочовий і скотарський народ, який географічно походить з Центральної Азії, а в Європі з’являється в IV столітті і створює там могутню військову імперію.
При цьому зауважує, що гунів безпідставно пов’язувати з мадярами та тюрками.
Поява на дунайських обріях «нового» народу — гунів — примусила тодішніх істориків шукати їхні корені повсюди. Зокрема, Філосторгій, який народився приблизно 365 року, писав: «Ці гуни — напевно, народ, якого давні називали неврами»? Євстафій, який жив в XII ст. пише, що «унни або тунни — каспійський народ із племені скіфів». Інший пізно римський історик Амміан Марцеліан, хоч і жив у ці часи (IV ст.) про походження гунів нічого конкретного також не знає: «Плем’я гунів, про яке мало відомо з давніх пам’яток, живе за Меотійським болотом біля Льодовитого океану і переважає всяку міру дикості».
Принагідно відзначимо, що для римлян всі неримські народи були дикими і називалися ними варварами.
Свідчення про слов’янську етнічну приналежність гунів можна відшукати у грека Прокопія Кесарійського. Прокопій з Кесарії, автор книги "Війна з готами", брав безпосередню участь у візантійських військових акціях, які проводилися в різних кінцях імперії. На той час у візантійську армію досить часто брали найманців з північних країв, серед яких було немало й антів.
Стикаючись з вихідцями із слов’янського середовища, Прокопій дуже добре вивчив їх побут і звичаї, і ось, описуючи антів і склавінів, він зауважує, що і ті, і другі у всій чистоті зберігають гунські звичаї (!). «Мартін і Валеріан привели з собою тисячу шістсот вершників, більшість із яких були гуни, склавіни і анти, які мають свої домівки з цієї сторони Дунаю», – пише він про слов’яно-сарматські племена Антського союзу.
У Прокопія є ще один твір – «Таємна історія». Ось дві цитати звідти, гл. 18: «...майже кожен рік, як Юстініан (527—565 рр.) став володіти Римською державою, робили набіги і творили жахливі справи супроти римського населення гуни, склавіни і анти». Глава 23: «... мідійці і сарацини розграбували більшу частину Азії, а гуни, склавени і анти — всю Європу, руйнуючи до основи одні міста, а інші прискіпливим чином обібрали грошовими контрибуціями».
Прокопій, характеризуючи антів і склавінів писав, що «... вони зберігають гунський норов, і ім’я в склавенів і антів було одне й теж». Якщо гуни належали до кочівників-тюрків, то яким чином анти мали триматися їхніх звичаїв? Але найголовніше, що за Прокопієм, анти зберігають гунські звичаї також у військових звитягах - під час кожного нападу антів на імперію (а ці напади здійснювались щороку) бувало перебито і забрано в полон до 200 тисяч ромеїв.
У своїй книзі Прокопій описує могутній похід антів і склавінів на Балкани в 551-552рр., коли вони страшенно розорили Іллірію та Фракію і підійшли до Константинополя. В іншому місці знову повертаючись до описаних подій, він називає учасників походу ... гунами.
Цікавим видається те, що пише Йордан про похорон Аттіли, ватажка і правителя гунів: «Після того, як він був оплаканий такими стогнаннями, вони (гуни) справляють на його кургані «страву», так називають це вони самі, супроводжуючи її величезним бенкетом...» Як зазначає Г. Василенко у «Великій Скіфії», слово «страва» збереглося лише в українській та совацькій мовах.
Чи міг народ, ховаючи свого видатного представника, називати частину похоронної процесії чужим словом?
Істориків також дивує, чому так по-дружньому гуни вирішили допомогти антам в боротьбі з готами. Деякі дослідники вважають, що анти — це осілі слов’яни, а гуни — кочові.
Чи могла б існувати більше 150 років спільнота гунів, склавінів, антів, якби у них не було спільних коренів?! Якби різниця в звичаях, побуті, мові цих народів була великою — вороги давно б це використали для розвалу цього союзу. Геродот, пишучи про скіфів, виділяв серед них скіфів-орачів, скіфів-землеробів, скіфів-кочівників. Може щось подібне було з антами і гунами?
Як пише в своєму дослідженні Олесь Бабій, гуни сприймалися як “уни”, тобто “союзники” (від “унія”, “уніон”, що означає “союз”), гуни – це “союзники”.
Отже виходить, що гуни і анти (представники Антського союзу) – слова-синоніми, різні назви того ж самого поняття. Так само, як руси і тавроскіфи – назви того ж самого народу, який атакував Візантійську імперію в 10 столітті і який візантійськими істориками називався по-різному: в одних джерелах – читаємо “тавроскіфи”, в інших – “руси”, хоча описується той самий історичний період. Відомо, що до гунської армії, яка атакувала Римську імперію в середині V ст., входили сарматські і слов’янські племена - ті самі анти, які входили до Антського союзу. За повідомленнями істориків Прокопія та Йордана, основним населенням Дунайського регіону є слов’яни. Вони заселили цю територію як раз в кінці ІV і протягом всього V століть.
