Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Osmol_Vs_Ist_10_ukr_rekvizit.indd 1
Шановні десятикласники!
Вашій увазі пропонується підручник всесвітньої історії, що охоплює
новий період розвитку світової цивілізації – від початку ХХ ст. до 1920-х рр. Упродовж навчального року ви ознайомитесь з основними тенденціями розвитку країн Європи, Америки, Азії і Африки у добу завершення фор- мування індустріального суспільства, з причинами і наслідками жахли- вої для людства Першої світової війни, останньою революційною кризою в Європі, включаючи Жовтневу революцію 1917 р. в Росії та формуванням нової системи міждержавних відносин у повоєнні часи.
Початок ХХ ст. характеризувався суттєвими територіально-держав ни-
ми змінами, що позначилися на долі великих імперій та їх колоній. Зрос- тання національної самосвідомості, зумовлене соціально-економіч ними чинниками, суттєво вплинуло на колишні могутні світові держави. Вна- слідок світової війни розпалися багатонаціональні імперії і звільнені на- роди Східної Європи стали на шлях самостійного державного творення.
Головне завдання підручника – ознайомити вас з найбільш важливи-
ми подіями і явищами в історії країн світу на початку ХХ ст. Проте,
будь-який текст може бути цікавим і корисним лише тоді, коли ми аналі- зуємо отриману інформацію, маємо можливість сформулювати та висло- вити власну точку зору на перебіг подій, підтвердивши її необхідною ар- гументацією.
Допомогти у цьому покликані наведені у підручнику уривки з доку-
ментів, ілюстрації, питання і завдання в кожному параграфі та розділі. Більша частина питань має аналітичний характер і вимагатиме від вас не тільки простої оповіді про історичні події та діяльність людей, але й твор- чої роботи з матеріалами підручника. Автори щиро радять вам не боятися помилок, відповідаючи на запитання і виконуючи навчальні завдання. Роздуми, дискусії з однокласниками, консультації із вчителем заради по- шуку відповіді інколи бувають важливішими, ніж сама отримана відпо- відь на запитання.
Вивчаючи матеріали підручника, зокрема документальні свідчення,
статистичні дані, таблиці й діаграми, особливо уважно ставтеся до порів- няння основних шляхів історичного розвитку окремих країн та регіонів світу в різноманітних сферах суспільного життя. Доречним буде і співвід- ношення реальних подій, що відбулись у світовій історії упродовж пер- шої чверті ХХ ст., і розгляд можливих альтернативних варіантів розвит- ку країн і народів.
Не менш важливим буде і співставлення ситуації у провідних країнах
світу із станом справ в Україні.
Для зручності в підручнику подано і низку додаткових матеріалів –
хронологічні таблиці й термінологічний словник. В останньому містять- ся поняття, важливі для розуміння і засвоєння кожної навчальної теми. Причому кожне з наведених понять має розширити ваш словниковий за- пас, набутий під час вивчення історії у попередніх класах.
С
4
віт на початку
ХХ століття
Після вивчення матеріалу учень зможе: визначати основні риси індустріального
суспільства;
характеризувати та порівнювати стано-
вище різних країн світу на початку ХХ ст.;
правильно застосовувати та пояснюва-
ти на прикладах поняття «індустріальна
цивілізація», «урбанізація»;
формулювати висновки про здобутки про-
відних країн світу в добу індустріального суспільства;
характеризувати демографічний портрет
людства.
5
Початок ХХ ст. знаменувався завершенням формування індустріаль-
ного суспільства у провідних державах світу, остаточним оформленням величезних колоніальних імперій із перетворенням більшості країн Азії і Африки у колонії і напівколонії. У 1900 р. на частку лідерів індустріаль- ного розвитку – США, Німеччини, Великої Британії і Франції – припада- ло понад дві третини світового промислового виробництва, що й забезпе- чило їм панівні позиції у світовій економіці і політиці.
Натомість у Російській імперії частка промислового виробництва ста-
новила лише 40 % загального обсягу вироблюваної продукції. Причому майже в усіх країнах європейського континенту, Північній і Південній Америці, в Японії вже у ці часи з’явилися зародки таких важливих здо- бутків індустріального суспільства, як громадянське рівноправ’я, демо- кратія у політичному житті, реалізація і юридичний захист основних громадянських прав і свобод.
Після революції 1905–1907 рр. на шлях парламентаризму стала Росія,
а повоєнні революційні події у Європі поклали край існуванню Німецької та Австро-Угорської імперій. Внаслідок Листопадової 1918 р. революції в Німеччині виникла демократична Веймарська республіка, на уламках імперії Габсбургів було утворено низку нових національних держав у Центральній і Східній Європі.
