бі з організованою злочинністю і корупцією
До базових, концептуальних положень Кримінального кодексу України 2001 року В. Я. Тацій та В. В. Сташис обґрунтовано віднесли низку заохочувальних норм Особливої частини, що стимулюють позитивну посткримінальну поведінку винного [1], яких у КК 2001 р. значно більше, ніж у КК 1960 року, — їх налічується дванадцять.
Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до чинного Кримінального кодексу можуть бути застосованими при вчиненні таких злочинів, як державна зрада (ч. 2 ст. 111 КК); шпигунство (ч. 3 ст. 114 КК); невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ч. 3 ст. 175 КК); ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ч. 4 ст. 212 КК); створення злочинної організації (ч. 2 ст. 255 КК); терористичний акт (ч. 5 ст. 258 КК); створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 6 ст. 260 КК); незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ч. 3 ст. 263 КК); незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 4 ст. 289 КК); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ч. 4 ст. 309 КК); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (ч. 4 ст. 311 КК); давання хабара (ч. 3 ст. 369 КК).
Заохочувальні норми, що стимулюють позитивну посткримінальну поведінку винного, які містяться у Кримінальному кодексі України 2001 р., повинні якомога ширше пропагуватися для того, щоб кожен громадянин знав: якщо він вчинив злочинне діяння, то закон готовий не тільки покарати, але й за відповідних обставин звільнити його від настання кримінальної відповідальності.
Взагалі представляється, що положення нового Кримінального кодексу варто пропагувати якомога ширше, можливо, навіть розробивши з цією метою спеціальну програму.
В усіх вищезгаданих кримінально-правових нормах, що стимулюють позитивну посткримінальну поведінку винного, йдеться про звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі припинення ним розпочатої злочинної діяльності після вчинення закінченого злочину.
Таке звільнення відповідно до ч. 2 ст. 44 КК здійснюється виключно судом.
Це означає, що за такими справами розслідування повинне здійснюватися у повному обсязі, оскільки на практиці не можна виключати можливість імітації особою позитивної посткримінальної поведінки для того, щоб приховати факти вчинення тяжких злочинів або ж продовжити злочинну діяльність.
Зрозуміло, що коло заохочувальних норм, що стимулюють позитивну посткримінальну поведінку винного, може бути розширеним.
Так, варто позитивно вирішити питання стосовно звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перемістила в Україну через митний кордон предмети контрабанди і до початку митного контролю заявила про це представникам влади, доповнюючи ст. 201 КК частиною третьою відповідного змісту.
Вищезазначене стосується так само і контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК).
Якщо вести розмову про звільнення від кримінальної відповідальності за незаконні дії у сфері обігу наркотичних засобів, то варто передбачити таку можливість стосовно особи, яка незаконно посіяла або вирощує снотворний мак чи коноплі та знищила такі посіви або повідомила про них в органи влади, доповнивши ст. 310 КК частиною третьою відповідного змісту.
Якщо у частині другій статті 255 КК позитивно вирішене питання про звільнення від кримінальної відповідальності учасника злочинної організації, можливість подібного звільнення варто було б передбачити і для рядових учасників банди (ст. 257 КК), що могло б внести певний вклад у боротьбу з організованою злочинністю, оскільки бандитизм є її органічною складовою частиною.
Світова практика боротьби з організованою злочинністю свідчить, що нерідко до такої діяльності злочинці прагнуть втягнути корумпованих чиновників різних рангів. Корупція нарівні з економічною злочинністю в Україні, як, очевидно, і в усьому світі, є діючим засобом перерозподілу власності капіталів, добутих злочинним шляхом.
Взагалі корупція — це, як зазначалося в літературі, є соціальним явищем, що характеризується підкупом, продажністю державних та інших службовців і на цій підставі корисливим використанням в особистих або вузькокорпоративних цілях офіційних службових повноважень [2].
Саме тому перед законодавцями різних держав постає питання про прийняття законів, спрямованих на боротьбу з корупцією.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. корупційними діяннями є:
а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг чи інших переваг, у тому числі прийняття або одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка значно нижче від їх фактичної (дійсної) вартості;
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів чи позик, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про боротьбу з корупцією” здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у ст. 1 цього Закону корупційного діяння, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.
