МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра міжнародної економіки
Індивідуальне завдання
На тему:”№8 Міжнародна торгівля послугами”
Виконала:
Студентка 43 гр. ФМЕ
Маломан Ю.С.
Перевірила:
Викл. Насадюк І.Б.
Одеса,2010
Зміст:
1.Особливості торгівлі послугами України у світі
2.Основні фактори, що обумовлюють роль послуг
3.Інформаційні послуги в міжнародної економічної діяльності.
Список використаної літератури
1.Особливості торгівлі послугами України у світі
Зовнішня торгівля є найбільш розвиненою формою зовнішньоекономічних відносин. Вона виступає каталізатором міжнародного поділу праці, тісно пов’язана з іншими формами світогосподарських зв’язків і відіграє дедалі важливішу роль як фактор економічного розвитку в усіх країнах світу.
Отже, в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків для багатьох країн актуальним є дослідження та наукове обґрунтування перспективних напрямків і форм їх зовнішньоторговельних відносин. Дана проблема вивчається багатьма українськими та зарубіжними ученими, проте для країн, що здійснюють перехід від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, таких як Україна, дослідження особливостей зовнішньої торгівлі послугами як важливого індикатору рівня конкурентоспроможності національної економіки є недостатньо висвітленим, а тому залишається досить актуальними.[2]
Метою даної роботи є виявлення та розкриття характерних особливостей зовнішньої торгівлі послугами України з країнами ЄС, а також оцінка рівня конкурентоспроможності України на ринку послуг країн ЄС.
На сучасному етапі економічного розвитку торгівля товарами становить приблизно 80% світового зовнішньоторговельного обороту, а торгівля послугами – 20%, проте за 1999-2009 рр. простежується тенденція зростання частки сектору послуг в міжнародній торгівлі, тому досить важливим є дослідження даного сектору.[3]
Протягом 2005-2009 рр. обсяги світової торгівлі послугами зростали рекордними темпами - середньорічне зростання становило 12%, причому цей показник постійно зростає та призводить до збільшення частки сектора послуг в світовій торгівлі.
Як результат, у 2009 р. загальний обсяг світової торгівлі послугами становив 7,25 трлн. дол., з яких більша частка (51,7%) припадала на країни ЄС. Частка України в загальному обсязі світової торгівлі поки що залишається незначною і становить всього 0,35%. Важливим критерієм успішного розвитку економіки України є зміцнення своїх позицій у зовнішньоекономічних відносинах, особливо з країнами ЄС. Основним видом цих відносин є зовнішня торгівля, значну частку в якій, а саме 90% в Україні (152,5 млрд. дол. у 2009 р.), займає торгівля товарами. Останні 10% (18,3 млрд. дол.) припадають на зовнішню торгівлю послугами, що є досить низьким показником для України, але слід відмітити тенденцію зростання сектору послуг в зовнішній торгівлі за останні роки, а також зазначити зростання кількості торгових партнерів з надання послуг до 221 країни світу у 2009р. з 209 країн у 2005 р. Цей факт говорить, про розширення зовнішньоекономічних зв’язків України та залучення нових країн-партнерів до міжнародного співробітництва.[1]
Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами України за 2005-2009 р. змінилася в бік збільшення долі країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України до 43,1% у 2009 р., проте основною країною-партнером залишається Російська Федерація (25,8% всього ВТО). Росія експортувала в Україну у 2009р. послуг на 3,85 млрд. дол., в той же час її імпорт склав 0,89 млрд. дол., майже стільки ж, скільки експортувала Великобританія в Україну (0,86 млрд. дол.). Тож Великобританія є другим партнером України у зовнішній торгівлі послугами. Також можна відмітити Кіпр, Германію, Бельгію, США, як основних торгових партнерів країни .[4]
Галузева структура зовнішньої торгівлі послугами у 2009 р. не змінилася. Лідером в Україні залишаються транспортні послуги, на другому місці знаходяться фінансові послуги. Достатньо розвинутим в країні є імпорт державних послуг з країн ЄС, який складає 0,11 млрд. дол. Експорт туристичних послуг більше їх імпорту на 3%, а ЗТО наближається до 1 млрд. дол.[4]
На транспортні послуги у зовнішній торгівлі України з країнами ЄС доводиться половина всіх зовнішньоторговельних операцій. Зростає й доля фінансових послуг, хоча їх імпорт перевищує експорт у 3 рази. До інших послуг належить 38,9% ЗТО України, у тому числі з надання туристичних, ліцензійних, будівельних, комп’ютерних та інформаційних послуг, а також послуг зв’язку, страхування, державних, ремонтних та послуг приватним особам. У 2009 р. відбулося зростання ЗТО по всім переліченим видам послуг, окрім останнього, обсяг якого зменшився на 30,2%.
