РЕФЕРАТ
на тему: „Творчість і життя Лесі Українки.
„Ні, я жива, я буду вічно жити”. ”
Київ
- 2003
|
Наша Леся
Кожним словом, кожним
променем думки, кожним болем живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй –
Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь
серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.
Майже ніколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Долинув звідти в крихких
уламках навіть живий голос її, випадково збережений у пробному запис
фонографа.
В поезіях Лесі нерідко бринить
крицевість, однак було б спрощенням уявляти собі й поетесу кутою з суцільної
криці, такою, що не знала вагань, сумнівів, хвилин душевного сум’яття чи
найтяжчого відчаю, - сама поезія Лесі Українки говорить, скільки глибоких драм
розтерзувало її тонку і вразливу душу, відомо, яким нещадним було до неї життя,
„де щастя і горе так божевільно сплелись...” При всій витонченості й ранливості
натури зусиллям волі, мислі й доброти піднялася вона над своїм болем, зуміла
почути інших і, перейнявшись гірким становищем свого народу, дійшла такої
внутрішньої узгоди з ним.
Кожен смуток її, і жаль,
і сарказм, сама інтонація міцного Лесиного рядка, відтворюючи особисте,
водночас набували й народного звучання.
Як особисту трагедію,
переживала поетеса уярмлення свого народу, безправність його культури. Душа
поетеси, лагідна з природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків, колоніальної
сваволі, поетеса майже фізично задихалася в атмосфері царського деспотизму, в
середовищі, отруєнім бацилами рабства. Прометей — улюблений герой Лесі
Українки. Протягом усього творчого життя оспівує вона людину-борця, звитяжця,
людину нездоланну, яка в ім'я високої мети здатна жертвувати собою. Для Лесі
й сам поет уявляється насамперед в образі безстрашного, кровно зв'язаного з
народом подвижника, людини обов'язку, лицаря свободи й справедливості.
Самій поетесі притаманні
були якраз такі якості. Кажуть, скромна була, сором'язлива, не дуже й примітна
серед людського загалу, але яку непоступливість виявляла, коли йшлося про долю,
честь і престиж народу, його культури, про святе й заповітне!
Всі, кому дорога була
наша література, із захватом стежили, як сходить поетична зоря Лесі
Українки. Поява юної поетеси для декого була майже загадковою: не проходила
вишколу ні в яких гімназіях — і раптом така висока освіченість, ерудованість;
постійні змагання з підступною недугою — і водночас; оцей внутрішньо незламний,
на якихось тяжких вогнях гартований дух.
Леся була щедро
обдарована від природи. Крім виняткових здібностей поетичних та
всіма знаного в ній таланту до вивчення мов, почувала вона
вільно себе і в стихії музики. Леся ще була зовсім юною, а, крім того,
роками з любов'ю збирала українські народні пісні, виявивши смак і сумлінність
етнографа...
Фантазія, ця сестра поезії, вже
з дитячих літ заваблювала Лесю в таємничий світ народних легенд і казок, в
зачакловані хащі волинських лісів та в нічну тишу повитих місячним маревом
озер, де багата уява вигладжувала русалок та перелесників, мавок та потерчат,
весь отой химерний Олімп народної міфології, що його потім з такою красою
відтворить поетеса у своїй „Лісовій пісні”.
У еллінів, великих поетів
античності, прекрасні створіння народжувалися з моря, з піни морської. Про
нашу ж поетесу можна сказати, що вона разом зі своєю поезією народжена була
морем народного життя. Де б не була вона: в Болгарії, Єгипті, під небом Італії
чи в привітній Грузії, кожним виблиском думки пов'язувалося з Україною, з
народом, який виплекав її і якому вона хотіла бути корисною в його духовному
поступі, в боротьбі за соціальні й національні права. Любов патріотки давала
їй дар ясновидства, провісництва, вона була серед тих, хто передчував неминучу
соціальну бурю, своєю чутливою душею поетеса вгадувала наближення революції.
Поки що ж Леся Українка світила «досвітні огні» своєї поезії серед безмежної
самодержавної ночі. Яку ж треба було мати відвару духу, щоб і серед тої,
здавалось би, вічної суспільної заледенілості гукнути в пітьму: «Вставай, хто
живий, в кого думка повстала...» Леся не боялась таких червоних необачних
слів»! Зі всівір щирістю й гіркотою визначала вона становище свого покоління:
Орлині крила маємо за
плечима,
Самі ж кайданами прикуті
до землі.
З творчістю Лесі Українки
в нашу літературу входили цілі світи, не знані чи мало-знані раніше,
відкривались нові тематичні обшири, однак цінні для нас не лише її сміливі
мандрівки в різні часи, до різних народів, важливіше те, що, беручи навіть
відомі мандрівні сюжети та відстояні у віках міфологічної місткості характери,
вона трактувала їх щоразу по-своєму, надавала їм нової глибини, оригінальної
філософської на повненості, поетичної свіжості. Поряд із Шевченком, Франком,
Панасом Мирним, Коцюбинським та іншими нашими славними класиками Леся Українка
наполегливо розвивала й зміцнювала нашу сучасну літературну мову, вдосконалювала
художню стилістику.