Буремна і складна доля чекала народи Російської імперії. Звільнені
після падіння імперії Романових у лютому 1917 р., вони пережили нову революцію, тривалу громадянську війну і врешті опинилися у складі спільного федеративного утворення – Радянського Союзу (СРСР), засно- ваного у 1922 р.
Osmol_Vsesvit_Istor_10_ukr.indd 5 12.07.2010 18:08:37
Країни світу на початку ХХ ст.
12.07.2010 18:08:38
Індустріальне суспільство. Нові явища у економічному і соціальному житті
§1
З курсу всесвітньої історії, що вивчався у 9-му класі, пригадайте, коли і за яких обставин почався процес формування індустріального суспільства. Які зміни у соціально-економічному житті розвинутих країн світу відбулися в останній третині ХІХ ст.?
1 Формування основних економічних ознак індустріального суспіль-
ства. Процес формування індустріального суспільства (стадії, на якій за- раз пере буває більшість країн світу) тривав понад півтора століття. Його ствердження супроводжувалося ліквідацією феодально-абсолютистських установ, знищенням станової нерівності і спадкових привілеїв дворян- ства, проголошенням громадянського рівноправ’я і поступовим обмежен- ням соціальної нерівності. Проте, ключову роль у його розвитку відігра- вали економічні чинники – випереджаюче зростання промисловості, впровадження виробництва нових технічних засобів і джерел енергії. Саме ці процеси зумовили докорінні зрушення у соціальній структурі суспільства і справили вирішальний вплив на еволюцію громадсько- політичного життя. 7
Формування основних економічних ознак індустріального суспільства
у провідних європейських країнах і США завершується в основному на початку ХХ ст. Підґрунтя структурних зрушень у господарстві і якісних змін у формах виробництва було закладене у ході здійснення промислового перевороту і наступної індустріалізації економіки.
Промисловий переворот та індустріалізація – явища, в принципі, одно-
планові, але не тотожні. Промисловий переворот становив собою перехід від мануфактури до фабрично-заводської системи машинного виробниц- тва. Звичайно він зводився до витіснення машинною індустрією поперед- ніх форм виробництва і вважався завершеним, коли фабрично-заводська промисловість ставала домінуючою у більшості галузей промисловості.
У свою чергу індустріалізація становила собою процес подальшого ви-
переджаючого зростання машинної промисловості і створення на цій основі індустріальної структури господарства. Із завершенням індустріалізації досягалася перевага промисловості над сільським господарством, а згодом і важкої індустрії над галузями легкої промисловості.
До початку промислової революції країни світу відрізнялися одна від
одної політичним устроєм, соціальною структурою, духовними цінностями тощо. В економіці особливої різниці між ними не було, оскільки основою всіх форм виробництва в аграрному суспільстві були примітивна техніка і технології. З переходом до машинної індустрії справи різко змінилися. Ре- зультати промислового перевороту мали непересічні наслідки для долі провідних країн світу, значно прискоривши їх соціально-економічний, а, врешті, і політико-правовий розвиток.
Так, Англія, що першою стала на шлях промислового перевороту, в се-
редині ХІХ ст. посіла провідне становище у світовому господарстві, ви- робляючи понад половину всієї промислової продукції світу. Згодом у
8
У цьому колажі використано чимало предметів побуту, характерних для кін-
ця ХІХ – початку ХХ ст.: від друкарської машинки до телеграфного апарата. Спробуйте назвати якомога більшу кількість з них. Які з цих предметів ви- користовуються й до сьогодні? Які зміни відбулися в них?
країні було сформовано індустріальну структуру господарства і Велика Британія першою в Європі перетворилась із аграрної на індустріальну державу.
2 Особливості розвитку світового господарства наприкінці ХІХ ст.
В останній третині ХІХ ст. у світовому господарстві відбулися чергові зміни. Завершивши промисловий переворот і захистивши внутрішні ринки протекціоністськими митами, значних успіхів у індустріалізації економіки досягли Німеччина і США. У 1871–1913 рр. обсяг промисло- вого виробництва США зріс у 9 разів, Німеччини – у 6, Франції – у 3 рази, а Англії – лише у 2,2 раза. Внаслідок цього частка США у світо- вому промисловому виробництві збільшилась з 23 % у 1870 р. до 36 % у 1913 р., а Німеччини, відповідно, з 13 до 16 %. Разом із Францією (6 %), Англією (10 %), Росією (4 %) ці країни напередодні Першої світо- вої війни виробляли майже три чверті промислової продукції світу.