І ще такий цікавий факт. В історії традиційно вважається, що в Дунайському регіоні велика зміна і переміщення народів були пов’язані із завойовницькими походами гунів. Але коли у II-й половині V століття остроготи, які раніше були васалами гунів, покинули береги Дунаю і вирушили до Італії, то домінуючою силою тут залишилися ... анти та склавіни(!). Куди ж тоді поділися гуни?
У Олеся Бабія є ще друга версія походження слова “гуни”: гуни могли означати те ж саме, що й куни. “Куна” на древньоскандинавській мові означає “дружина”. Отже назва військової верстви та правлячої еліти слов’янських племен для північних германців поширювалось на весь народ. Тим більше, що у Середньовіччі скандинави вживали щодо України назву Кунагард.
Другие работы по теме:
Екологічний стан Миколаївщини
Водні ресурси. Атмосферне повітря. Ґрунт і надра. Відходи. Енергетика. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров’я людини. Найнебезпечніші джерела канцерогенних речовин. Каракурти. Екологічні організації та ЗМІ.
Державно-правова концепція Аврелія Августина
Августин Блаженний як найбільший представник латинської патристики, одна із ключових фігур в історії європейської філософії й теології. Характеристика вчення Аврелія Августина як однієї із перших системних християнських державно-правових концепцій.
Аналіз роботи Е.Гуссерля «Криза європейського людства і філософія»
Едмунд Гуссерль (1859 – 1938) – видатний німецький математик, логік і філософ, родоначальник одного з основних напрямків сучасної філосоії – феноменології. Завдяки викладацькій діяльності та багатьом працям зробив великий вплив на філософію Германії та багатьох інших країн.
Правовое регулирование земельных отношений
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН Особливості земельних і сільськогосподарських відносин Земельні і сільськогосподарські відносини посідають особливе місце в історії нашої держави. Наші пращури здавна займалися землеробством, котре переважало над всіма іншими видами сільськогосподарської діяльності.
Складання документів
Правила написання основних видів документів: автобіографії, резюме, заяви у зв'язку з сімейними обставинами та щодо прийняття на роботу. Характеристика, рекомендаційний лист та наказ щодо особового складу. Витяги з протоколу та план виховної роботи.
На згарищі
Автор: Тютюнник Григір. Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, «гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому». На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: «Дядя п'яні».
Розвиток української літератури до Другої Світової війни
Реферет на тему: Розвитокт української літератури до Другої Світової війни Доля української літератури-доля України. Важко знайти в світовій історії аналогію,щоб жива мова,мова великого народу,систематично заборонялася й переслідувалась спеціальними державними вердиктами й актами.Наприклад: указ Миколи 2,про скасування української преси (1914).
Християнство, як релігія до Володимира
Реферат на тему: Християнство, як релігія до Володимира е до початку першого тисячоліття язичницький світ вичерпав усі свої потенційні можливості в морально-етичній і релігійній сфері, а отже і на шляхах розвитку соціального устрою і державності. Тому переможний хід християнства по Римській імперії, а слідом за нею і навернення околишніх язичеських племен було неминуче і логічно обумовлено всім ходом світової історії.
Куябия
Куя́вия, , Куяба — один из трёх центров восточных славян (сакалиба), который упоминается в трудах арабских географов IX - X века [1][2] (Аль Балх, аль Истахри, Ибн-Хаукаль и др.) наряду Арсанией и Славией.
Опришківський рух
Реферат з історії України Рух опришків Опришки – це учасники народно-визвольної боротьби в Галичині на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської і української шляхти, молдавських феодалів, угорських і австрійських поміщиків у 16-1-й половині 19 ст. Вперше опришки згадуються в документах 1529 р.
Восстание Острянина
Введение 1 Предпосылки 2 Ход восстания 3 Последствия 4 Источники Список литературы Введение Восстание Острянина — казацкое восстание 1638 года на Украине во главе с гетманом запорожских нереестровых казаков Яковом Острянином против польской шляхты. Ближайшим соратником Острянина выступал Карп Скидан, принимавший участие в восстании Павлюка годом ранее.
Наказной гетман
(атаман) (укр. Наказний гетьман) - в Украине в XVII - XVIII вв. лицо, временно выполнявшее функции гетмана (атамана). Избирался казацкой старши́ной или назначался генеральной старши́ной, в основном, из своего же состава в случае смерти (в этом случае Наказной гетман исполнял обязанности до избрания постоянного гетмана) или длительного отсутствия гетмана (атамана).
