Міністерство Освіти
України
імені І.І. Мечникова
Творча робота
з Історії української культури
на тему
Великий українець
Студентки першого курсу
Група 11-н
Усенко Маргарити
Сергіївни
Одеса 2010
Я пропоную Лесю Українку,
бо
вона,
на
мою думку, дуже сильна жінка.
Я ціную в людях їх любов до життя. Не дивлячись на свою смертельну хворобу, Леся
не здавалася,вона боролося за своє життя,трималася за нього усіма силами,що в
неї були. Саме тому я її і поважаю. І саме тому зараз пишу про неї.
Справжнє ім’я
Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка.
Саме
ім’я Леся Українка – наче символ України. Леся настільки любила свою країну,
настільки
любила свій народ, що взяла собі псевдонім Українка.
Народилася вона
у 1871, у Новограді-Волинському. Писала
у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці.
Леся Українка
дуже багато зробила для своєї країни. Адже вона була не тільки поетесою, як я
дізналася. Також Леся займалася перекладом і була культурним діячем,
працювала
в ділянці фольклористики, брала
активну участь в українському національному русі.
Взимку 1881 р. в
Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді.
Спочатку родина думала, що це звичайна простуда і як наслідок — ревматизм
швидко мине, але коли показали хвору київському хірургу, він поставив невтішний
діагноз: туберкульоз кісток. Отже, з цього часу й розпочалася боротьба поетеси
з хворобою, сильними болями. Боротьба, яка загартувала дух Лесі Українки. Через
хворобу до школи дівчина не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним
здібностям до мов, літератур, історії стала високо ерудованою у цих галузях
знань. Леся, попри страшні болі в кістках, продовжувала грати на фортепіано,
малювала, знала майже всі основні європейські мови, за допомогою книжок, я
дізналася,що Леся знала також і слов'янські мови (російську, польську,
болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську — всього понад десять мов,
у 19 років написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня історія
східних народів», видану в 1918 році як підручник для національної школи. Як
мені стало відомо,письменниця перекладала М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В.
Гюго, Гомера та ін.
Для мене Леся -
це втілення мужності, розуму, волі, бажання боротися за своє існування. Поважаю
іі за те,що вона така різностороння. Поетеса не працювала тільки в одному
напрямі і це мені подобається над усе.
Зараз я трошки
розповім про творчість Лесі Українки.
Писати поезії
Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»).
Леся
написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї
тітки Олени Антонівни Косач, засланої
за участь у революційному русі. Літературна
діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі
переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до
літературного гуртка «Плеяда». Відомо
також, що 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі
Українки (спільно з М. Славінським).
Перша збірка її
оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові,там же вийшла й друга
збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.
Після цього Леся
Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких
половина за її життя,на жаль, не була надрукована.
В канон
української літератури Леся Українка ввійшла передусім ,як я вже казала, як
поетеса мужності й боротьби. Головні
теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті
переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські
мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша,
Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги
Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець)на вибір її мотивів.
У 1890 році Леся
написала поезію «Contra spem spero»(«без надії сподіваюсь»). Це одна з моїх
улюблених поезій. Письменниця написала поезію, коли їй було 19 років.
Саме
в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не
тільки фізично) чи перемогти. Поетеса
не скорилася, вона вибрала другу пропозицію долі – стала на шлях боротьби за
перемогу.
Ні, я хочу крізь
сльози сміятись,
Серед лиха
співати пісні,
Без надії таки
сподіватись,
Жити хочу! Геть,
думи сумні!
Таких людей не
багато. Не кожен зможе жити на рівні з іншими, знаючи, що у тебе така доля,не
кожен зможе «співати пісні» у скрутну годину,сподіватися, знаючи, що це
навмисно…
У другій
половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма
«Блакитна Троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику
тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства.
Далі Леся
Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула
новий жанр — драматичну поему.
Відомо,до
найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і
«Лісова пісня». Також, Лісова пісня, являється одним з моїх найулюбленіших
творів.
«Лісова пісня» —
драма-феєрія в трьох діях. Що ж стало поштовхом до написання поезії? Про це
Леся Українка писала своєї матері:
«Мені здається,
що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку
«в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок
розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами.
Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не
знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла,
як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба
було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама
не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».
У «Лісовій
пісні» Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими
поетичними мріями. Ця пісня - прекрасна казка про любов і зраду. Вона приваблює
людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з
власною душею.