9
Сполучені Штати й Німеччина стали наступними за Англією країна-
ми, де сформувалась індустріальна структура економіки. Так у США вартість промислової продукції, виробленої у 1900 р., утричі перевищу- вала вартість продукції сільського господарства. В Німеччині у цей же час частка населення країни, зайнята в промисловості, становила 42,5 % проти 28,5 % зайнятих у сільському господарстві. Значно просунулася вперед на шляху формування індустріальної структури економіки Фран- ція. Проте на початок століття частка населення, зайнята у промисло- вості, становила лише 36 %, а в аграрному секторі – 40 %.
Завершення промислового перевороту в Росії наприкінці ХІХ ст. ство-
рило сприятливі умови для подальшого індустріального зростання розви-
Емблеми тогочасних страхових товариств
Отримайте з додаткових джерел відомості про діяльність цих установ та
їхню подальшу долю.
Отже, на початок ХХ ст. основна економічна ознака індустріального
суспільства – індустріальна структура господарства – у закінченому ви- гляді була властива лише США, Німеччині і Великій Британії. В інших розвинених країнах індустріалізація була ще далекою від завершення.
10 Зростання обсягів промислового виробництва супроводжувалось кон-
центрацією виробництва і централізацією капіталу на дедалі меншій кількості великих заводів і фабрик. Цей процес вплинув на еволюцію форм капіталістичної власності і зумовив появу нових типів підприєм- ницької діяльності. Одноосібні володіння (що належали одній людині) поступово витіснялися партнерствами (господарськими товариствами) і акціонерними компаніями (корпораціями).
Купуючи акції і вкладаючи таким чином вільні кошти в корпорації,
дрібні власники не брали безпосередньої участі у їх роботі, несли обмеже- ну відповідальність по боргах компаній, що стимулювало їх інвестиції у ризиковані, але прибуткові комерційні проекти. Фінансування компанія- ми промислового виробництва, будівництво залізниць за рахунок прода- жу населенню своїх акцій створювали практично необмежені можли-
Пригадайте, що вам відомо про акціонерні товариства З допомогою до-
даткових джерел проведіть паралель між акціонерними товариствами пе- ріоду початку минулого століття і теперішніми. Що в них є спільного, що відмінного?
вості для їх зростання. Так, у Франції на початку ХХ ст. нараховувалось 6,3 тис. акціонерних товариств і їх кількість щорічно збільшувалась на 600–700 компаній.
3 Монополізація економіки на початку ХХ ст. Корпоратизація
(акціо нування) провідних галузей економіки стала однією з найприк-
метніших рис господарського життя провідних країн світу на початку століття. У США у 1914 р. корпорації становили 28 % всіх підприємств і виробляли понад 80 % промислової продукції.
Гостра конкурентна боротьба, що посилювалась у часи частих еконо-
мічних криз, призводила до розорення не тільки дрібних підприємців, а й власників середніх і навіть великих фірм. Їх майно, як правило, переходи- ло до рук переможців, і, у підсумку, на ринку залишалось лише декілька найбільших і наймогутніших компаній, яким легко було домовитись між собою. З метою уникнення зайвих витрат на конкуренцію і рекламу своїх товарів вони почали укладати міжкорпоративні угоди, утворювати союзи, що дозволяло встановлювати повний монопольний контроль над ринком.
11
Найпростішими і найпоширенішими серед цих об’єднань були карте-
лі. Так, у Німеччині в 1900 р. було зареєстровано 300 картельних угод, а в 1914 р. – 600. Картельна угода залишала її учасникам виробничу і фінансово-комерційну самостійність, встановлюючи спільні для них ціни на товари, квоти виробництва і розмежовуючи ринки збуту. Більшість із картелів були нетривкими і часто розпадалися внаслідок криз і протиріч між учасниками.
Більш ефективними і тривкими формами об’єднань підприємців ви-
явилися синдикати. Зберігаючи юридичну і виробничу незалежність, їх учасники позбувались комерційної самостійності, оскільки для зручності продаж їх продукції здійснювався спільною, спеціально утвореною для цього компанією. Знаменитий Рейн-Вестфальський вугільний синдикат, утворений наприкінці ХІХ ст., у 1910 р. контролював 95 % вуглевидобут- ку в Рурському басейні і монополізував понад половину вугільного ринку Німецької імперії. Відомі російські синдикати «Продамет», «Продаруд», «Продвагон» і «Продпаровоз» контролювали від 60 % до 90 % збуту мета- лу і продукції транспортного машинобудування імперії.
Розвиткові міжкорпоративних зв’язків сприяло поширення «системи
участі», за якої певна компанія, крім власних активів, володіла ще й частками майна інших фірм. Наприкінці ХІХ ст. у США виникають хол- дингові компанії, яким, як «материнським», дозволялося володіти част- ками капіталу однієї чи декількох «дочірніх» фірм. Останні, у свою чергу, могли засновувати «внучаті» компанії і т. д. Іноді розгалужена система холдингів від «материнської» компанії до її «нащадків» могла складати- ся з 5–7 ярусів.