Леся розуміла свою
відповідальність, тому постійно дбала за стильове, лексичне й синонімічне
збагачення рідної мови, і це теж додає їй заслуги в нашій культурі, в нашому
красному письменстві.
Потрібен був час, щоб в
усій справжності відкрилась нащадкам величава постать Лесі Українки, її
подвижницька праця.
Творчість поетеси давно
уже вийшла з українських берегів. Її лірика, поеми, п'єси, перекладені на
десятки мов народів бувшого Радянського Союзу, мовби здобувають собі друге цвітіння,
слово Лесі Українки йде до наших друзів у різні країни й на всі континенти.
Нема сумніву, що майбутні віки ще і повнішим, всесвітнім визнанням увінчають
геніальну дочку українського народу.
Другие работы по теме:
Віють вітри, віють буйні Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу.
Засвіт встали козаченьки Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися
Ой не ходи, Грицю... Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки — чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала.
Что такое подвиг
Я считаю, что каждый человек старается осуществить свой подвиг. Вот только у каждого существует своя мечта для его осуществления. Это может быть подвиг ради своей Родины, ради любимого человека и даже ради того, чтобы стать просто порядочным человеком.
Минають дні, минають ночі...
Автор: Шевченко Тарас. Минають дні, минають ночі, Минає літо; шелестить Пожовкле листя; гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло. І не знаю,
Ой у степу криниченька
Автор: Народна творчість. Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не п'ють. Бо в Крим доріженьку чують.
Максим козак Залізняк
Автор: Народна творчість. Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині.
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Суд Соломона
Автор: Народна творчість. Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав.
Жива ватра
Автор: Герасим'юк Василь. Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори
Гей, нові Колумби й Магеллани
Автор: Симоненко Василь. Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито?
Мені однаково, чи буду...
Автор: Шевченко Тарас. Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими,
Вороний Микола
(6 грудня 1871 — 7 червня 1938) Вороний Микола Кіндратович (псевдонім і криптонім — Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко та інші; 24.ХІ (6.ХІІ) 1871, Катеринославщина (тепер Дніпропетровщина) — 7 .VI. 1938) — український поет, театрознавець, перекладач. Народився в сім'ї ремісника.
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко
Автор: Народна творчість. Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!»
Катерина
Автор: Кисельов Леонід. Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей — Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем
Мені зоря сіяла нині вранці
Автор: Стус Василь. Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю,
Рільке Райнер Марія
Народився 4 грудня 1875 у Празі. Нещасливе дитинство та 5 років навчання у військовій школі в Санкт-Пельтені наклали незабутній відбиток на його чутливу натуру і назавжди поселили в ньому почуття самотності.
Стоїть явір над водою
Автор: Народна творчість. Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький,
За Сибіром сонце сходить
Автор: Народна творчість. (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру,
Гомін, гомін по діброві
Автор: Народна творчість. Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. Станьмо, хлопці, при долині.
Рубаї 2
Рубаї Автор: Хайям Омар. Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої. Одна душа жива за сто Кааб дорожча! Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!
Тютюнник Григір
(1931 — 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.
Українка Леся
(1871 — 1915) Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи.
Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки "Бояриня"
Внесок Лесі Українки у розвиток української мови і літератури. Прагнення незалежності, патріотизм та любов до рідного краю у ліриці поетеси. Патріотична драма "Бояриня" як порівняння суспільно-політичної атмосфери України і Московщини за доби Руїни.
Леся Українка - "чи не єдиний чоловік на всій Україні!"
Життя Лесі Українки - це легендарний подвиг мужньої і мудрої людини, ніжної і нескореної жінки, геніального митця і борця, рівноцінної постаті якій важко знайти на планетарних художніх теренах, а її творчість - нове пафосне слово в світовій літературі.
Біографія Лесі Українки
Вона до кінця залишилася вірною цьому життєвому девізу: у житті і у творчості. Завдяки цій дивовижній духовній незламності Іван Франко свого часу із захопленням, із шанобливістю назвав цю тендітну, змучену недугою жінку.
Великий Українець
Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Петрівна Косач-Квітка) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч; біографія. Жанри творчості: поезія, лірика, драма, проза, публіцистика; відомі збірки поезій; участь в українському національному русі.
Визначні педагоги
, теоретики дитячої літератури неодноразово підкреслювали педагогічну цінність малих фольклорних жанрів для дітей. Загадки і прислів'я, які К.Д. Ушинський рекомендував для читання дітям, є першою сходинкою для розуміння переносного значення слів і сприяють формуванню образного мислення.