Препарати цієї групи швидко всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, частково зв’язуючись із альбумінами плазми, роз приділяються по всіх тканих, в тому числі походять через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту.
Сульфаніламіди призначені для резорбтивної дії поділяються по тривалості антибактеріальної дії.
а) препарати нетривалої дії – добре всмоктуються і швидко виводяться. При ентеральному введенні максимальна концентрація в плазмі через 2-3 години; для підтримання бактеріостатичної концентрації їх призначають через 4-6 годин.
сульфадимезин (сульфадімідін, сульфаметазин, діазил, суперсептил) таблитки по 0,25 і 0,5 г, добова доза – 1 г.
етазол (сульфаетідол, сульфаетилтіадіазол) таблетки по 0,25 і 0,5 г.
сульфазин (сульфадіазин),
уросульфан (сульфакарбомід, суверніл, урамід) – таблетки по 0,5 г.
норсульфазол (сульфатіазол) – таб. 0,25 і 0,5 г.
стрептоцид (білий, сульфаніламід) – в даний час із-за токсичності застосовують рідше.
б) препарати тривалої дії:
суметролім 480 мг в і 100,0 в сиропі.
сульфапірідазин (сульфаметоксипірідазин, спофадизин, квіносентил, депо сул, деповернил) табл. 0,5.
сульфадиметоксин (модрібон, мадроксин) таблетки по 0,2, 0,5.
сульфален (келфізин, сульфаметопіроцин) 0,2.
Препарати добре всмоктуються, повільно виділяються. Концентрація підтримується на протязі 24-48 год.
в) Сульфаніламіди, що діють в просвіти кишечника.
Дані препарати всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, а тому в просвіті кишечника створюється висока концентрація таких препаратів.
- фталазол (талисульфазол) табл. по 0,5 г.
Застосовують фталазол при лікуванні кишкових інфекцій: дизентерії, колітів. Приймають по 2 т 4 рази на добу.
г) сульфаміди місцевого застосування.
- сульфацил – натрій. – використовують у вигляді 50% - 50 мл, 20% очні краплі, 30% мазь, і тюбік – крапельниця по 1,5 мл для лікування гонореї у новонароджених, при конюктивітах.
Сульфамідні препарати можуть використовуватись при раневій інфекції (для присипок рани), але тільки після первинної обробки рани або в умовах “чистої” рани.
При лікуванні хворих сульфаніламідними препаратами можуть викликати побічні ефекти. Це, перш за все, сисергічні реакції і дисперсні розлади, порушення функцій нирок. У процесі біотрансформації сульфаніламідних препаратів у печінці утворюється їх ацетилені похідні. Виділяються через нирки, можуть вони кристалізуватись у ниркових канальцях. При максимальній кристалізації можуть розвиватися явища анурії для профілактики цього ускладнення під час лікування сульфаніламідними препаратами необхідно їх запивати великою кількістю рідини лужної реакції (боржомі, розчин натрію гідрокарбонату – понад 2 л на добу зверх звичайного раціону).
Сульфаніламідні препарати короткої дії викликають негативні реакції частіше, ніж препарати тривалої дії, тому вони призначаються значно в більших дозах. Поряд з цим, побічні і токсичні ефекти сульфаніламідів тривалої дії можуть бути більш стійкими і довготривалими, тому, що вони виділяються з організму повільно.
Призначення сульфаніламідних препаратів протипоказане при тяжких захворюванням органів кров оточення і нирок, а також хворим, у яких раніше спостерігалися алергічні і токсичні ускладнення. З обережністю, ці препарати призначають при вагітності тому, що вони, проникають через плацентарний бар’єр, можуть негативно вплинути на плід.
Практичне значення має поєднання сульфаніламідних препаратів з іншими лікарськими засобами, зокрема з триметопримом. Це речовина, що має властивість гальмувати перетворення фолієвої кислоти на фолінієву в мікробних клітинах: таким чином негативно впливати на синтез нуклеїнових кислот. У зв'язку з цим ефективність лікування такими препаратами зростає. Сповільнюється також розвиток резистентності мікроорганізмів.
Тривале лікування сульфаніламідними препаратами може ускладнитися анемією, левконією, невритах.