Зручність «системи участі» для встановлення фінансового контролю
над формально незалежними компаніями зумовила її використання в американських трестах і концернах. Так, нафтовий трест Дж. Рокфеллера, який утворився за рахунок поглинення 14 компаній, контролював додат- ково ще 26 корпорацій з видобутку і переробки нафти.
Антитрестівський закон Шермана, прийнятий у США у 1890 р., не
зупинив зростання корпорацій і поширення монопольних об’єднань. Трести реорганізовувались шляхом виділення юридично самостійних,
На початку ХХ ст. у розвинутих європейських країнах набули поши-
рення концерни – об’єднання різногалузевих підприємств, підпорядкова- них єдиному фінансовому центру. Так, провідну роль у військовій про- мисловості Великої Британії відігравав концерн «Віккерс і Армстронг», а в німецькій збройній промисловості панівні позиції належали концерну гарматного короля Круппа.
Активну роль в утворенні великих акціонерних компаній і розвитку
12 зв’язків між ними відігравали банки, що самі перетворювалися на могутні корпорації. Вони не лише заохочували пільговими кредитами утворення великих корпорацій, але й виступали центральними конторами концернів і холдингів.
Розвиток міжкорпораційних зв’язків банків, промислових, транспорт-
них, страхових компаній зумовив появу на початку ХХ ст. у США фі- нансово-промислових груп. До найбільших із них належали банкірський «Дім Дж. Моргана» і група Рокфеллера, які контролювали 56 % акціонер- ного капіталу країни і зосередили у своїх руках керівні посади у 112 «ве- ликих корпораціях». Група Дж. Рокфеллера сформувалася на базі нафто- вої компанії, прибутки від якої через спеціально створений банк вклада- лись у десятки гірничодобувних, газових і електротехнічних підприємств. Натомість «Дім Дж. Моргана» склався навколо банків, що фінансували промисловість через систему холдингових компаній. На початку ХХ ст. група Моргана контролювала «Американську сталеву корпорацію», «Дженерал Електрик», «Міжнародну телефонну і телеграфну компанію».
Поглиблення міжкорпораційних зв’язків, монополізація ринку і утво-
рення фінансово-промислових груп стали найприкметнішими ознаками економіки індустріального суспільства на початку ХХ ст. Такою ж харак- терною його рисою було розширення і урізноманітнення господарських
«Капітани бізнесу» – Дж. Морган (посередині) і Дж. Рокфеллер
В останній третині ХІХ ст. щорічні зовнішні інвестиції Англії збіль-
шилися у 5 разів. У 1913 р. їх загальна вартість становила 4 млрд ф. ст., а щорічні прибутки від закордонних капіталовкладень (90–100 млн ф. ст.) вп’ятеро перевищували доходи від зовнішньої торгівлі. На відмі- ну від Англії, що розміщувала вільні кошти у своїх колоніях, зовнішні інвестиції Франції спрямовувались переважно в Європу. Причому, як правило, у формі державних позик. У 1900–1909 рр. щорічний вивіз французького капіталу досяг 1,4 млрд франків, збільшившись порівняно з попереднім десятиліттям удвічі.
13
Вивіз капіталу у виробничій формі, що здійснювався провідними
західноєвропейськими компаніями, зумовив їх перетворення на транс- національні корпорації (ТНК). Типовими ТНК на початку ХХ ст. були відомі німецькі концерни АЕГ, «Сіменс-Шуккерт», «Сіменс-Гальске» та англійський «Вестінгауз», яким, зокрема, як дочірній філії, належали майже всі електротехнічні підприємства Росії.
Зростаючі обсяги зовнішніх інвестицій і міжнародна торгівля зміцню-
вали економічні зв’язки між країнами та цілими регіонами, сприяли формуванню світового господарства. Одночасно найбільші промислові об’єднання виявили прагнення до монополізації світового ринку. Свід- ченням цього стала знаменита угода, укладена у 1907 р. американською компанією «Дженерал Електрик» і німецькою АЕГ, про поділ світового ринку електротехнічного устаткування.
На початок ХХ ст. одночасно з економічним завершується і терито-
ріальний поділ світу між розвинутими державами Європи і США, оста- точно економічно і політично оформлюються колоніальні імперії. Для становлення сучасної промисловості і сільського господарства, однак, це мало важливе значення, оскільки сприяло спеціалізації країн і регіонів у виробництві конкретних товарів і послуг.
