ПРИРОДА ТА НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І ПРИРОДА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ. На північному сході Африки, коло Середземного моря, там, де тече річка Ніл, була розташована одна з найбільших країн стародавнього світу — Єгипет.
Африка — дуже жаркий край. Дощі випадають рідко, і весь час стоїть нестерпна спека. В Африці є велика пустеля Сахара. Там здіймаються піщані горби — бархани.
Лише одне місце в Африці нагадує квітучий сад. Це — долина річки Нілу. Люди здавна селилися в долині Нілу. Там майже п'ять тисяч років тому утворилася Єгипетська держава, яка простяглася від Середземного моря до перших нільських порогів.
Ніл — найдовша річка світу. Він починається в глибинах Африки, біля самого екватора. У верхній течії Ніл долає багато підводних скель — порогів, а в нижній, наближаючись до Середземного моря, тече широко і повільно. У тому місці, де Ніл впадає у море, він розділяється на кілька рукавів. Зверху, з висоти пташиного польоту, ці річечки та острівці разом за формою схожі на трикутник. Стародавні греки називали це місце дельтою Нілу, бо воно нагадувало їм одну з літер їхнього алфавіту А — «дельту». Греки дали й назву цій країні — Єгипет. Самі єгиптяни називали свою країну Кемет — «Чорна земля» через родючі землі і щоб відрізнити її від «червоної землі» — пустелі.
Береги Нілу густо заросли єгипетським очеретом — папірусом. Там водяться незчисленні зграї різних птахів. У воді живуть крокодили і бегемоти, багато риби. На берегах Нілу розкинулися гаї акацій, пальм, сикомор і тамарисків.
У стародавньому Єгипті водилися слони, жирафи, носороги, кабани, антилопи, а в пустелі лунало грізне рикання лева та пантери.
РОЗЛИВИ НІЛУ. В Єгипті дмуть посушливі суховії, які приносять жарке дихання пустелі. Особливо страшний вітер хамсин. Арабською це слово означає «п'ятдесят», бо хамсин дме з пустелі Сахари 50 днів. Це — страшне лихо. Вітер засипає усе хмарами піску. Єгипет перетворюється на випалену сонцем пустелю. Всі рослини в'януть, суха земля тріскається.
Але ось з півночі повіяло прохолодою. Це — рятівний північний вітер. Він Здуває весь пил, повітря стає холоднішим. У цей час далеко на півдні, звідки тече Ніл, починається сезон дощів, а на горах тане сніг. Поступово вода в Нілі піднімається і робиться каламутною і зеленою. Річка виходить з берегів — почалася повінь. Днів через десять вода в Нілі стає червоною, ніби кров.
Повінь триває 3 місяці — з червня до вересня. Вода піднімається на 7 м. Потім вода спадає, лишаючи на берегах товстий шар родючого намулу. Товщина цих річкових наносів за багато тисячоліть досягла 11м, а в дельті Нілу — навіть до 20 м. Тому стародавні єгиптяни називали свій край «Дарунок Нілу».
ЄГИПТЯНИ-ЗЕМЛЕРОБИ. Закінчилася пора повені. Ніл знову спокійно котить свої води. А навколишні поля добре зволожені й вкриті родючим намулом. Можна починати сівбу.
Землеробство було головним заняттям у стародавньому Єгипті. Земля після розливів Нілу м'яка і не потребує великих зусиль для обробки. У плуг запрягали биків, орали поле і засівали його пшеницею та ячменем.
Після сівби на поле виганяли корів, овець, щоб вони своїми ратицями втоптали зерно у землю, інакше воно засохне під палючими променями сонця. Стародавні єгиптяни орали і сіяли не у весняні місяці, як українські селяни, а в листопаді та грудні. Після цього наставала пора сходів.
Деякі ділянки землі були добре зволожені. Але на пагорби вода не доходила. Тому з часом єгиптяни придумали подавати воду на поля, що на узвишші, за допомогою спеціальних пристроїв, схожих на український «журавель» біля криниці. Такі підйомні машини для води називали шадуфами.