Ох…про цю
драму-феєрію можна писати і писати…Вона така казкова…
Читаючи
біографію Лесі Українки, я також дізналась і те,що винятково велике значення
творчості поетеси в історії української літератури полягає в тому, що вона
збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи
катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами,
використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш тощо, вона збагатила
строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст.,
використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в
авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену
світової літератури.
Ларису Петрівну
всі дуже любили і поважали,саме тому їй було присвячено художній фільм М. Мащенка
«Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся
Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка»
(1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та
«Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна,
телевізійна вистава «Оргія» (1991).
На жаль,але це
стається зі всіма людьми,Леся Українка померла у 1913 році у Грузії. Знаючи з
літератури, поетеса, починаючи з 1903 року, коли здоров'я її погіршилося, вона
разом із чоловіком Климентієм Квіткою майже постійно жила у Грузії.
9 липня за
порадою лікарів тяжко хвору поетесу залізницею перевезли до Сурамі, але
врятувати її вже ніхто не міг. 19 липня між першою і другою годиною ночі вона
померла. Труну з її прахом доставили до Києва. 26 липня Лесю Українку поховали
на Байковому кладовищі.
Поліція не
дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала в
супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний
натовп.
Ларису Петрівну
Косач поважають, шанують, люблять багато українців. Та не тільки українці
знають про чудову, видатну письменницю, поетесу, яка попри своїй хворобі
боролося за своє життя, попри всім болям вона писала, надихала у народ віру і
сподівання. Вона - мій взірець.
Для мене Великий
українець(а в моєму випадку Велика українка)- це Лариса Петрівна Косач-Леся
Українка.
Список літератури
Енциклопедія життя і творчості Лесі
Українки
Зеров М. Леся Українка. X. — К.
1924
Костенко Л. Леся Українка. К. 1971
Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть.
Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К.,2001
Другие работы по теме:
Брынковяну, Константин
Константин Брынковяну (Constantin Brвncoveanu; 1654 — 26 августа 1714) — великий логофет, а с 1688 г. и господарь Валахии, перенёсший столицу в Бухарест и развернувший широкую строительную деятельность в своих владениях. Построенные им дворец Могошая и несколько монастырей (в том числе Хорезу) выполнены в т. н. брынковянском стиле.
Характеристика Владимира Дубровского по повести А.С. Пушкина Дубровский
Характеристика Владимира Дубровского (по повести А.С. Пушкина "Дубровский") Автор: Пушкин А.С. А.С. Пушкин – великий реформатор не только русского литературного языка, но и русской прозы. Он принял за правило, что «точность и краткость – вот первые достоинства прозы». Роман «Дубровский» тому подтверждение.
Великий Русский язык живет и развивается
Автор: Сочинения на свободную тему Все мы знаем, что наш великий русский язык живёт и развивается, то есть на смену устаревшим словам приходят более новые слова. И это необходимо, так как наука набирает высоту и узнаёт новые вещи, о которые никто никогда не знал и для того, чтобы рассказать об этом всему миру учёные придумывают им названия, таким образом и мы узнаём открытия учёных и в нашем русском языке появляются новые.
Овидий Публий Назон
(43 до н.э. - 18 н.э.) Публий Овидий Назон, великий римский поэт родился в 43 до н. э. Он жил в Риме и вел беззаботную жизнь богатого человека, занимаясь тем, что было ему по душе — поэзией. Первые известные его произведения — эротические поэмы «Наука любви» и «Лекарство от любви». Они не чужды натурализма и являются своего рода наставлениями в различных вопросах любовных взаимоотношений.
Похвальное слово русскому языку
Автор: Сочинения на свободную тему На уроках русского языка мы учим множество различных высказываний, которые возвышают и хвалят наш великий и могучий русский язык. Но никто и никогда не выражал своё похвальное слово!
Тай-цзу
(кит. 太祖, пиньинь Tаizǔ, буквально «Великий родоначальник») — посмертный титул (мяо-хао), присваиваемый в Китае основателям некоторых династий:
Кипр в Средние века
Византийский период После распада Римской империи на восточную и Западную, Кипр оказался под властью Византии. Города Кипра были уничтожены двумя последовательными землетрясениями в 332 и 342 годах н. э., это ознаменовало конец целой эпохи. Большинство городов не были восстановлено, за исключением Саламина, который был перестроен и римский император Констанций II, сын Константин I Великий, назвал город Констанция.
