Роман «Гетьман Іван
Виговський» появився друком у Галичині відразу ж після його написання, хоча на
Східній Україні він не друкувався і досі. Не здобув він і належної критики;
правда, відомий історик О. Левицький, працями якого Нечуй-Левицький
користувався при написанні попереднього роману, висловлював претензії щодо
«пониженого» тлумачення головного героя твору. Відповідаючи листом М.
Грушевському 26 листопада 1898 р., Нечуй-Левицький із цього приводу зазначив:
«Тим часом, на мій погляд, Орест Левицький без міри піднімає його (тобто
Виговського) вгору до небес, на що він не заслуговує, і пише до мене, що усі
ті, котрі ставали йому в опозицію, себто мої повістярські герої, «люди
неможливі». А в мене в повісті поставлені в опозицію навіть не Мартин Пушкар з
Чорнотою, а місцеві чигиринські козаки і народ, котрі носом почутили, що
Виговський хотів завести на Україні шляхетський, аристократичний уклад старої
Польщі з його темними перспективами...». Цікаво, що далі Нечуй-Левицький
порівнює демократичний уклад у Гетьманщині (аж до часів Апостола і
Розумовського) із конституційним укладом у Норвегії, Швейцарії, США XIX ст. і вважає, що старшина, коли «почала добиватись дворянства,
вже московського, потопила демократичний лад «ради свого «лакомства поганого»,
само по собі закуплена «панщиною» селян».
Така авторська
концепція цього історичного періоду; вона виразно проведена в романі і
органічно зближує його із «Князем Єремією Вишневецьким», хоча Вишневецький, і
Виговський - психологічно різні типи. Почавши свою кар’єру генеральним писарем
за Богдана Хмельницького, Виговський користувався повною підтримкою гетьмана.
Честолюбивий, він, проте, своїх планів не виносив на люди. Він уміло розпалює
пристрасті хворого Хмельницького, який побачив явне недотримання царським
урядом статей Переяславського договору, настроює його проти російських
депутацій. Під час вибору шістнадцятирічного Юрка Хмельницького на гетьманство
Виговський уміло використовує громадську опінію для призначення себе опікуном
хлопця і тим самим зосереджує владу в своїх руках.
На відміну від
ранньої соціально-побутової прози Нечуя-Левицького, де людина перевірялась на
життєву міцність соціальним лихом, замахом на її свободу тощо, роман «Гетьман
Іван Виговський» був своєрідним художнім полотном, де герої випробовувались
владою, багатством. Вибудовуючи традиційно-біографічний сюжет на широко
відомому історичному матеріалі, Нечуй-Левицький показує свого героя в різних
життєвих ситуаціях - серед духовенства і генеральної старшини, в оточенні своєї
сім’ї і у спілкуванні з родиною покійного Хмельницького, на козацьких радах і
під час дипломатичних потайних розмов.
Це хитрий і обережний
політик, який зберігає status
duo до пори до часу, поки не
побачить безпрограшності ситуації, коли можна повертати стерно політики лише у
бажаному для нього напрямку. Він змушений приховувати свою гордовитість перед
родичами коханої Олесі - високородовитими шляхтичами. І коли дівчина сама
першою наважилась на втечу із далекого поліського села до Києва, щоб там
обвінчатись, Виговському лишилося лише із задоволенням підтримати цей крок.
Розуміючи вагу авторитету удови Хмельницького серед козацтва, новообраний не
зовсім делікатним способом гетьман про людське око не обходить її увагою, але
згодом такі заходи для нього вже не мали практичної доцільності.
Звичайно,
Нечуй-Левицький домислює образ свого героя, того бродильного середовища, серед
якого відбувалася своєрідна ферментація козацько-республіканського порядків на
Україні XVII ст. Виговський не мав такого стратегічного
хисту полководця, як Богдан Хмельницький, блідішим, але не простішим виглядає
він і поруч із Єремією Вишневецьким. Епоха постійних воєн, нехтування свободою
не тільки окремої особи, а й цілих націй і водночас пієтет перед декретованою
рівністю короля і шляхтича у польському сеймі - хіба це не впливало на характер
державця? Виговський і був тією особою, яка уміла відчути психологічну і
соціальну напругу часу. Ще за життя Хмельницького увагу генерального писаря
привернув високоосвічений Юрій Немирич. Саме він, по суті, підготував новому
гетьманові проект Гадяцької умови, за яким декларувались досить широкі політичні
і культурні свободи для українського народу. Козаки домагались прилучення
Галичини, частини Волині й Поділля до України, відмови від насильного
запровадження унії на україномовних землях, повернення православним відібраних
земель і церков, заборони покатоличення українського населення, недопущення
вигнаних польських панів у їхні маєтності на Україні, існування на ній лише
українського війська, українського права, створення двох університетів тощо.