Щоб зволожити поля, розташовані далеко від річки, селяни прокопували від Нілу канали, а від каналів — маленькі канавки, і так підводили воду до своїх полів.
Поля і канали огороджували спеціальними греблями (дамбами), зробленими з глини та очерету. В дамбах посередині робили ворітця. Під час розливу Нілу їх відчиняли і пропускали воду на поля, а потім зачиняли. Селянська родина сама не могла викопати цілий канал чи насипати греблю. Тому єгиптяни виконували ці роботи гуртом, цілими селищами. В Єгипті на зміну родовій общині з'явилася сільська сусідська община.
Нарешті заколосилися пшениця та ячмінь. Настала пора жнив — останній, третій період єгипетського сільськогосподарського року. Селяни мідними серпами зрізають самі лише колоски. Потім на току колоски кидають для обмолоту під ноги худобі — бикам, ослам.
Ні на хвилину не спиняється молотьба. Жінки совками підкидають обмолочене зерно вгору й віють його. Обмолочене і провіяне зерно корзинами зносять до комор і висипають у засіки. Поряд сидить писар і записує кількість корзин. Господар багатого маєтку мусить знати, який урожай зібрали з його полів. Тоді він скаже, скільки зерна треба віддати до царської комори, а скільки можна залишити у своєму господарстві.
ДОЛЯ СЕЛЯНИНА. Зі своїх невеличких полів селяни збирають невеликий урожай. Дружина, сини, доньки — всі допомагають батькові, всі поспішають скінчити жнива, поки ще не прийшов наказ іти на царську роботу: копати і чистити канали, будувати палаци й храми, ремонтувати дороги. Бо тоді вже не буде часу сховати збіжжя в ями або засипати його до великих глеків, вкопаних у підлогу в хатині. Недожатий хліб стоятиме в полі, його поїдять миші, видзьобають горобці. А далі буде ще гірше. Прийде писар зі стражниками, озброєними палицями, і накаже платити податок зерном у царську скарбницю. А як не заплатить селянин, то жорстоко поб'ють його стражники. Тому й поспішає селянська родина зібрати урожай.
ЖИТТЯ І ПРАЦЯ НЕМІСНИКІВ. Шум і гамір стоїть на базарному майдані в єгипетському місті. Убік від майдану тягнеться вузенька вуличка з крамничками. Деякі крамнички є також майстернями. В них сидять ремісники, які роблять і тут же продають свій товар.
В Єгипті було розвинуто ремесло — виготовлення різних предметів. Ремеслом займалася не кожна сім я для себе, а окремі групи людей — ремісники. Вони багато часу вивчали секрети своєї справи. Виготовлені товари спочатку обмінювалися, а з часом стали продаватися за гроші.
Зберігся стародавній папірус, на якому єгипетський сановник Ах той розповідає про працю ремісників.
КУЗНЯ. Загляньмо крізь відчинені двері до кузні. Єгиптяни були вправними металургами. Уже 6 тисяч років тому вони навчилися виплавляти мідь. Але на той час ковальське ремесло було важкою працею. Ось два ковалі роздмухують міхами вогонь у горні, а третій розпікає над вогнем шматок міді. Всі троє чорні від диму, руки в них попечені, очі сльозяться.
Ахтой так писав про цю працю:
«Я бачив мідника за роботою біля топки його печі. Його пальці були як шкіра крокодила, і він тхнув гірше, ніж риб'яча ікра».
Ахтой не випадково нічого не говорить про бронзу, її єгиптяни навчилися виплавляти значно пізніше, в середині 2 тисячоліття до н.е. Вони дуже любили золоті прикраси. Єгипетські ювеліри славилися далеко за межами своєї країни.
МАЙСТЕРНЯ САНДАЛ ЬНИКА. На підлозі сандальними мнуть товсту шкуру, формують підошву, прикліплюють до неї ремінці. Ахтой говорить про сандальника, що він завжди бідує, «а життя його таке спокійне, як спокійно комусь буває серед мертвої риби».