Як бачимо, стаття 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, визначаючи поняття корупції і корупційного діяння, по суті повторює визначення хабара, що містилося раніше в ч. 1 ст. 168 КК України 1960 р., а тепер — у ч.1 ст. 368 КК України 2001 р.
Саме у зв’язку з цим слід зазначити, що прийняття Закону України “Про боротьбу з корупцією” не сприяло підвищенню ефективності протидії цьому негативному явищу, а, по суті, спричинило дисбаланс у боротьбі з корупцією.
Створена колізія законів, відповідно до якої можливе застосування за одне й те саме діяння відповідною правозастосовною інстанцією або кримінальної, або адміністративної відповідальності не сприяє ефективній боротьбі з корупцією.
Варто визнати, що таке положення, що уможливило зловживання з боку чиновників, проти яких має застосовуватися вістря зазначеного Закону, слід негайно виправляти.
У даному разі не буде зайвим нагадати, що за корупційні діяння співробітників правоохоронних органів Кримінальний кодекс Канади передбачає можливість застосування покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 14 років.
Кримінальний кодекс Франції за корупційну діяльність передбачив позбавлення волі на термін від двох до десяти років і штраф від 200 тис. до 1 млн франків.
Що стосується хабарництва як кримінально-правового явища, то до нього варто відносити такі склади злочинів, як одержання хабара (ст. 368 КК), давання хабара (ст. 369 КК) і провокація хабара (ст.370 КК), з метою підвищення ефективності боротьби з якими слід: визначити мінімальний розмір хабара, чітко відокремивши його від поборів, за які варто було б передбачити адміністративну відповідальність у вигляді штрафу; виключити також з Кримінального кодексу відповідальність за давання хабара, якщо стосовно хабародавця мало місце вимагання хабара незалежно від будь-яких інших обставин.
Разом з тим необхідно з метою боротьби з корупцією активніше використовувати положення ч. 3 ст. 369 КК: “Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи”.
1. Див.: Таций В., Сташис В. Новый Криминальный кодекс Украины // Право України. — 2001. — № 7. — С. 4
2. Див.: Криминология. — М., 1997. — С. 501.
Другие работы по теме:
Злочини проти статевої свободи 2
Курсова робота „Злочини проти статевої свободи” План : ВСТУП 1. Види злочинів проти статевої свободи 2. Згвалтування 2.1 об’єкт 2.2 об’єктивна сторона
Цивільний кодекс наполеона
ЗМІСТ Вступ ………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ 1 Передумови прийняття, розробники та прийняття Цивільного кодексу Наполеона................................................6
Поняття кримінального права його предмет методи та завдання Система кримінального права Украї
Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання. Поняття “кримінальне право” прийнято розглядати у двох його значеннях: 1) позитивне (об‘єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, виявом якої є Кримінальний кодекс України; 2) кримінальне право як галузь юридичної науки про вітчизняний чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, його історію і теорію, про кримінальний закон інших держав.
Наука кримінального права її зміст та завдання Загальні та спеціальні принципи кримінального п
Наука кримінального права, її зміст та завдання Кримінально-правова наука – це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн. Отже, предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права (de lege lata), я також положень майбутнього кримінального закону (de lege ferenda).
Принципи кримінального права 2
Зміст Поняття принципів кримінального права Загальні принципи кримінального права Спеціальні принципи кримінального права Список використаних джерел
Складна вина Мотив злочину та його види
Реферат на тему: Складна вина. Мотив злочину та його види. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння Злочин, склад якого передбачає наявність двох різних форм вини щодо діяння і наслідків, прийнято іменувати злочином є подвійною формою вини (складна вина). Подвійна форма вини частіше за все має місце при вчиненні тих злочинів, які пов‘язані з порушенням спеціальних правил і настанням від цього шкідливих наслідків (ст.67, 68, 77-1, 135, 215 тощо), або з настанням кількох наслідків (ч.3 ст.89, ч.3 ст.101 тощо).
Джерела кримінального права України
Концептуальним джерелом, яке містить норми прямої дії, є Конституція України. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати Конституції. Якщо прийнята кримінально-правова норма суперечить положенням Конституції, то така норма втрачає юридичну силу автоматично або ж не може її набути.