Без сумніву, така умова з Польщею мала б у першу чергу розширити можливості
шляхти так званого Великого Руського князівства; проте сама реальна історична
ситуація виявилася набагато складнішою і малосприятливою для перспективних
історичних ходів Виговського.
Річ у тому, що влада
гетьмана упала не лише в результаті різних політичних комбінацій його
суперників, які орієнтувалися на Москву, а не на Варшаву. Поведінка Виговського
- державного діяча - була б незрозуміла, якби у романі була відсутня побутова
лінія. Стежачи за всезростаючими претензіями дружини гетьмана і за
традиційно-демократичним укладом сім’ї потомственного козака Лютая, читач
розуміє, що рано чи пізно ці дві сім’ї перестануть розуміти одна одну, бо
сповідують різні етичні цінності. Виговські розуміють статус сім’ї і відповідно
гетьманської влади як можливість широкого вибору для себе; у Лютаїв же сімейне
щастя не існує поза демократичними свободами для широкого посполитого люду.
Будучи дитиною свого віку, Виговський повторив фундаментальну помилку багатьох
вождів, попередніх і наступних, - забуття, а потім ігнорування соціальних
запитів і можливостей трудових мас, і це не лишилося непоміченим. У тих
конфліктах, які сповільна, але невідступно наростали у взаєминах із старшинами,
із посланцями і згодом військом російського царя, Виговський все менше міг розраховувати
на підтримку народу. Не довіряючи йому спочатку із тактичних міркувань, гетьман
згодом не став з ним радитись з принципу - через неповагу. І фактично став чи
не основним, хоч і непрямим, призвідцею власної гибелі.
Другие работы по теме:
Учет расчетов по займам
Заемные средства – средства, полученные организацией в виде банковских кредитов, займов. Для Заемных средств характерны возвратность и срочность. Они могут быть долгосрочными (срок погашения более 1 года) и краткосрочные (срок погашения менее 1 года).
Пушкин а. с. - Концепция любви в романе
Роман Евгений Онегин это роман о любви. На жизненном пути каждый из героев встречает это замечательное чувство. Но ни одному из персонажей не удается соединиться с любимым человеком. Роман Евгений Онегин это роман о любви.
Как роман Толстого Война и мир повлиял на мое мировоззрение
Как роман Толстого "Война и мир" повлиял на мое мировоззрение Автор: Толстой Л.Н. В каждом из нас живет хорошее и плохое.У кого-то хорошего больше , у кого-то плохого. Отчего это зависит? Может быть , от воспитания, может, от судьбы, а может, от самого человека. Во многих этих опросах трудно разобраться.
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Дума про Самійла Кішку
Автор: Народна творчість. Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, «трапезонтськоє княжа». На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, «ключник галерський».
Почему роман А. С. Пушкина назвается Капитанская дочка
Автор: Пушкин А.С. Когда я почитала название романа А. С. Пушкина, «Капитанская дочка» я подумала, что в романе описывается жизнь девушки, у которой отец - капитан. Прочитав роман, я задумалась, почему он так назван.
Характеристика Владимира Дубровского по повести А.С. Пушкина Дубровский
Характеристика Владимира Дубровского (по повести А.С. Пушкина "Дубровский") Автор: Пушкин А.С. А.С. Пушкин – великий реформатор не только русского литературного языка, но и русской прозы. Он принял за правило, что «точность и краткость – вот первые достоинства прозы». Роман «Дубровский» тому подтверждение.
Балада про соняшник
Автор: Драч Іван. В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
Музика, що пішла
Автор: Малкович Іван. Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
Історія Русів
Автор: Народна творчість. (Уривки) Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зібрав у себе в Чигирині урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками. Він віддав належне їхній мужності і злагоді, які допомогли йому здолати всі напасті, перемогти у тяжких війнах.
Липа Іван
24 лютого виповнилася 145-та річниця від дня народження видатного українського державного діяча Івана Липи. Народився майбутній міністр уряду УНР 24 лютого 1865 року в селі Дальнику поблизу Одеси. Згодом із батьком Левом і матір'ю Анною перебрався у Керч. Там у парафіяльній школі отримав початкову освіту, вивчив новогрецьку мову.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Первое прочтение романа М. Булгакова Мастер и Маргарита
Автор: Булгаков М.А. С одной стороны, можно сказать, что этот роман – фантастический миф, феерическое представление, но это всего лишь поверхностное впечатление, воссозданное «булгаковской чертовщинкой» для выражения остро-волнующей автора проблематики: борьбе добра и зла, предательстве, трусости, любви и милосердия.
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького Кайдашева сім`я
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" Ціла епоха відділяє нас від того часу, коли жив і твоpив письменник. З давнини лихоліття, з цаpства супостатів беpе початок його твоpчий шлях, а закінчується якpаз на поpозі нашої нової доби. І вже на ціле півстоpіччя твоpи пеpежили свого автоpа, оповідаючи новим поколінням пpо побут і звичаї укpаїнського наpоду в ту далеку давнину.