Економічний розвиток впливав на еволюцію соціальної структури
більшості країн світу. Посилилася міграція населення працездатного віку. Збільшувалась кількість найманих робітників, зайнятих як у промисловому виробництві, так і в сільському господарстві. Відтік із аграрної місцевості у міста великої кількості колишніх селян сприяв зростанню чисельності робітничого класу. Внаслідок впровадження со- ціального законодавства у провідних державах світу, усвідомленого піклування підприємців про збереження кадрових працівників посту- пово підвищується рівень життя кваліфікованих робітників, зростає ступінь їх соціальної забезпеченості. Проте у молодих капіталістичних країнах, зокрема Росії, де ринок праці лише був відчутний і формувався надлишок робочих рук, більшість найманих робітників були абсолютно соціально незахищеними і зберігали всі ознаки класичного пролетаріату.
Посилюється значущість середніх верств, до яких входили службовці,
інтелігенція, професійні військові. Одночасно скорочується частка спад-
1.
1. Назвіть нові явища в економічному житті розвинутих держав Європи і
США. Поміркуйте, які чинники зумовили їх виникнення.
2. Подумайте, які обставини сприяли розвитку міжкорпораційних зв’язків
між великими промисловими і фінансовими компаніями, встановленню ними монопольного контролю над цілими галузями виробництва товарів і послуг.
14
3. Поясніть значення термінів: «картель», «синдикат», «трест», «холдингова
компанія», «концерн», «фінансово-промислова група».
4. Спробуйте відповісти на питання, чому вивезення вільних коштів за межі
країни в провідних державах світу стало переважати обсяги зовнішньої торгівлі.
5. Яким чином нові явища в економіці вплинули на зміни в соціальній
струк турі суспільства? Які соціальні групи втрачали свій вплив у нових економічних умовах, а які здобували?
Російська вчений-методист Л. Алексашкіна
про розвиток компанії Г. Форда
[1896 р.] Г. Форд випробував свій перший автомобіль,
виготовлений у майстерні, який, за його визнанням, «нагадував селянський ві- зок». 1903 р. вже було засноване «Товарист во автомобілів Форда», а 1906 р. побудоване перше триповерхове заводське приміщення.
До початку Першої світової війни підприєм ства Форда перетворилися на
своєрідну імперію з філіями в Англії, Австралії та інших краї нах, де вироблялося 248 тис. автомобілів на рік.
З розповіді робітника автомобільного заводу Г. Форда
Це найнудніша робота у світі... У ній немає ніяких змін, вона нас виснажує.
Вона викликає в нас сильну стомленість. Вона уповільнює наші думки. Тут не потрібно думати... Ви просто робите це й робите. Ви це витримуєте заради грошей. Ось за що нам платять – за те, щоб ми терпіли нудність цього... Форд бачить вас скоріше як механізм, ніж людину.
Прочитайте обидва документи. Які позитивні, і які негативні наслідки мало
впровадження поточного виробництва і конвейєрного збирання?
Еволюція політичної системи та ідеології суспільства
§2
Поміркуйте, чому характерною рисою політики урядів і держав на початку ХХ ст. стає реформізм. До яких наслідків привело б збереження застарілих принципів внут рішньої політики?
1 Демократизація форм правління. На початок ХХ ст. більшість роз-
винутих країн світу, за винятком Російської імперії, вже були консти- туційними монархіями. Республіканська форма правління серед вели- ких держав ствердилася лише у Франції і США. Старі, напівфеодальні інститути політичної влади поступово втрачали авторитет, оскільки не відповідали новим умовам економічного і соціального розвитку капіта- лістичних (вільно ринкових) країн і народів. У країнах з монархічною формою правління велася боротьба за обмеження прав монарха, органів представництва вищого дворянства (палати лордів, перів тощо), скасу- вання цензових обмежень на виборах і більш широку участь нижчих і середніх верств у представницьких органах влади – парламентах.
У державах з республіканським ладом основна боротьба велася за
пропорційне представництво нових соціальних верств у парламентах та розширення місцевого самоврядування. І у першому, і у другому випадках мова йшла про розширення ролі виборних органів влади у політичному житті. Ці обставини сприяли активізації процесу становлення політичних партій – організаційно оформлених об’єднань громадян, що виступали за здійснення певних політичних програм. У провідних державах світу по- ступово формувалась партійно-політична система державної влади. 15
Характерною рисою політики урядів і держав на початку ХХ ст. стає
реформізм – орієнтація на проведення соціально-політичних і еконо- мічних реформ, здатних вирішити найбільш важливі проблеми внутріш- нього життя суспільства. Особливе значення надавалось розширенню прав і повноважень виборних органів влади (парламентів, муніципаліте- тів), більш широкій участі у політичному житті тих соціальних верств, які раніше позбавлялись можливості обиратися до представницьких структур (різночинна інтелігенція і наймані робітники). Реформи, що проводились у розвинутих державах Європи і США, торкнулися системи соціального забезпечення, трудових відносин, освіти і охорони здоров’я й навіть навколишнього середовища.