Кваліфікація злочинів Класифікація об єктів злочинів
Кваліфікація злочинів (поняття та значення). Кваліфікувати злочин – це значить виявити основні ознаки зробленого злочину (чи готується до здійснення) суспільно небезпечного діяння й установити їхня відповідність конкретному складу злочину, передбаченій конкретною статтею КК.
Завдання Кримінального кодексу
Реферат на тему: Завдання Кримінального кодексу 1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Місце інвестиційного права в системі права України
В системі норм права України, що регулюють інвестиційну діяльність, є норми різних галузей права: державного, адміністративного, цивільного, фінансового, земельного, трудового, кримінального та інших галузей. Це пояснюється тим, що процес інвестування складний за своїм правовим характером, його суб'єкти вступають у різного роду суспільні відносини.
Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
Реферат на тему: 1. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчиняли відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Наука кримінального права як галузь законодавства
Характеристика нового Кримінального Кодексу України, його основні концептуальні положення. Функції та завдання кримінального права і його принципи. Система кримінального права. Суміжні до кримінального права галузі права. Наука кримінального права.
Право як різновид соціальних норм
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ Реферат тему Право як різновид соціальних норм Київ 1999 Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.
Відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння
Особливості і види кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сп’яніння, внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та інших одурманюючих речовин. Порядок судово-психіатричної оцінки осіб, що вчинили злочини в стані сп’яніння.
Дії кримінального закону в часі. Ознаки злочину та вини
Дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Порівняння ст. 80-3 КК України 1960 р. і ст. 210 діючого КК. Об'єктивна і суб'єктивна сторона і ознаки злочину. Зв'язок між суспільно небезпечними діянням і наслідками. Зміст, ступінь і форми вини.
Кримінальна відповідальність. Різновиди злочинів
Визначення злочинності дії при незаконному заволодінні транспортом, спричиненні шкоди цілісності транспортного засобу. Розгляд справи і види покарань. Тлумачення кримінального закону за суб'єктом, за способом. Злочини з матеріальним і формальним складом.
Право- та дієздатність іноземців
Правовий статус фізичних осіб, у т. ч. й іноземців, у багатьох державах регулюють норми окремих розділів кодифікованих цивільних актів, як-от: книга І Цивільного кодексу Франції "Про особи", гл. І книги І німецького Цивільного зводу "Загальна частина" та книга IV цього ж зводу "Сімейне право", титул І першої частини Цивільного кодексу Швейцарії "Фізичні особи" та друга частина щойно згаданого кодексу "Сімейне право".
Звільненні від кримінальної відповідальності
Класифікація звільнення від кримінальної відповідальності. Характерні риси звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям, із примиренням винного з потерпілим, із передачею особи на поруки, за актом амністії та помилування.
Юрисдикційний імунітет України
Законодавство України майже не регулює питання про згоду держави на юрисдикцію, за винятком норм Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ст. 425 Цивільного процесуального кодексу України за назвою: "Позови до іноземних держав.
Готування до злочину
Зміст Вступ Розділ 1. Поняття про готування до злочину як стадію вчинення навмисного злочин Розділ 2. Об’єктивна сторона готування до злочину Розділ 3. Кримінальна відповідальність за готування до злочину
Добровільна відмова при незакінченому злочині Суб єкт злочину
Реферат на тему: Добровільна відмова при незакінченому злочині. Суб’єкт злочину 1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
Ендокринна система та її фізіологія
Ендокринна система регулює багато різноманітних функцій організму через видові хімічні речовини вироблені залозами в кровообіг. Залози розташовані в різних частинах тіла. Хімічні речовини, які називаються гормонами можуть змінити стан, структуру органів і тканин. Деякі гомони стимулюють ріст кісток, інші можуть контролювати обмін речовин в клітинах тіла.
Прокуратура 9
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ. Злочин відрізняється від інших правопорушень передусім тим, що це діяння, яке завдає шкоди державі, всьому суспільству, громадянам. Злочинними вважаються дії, що являють собою суспільну небезпеку. Отже, стаття ККУ визначає злочин як передбачене Кримінальним законодавством суспільно-небезпечне діяння (дія або без діяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну і економічну системи, на власність, особу, трудові, політичні, майнові права та свободи громадян.
Покарання та його види 2
Реферат на тему: Покарання та його види План. Поняття покарання та його мета. Основні та додаткові покарання Види покарань 1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Призначеня покарання
Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів Якщо особу визнано винною у вчиненні двох або більше злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, ні