Реферат на тему:
„Життя і творчість Анатоля Франса”
учня 201 групи
Корнієнка Антона
В 70-80 роках поряд з творами Золя і Мопасана, французькі читачі познайомились з першими книгами Анатоля Франса (1844-1924). На початку творчого шляху Франс приєднався до поетів-“парнастів”, розділяючи їх захоплення історією, їх підвищений інтерес до літературної форми. Однак незабаром письменнику судилося було зіграти особливу роль у розвитку французької літератури. Виспупаючи як автор філосфських романів, Анатоль Франс визначив місце багатьох сучасників в розуміні соціальних закономірностей життя сучасного суспільства. Вже на початку нашого століття письменник виступає як прибічник соціалістичних ідей, що тепло вітає першу російську революцію.
Анатоль Франс (справжнє прізвище – Тібо ) народився в Парижі. Дитинство і юність письменника пройшли на побережжі Сени в книжковій крамниці батька. Франсуа Тібо залучав сина до участі в різноманітних бібліографічних видавництвах. Отримавши середню освіту Анатоль Франс з 1876 до 1890 працював у бібліотеці Сенату.
Через всю свою творчість Франс проніс пристрасну любов до книг та знань. Він створив цілу галерею образів бібліофілів, людей науки, знавців культури минулого, таких, як академік Сільвестер Бонар, професор Бержере, або дворянин Брото, що втратив під час буржуазної революції 1789 року свої володіння не розлучившись з томіком Лукреція.
Герой Анатолія Франса суттєво відрізняється від героїв Золя і Мопассана. Це людина, яка живе переважно інтелектуальним життям. Він більше роздумує, ніж діє, віддаючи перевагу споглядальним відношенням до життя.
Однак поступово і герой-гуманіст втягується в політичну боротьбу, виходить з робочого кабінета з нерозумінням оглядаючись навкруги, виявляючи свою самотність у світі буржуазної користі і марнославства. Якщо академік Сільвестер Бонар лише не чітко уявляє собі істинні взаємовідносини людей в буржуазному суспільстві то Бержере виніс про сучасність цілком визначене твердження. Він став на сторну Золя, приєднавших до захисників Дрейфоса.
Демократизм творчості Анатолія Франса ярко проявився в оповідані „Кренкебиль” (1901). Це сумна історія шестидесятилітнього парижського продавця зеленню, який став жертвою буржуазної „законності”.
На протязі всього твору Кренкебіль промовляє лише декілька коротких реплік. Мова його наскільки бідна, що він не може осмислити своє становище.
Франс дав характеристику буржуазної юстиції, яка має класовий характер, повна відсутність інтересу представників власті до об’єктивного розгляду фактів, якщо мова іде про звинувачення вуличного продавця поліцейським.
В своїй автобіографії (1904) Франс писав: “Я завжди любив бідних і поважав працю. З живим інтересом я спостерігаю за зусиллями, які намагається розпочати пролетаріат всіх країн для свого звільнення. Я знаю, що їх визволення буде справою самих пролетарів.”
В книзі “На білому камені”, що складається з двох філософських повістей, Франс спробував описати загальну картину переважання соціалістичних відносин у суспільстві майбутнього. Хоча далеко не всі припущення Франса були правильними, мудрими виявилися основні положення письменника він засуджував експлуататорський суспільний лад і запевняв, що вірить у перемогу соціалістичної революції, в кінцеву перемогу пролетаріата в його справедливій боротьбі.
Коли до революції Франції дійшла звістка про події першої російської революції 1905-1907 рр., Франс з натхненням підримував боротьбу російського пролетаріата сміливо виступаючи на захист революції.
У квітні 1905 року Франс публікує “Заклик в захист Максима Горького”, протистуючи проти суда над ув’язненим в Петропавловську фортецю письменником.
Особливі слова, сказані Франсом в 1906 році: “ Російська революція - це всесвітня революція. – Вона показала всесвітньому пролетаріату його можливості і цілі. На берегах Неви, Вісли, Волги – ось де вирішується в цей момент доля нової Європи і майбутнє людства…”
Перша російська революція не тільки знайшла у Франса гарячого пропагандиста, але і в значній мірі сприяла формуванню його сціалістичних поглядів. Своєю політичною позицією Анатоль Франс в роки першої російської революції показав багатьом письменникам Європи приклад принциповості, демократизму. Першим із письменників своєї країни Анатоль Франс заявив, що захист принципів гуманізму неможливий без правильного розуміння значення пролетарського руху.
До кращих творів Франса відноситься його сатира „ Острів пінгвінів” (1908). Це філософсько-алегоричний роман, в якому письменник досліджує основні етапи розвитку буржуазної цивілізації. Історія пінгвінів (в зображені Анатоля Франса вони стають уособленням людського нерозуміння) просліджується з епохи раннього християнства однак самим великим злом буржуазної цивілізації явилось встановлення принципу приватної власності.
Поступово в своїй книзі Франс підходить до характеристики нового часу. В частині „Тінко” він різко критикує Наполеона Банопарта. В наступних розділах Франс висьміює беспринципність республіканського устрою в Франції.