Гуня, Дмитрий Тимофеевич
Дмитрий Тимофеевич Гу́ня (гг. рождения и смерти неизвестны, 1-я пол. XVII в.) — один из руководителей борьбы украинских крестьян и казаков против польской власти в 30-х гг. XVII в.
Історична біографія Володимира Леніна
Р е ф е р а т з всесвітньої історії на тему: Історична біографія Володимира Леніна” Учениці 10Б класу школи №56 Файт Ілони Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870 – 1924 рр.) – лідер більшовиків. Прихильник створення партії «нового типу», яка здійснювала б управління країною за допомогою розгалуженої мережі місцевих організацій.
Іван Могильницький: життєвий шлях та діяльність
Життя та діяльність українського освітнього і церковного діяча, вченого-філолога Івана Могильницького. Дослідження української мови та церковної історії, їх зв'язок з долею українського народу. Домагання поширення мережі українських народних шкіл.
Трагедії XX століття
Трагедія голодоморів. Підсумки першої світової війни. Друга світова війна. Пограбування, терор, насилля, пряме знищення населення України. Депортація українців з Польщі (Лемківщини). Жертви під час переселення до СРСР і депортації.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Вивчення Історії Русів
Вивчення "Історії Русів" супроводжується чималими труднощами, спричиненими складністю тексту і необхідністю розкрити тернистий шлях цієї "отреченної книги" до свого читача. У виділене словосполучення вкладаємо зміст, адекватний надзвичайній силі впливу пам'ятки на того, хто, читаючи, зуміє не лише пройнятися її пафосом, а й осягнути в усій повноті та глибині адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд, хто не побоїться вступити у крижану ріку правди і вийти з неї іншим — прозрілим.
Андриевский, Афанасий Михайлович
Афана́сий (Пана́с) Миха́йлович Андрие́вский (укр. Опанас Михайлович Андрієвський; 1878(1878), Киевская губерния — 16 мая 1955, Австрия) — украинский государственный и политический деятель.
Парадигми осягнення історії Філософія історії предмет і напрямки
Історія вчить лише тих, хто її вивчає В.Й.Ключевський Осягнення особливостей історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті є основоположним завданням філософії історії. Його реалізація передбачає з'ясування низки складних проблем: початку, спрямованості, сенсу і кінця історії, співвідношення універсального і локального, конкретно-історичного і архетипного, центру та периферії, класичних та некласичних соціокультурних форм, типового й унікального в світовій історії тощо.
Даты в истории Украины Укр.
Таблиця дат з Історії України Подія - Факт - Випадок Дата. Коли відбувався 1ий всеукраїнський селянський з’їзд 1917, 28 травня – 2 червня---28.05-02.06.1917
Чубатий Микола
(11.12.1889 -21.7.1975) - визначний український вчений, історик права та церкви, педагог і публіцист Н. у Тернополі. У 1909 закінчив українську державну гімназію. У 1909-13 навчався у Львівській греко-католицькій духовній семінарії. У 1913 вступив на філософський ф-тет Львівського ун-ту. Слухав лекції М.Грушевського, відвідував семінари визначного історика слов'янського права Освальда Бальцера.
СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТЕСТ
СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1.У який період прадавньої історії, люди почали використовувати човни? А. Середній палеоліт. Б. Енеоліт. В. Мезоліт. Г.Неоліт.
Тероризм в Україні міф чи реальність
Важко мабуть не помітити ситуації, що склалася в світі після подій 11 вересня. Безперечно, ця дата - сумна сторінка не лише історії США,( що покалічила щастя багатьох родин), а й мабуть всього світу... Показала, що ні одна країна, навіть економічно розвинена, не може бути захищеною від посягань на життя своїх громадян.
Продовольча проблема світу і її вирішення
Реферат на тему: “Продовольча проблема світу і її вирішення” Більш ніж очевидним є те, що навіть на фоні надзвичайно глибокого занепаду соціально-економічного розвитку, який охопив Україну в останні роки, особливо загрозивши стали втрати у сільському господарстві. Вони є настільки великими, що оцінити їх практично неможливо.
Прихід до влади М С Горбачова випадковість чи необхідність
А. В. Кислицький, магістр історії ПРИХІД ДО ВЛАДИ М. С. ГОРБАЧОВА: ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ? (ПРО ВИТОКИ ПЕРЕБУДОВИ В СРСР) Як відомо, після 18-річного правління Л. І. Брежнєва (1964—1982 рр.) до влади всього лише на 15 місяців прийшов компартійно-чекістський висуванець Ю.