Другие работы по теме:
Хімія і фармація
РЕФЕРАТ на тему: Хімія і фармація ПЛАН Вступ 1. Хімія та фармація минулого 2. Зв’язок сучасної хімії з фармацією Висновки Список використаної літератури
Застосування антибіотиків у хірургії
Антибіотики широко застосовуються в хірургії для лікування та профілактики інфекції. Ефективність їх безперечна. Призначення антибіотиків хворим з гострою та хронічною інфекцією в більшості випадків є конче потрібним заходом. Ефективність їх залежить від характеру інфекції та адекватності вибору режиму лікування.
Виведення лікарської речовини з організму
Реферат на тему: Виведення лікарської речовини з організму Завершувальним етапом взаємодії лікарської речовини й організму є виведення (екскреція) її (або її метаболітів) різними органами і тканинами: нирками, печінкою, легенями, слизовою оболонкою травного каналу, сльозовими, потовими, молочними (під час лактації) залозами тощо.
Розподіл лікарської речовини в органах і тканинах
Реферат на тему: Розподіл лікарської речовини в органах і тканинах” Внаслідок транспортування (абсорбції) речовини потрапляють у кров, а потім до різних органів і тканин. Вміст вільної (незв'язаної) речовини у плазмі крові через певний проміжок часу після її введення відносно початкової дози називають біологічною доступністю лікарської речовини.
Організація догляду за хворими з хронічною нирковою недостатністю
Гостра ниркова недостатність – це раптове повне або майже повне припинення діяльності нирок. Такий стан виникає при тяжкому порушенні кровообігу в риках або в зв’язку з дією на них отруйних речовин. Першою ознакою гострої ниркової недостатності є анурія (добовий діурез, менше 50 мл) або, олігурія (добовий діурез не перевищує 400 мл).
Фармакокінетика
ФАРМАКОКІНЕТИКА Шляхи введення лікарських засобів в організм Шляхи введення ліків в організм поділяються на ентеральні (через травний канал) і парентеральні (повз травний канал).
Хвороби системи крові
Склад і властивості плазми крові. Хвороби крові як результат порушень регуляції кровотворення і кроворуйнування. Кількісні зміни крові, особливості і класифікація анемії. Пухлини системи крові або гемобластози. Злоякісні та доброякісні утворення крові.
Рикетсії. Віруси
Класифікація, лабораторна діагностика і способи лікування рикетсій, їх специфічна і неспецефічна профілактика. Типові представники вірусів, їх патогенез і етапи взаємодії з клітиною хазяїна. Форми та особливості вірусних інфекцій і виникнення імунітету.
Принципи підбору основ для м'яких лікарських форм
Сутність мазевих основ для виготовлення лікарських сумішей, їх використання в сучасній фармакології, ефективність і переваги застосування. Фактори, що впливають на терапевтичний ефект мазі. Класифікація основ для мазей, їх різновиди та оцінка якості.
Методи лікування тварин
Методи надання лікувальної допомоги тваринам при пораненнях. Способи зупинки кровотеч і застосування при цьому лікарських засобів. Застосування явищ імунітету в діагностиці. Заходи боротьби з гельмінтозами тварин. Лікування інфекційних захворювань.
Лініменти
Поняття лініментів як різновиду мазей, їх сутність і характеристика, класифікація та різновиди, використання в сучасній фармакології. Біофармацевтичні дослідження та їх роль у створенні лініментів, загальні правила приготування, зберігання та пакування.
Лабораторні методи діагностики гепатитів
Механізми порушення і клінічне значення власне функціональних проб печінки. Діагностика вірусного гепатиту. Біотрансформація органічних аніонів. Знешкоджуюча функція печінки. Ендоскопічні методи та лабораторні методи дослідження вірусних гепатитів.
Загальні реакції організму на ушкодження
Патогенні фактори, що викликають зміни фізіологічних систем або органів. Стрес, його характеристика, форми прояву, стадії та наслідки. Шок, його види, етіологічні фактори, механізми розвитку та відмінності від колапсу. Кома та опис її основних видів.
Загальна фармакологія
Шляхи проникнення лікарських засобів через біологічні мембрани. Виведення (екскреція) ліків з організму. Фармакодинаміка лікарських препаратів, принципи їх дозування. Основні види лікарської терапії. Умови, які впливають на дію лікарських засобів.
Дитячі лікарські форми
Особливості фармакології, фармакокінетики, фармакодинаміки в дитячому віці, правила дозування ліків. Класифікація лікарських форм в педіатрії та їх біофармацевтична оцінка. Нормативні вимоги до дитячих лікарських форм, їх проблеми та шляхи вдосконалення.