Тогочасна карикатура: ірландець і німець крадуть ящик для голосування
Що, на вашу думку, має означати ця карикатура? Свою точку зору обґрунтуйте.
Поступово відбувається професіоналізація політичної діяльності, пе-
ретворення роботи депутата парламенту, члена муніципалітету у постій- ну оплачувану професію.
Завершується формування основних ідеологічних напрямків суспіль-
ного розвитку, підґрунтя яких закладалося у ХІХ ст. Головними серед них (не дивлячись на специфічні умови у тих чи інших країнах) стали ідеї лібералізму, консерватизму і різноманітних форм соціал-демократизму. Представники лібералізму виступали за обмеження регулюючої ролі дер- жави в економіці та ролі дворянських установ, розширення демократич- них прав і свобод людини і більш широку участь населення у вирішенні важливих соціально-політичних і економічних питань життя країн.
Консерватори були прибічниками сильних позицій держави у політиці
16 та економіці, виступали за збереження тією чи іншою мірою станових ін- ститутів, обмеження участі нижчих верств населення в діяльності пред- ставницьких установ.
Соціально-демократична течія відрізнялася неоднорідністю. Про-
грами радикально налаштованих соціалістичних і соціал-демократич- них партій, як і раніше, базувалися переважно на марксистських ідеях. Проте одночасно широкого поширення на початку ХХ ст. набувають й реформістські погляди, дедалі популярнішою стає ідея ревізії (перегля- ду) теорії К. Маркса. Реформісти заперечували доцільність революцій- ної боротьби робітничого класу, обґрунтовували необхідність участі со- ціалістів у роботі буржуазних парламентів і урядів з метою захисту сво- їх виборців, перетворення соціал-демократичних партій на легальні, реформістські організації. Ідеї революційного соціалізму залишалися популярними лише у порівняно відсталій Росії. В розвинутих країнах Європи соціал-демократичними партіями на початок століття керували реформісти.
1. Охарактеризуйте основні зміни у політичному житті країн. Якими чин-
никами вони були викликані?
2. Поміркуйте, чому старі форми правління не влаштовували суспільство
європейських країн.
3. Чому, на вашу думку, характерною рисою політики урядів і держав на
початку ХХ ст. стає реформізм?
4. Подумайте, до яких наслідків привела б штучна консервація застарілих
політичних режимів, основи яких склалися ще у добу Середньовіччя.
5. Згадайте з історії попереднього періоду, коли і хто з німецьких соціал-
демократів першим підняв питання про застарілість революційної теорії Маркса і доцільність її заміни реформізмом.
6. Охарактеризуйте основні ідеологічні напрямки суспільного розвитку на
початку ХХ ст. Заповніть таблицю:
Напрямки в ідеології Мета Очікувані результати
Із виступу сенатора Р. Лафоллета
на виборчому мітингу в Філадельфії, США
У кожній більш чи менш важливій галузі ви робництва
панують концерни, вони контролю ють ринок сировини та готівки, вони в ши- роких масштабах диктують ціни на все, що продається й купується: на ялови- чину, цукор, вовну, вугіл
ля, нафту, мідь, цинк, сталь та залізо, на сільсь ко-
господарський інвентар, на гас, електрику, продукти харчування. Всюди панують моно полії. І ось природний результат: продукція стала гірша, а ціни вищі... збереження панування монополій означає кінець демократії.
Як політик-реформіст, один із засновників прогресистського руху в
США, охарактеризував наслідки панування монополій в економічному житті країни?
17
Зарплата, робочий час і вартість життя у країнах Європи
та США на початку XX ст.
Оплата праці Стаття бюджету
Країни Робочий час Щотижнева Квартплата і вартість
(тиждень) плата продовольства
Англія 100 100 100
Німеччина 111 83 119
Франція 117 75 114
США 96 230 152
Росія 129 41 184
Порівняйте рівень життя трудящих у провідних країнах світу на початку ХХ ст.
Памфлет англійських ліберал-юніоністів на політичні погляди
соціалістів (1908 р.)
Соціалізм означає кінець свободі – соціалісти зроблять з кожної людини ма-
ріонетку і раба соціалістичного божества – держави. Всі люди стануть інстру- ментами для використання в державних цілях, час, умови і місце роботи визна- чатимуться державою, а її результати віднімуть у них для задоволення потреб держави.