МАЙСТЕРНЯ КОЖУМ'ЯКІВ. А ось перед нами майстерні чинбарів-кожум’яків. Чоловіки обробляють сирі шкури. Один чинбар кладе у великий глек шкуру для вимочування, а двоє інших вже обробляють щойно вимочені шкури. Вони шкребуть їх кам'яними чи мідними скребачками, очищаючи від щетини та мездри. Готові шкури змащують жиром і починають м'яти. З вичинених шкур вже можна робити сандалії, вуздечки, ремінці, обтягувати ними щита та боки колісниць.
ТКАЦЬКІ МАЙСТЕРНІ. Далі починається довгий ряд ткацьких майстерень. Тут працюють, прядильники та ткачі. Прядильники прядуть пряжу і намотують нитки на веретено. Ткачі тчуть на верстатах тканину. Багато тканини треба наткати і продати, щоб прогодувати сім'ю. Майстерня закладена згортками та сувоями тканин. Тут є тонке, як павутина, полотно для багатих і є грубе, дешеве полотно для бідняків.
Єгиптяни навчилися вирощувати льон і виробляти гарні лляні тканини.
МАЙСТЕРНЯ СКЛЯРІВ. У Єгипті вміли плавити скло з піску та соди. Тільки спочатку воно було непрозоре. Коли майстру замовляли зробити якусь річ, наприклад флакончик для пахощів, він ліпив із сирого піску модель флакончика, насаджував її на палицю і вмочав у розплавлене скло. Потім він прокочував модель на столі, щоб стінки флакончика стали рівними. Коли хотіли зробити виріб кращим, то на його стінки намотували різнокольорові скляні нитки, а потім знову прокочували. Нитки вдавлювались у м'які стінки, і виходив кольоровий візерунок.
Ретельно зберігали свої секрети старі майстри. Вони вміли варити кольорове скло. Наприклад, якщо додати до звичайного скла окис олова, матимемо біле скло, марганець давав фіалкове забарвлення, марганець разом з міддю — чорний колір, чистий окис міді — синій колір.
Другие работы по теме:
Еволюція господарських форм
Вивчення господарства в первісному суспільстві. Ґенеза господарських форм у ранніх цивілізаціях країн Стародавнього Сходу. Особливості економічний поглядів П. Буагільбера, М. Алле. Дослідження французької школи неолібералізму і її представника Ж-Л. Рюефа.
Медицина в Древнем Египте
Утворення та устрій медицини Стародавнього Єгипту. Культура Стародавнього Єгипту. Реформи Ехнатона. Відгалуження медицини стародавнього Єгипту. Хірургія у період Нового Царства. Система суспільної охорони здоров’я. Медицина у період Середнього Царства.
Культура стародавнього сходу
Під Сходом розуміють суспільства, які мають лише неантичне культурне коріння. У старовину на Близькому Сході розквітли могутні цивілізації – Єгипет, Шумер, Вавілон, Фінікія, Палестина. У соціально-політичному плані спільною відмітною рисою всіх цих цивілізацій була їх належність до східних деспотій, яким тією чи іншою мірою були властиві монополізація і централізація влади, її персоніфікація в особі деспота (царя, фараона), сакралізація (підлягання релігійним нормам) всього життя суспільства, наявність систем перманентного фізичного і психологічного терору, жорстокого пригнічення мас.
Культура дохристиянської Русі та культура Візантії
Особливості культури стародавніх слов'ян, виникнення слов'янської писемності, мистецтво дохристиянської Русі. Особливості історичного розвитку Візантії та основні етапи візантійської культури, римсько-елліністичне образотворче мистецтво та архітектура.
Культове призначення пірамід у Стародавньому Єгипті
Відтворення історії найбільшого центру світової культури Стародавнього Єгипту за письмовими документами. Архітектура та культове призначення монументальних споруд: пірамід та Сфінкса. Загальні відомості про їх будову. Третій вимір піраміди Стоунхенджа.
Культура та історія
Особливості розвитку та специфічні риси первісної, античної та середньовічної культур. Розвиток Культури стародавнього Сходу, його зв'язок з багатьма сторонами соціальних процесів Сходу. Розквіт культури Відродження. Етапи історії культури ХХ ст.
