М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
М. Бойчук та його концепція розвитку українського мистецтва.
Михайло Львович Бойчук народився у селі Романівці на Тернопільщині. Ще у своєму селі почав займатися малюванням. Романівський учитель, помітивши здібності юнака, дав об’яву про нього в газеті, на яку відгукнувся художник Юліан Панькевич і допоміг Михайлові переїхати до Львова, де він знайомиться з церковним мистецтвом — іконописом та книжковою мініатюрою. Вже тоді Бойчук виявив зацікавлення візантійськими витоками українського християнського мистецтва. У Львові Бойчук починає самостійно працювати, отримує допомогу від Наукового товариства ім. Шевченка і Товариства для розвою руської штуки й 1899 року навчається у Віденській Академії мистецтв. Згодом за наполяганням І.Труша переходить до Краківської академії. У 1906—1907 роках удосконалюється у Мюнхенській Академії мистецтв. Велику роль у його житті відіграв митрополит Андрей Шептицький, який фінансував його поїздку до Парижа, відвідав його паризьку майстерню й підтримав матеріально. Від Андрея Шептицького Бойчук перейняв захоплення й розуміння українського церковного малярства. 1907 року молодий художник їде на кошти Шептицького до Італії. Перебуваючи у Парижі, Бойчук мріє про заснування української школи церковного монументального малярства, яка, відштовхнувшись від візантійського мистецтва, творчо переосмислила б національні традиції іконопису й утворила б свій стиль монументального живопису в оздобленні храмів. Наприкінці 1910-х років М.Бойчук очолює групу молодих художників, які склали школу «Renovation Byzantine», що мала на меті відродження візантійського мистецтва на українському грунті. 1910 року в паризькому Салоні незалежних відбулася виставка митців цієї школи, що мала гучний успіх. У вересні 1910 року Бойчук повертається до Львова, починає працювати у заснованому 1905 року Андреєм Шептицьким Національному музеї, директором якого був Іларіон Свєнціцький. У музеї Бойчук реставрує старі ікони, удосконалює свою майстерність живописця, створює школу ідейних послідовників, яка проіснувала до 1914 року, розписує каплицю Дяківської бурси у Львові, церкву монастиря отців Василіян села Словіта, створює композицію «Тайна вечеря», ікону «Покрова Богородиці», в якій зобразив свого покровителя митрополита Андрея Шептицького та автопортрет. У 1912—1914 роках Бойчук відвідав Новгород, Ярослав (нині територія Польщі) та село Лемеші на Чернігівщині, де працював як реставратор. 1917 року бере участь у заснуванні Української Академії мистецтв, стає професором майстерні монументального живопису. З 1924 року Бойчук — професор Київського художнього інституту. Заклав основи українського монументального мистецтва, майстри якого об’єдналися в Асоціацію революційних митців України. Серед його послідовників — брат Тимофій Бойчук, К.Гвоздик, А.Іванова, С.Колос, О.Мизін, О.Павленко, О.Бізюков, М.Рокицький, І.Падалка, В.Седляр. 1919 року бойчукісти виконали розписи Луцьких казарм у Києві, санаторію ВУЦВК в Одесі (1928), Червонозаводського театру в Харкові (1933—1935) та ін. 26 листопада 1936 року М.Бойчук був заарештований НКВД і звинувачений радянською владою у контрреволюційній фашистській діяльності. Після тривалих допитів «трійка» присудила Бойчука без суду до розстрілу. Вирок було виконано в Києві 13 липня 1937 року. Разом з ним загинули його послідовники — художники В.Седляр, І.Падалка, його дружина, художниця Софія Налепинська-Бойчук.