Неманичи
Введение 1 Поколенная роспись 1.1 Старшая ветвь 1.2 Младшая ветвь Введение Неманичи (серб. Немањићи) — династия в средневековой Сербии (1170—1371). Её родоначальник великий жупан Рашки Стефан Неманя (1170—1196) заложил основу единого государства в Сербии. Крупнейшие представители: сын Немани великий жупан Стефан Первовенчанный (1196—1227), принявший (1217) королевский титул; Стефан Душан (1331—1355), создавший обширное сербо-греческое царство на Балканах и провозгласивший себя в 1346 «царём сербов и греков».
Карл Фридрих Баденский
Карл Фридрих (нем. Karl Friedrich von Baden; 22 ноября 1728, Карлсруэ — 10 июня 1811, там же) — маркграф Баден-Дурлаха (1746—1771), маркграф объединённого Бадена (1771—1803), курфюрст Бадена (1803—1806), великий герцог Бадена (1806—1811). Сын Фридриха Баден-Дурлахского и Анны Шарлотты Амалии Нассау-Диц.
Имперские клейноды
Карл Великий с имперскими клейнодами. Воображаемый образ Альбрехт Дюрер Имперские клейноды (нем. Reichskleinodien) — атрибуты императорской власти правителей Священной Римской империи. Важнейшие из них — имперская корона, Копьё Судьбы и имперский меч. В настоящее время эти и другие артефакты хранятся сокровищнице Хофбургского замка и делятся на две части: «Нюрнбергские клейноды», хранившиеся с 1424 по 1796 в Нюрнберге, и «Ахенские клейноды», хранившиеся в Ахене до 1794 г.
Жан великий герцог Люксембурга
Введение 1 Биография 2 Брак и дети 3 Награды Список литературы Введение Жан (фр. Jean, полное имя Jean Benoit Guillaume Robert Antoine Louis Marie Adolphe Marc d’Aviano; род. 5 января 1921 в замке Колмар-Берг, Люксембург) — великий герцог Люксембурга с 1964 по 2000 годы.
Ван титул
(кит. 王; пиньинь: wбng) — титул правителя в Древнем Китае. Титул не входил в иерархию пяти степеней знатности (гун, хоу, бо, цзы, нань) и стоял над ними.
I тысячелетие до н. э.
— временной промежуток с 1000 по 1 год до нашей эры. События Железный век в Западной Европе; Древний Египет угасает как главная держава; Написан Танах; Основан Рим (VIII век до н. э.);
Масальский, Михаил Юзеф
Михаил Юзеф Масальский (польск. Michał Jуzef Massalski; ок. 1700—1768) — военный деятель Великого княжества Литовского и Речи Посполитой, великий гетман литовский.
Саксонская династия
План Введение 1 История династии 2 Известные представители 2.1 Короли Восточно-Франкского королевства (Германии) и императоры Священной Римской империи
Винчестер Англия
Ви́нчестер (англ. Winchester [ˈwɪntʃɨstər]) — город в Великобритании в графстве Хэмпшир (Англия), в 19 км от побережья Ла-Манша и Саутгемптонского порта. В Винчестере покоятся знаменитые средневековые правители Альфред Великий и Кнуд Великий.
Grand Si cle
Великий век (Grand Siиcle) — период во французской историографии, включающий в себя правления трёх первых королей династии Бурбонов — Генриха IV Великого (1589—1610), Людовика XIII Справедливого (1610—1643) и Людовика XIV, Короля-Солнце (1643—1715). Эпоха Ренессанса и Религиозных войн, Великий век и галантный век в совокупности образуют эпоху дореволюционного, или Старого режима во Франции.
Карл великий герцог Баденский
Карл Людвиг Фридрих (нем. Karl Ludwig Friedrich von Baden; 8 июня 1786, Карлсруэ — 8 декабря 1818, Раштатт) — великий герцог Бадена с 1811 года. Последний представитель старшей ветви рода Церингенов.
Великий князь
План Введение 1 В Средние века 2 С XVIII века 3 Великие князья дома Романовых Введение Вели́кий князь — на Руси титул главы независимого государства (в период монголо-татарского ига великий князь подчинялся только хану); титул московского и всероссийского царя; с XVIII века титул прямых потомков царя.