Соціалізм відніме у кожної людини його будинок і його речі. При соціалізмі
жодна людина не повинна володіти нічим, все повинно належати державі. Всі заощадження, нагромаджені за роки наполегливої праці, будуть відібрані і до- дані до загальних фондів.
Соціалізм зруйнує сімейне життя, і всі ці милі дрібниці, які надають будинку
англійця неповторну чарівність і роблять його зразком для всього світу, будуть відібрані.
Які недоліки у політичних прагненнях соціалістів визначало консервативне
угруповання англійських лібералів? Чи мала їх критика рацію?
П
18
ромислово розвинуті
країни світу
на початку ХХ століття
Після вивчення матеріалу теми учень зможе: називати зміни в повсякденному житті
населення провідних країн світу, показу- вати на карті
території, на яких відбу-
вався економічний, технічний та інтелек- туальний прогрес;
характеризувати і порівнювати спільні
і відмінні риси державного устрою та по- літичного життя розвинутих країн, панів- ні політичні та суспільні рухи, діяльність основних політичних партій провідних країн світу;
правильно застосовувати та пояснюва-
ти на прикладах поняття «технічний
та інтелектуальний прогрес», «державне регулювання соціально-економічних про- цесів»;
визначати та обґрунтовувати основ ні
тенденції політичного, соціально-еконо- мічного розвитку провідних країн сві- ту (США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Росії, Австро-Угорщини, Італії) на початку ХХ ст.;
формулювати висновки про передумови
та причини змін у політичному житті про- відних країн світу, розгортання, активіза- цію суспільно-політичних рухів.
19
Сполучені Штати Америки
§3
Пригадайте, які наслідки для економічного і соціально- політичного розвитку США мала перемога Півночі у громадянській війні 1861–1865 рр. У чому полягала суть «доктрини Монро»?
1 Піднесення економіки США. Технічний прогрес у промисловості й
сільському господарстві. Досягнення світової першості. Кінець XIX – початок XX ст. характеризувалися небувалим зростанням американської економіки. У 1871–1913 рр. національний доход США збільшився в 5 ра- зів, а національне багатство країни – у 7. Особливо швидкими темпами зростало промислове виробництво: за цей період воно збільшилося в 9 ра- зів. У 1913 р. США виробляли понад третину світової промислової про- дукції, залишивши далеко позаду інші індустріальні країни.
Перемога промислової Півночі у громадянській війні, ліквідація ра-
бовласницьких латифундій і прийнятий 1862 р. гомстед-акт відкрили шлях для ринкового освоєння південних штатів і земель Заходу. У США було створено такі сприятливі умови для підприємництва, яких не знала жодна західноєвропейська країна.
Важливу роль в індустріалізації відіграв потік іммігрантів. За останні
30 років XIX ст. до США прибуло 14 млн переселенців, в основному з Італії, Ірландії та східноєвропейських країн. Здебільшого це були сміли- ві, енергійні, заповзятливі люди, серед яких було чимало кваліфікова- них фахівців. Нестачу робочої сили підприємці прагнули компенсувати раціо налізацією виробництва і не шкодували коштів на наукові дослі- дження. За кількістю винаходів, розробкою нових видів техніки і тех- нологій США посідали перше місце у світі. Заводи і фабрики країни оснащувалися найсучаснішим устаткуванням.
Економічне зростання забезпечувалося також сприятливою економіч-
ною політикою держави. Промисловість США була добре захищена від конкуренції імпортних товарів високими митами. Протекціонізм поєд- нався із залученням іноземних інвестицій, і на початку XX ст. вони склали в США 3,4 млрд доларів. Для американської економіки була
вигідна і та обставина, що країна знаходилася на значній віддалі від своїх європейських конкурентів, по сусідству зі слаборозвиненими лати- ноамериканськими країнами.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. США перетворилися на потужну
індустріально-аграрну державу. В економіці країни відбулися глибокі структурні зміни, з’явилися нові галузі промисловості: нафтовидобувна і нафтопереробна, хімічна, автомобільна, електроенергетика. У 1882 р. знаменитий винахідник Т. Едісон побудував першу теплову електростан- цію, а до початку ХХ ст. у США було вже близько 3 тис. електростанцій. У країні почалася електрифікація промисловості, транспорту і побуту.