Досить важливим залишається питання подальшого співробітництва України та країн ЄС в сфері послуг, особливо в розвитку туризму, транспортних та фінансових послуг, що за обсягами в загальному зовнішньоторговельному обороті займають лідируючі місця. Тому подальша зовнішньоторговельна політика України повинна формуватися в зазначеному напрямку.[3]
Отже, на сьогоднішній день важливим є завдання щодо реформування зовнішньоторговельного режиму України, яке має стати фактором забезпечення економічної безпеки країни, транспарентності економічних реформ, привабливості економічного середовища, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Все це має стати вагомим поштовхом для подальшого реформування національної економіки і входження України до економічного співтовариства Європейського союзу як повноправного і стабільного партнера .
2.Основні фактори, що обумовлюють роль послуг
Сфера послуг є однією з перспективних, що швидко галузей економіки, заснованої на знаннях. Послуги представляють собою доцільну діяльність людини, результат якої має корисний ефект, що задовольняє будь-які потреби людини.
Послуги - це різні види діяльності людини, в результаті якої не створюються матеріальні блага, і які відносяться до невиробничій сфері. При цьому сектор послуг є важливою частиною реального сектора економіки.[2]
Роль сфери послуг в умовах сучасної економіки визначається наступними умовами:
- У сфері послуг постійно створюються нові робочі місця;
- Сфера послуг збільшує свою частку у валовому внутрішньому продукті країни;
- За рахунок сфери послуг йде скорочення часу обслуговування домашнього господарства, що підвищує якість життя населення.[4]
Домашнє господарство та фірми вимагають все більше послуг, причому більш складних і високих за якістю. Підвищення ролі послуг у домашньому господарстві має різні причини.
Можна виділити наступні основні чинники підвищення ролі послуг в житті сучасного домогосподарства:
- Зростаючий достаток;
- Прагнення до кращої якості життя;
- Збільшення вільного часу;
- Урбанізація, що робить необхідними нові види послуг (наприклад, забезпечення безпеки);
- Демографічні зміни, що ведуть до збільшення числа дітей і літніх людей, Які потребують у багатьох послуги;
- Соціально-економічні зміни, такі як поява сімей, де чоловік і дружина працюють, брак особистого часу і т.д.;
- Ускладнення купівельного попиту, що веде до розширення самого набору необхідних послуг (наприклад, щодо ведення особистих фінансових справ);
- Технологічні зміни, що підвищують якість послуг або створюють нові види послуг (наприклад, в галузі медичного обслуговування, кабельного телебачення, отримання даних з комп'ютерної мережі).[1]
Зростання потреб в послугах у фірм та установ стимулюється зростаючими складністю, інтернаціоналізацією і комплексністю керівництва ними. Створюються спеціалізовані сервісні фірми (наприклад, тимчасова допомога, вирішення конфліктів), так само як і комплекси потреб у таких усталених галузях послуг, як реклама, бухгалтерський облік і звітність, консультування, інформаційні системи, ведення інвестиційних банківських операцій, маркетингові дослідження. Більш складна продукція і більш досконалі технології, що впливають на ланцюжки цінності фірм, вимагають все більшого переліку послуг у галузі дизайну, управління та ремонту. Інтернаціоналізація конкуренції сприяє зростанню послуг, необхідних для забезпечення торгівлі та керівництва територіально розосередженими підприємствами (таких як послуги зв'язку та набір персоналу). Зміни в технологіях і в управлінні призводять до появи зовсім нових сфер послуг.[1]
3.Інформаційні послуги в міжнародної економічної діяльності.
Найдинамічнішою формою послуг, що визначає характер розвитку не тільки усієї системи міжнародної економічної діяльності, й саму парадигму прогресу, є комерційна діяльність в інформатизаційній, програмувальній сфері. Справді, сучасні прояви науково-технічного прогресу виявляються у радикальній зміні змісту продукту сфери послуг на основі інформаційних технологій і комп’ютерної техніки.[2]
Відтак нові технології у сфері послуг «зближують» їх виробників і споживачів, допомагають долати часові та географічні бар’єри для контактів, надають змогу розширювати міжнародні ринки збуту. Використання комп’ютерних систем та інформаційних мереж відкриває доступ як для виробників, так і для споживачів до безпрецедентного масиву інформації. Причому інформаційні послуги дають змогу в режимі реального часу контактувати з потенційними партнерами, оперативно формувати економічну стратегію, здійснювати торговельні і фінансові операції. За допомогою сучасних інформаційних мереж виникає можливість надавати навіть освітні та медичні послуги, інколи безвідносно національної належності сторін.
Цю сферу інколи називають «новою економікою». Вона дедалі більше поширюється у світі, про що, зокрема, свідчить і постійне зростання витрат на технології. Лідером у цій сфері протягом останніх десятиліть ХХ ст. та на початку ХХІ ст. є США та інші провідні ринкові держави.[1]
Через механізми ринку інформаційних послуг і взагалі завдяки експлуатації інформаційного ресурсу створюється 50—60 % сукупного суспільного продукту індустріально розвинутих країн. Причому розвиток інформаційних технологій став динамізатором економічного зростання починаючи з кінця ХХ ст. Так, американська модель «нової» економіки відбулася як така саме завдяки інформаційним технологіям, що зумовили скорочення безробіття. Мало значення й поширення венчурних інвестицій.