Господин Великий Новгород
Особенного расцвета Новгород достиг в 12-м и 13-м вв. Этот город объединил тогда под своей властью весь север Руси, и его с уважением называли «Господин Великий Новгород». Сюда по рекам свозили товары из глубин Руси и от самого Черного моря.
Ахемениды
Ахемениды Ахемени́ды — династия царей Древней Персии (558—330 до н. э.). Ведёт начало от Ахемена, вождя союза персидских племён. Потомок Ахемена Кир II Великий, правивший (558—530) в Парсе и Аншане (Северный Элам), основал огромную Персидскую империю, объединившую большинство стран Ближнего и Среднего Востока.
Ги II де Дампьер
(фр. Guy II de Dampierre; ок. 1155(1155)—18 января 1216) — сеньор де Дампьер с 1161, сеньор де Бурбон с 1196, сеньор де Монлюсон с 1202, коннетабль Шампани с 1170, сын Гильом I де Дампьера из дома Дампьер и Эрменгарды де Муши.
Кишка, Станислав
Станислав Петрович Кишка (ум. 1513/1514) — государственный и военный деятель Великого княжества Литовского из рода Кишек, дипломат, гродненский староста, Великий гетман литовский, литовский великий маршалок.
Поцей, Людвик
Людвик Константы Поцей (польск. Ludwik Konstanty Pociej; 1664—1730) — военный и государственный деятель Великого княжества Литовского и Речи Посполитой, писарь земский Брестский, затем подкоморий Брестский с 1697, стражник литовский с 1698, подскарбий великий литовский с 1703, гетман польный литовский в 1709, виленский каштелян и великий гетман литовский с 1709, воевода Виленский с 1722, староста Пунский, Борчянский, Ратынский, Шерешовский, Стоклисский, маршалок Литовского Трибунала в 1714.
Кишка, Януш
Януш Кишка (лит. Jonušas Kiška, польск. Janusz Kiszka; 1586 — 13 января 1654, Кривичи, Ошмянский повет Виленского воеводства) — военный и государственный деятель Великого княжества Литовского и Речи Посполитой из рода Кишек, полоцкий воевода, польный гетман литовский, великий гетман литовский.
Кишка, Николай II
Николай Кишка (1588 — 23 марта 1644) — государственный и военный деятель Великого княжества Литовского и Речи Посполитой из рода Кишек, воевода Мстиславльский, воевода Дерптский, каштелян Трокский, подскарбий великий литовский, один из самых богатых и влиятельных литовских магнатов своего времени.
Людвиг IV великий герцог Гессенский
Людвиг IV Гессенский (полное имя Фридрих Вильгельм Людвиг Карл, нем. Friedrich Wilhelm Ludwig Karl von Hessen und bei Rhein; 12 сентября 1837 — 13 марта 1892) — великий герцог Гессенский и Прирейнский (1877—1892).
Людвиг I Гессенский
Людвиг I, великий герцог Гессен (нем. Ludwig I. von Hessen-Darmstadt; 14 июня 1753(17530614) — 6 апреля 1830, Дармштадт) — ландграф Гессен-Дармштадтский (как
Зепалов, Пётр Николаевич
План Введение 1 Биография 1.1 Архивы 1.2 Публикации .3 Список литературы Введение Пётр Николаевич Зепалов (20 июля 1892(18920720), Великий Устюг — 4 ноября 1918, Великий Устюг) — учёный криминолог, социолог, криминальный статистик.
Гуго Великий граф Вермандуа
Гуго I (V) Великий Капетинг (1057(1057) — 18 октября 1102, Тарсус) — граф Вермандуа и Валуа, сын короля Франции Генриха I и Анны Ярославны. Основатель второго Дома Вермандуа.
Святитель Василий Великий
Святитель Василий Великий (330—379 гг.) родился в г. Кесарии в Каппадокии. С юных лет он старательно учился в различных школах и вскоре превзошел всех своих учителей. Ища новых знаний, Василий отправился в Константинополь, а затем — в Афины.
Большой Андрей Васильевич
Третий сын великого князя московского Василия Темного. После смерти отца (в 1462 г.) получил в удел Углич, Звенигород и Бежецк. До 1472 г. был в хороших отношениях со своим старшим братом Иваном Васильевичем III.
Військові звання збройних сил України
Реферат з ДПЮ Леонід Данилович КУЧМА – головнокомандуючий Збройними Силами України. Володимир Петрович ШКІДЧЕНКО – Міністр оборони Збройних Сил України.