З іменем Михайла Бойчука пов’язане виникнення творчого об’єднання художників-монументалістів, відомих як «бойчукісти». Саме завдяки бойчукістам Україна у 20-30-х роках вийшла на широкий обшир світової культури, про що свідчать численні виставки, у яких брали участь послідовники й учні Михайла Бойчука, велика кількість публікацій, присвячена бойчукізму як мистецькому явищу. Творча програма Михайла Бойчука полягала у послідовному вивченні й використанні візантійського та давньоукраїнського церковного монументального малярства, мистецтва італійського Проторенесансу, української книжкової гравюри та народної картини. Пройшовши тернистий шлях науки у Віденській, Краківській академіях, тривалий час перебуваючи в Парижі серед розмаїття течій, напрямів та стилів, що вирували в столиці європейського культурного життя початку ХХ століття, Михайло Бойчук прагнув витворити новий монументальний стиль, в якому б органічно поєднувалися ці засади. У своїх лекціях студентам Київського художнього інституту 1922 року Бойчук так висловив свою орієнтацію й мистецьке кредо: «Хоча померли старі майстри, але живе їхнє вічно молоде мистецтво, і помиляється той художник, котрий розглядає творчість минулого як археологію. Довершений твір мистецтва не археологія, а вічно жива правда». Таким чином концепція Михайла Бойчука йшла врозріз з утверджуваною тоді офіційною радянською «пролеткультівщиною», яка заперечувала досягнення старих майстрів у будівництві так званої «пролетарської культури». Михайло Бойчук як професор і відомий вже у той час художник європейського рівня, який виставлявся в Парижі, утверджував необхідність для молодих художників вивчати усталені закони пластичного мистецтва, втілені у старовинних зразках, і непохитно дотримуватися їх у творчості, водночас наповнюючи свої твори новим змістом. До найвизначніших робіт українського монументального мистецтва 1920 — початку 1930-х років належать розписи Луцьких казарм у Києві (1919), Селянського санаторію ВУЦВК в Одесі (М.Бойчук, К.Гвоздик, А.Іванова, М.Рокицький, О.Мизін, М.Шехтман, 1927—1929), у Соціальному музеї в Харкові (Б.Косарєв, Г.Цапок, 1925), у клубі Одеської артшколи (Л.Мучник, 1922—1923), в комсомольських клубах у Києві (З.Толкачов, 1922), у Червонозаводському театрі в Харкові (М.Бойчук, В.Седляр, О.Павленко, І.Падалка, 1934—1935). М.Бойчук виробив концепцію монументального стилю, в якому органічно сплавлено орнаментальну площинність, притаманну фресковому візантійському живопису, із строгою й врівноваженою ритмічною і колірною гармонією народного іконопису та української народної картини. Йому було чужим сучасне індустріалізоване пролеткультівське малярство, яке насаджувалося в Київському художньому інституті. Він намагався творити сучасне в істинно життєвих формах і колориті давніх профе-сіональних та народних майстрів. Простота рисунка, вишукане тло, граційна ритмічність композицій, досконале розуміння площини й кольору, раціональне розташування мас і ліній у творі — саме цього домагався Бойчук як у власній творчості, так і в творчості своїх учнів і послідовників. Він учив, що монументальне — це не просто велике чи площинне. Монументалізм у його розумінні — це гранична сконденсованість усіх художніх засобів, уникнення усього зайвого, випадкового. Він вважав, що слід не сліпо використовувати стиль давньоукраїнського живопису, а творчо інтерпретувати його принципи в умовах нових завдань, підпорядковувати їх виявленню глибокого внутрішнього змісту твору. Естетичні принципи Бойчука та його школи у 1930-х роках радянська влада визнала ідейно шкідливими і націоналістично обмеженими. Ще 1925 року в Київському художньому інституті було ліквідовано індивідуальні майстерні й запроваджено загальне викладання, що зменшувало «шкідливий» вплив професора Бойчука на творчу молодь. З початком 1930-х років, коли було створено єдині творчі спілки й ліквідовано літературно-мистецькі організації, угруповання та школи й більшовики почали силоміць насаджувати єдиний для всіх метод «соціалістичного реалізму», Михайло Бойчук та його послідовники були репресовані, твори їхні у переважній більшості були знищені. Самого Михайла Бойчука після тривалих допитів у катівнях НКВД в Києві змусили «визнати» свою належність до «націоналістичної фашистської терористичної організації», яка ставила своїм завданням вихід України з СРСР, і розстріляли як ворога народу.