Окрема частина присвячена зображенню справи Дрейфуса. Тут він виступає під іменем Піро, Золя - під іменем Коломбана.
Повна глибина значення розділу “Подорож лікаря Обнюбіля”, яка викриває імпералістичний характер зовнішньої політики такої держави, як США.
Книга закінчується роздумами Франса про майбутнє. Франс піддався розгубленості, яку переживала прогресивна інтелигенція в роки політичної реакції . Він втратив віру в розумне майбутнє.
І все ж, як відмічав А. М. Горький, в своїй сатирі “Анатоль Франс не відстоює ні одної із основних ідей буржуазної держави, не показав, який суперечливий, лицемірний і нелюдський їх зміст”.
До шедеврів Франса відноситься також його історичний роман „Боги жадають” (1912). Франс змалював в ньому типи епохи, зосередивши свою увагу на останніх місяцях якобинської диктатури.
Повна глибокого історизму фігура такого героя роману, як Аварист Гамлен. Молодий художник, учень Давида, він пише свої картини на античні теми, розкриваючи героїку сучасності через образи, пов’язані з мофологічними представниками величного минулого. Франс показує,що класицизм революційного художника не є лише наслідуванням. В Франції часів революції бурлять не менші пристрасті, ніж в епоху античності. Міфологічний образ наближується Франсом до соціальної драми сучасності. Франс свідомо загострює увагу читачів на дррамі подій епохи революції. Його тривожить думка про жорстокість класової боротьби в суспільстві. В період створення роману багато соціальних конфліктів здавались йому невирішальними.
До кінця пізнати історичну і філософську істину епохи не дано ні одному з героїв Франса. Переживаючи в період роману гостру ідейну кризу, розгублений перед обличчям протиріч епохи імперіалізму, розчарований французьким соціалістичним рухом, який перед війною зайшов в глухий кут. Франс висловив думку про відносно неповне історичне пізнання. Герої Франса – люди “загублені” в протиріччях своєї епохи, жертви соціальної стихії. Виступаючи з протилежних ідейних позицій, вони все ж не здібні вплинути на розвиток подій, пізнать їх історичний зміст. Смерть героїв безглузда, сам же історичний процес в відображенні Франса хаотичний.
Лише під впливом першої світової війни і соціалістичної революції в Росії Анатоль Франс прийшов до революційних висновків про перспективи розвитку суспільного життя. Він вітав завоювання влади більшовиками в нашій країні, підтримував боротьбу молодої комуністичної партії Франції. Ще раз висловився Франс про можливість і необхідність встановлення миру на землі. Найбільш важливими думками Франса являються в його “Звертані до виборців” (1919) і в привітанні революційної Росії (“Росія – країна де здійснюється неможливе”,1921)
“Зараз після війни … - писав А. Франс в жовтні 1919р., - я, більше, ніж коли–небуть, вірю, що тільки соціалізм може гарантувати людству стійку систему управління і мир… більше, ніж буть-коли, вірю я в історичну місію світового пролетаріату і вітаю майбутню перемогу соціалізму”.
Другие работы по теме:
Литературный герой ЭВАРИСТ ГАМЛЕН
Эварист гамлен фр. EvaristP Gamelin герой романа А. Франса Боги жаждут. Реального одноименного персонажа художника ученика. Давида оставшегося совершенно неизвестным автор сделал образцовым молодым патриотом республиканцем alignjustifyэварист гамлен фр EvaristP Gamelin герой романа.
Віють вітри, віють буйні Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу.
Засвіт встали козаченьки Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися
Ой не ходи, Грицю... Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки — чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала.
Нравственные искания Андрея Болконского по роману Льва Толстого Война и мир
Если внимательно проследить за тем, как складывались судьбы главных героев, можно сказать: каждый из них пережил существенную эволюцию своих взглядов на жизнь. Одним из примеров является абсолютное изменение мировоззрения князя Андрея Болконского. Впервые мы встречаем его на приеме у Анны Павловны Шерер.
Ой у степу криниченька
Автор: Народна творчість. Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не п'ють. Бо в Крим доріженьку чують.
Максим козак Залізняк
Автор: Народна творчість. Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині.
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Дума про Самійла Кішку
Автор: Народна творчість. Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, «трапезонтськоє княжа». На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, «ключник галерський».
Дума про Марусю Богуславку
Автор: Народна творчість. «На Чорному морі, на камені біленькому», стояла темниця кам'яна, де вже тридцять літ у неволі пробувало сімсот козаків, «бідних невольників». Прийшла до них дівка—бранка Маруся, попівна Богуславка і запропонувала відгадати, який тепер день у рідній землі християнській.
Суд Соломона
Автор: Народна творчість. Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав.
Пророк Ісайя
Автор: Народна творчість. Глава 35. БЛАЖЕНСТВО БОЖОГО НАРОДУ ПО МУКАХ Звеселиться пустеля і суха земля, і порадіє країна безлюдна, і розквітне, як нарцис. Чудово буде цвісти і радіти, бачачи славу Господа і його велич.