Культура перших цивілізацій
Характерні риси культури Стародавнього Сходу. Формування ранньокласових цивілізацій і перших держав Месопотамії та Єгипту. Мистецтво раннього Шумеру. Своєрідність культури Стародавнього Єгипту. Культурна спадщина Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.
Восстание в Акидзуки
Восстание в Акидзуки (яп. 秋月の乱 акидзуки но ран?, 26 октября — 24 ноября 1876) — вооружённое антиправительственное выступление нетитулованной аристократии в Японии в районе Акидзуки префектуры Фукуока на севере острова Кюсю.
Восстание в Хаги
Введение 1 История Восстание в Хаги Введение Восстание в Хаги (яп. 萩の乱 хаги но ран?, 28 октября — 5 ноября 1876) — антиправительственное восстание нетитулованной аристократии (сидзоку) под руководством Маэбары Иссэя в Японии, которое состоялось в 1876 году на западе острова Хонсю в городе Хаги.
Восстание в Саге
Введение 1 История Восстание в Саге Введение Восста́ние в Са́ге (яп. 佐賀の乱, さがのらん сага но ран?, 1 февраля — 1 марта 1874) — антиправительственное восстание нетитулованного привилегированного сословия (сидзоку) в Японии, которое состоялось в 1874 году на севере острова Кюсю на территории префектуры Сага под руководством Это Симпэя и Симы Ёситакэ.
Война годов Дзинсин
Война годов Дзинсин , или Смута Дзинсин (яп. 壬申の乱 дзинсин но ран?, «смута года водяной обезьяны») — вооружённый конфликт за Императорский престол в древней Японии в 672 году между старшим сыном покойного Императора Тэндзи, принцем Отомо, и его младшим братом, принцем Оама.
Сидзоку
Введение 1 История Введение Сидзоку (яп. 士族?) — сословие нетитулованной знати в Японии, существовавшее в 1869—1947 годах. Было сформировано из средних и мелких самураев.
Історія стародавнього Єгипту
Шлях стародавнього Єгипту визначився дуже давно. Рання історія обох єгипетських царств - Верхнього і Нижнього - маловідомо. Достеменно лише те, що Південь, де фараони носи-лина головах білі тіари, здобув перемогу над Північчю, де царі прикрашали себе червоними шапками. Відповідно і Сет, божество війни, розбрату та небезпеки/ якому поклонялись у Верхньому Єгипті, подолав покровителя Нижнього Єгипту - Гора, бога неба і світла.
Кайтай синсё
«Кайтай синсё» (яп. 解体新書, かいたいしんしょ?, «Новый учебник анатомии») — первый японский учебник по европейской анатомии, изданный в 1774 году. Состоит с 4 томов текста и 1 тома иллюстраций.
Законотворчість в Давньому Сході
Законотвочий та державний устрій Стародавнього Єгипту. Особливості правового становища Стародавнього Вивилону. Форма правління Стародавньоіндійської держави. Територіальне розташування стародавніх номів. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Вавилоні.
Розквіт і занепад египетської держави
Державність в Єгипті. Фараони Стародавнього Царства. Нове царство. Реформатор релігійно-політичного життя Єгипту - Аменхотеп IV. Занепад влади фараонських династій. Історія державності та культури. Ієрогліфічні єгипетські письма. "Будинок життя".
Стародавній Єгипет рабовласницька держава
Єгипет Стародавній – рабовласницька держава на Пн.-Сх. Африки. Історія. Заселення території Єгипту відбувалося в період палеоліту (долини Нілу – за часів неоліту). В умовах Єгипту людське суспільство рано досягло такого рівня розвитку, коли з’явився додатковий продукт. Єгипетський народ, як етнічна спільність склався з місцевих племен протосемітів, берберів і кушитів.
Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході в повоєнний період
Реферат на тему: . 1. Геополітичні параметри регіону та його місце в системі МВ. 2. Крах мандатної системи. 3. Утворення Ліги арабських держав. Регіональні підсистеми МЕВ починають формуватися тоді, коли з’вяються суб’єкти МВ – незалежні держави. Таким чином близькосхідна регіональна система починає формуватися на початку 20-го століття, і була остаточно сформована у 70-х роках 20-го століття.