Другие работы по теме:
Принцип "мімезису" в античній естетиці
Мімезис в античній естетиці як основний принцип творчої діяльності художника. Поняття мімезису в історії і естетична спадщина Аристотеля. Копіювання як логічне продовження принципу "мімезису". Художнє відображення як форма освоєння дійсності в мистецтві.
Головні проблеми досліджень у філософії техніки
Головні проблеми досліджень у філософії техніки Однією з найважливіших проблем, якою займається філософія техніки, є проблема і концепція людини, що створює та використовує техніку. Особливість цієї проблеми пов'язана нині зі стрімким зростанням потужних технологій. При цьому кількість людей, які зазнають впливу технічних заходів та їхніх вторинних ефектів, значно зростає.
Вчення про внутрішню форму слова (О.О. Потебня)
Проблема співвідношення мови та мислення. Лінгвістична концепція українського філософа О.О. Потебні. Дійсне життя слова у мовленні. Розбіжності у поглядах Г.Г. Шпета та О.О. Потебні як послідовників Гумбольдта. Суспільна природа мовного феномену.
Миколаївський костьол у Києві памятник готичної архітектури
Реферат на тему: Миколаївський костьол у Києві – пам’ятник готичної архітектури. Будівництво Миколаївського костьолу була закінчені в 1909 р. по конкурсному проекті архітектора С.В.Валовського. Розробка проекту і будівництво здійснювалися під керівництвом відомого Київського архітектора В.В.Городецького.
Альфред Адлер - видатний психолог
Концепція, запропонована Адлером, вважається індивідуальною в зв’язку з тим, що акцент був поставлений на унікальність кожної людини. Людину, як особистість можна зрозуміти, тільки розглядаючи її з точки зору соціальної перспективи.
Михайль Михайло Семенко
Михайль СЕМЕНКО (1892 - 1937) - поет, основоположник і теоретик українського футуризму, родом з с. Кибинців на Полтавщині, син письменниці Марії Проскурівни. Перша його зб. «Prelude» (1913) позначена впливами поетів «Української Хати». Наступними збірками — «Дерзання» і «Кверофутуризм» (1914) та вміщеним в останній маніфестом Семенко розпочав паралельно до виниклого в Україні російського кубо- і егофутуризму (Д.
Розвиток української літератури до Другої Світової війни
Реферет на тему: Розвитокт української літератури до Другої Світової війни Доля української літератури-доля України. Важко знайти в світовій історії аналогію,щоб жива мова,мова великого народу,систематично заборонялася й переслідувалась спеціальними державними вердиктами й актами.Наприклад: указ Миколи 2,про скасування української преси (1914).
Мозаїки Київської Русі
Кожний етнос у ході свого культурного розвитку змінюється під дією багатьох факторів, які, якщо користуватись влучною метафорою, обточують його з усіх боків як море мушлю. Таким фактором може бути, по-перше природне середовище, серед якого розвивається етнос – це обумовлює багато важливих рис його культури – від вірувань і релігійного спрямування до зовсім матеріальної сторони культури – матеріалу, з якого будуються споруди та інші витвори людських рук, а матеріал в свою чергу дещо обумовлює характер цих витворів – з дерева іноді неможливо зробити те, що можна зробити з мармуру і навпаки.
Виготовлення шпалер і гобеленів
Реферат на тему: Виготовлення шпалер і гобеленів Виготовлення шпалер і гобеленів – складний вид ткацького мистецтва. З точки зору текстильного ткання, гобелен представляє собою полотно , в якому піткання повністю закриває основу, тобто представляє собою пітканий репс. В функціональному відношенні, гобелен являє собою стінну шпалеру з фігурними та орнаментальними композиціями, яка правила не тільки тепловою та акустичною ізоляцією світських та церковних приміщень, але одночасно їх прикрашала і розділяла.
Стиль "українське бароко" (17-18 ст.), зокрема в архітектурі
Дослідження відмінних рис української архітектури й образотворчого мистецтва другої половини XVII-XVIII ст., які розвивалися під могутнім впливом мистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм, урочистість і монументальність.