Променеве дослідження щитоподібної залози
Радіофармацевтичне забезпечення радіонуклідних досліджень щитоподібної залози. Визначення її йоднакопичувальної здатності. Особливості динамічної та статичної тиреосцинтиграфії, радіоімунний аналіз. Променева анатомія щитоподібної залози, її пухлини.
Класифікація отруйних речовин
Загальна характеристика хімічних речовин та та шляхи потрапляння їх в організм, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі, воді та продуктах харчування. Оцінка радіаційної і хімічної обстановки, визначення дози опромінення робітників.
Операція видалення зуба
Незважаючи на успішний розвиток терапевтичної стоматології операція видалення зуба є самим поширеним хірургічним втручанням 90% операцій, які проводяться в умовах поліклініки.
Від ятрохімії до хіміотерапії засобів
РЕФЕРАТ на тему: “Від ятрохімії до хіміотерапії засобів” Лікарські засоби з давніх часів застосовувались людством для збереження і зміцнення здоров’я, попередження і лікування хвороб.
Сульфаніламідні препарати
Реферат на тему: “Сульфаніламідні препарати” Сульфаніламідні препарати – це препарати, які є похідними аміду сульфанілової кислоти. У 1935 році німецький мікробіолог Дамагк відкрив протимікробні властивості фарби проктозилу (червоного стрептоциду) і ввів його в медичну практику.
Аерозольні лікарські форми
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Аерозольні лікарські форми” З колоїдно-хімічної точки зору аерозолі являють собою дисперсні системи з газоподібним дисперсним середовищем і з твердою або рідкою дисперсною фазою В повсякденному житті прикладами таких систем можуть служити дими (дисперсна фаза тверда) і тумани (дисперсна фаз рідка).
Практична стоматологія
Практична стоматолог Профілактична робота. Легше попередити хворобу, ніж її вилікувати. Тому великого значення в своїй стоматологічній практиці надаю профілактиці стоматологічних захворювань. Профілактичні засоби спрямовані на попередження і ліквідацію причин стоматологічних захворювань.
Захворювання нирок і сечовивідних шляхів
1. Система сечовиділення складається з нирок, в яких утворюється сеча, і зі сечовивідних шляхів. Нирки розміщені позаочеревинно, по обидва боки хребетного стовпа, на рівні між XI—XII грудними і II—III поперековими хребцями, права — на один хребець нижче від лівої. Кожна нирка оточена жировою клітковиною і вкрита щільною оболонкою-капсулою tunica fibrosa.
Антисептика Асептика Історія виникнення та розвитку
АНТИСЕПТИКА.АСЕПТИКА ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ У багатовіковому розвитку хірургії вчені вже давно виділили два етапи — доантисептичний та антисептичний. Перший етап нараховує кілька тисячоліть і обіймає період від сивої давнини до другої половини XIX ст., другий — триває трохи більше за сторіччя, початком його вважається 1867р.
Сульфаніламідні засоби
Методична розробка з теми “” Тип заняття: лекція Навчальний предмет: Фармакологія Спеціальність: Фармація Курс ІІІ 1. Підготовчий етап лекції Порядок дій
Хронічна недостатність кровообігу
Визначення. Етіологія. Основні клінічні стадії і проблеми хворих. Принципи лікування. Догляд за хворими з ХНК. 1. Хронічна недостатність кровообігу – патологічний стан при якому робота серця не забезпечує потребу організму в кисні спочатку при фізичному навантаженні а пізніше і в стані спокою.
Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією
ЗАГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ХІРУРГІЧНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ Загальне лікування необхідне всім хворим з інфекцією, незалежно від її виду — будь це ускладнення рани, в тому числі й післяопераційної, чи хірургічне інфекційне захворювання, оскільки не існує суто місцевих видів інфекції. Кожна інфекція супроводжується загальними явищами, зумовленими інтоксикацією.
Необхідність виділення з організму продуктів обміну 2
Назва реферату : Необхідність виділення з організму продуктів обміну Розділ : Біологія Необхідність виділення з організму продуктів обміну Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.
Проносні і проти проносні засоби
Тема: “” Проносні засоби. Протипоносні засоби. Проносні засоби відносяться до числа засобів, які призначаються при самих різних захворюваннях. Основними споживачами цих ліків є люди похилого віку з обмеженою руховою активністю, зниженим тонусом м’язів в тому числі гладколіязових волокон ШКТ, послабленням нервової регуляції моторики.