Господарство Стародавнього Китаю
Господарство Стародавнього Китаю. Землеробство. Ремесла, промисловість. Торгівля і будівництво. Наука і культура. Проблема тлумачення ідеальної моделі соціально-економічного устрою суспільства. Ведучий вид діяльності населення Китаю-сільське господарство.
Оки Такато
Оки Такато В этом японском имени фамилия (Оки) стоит перед личным именем. О́ки Такато́ (яп. 大木 喬任 о:ки такато:?, 23 апреля 1832 — 26 июня 1899) — японский политический и государственный деятель, педагог периода Мэйдзи. 1-й и 8-й министр культуры (12 сентября 1871 — 19 апреля 1873, 1 июня 1891 — 8 августа 1892), 2-й министр религий (1872—1877), 2-й и 4-й министр юстиции (25 октября 1873 — 28 февраля 1880, 21 октября 1881 — 12 декабря 1883).
Перша допомога потерпілому
Реферат на тему: НА ТЕМУ: „ Перша допомога потерпілому Перша допомога при зупинці дихання. У людини може зупинитися дихання,наприклад, при ядусі, отруєнні чадним газом, ураженні електричним струмом, утопленні.
Давньоєгипетська держава
Реферат Давньоєгипетська держава Давньоєгипетська держава територіально розміщувалася у вузькій долині Нілу від першого порогу до дельти могутньої річки. Географічною особливістю єгипетської цивілізації, було чергування родючих земель і пустель. Єгипет поділявся на Верхній, який займав нільську долину, і Нижній - розташований в дельті ріки.
Типологія держав
Типологія - це теорія про типи тих чи інших явищ. Коли ми говоримо про типологію держав, то це значить, що йдеться про "поділ" усіх держав, що існували у минулому і існують натепер, на групи, класи - типи. Поділ держав на типи покликаний допомогти з'ясувати, чиї інтереси виражали і обслуговували держави, об'єднані в даний тип.
СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ
РЕФЕРАТ СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ гипет – стародавня рабовласницка держава, що за короткий час досягла такого рівня розвитку, якого не мала жодна держава того часу. Єгипет розташувався на пн.Сході Африки. Виникла ця держава в період палеоліту. Наявність родючих грунтів, будівельних матеріалів сприяла розвиткові землеробства, будівництва а також ремесел та торгівлі, що допомагало збагачувати державу та розвивати науки.
Порівняльна ЕГХ Єгипту Нігерії та ПАР
Єгииет (Арабська Республiка Єгинет). Держава на півн. сході Африки. Територія – 1001,4 тис. кв.км. Столиця – Каїр (близько 14 млн. жит.). Адм. поділ – 26 губернаторств. Населення – 55,2 млн. чол. (1992 р.). Офіц. мова – арабська. Релігія – іслам. Глава держави – президент. Законодавчий орган – однопалатні Національнi збори.
Внесок античних лікарів у розвиток фармації
ВНЕСОК АНТИЧНИХ ЛІКАРІВ РОЗВИТОК ФАРМАЦІЇ Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає “даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .
Грецька цивілізація
План Причини розквіту грецької цивілізації. Мікенська культура. Розвиток літератури й філософії. ПРИЧИНИ РОЗКВІТУ ГРЕЦЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ 'Світова історія дуже високо оцінює культуру Давньої Греції. Практично всі відомі мислителі, незалежно від приналежності до різних епох, переконані в тому, що давньогрецька культура за правом посідає особливе місце. «Грецьким чудом* назвав цивілізацію давньої Еллади французький історик XIX століття Ернест Ренан.
Фізика середньовічча
ФІЗИКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 1. Соціокультурні особливості розвитку науки в епоху середньовіччя Внутрішні (непродуктивна рабська праця, презирство вільних громадян до праці, повстання рабів і т.д.) і зовнішні (навала варварів) причини призвели до розпаду Римської держави. Антична цивілізація загинула, багато культурних і наукових досягнень були втрачені.