Аналіз основних напрямків мистецтва модернізму
Модернізм як характерне відображення кризи буржуазного суспільства, протиріч буржуазної масової та індивідуалістичної свідомості. Основні напрямки мистецтва модернізму: декаданс, абстракціонізм. Український модернізм в архітектурі, скульптурі та малярства
Акторська діяльність І. Тобілевича
Значення постаті Івана Карповича Тобілевича з точки зору розвитку української національної культури і театру. Факти з його життя і творчості. Робота в аматорських гуртках Бобринця і Єлисаветграда. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча.
Історія соборності України
1. Історія становлення державності України. 2. Т. Г. Шевченко — народний поет. 3. Сьогодення України і погляд у майбутнє. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії України. Таке рішення було вистраждане багатьма поколіннями українського народу.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Українська культура на початку XX століття
Стан української культури та особливості її розвитку на початку XX століття. Рівень письменності населення та загальний стан освіти. Розвиток науки і техніки. Біографія І. Мечникова. Література та її представники. Біографія І. Франка. Театр та мистецтво.
Михайло Грушевський та соціологія в Україні
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ Михайло Грушевський та соціологія в Україні” На початку ХХ століття соціологія в Україні безперечно розвивалася під впливом розростання ідей про національне відродження українського народу. Соціологічна думка відображала перехід національно-визвольного руху від стадії культурного українофільства до стадії організованої соборної української державності.
Анотація досвіду роботи учительки укр мови і літератури
АНОТАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ учительки української мови і літератури ЗОШ №9 м. Коломиї Білейчук Дарії Мирославівни ТЕМА: "Література рідного краю в концепції мовної освіти в Україні та виховання громадянськості і національної самосвідомості".
Функції права 2
Функції права та їх класифікація. Основні напрямки розвитку і впливу права на сучасне суспільство Соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціально-нормативного регулювання відображається в його
Конституція її місце і значення
Конституція – це основний закон, і разом з іншими законами вона відноситься до права і законодавства, яким присвячені наступні частини книги. Будучи Основним Законом, Конституція являє собою в той же час центральний інститут держави, покликана звести в єдину структуру, у целостною систему всі інші його інститути – і політичний режим, і побудова апарата держави, і його форми (як форму правління, так і форму державного устрою).
Природні ресурси як надбання українського народу
Конституційне положення про те, що земля є власністю українського народу. Проголошення Конституцією України природних ресурсів національним надбанням, правові рамки володіння, користування, розпорядження яким з боку власників закріплені в законах України.
Машинобудування 5
ВСТУП Машинобудування є великою комплексною галуззю обраної промисловості України. В ній зайнята понад третина промислового персоналу. Машинобудування є основою технічного і технологічного прогресу.
Цивільне право як галузь українського права
Курсова робота на тему: „Цивільне право як галузь українського права” Курсова на 38 сторінок. Була захищена на 5 балів в Київському Національному Економічному Університеті юридичного факультету
Деонтологічні питання в умовах сучасної приватної стоматологічної практики
РЕФЕРАТ на тему: ДЕОНТОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПРИВАТНОЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ Прояви духовності є невід'ємною часткою свідомості людини, яка сприяє найбільш гармонійному та різнобічному розвитку її особистості та людства в цілому. Приватна практика в медицині сприяє розвитку багатьох позитивних якостей людини, до яких можна віднести прояви особистої відповідальності, активності та ініціативності, самостійності та незалежності.
Українське господарське право історія і сучасність
Реферат на тему: УКРАЇНСЬКЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ Господарське право - це одна з галузей права і законодавства в Україні. Його предметом є відносини з організації та здійснення господарської (підприємницької, комерційної) діяльності. За своїми цілями та змістом господарське право багато у чому збігається з такими поняттями як "бізнес-право", "комерційне право", "підприємницьке право".
Відношення студентської молоді до мистецтва
Батьківський Мар‘ян Відношення студентської молоді до мистецтва” Інститут економіки і підприємництва Предметом даного дослідження є ставлення до мистецтва сучасної молоді. Психологія творчості – складова частина глобальних знань про людину, вивчення різноманітних форм її діяльності, принципів освоєння світу, закономірностей розвитку духовної культури.