Письменники про І. Нечуя-Левицького
Творчість майстра художньої прози Нечуя-Левицького Івана Семеновича очами письменників. Праця творчості письменника " на звільнення народу з-під духовного і національного ярма. Походження письменника з простої сім'ї, його педагогічна діяльність.
Українська література 19 століття
Аналіз поезії Я. Щоголева "Остання січа". Портрет Мотрі як засіб розкриття її характеру (по твору "Кайдашева сім’я" І. Нечуй-Левицького). Аналіз поезії І. Манжури "Щира молитва". Справжні ім’я та прізвище письменників: Хома Брут, Голопупенко, Мирон.
Троп сварки у повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"
Процес переосмислення творчості митців. Творчість самобутнього художника слова І. Нечуя-Левицького. Характери персонажів творів з погляду національної своєрідності. Національно-культурні фактори та "подружні" сварки. Реалізація тропу "сварки" у повісті.
Гетьманщина після Переяславської ради. Руїна
Реферат на тему: Гетьманщина після Переяславської ради. Руїна По смерті Б. Хмельницького його син Юрій Хмельницький, обраний гетьманом, за рішенням старшинської ради був замінений І. Виговським і посланий у Київ завершувати навчання. Тим самим династію Хмельницьких було відсторонено від влади. Порушення принципу спадкового гетьманства породило серед старшини спокусу боротьби за владу.
Одоевский, Роман Иванович
Роман Иванович Одоевский - князь, воевода, сын Ивана Семёновича. Один из рода удельных князей Одоевских, происходящих от князей Новосильских, отдаленных потомков Рюрика.
Наказной гетман
(атаман) (укр. Наказний гетьман) - в Украине в XVII - XVIII вв. лицо, временно выполнявшее функции гетмана (атамана). Избирался казацкой старши́ной или назначался генеральной старши́ной, в основном, из своего же состава в случае смерти (в этом случае Наказной гетман исполнял обязанности до избрания постоянного гетмана) или длительного отсутствия гетмана (атамана).
Гадяцька угода 1658р.
Смерть Б.Хмельницького, який був значною мірою гарантом існування Української козацької держави, прискорила процес розколу серед козацької старшини і спричинилася до конфронтації двох орієнтацій / партій/ : промосковської та пропольської. Провідником пропольської лінії в державній політиці виступив Іван Виговський - генеральний писар Війська Запорізького.
Україна після Б. Хмельницького
Боротьба старшинських угруповань за владу. Діяльність Юрія Хмельницького на поставі гетьмана, чинники його зречення та призначення Тетері. Наслідки конфлікту з Росією 1659 р. Розподіл України на дві частини: лівобережну та правобережну, турецька агресія.
Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.
Україна після смерті Богдана Хмельницького
Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства. (вересень 1657 - - червень 1663 р.) УКРАЇНА ПІСЛЯ СМЕРТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави.
Гетьманщина в період Руїни
Період Руїни на українських землях. Гетьманування Виговського, стан війська. Переформування козацького війська Петром Дорошенком, боротьба з Польщею. Нові спроби відновити козацьке військо на правобічній Україні під час гайдамацьких рухів (1735 р).
Період Руїни в Україні
В українській історіографії трагічний спектакль, в якому українці марнували величезну енергію й рішучість, набуті у повстанні 1648 р., в самогубних сутичках, яким, здавалося, не буде кінця, часто називають Руїною.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Герман Ю.П.
Русский советский писатель. Родился 22 марта (4 апреля н.с.) в Риге в семье поручика. Во время первой мировой войны отец был на фронте, мать отправилась за ним сестрой милосердия, взяв с собой сына. Всю войну он сопровождал на фронтах родителей.
Іван Самойлович
(1672—1887) Це була людина освічена, з широким світоглядом, талановитий політик і безперечно патріот, що прагнув незалежної України, але в той же час умів добре ладнати з Москвою.
Манявський скит
Іов Кондзелевич. Вохнесіння Христа. 1698-1705 рр. Манявський скит Описати словами дорогу до водоспаду та сам водоспад - справа даремна. Дійде туди не кожен, це точно - але кількакілометрова подорож та форсування гірських потоків окупляться дивовижним, містичним, якимось пра-історичним, язичнецьким місцем.
Гуманізм у відносинах між людьми 2
Іван Мазепа (бл. 1640-1709) гетьман Лівобережної України (1687-1709) Народився Іван Степанович Мазепа близько 1640 р. в селi Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича. Освіту здобув у Київському колегіумі та у Варшавській Єзуїтській школі. В університетських центрах Західної Європи прослухав курс лекцій.