Езоп життя і творчість
Реферат на тему: Езоп – життя і творчість зоп - родоначальник названої за його іменем "Езопової" байки. По найдавнішому переказу, він жив в середині VІ в. до Р. Хр., був рабом самосця Іадмона й помер насильницькою смертю в Дельфах. Пізніше його батьківщиною називали Малу Азію, що цілком правдоподібно, тому що з цим узгодиться характер його імені.
Сатирический талант писателя Щедрина
Одним из подлинных шедевров русской литературы XIX века по праву считается цикл Салтыкова-Щедрина "История одного города". В мировой литературе рядом с "Историей..." можно поставить, пожалуй, лишь "Остров пингвинов" Анатоля Франса.
В чём не сомневался Николай Ростов
Николай Ростов – герой романа Л.Н.Толстого “Война и мир”, – вернувшись после длительного отпуска в свой полк, быстро почувствовал преимущества полковой жизни перед московской.
Слово про закон і благодать
Автор: Народна творчість. Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, «про мужність і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...» Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі.
Ой на горі та женці жнуть
Автор: Народна творчість. Ой, на горі та женці жнуть, Ой, на горі та женці жнуть, А попід горою, яром-долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, гей, Широкою, козаки йдуть.
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко
Автор: Народна творчість. Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!»
Жартівливі коломийки
Автор: Народна творчість. Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці, Посіяв я файку жита, а цибух пшениці. На припічку молотив, у запічку віяв, Під припічком наорав, пшениці насіяв.
Збірник афоризмів Пчола
Збірник афоризмів "Пчола" Автор: Народна творчість. (Златоструй //Древняя Русь X—ХIIІ веков.— М.: Молодая гвардия. 1990) Лагідне слово розрушить гнів.
Образ княжны Марьи в романе Л. Толстого Война и мир
Автор: Толстой Л.Н. В романе “Война и мир” Толстой рисует, мастерски и убедительно, несколько типов женских характеров и судеб. Порывистая и романтичная Наташа, становящаяся в эпилоге романа “плодовитой самкой”; красивая, развращенная и глупая Элен Курагина, воплотившая в себе все достоинства и недостатки столичного общества; княгиня Друбецкая — мать-наседка; юная “маленькая княгиня” Лиза Болконская — нежный и скорбный ангел повествования и, наконец, княжна Марья, сестра князя Андрея.
Стоїть явір над водою
Автор: Народна творчість. Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький,
Смерть матері Юговичів
Автор: Народна творчість. Милий Боже, що за дивне диво! Ой зібралось військо на Косові, А в тім війську Юговичів дев’ять1, А десятий Юг-Богдан поважний.
Жизнь и творчество Михаила Кузмина
Михаил Алексеевич Кузмин — поэт, прозаик, критик, а также музыкант и композитор — имя, громко звучавшее в русской культуре начала века. Он был забыт надолго еще при жизни. Забыт как литератор, несозвучный современности.
Новий завіт
Автор: Народна творчість. ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ (НАГОРНА ПРОПОВІДЬ) Хто блаженний А він, звівши очі на учнів своїх, говорив: «Блаженні убогі,— Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас... за Людського Сина.
Бертран де Борн
(1140 - 1215) Бертран де Борн — французький трубадур. Один із видатних прованських трубадурів, Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни («Про народне красномовство «), згадує про його щедрість («Бенкет'), але прирікає Борна на дуже важку кару за гріхи серед «злопорадників» у восьмому колі пекла: видатний трубадур тримає свою відрубану голову в руці, «як ліхтар».
Притча про сіяча
Автор: Народна творчість. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам'янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток.
За Сибіром сонце сходить
Автор: Народна творчість. (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру,
Гомін, гомін по діброві
Автор: Народна творчість. Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. Станьмо, хлопці, при долині.
Історична біографія Володимира Леніна
Р е ф е р а т з всесвітньої історії на тему: Історична біографія Володимира Леніна” Учениці 10Б класу школи №56 Файт Ілони Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч (1870 – 1924 рр.) – лідер більшовиків. Прихильник створення партії «нового типу», яка здійснювала б управління країною за допомогою розгалуженої мережі місцевих організацій.
Жакерия
Жакерия (Jacquerie), восстание французских крестьян в 1358.
Кирпоніс М.П.
Кирпоніс Біографія Кирпоно́са Миха́йла Петро́вича, як і його життя загалом показує, що він. - людина відповідальна, він стрімко рухався по кар’єрним східцям, щоразу посідаючі більш відповідальні посади. Але я хочу Вам розповісти саме те, через що я особисто його дуже поважаю, про його останній бій, в якому він проявив себе як справжній герой, захисник своєї батьківщини, про передумови цієї події.
Валери Поль
Французский поэт, прозаик, мыслитель, критик. Поль Валери родился 30 октября 1871 во французском городе Сэт на побережье Лангедока. По семейным истокам - полуитальянец с примесью корсиканской крови, выходец из чиновничьей буржуазной среды.