У сучасному світі лідерство на ринку інформаційних послуг зумовлюється лідерством у галузі інформаційних технологій, закріплюючи його. Все це дає змогу вигравати й боротьбу і за ресурси — фінансові, матеріальні і навіть людські. І справді, оскільки саме люди (фахівці) є головним носієм цього ресурсу, виїзд найкращих фахівців з бідніших країн до багатших ще більше посилює технологічний розрив.
Фактично країна (а точніше — група країн, так званий «золотий мільярд») завдяки технологічно-інформаційному лідерству забезпечує перерозподіл ресурсів, практично — їх перелив до себе. І очевидно, що основним постачальником цих ресурсів розвиненим країнам стають усі інші, менш розвинуті країни, які не мають доступу до справді стратегічного виду ресурсів — інформаційно-технологічних[4].
У країнах Західної Європи АТР (передусім в Японії, Кореї та на Тайвані) швидкими темпами зростає кількість користувачів Інтернету. Водночас і в багатьох інших країнах відбувається швидкий прогрес високотехнологічних галузей. Так, в Індії відбувалося щорічне зростання у сфері послуг з програмного забезпечення на 50—60 %. При цьому очікується, що саме такі країни, як Індія, Китай та інші держави Азії (незважаючи на відчутний дефіцит кадрів і традицій університетського технологічного навчання, у них значно нижчі, ніж у США та Західній Європі витрати на НДДКР), забезпечать у перших декадах ХХІ ст. «масовість» зростання користувачів послугами та провайдерів Інтернету і поширення характерних для «нової економіки» об’єктів високотехнологічного виробництва, засобів мобільного телефонного зв’язку.
Удосконалення та диверсифікація електронних інструментів міжнародної торгівлі, а також їх ширше використання є предметом спільних зусиль урядових та комерційних структур країн Заходу. Уряди індустріально розвинутих країн, як і провідні корпорації, приділяють велику увагу розвиткові електронного бізнесу.[3]
Отже, під впливом науково-технічного прогресу, а також унаслідок цілеспрямованих зусиль на макро- та мікрорівнях відбувається подальше поширення електронної торгівлі, і лідером у цій сфері є Сполучені Штати. Згідно з деякими експертними оцінками, до 2009 р. обсяги продажу через Інтернет у США дорівнюватимуть 200 млрд дол. (в Японії аналогічний показник становитиме тільки 30 млрд дол.). Щоправда, загальний очікуваний показник електронної торгівлі між японськими компаніями Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості Японії на цю ж саму дату оцінює в 650 млрд дол., але і ця цифра більше ніж удвічі поступається очікуваному аналогічному американському показнику.
Поширення електронних інструментів торгівлі значно знижує вартість витрат на взаємний пошук контрагентів — покупців та продавців товарів та послуг. Електронні мережі надають інформацію не тільки про наявні попит і пропозицію, ціни та технічні параметри продукції.[1] Дедалі більшою мірою вони використовуються як інструмент укладання контрактів і розрахунків щодо них, а також сприяють подоланню технічних перешкод у торгівлі. Причому інформаційні послуги самі є окремою, причому дуже динамічною, статтею в номенклатурі міжнародних послуг.
Електронізація та інформатизація сфери послуг, її абсолютне та співвідносне збільшення помітно впливають на структурну політику, міграційні тенденції. Під впливом пов’язаних з комп’ютеризацією інновацій відбувається перебудова усієї мережі фінансових ринків. Спочатку США, а потім країни Західної Європи, а також така традиційно «закрита» країна, як Японія, схиляються до розширеного використання кваліфікованої робочої сили з-за кордону, передусім молодих фахівців — випускників вищих навчальних закладів.[2]
Важливим виявом впливу з боку інформатизаційних та електронних послуг на характер міжнародного бізнесу є подальша концентрація виробництва у вигляді злиттів та поглинань, а також поширення венчурних проектів. Тільки по західноєвропейському регіону на початку ХХІ ст. загальний обсяг інвестицій капіталу в такі проекти перевищував 20 млрд дол.
Збирання первісної інформації, її експертно-аналітична обробка, збереження й поширення на комерційній та некомерційній основі є предметом діяльності численних спеціалізованих організацій. Серед них — державні статистичні, науково-академічні заклади, консультаційно-дослідницькі фірми, асоціації виробників, торговельно-промислові палати, підрозділи комерційних структур. Сучасні комп’ютерні системи та телекомунікаційні мережі дають змогу як фізичним, так і юридичним особам отримувати з пізнавально-розважальними та комерційно-діловими цілями доступ до велетенських масивів інформації, різноманітних Інтернет-сайтів та автоматизованих баз даних.[4]
Список використаної літератури:
1.Міжнародна економічна діяльність України /Н.О. Кухарська, С.К.Харічкова
2007 р. стр.96-101
2. Торговельний потенціал України / Савко Н./ Журнал «Бізнес» / 2009. - №8.
3.Trade statistics / [Електонний ресурс] / epp.eurostat.ec.europa.eu/
4. World trade statistics / [Електонний ресурс] / wto/