Індустріалізація Сполучених Штатів поєднувалася не тільки з тех-
нічним прогресом у промисловості, але і з удосконалюванням організації виробництва і праці. Галузі легкої промисловості вперше у світі перехо- дять до масового випуску стандартизованого взуття, одягу, продуктів харчування, ліків. На великих заводах упроваджувалися потокові мето- ди виробництва з конвейєрним складанням вузлів, агрегатів і готової продукції; удосконалювалася організація праці. Завдяки цим нововве- денням компанія Г. Форда, що стала символом масового виробництва в Америці, зуміла знизити вартість автомобіля з 950 до 290 доларів і зро- бити його доступним масовому покупцеві. Форд був одним з перших під- приємців, які усвідомили, що робітник може приносити прибуток і в якості споживача товарів. У 1913 р. його компанія випустила 250 тис. автомобілів, що становило половину продукції всього автомобілебуду- вання США. Зростання автотранспорту викликало посилене будівництво шосе, розвивалися також інші шляхи сполучення.
20
Особливо швидко здійснювалось залізничне будівництво, що заохо-
чувалося федеральними кредитами і наданням землі у користування залізничних компаній. На 1900 р. залізниці з’єднали всі штати, а чотири магістралі – тихоокеанське й атлантичне узбережжя. Загальна довжина залізниць досягла 190 тис. миль, що становило половину світової заліз- ничної мережі. Швидко розвивалися засоби зв’язку – телефон і теле- граф. У Нью-Йорку і Бостоні відкрилися перші лінії метро.
Перша теплова електростанція та Г. Форд на своєму першому автомобілі
Період бурхливого розвитку переживало й сільське господарство.
Праця вільних фермерів на вільній землі приносила свої результати. США перетворилися на провідного виробника та експортера харчових продуктів. Цьому багато в чому сприяло застосування нових сільськогос- подарських машин і штучних добрив. До 1914 р. у сільському господарстві країни нараховувалося 17 тис. парових тракторів і 15 тис. вантажівок.
Розвиток ринкової економіки США відбувався в умовах нещадної кон-
курентної боротьби, що загострювалася в роки криз. Великі корпорації (акціонерні товариства) поглинали розорених конкурентів, створювали міжкорпоративні об’єднання – трести, встановлюючи монопольний контроль над цілими галузями промисловості й транспорту.
Серед могутніх монополістів особливо виділялися нафтовий трест
Дж. Рокфеллера, сталева компанія Карнегі, мідна Гугенгейма, електро- технічна фірма «Дженерал Електрик», залізничні «імперії» Вандербіль- та і Гантінгтона. Якщо в 1861–1890 рр. у США було створено 24 трести, то тільки у 1899–1902 рр. з’явилося 82 нові великі компанії із загальним капіталом 3,2 млрд доларів. 21
Концентрація охопила й банківську справу. Банки Рокфеллера,
Моргана, Меллона та інші фінансували найбільші комерційні проекти в країні. Так, у 1901 р. один з найвпливовіших фінансистів США Дж. Морган, придбавши в Е. Карнегі за 490 млн доларів належні тому акції металургійних підприємств, створив могутню «Сталеву корпора- цію», яка контролювала 44 % національної виплавки чавуну і 66 % ста- лі. У 1904 р. у США нараховувалося 445 великих промислових і банків- ських корпорацій (які складалися з десятків компаній) із загальним капіталом 20,4 млрд доларів.
Розвиток зв’язків банків і промислових компаній обумовив появу на
початку XX ст. у США перших фінансово-промислових груп. Найбільші з них – банкірський «Дім Дж. Моргана», групи Рокфеллера, Пенсіль- ванська, Доджа, Вандербільта і Гарімана – контролювали більшу части- ну видобувної і оброблювальної промисловості країни. Домінуючи в аме- риканському бізнесі, вони, так чи інакше, впливали на добробут мільйо- нів людей.
2 Політична система країни. Еволюція двопартійної системи.
Сполучені Штати Америки було утворено у 1776 р. при об’єднанні три- надцяти британських колоній, що проголосили свою незалежність. Вій- на за незалежність тривала до 1783 р. і завершилася перемогою коло- ністів. У 1787 р. була прийнята конституція США, а у 1791 р. – перший цикл поправок до неї (Білль про права), який гарантував американцям основні громадянські права і свободи та істотно обмежив повноваження федерального уряду щодо штатів.
Згідно конституції США становлять собою президентсько-парла мен т-
ську республіку. Законодавчі повноваження належать двопалатному конгресу, що складається з палати представників та сенату, який фор- мується на ґрунті рівного представництва штатів як суб’єктів амери- канської федерації. Президент країни, що обирається на чотири роки, є головою держави і, водночас, керівником федеральної адміністрації (уряду). Великі повноваження належать Верховному суду країни, який одночасно виконує функції конституційного суду.
США є союзною державою (федерацією), що складається із штатів
(з 1959 р. – 50). Особливу адміністративну одиницю становить Федераль- ний округ Колумбія, де знаходиться столиця країни Вашингтон.
Політичне життя країни визначало суперництво двох партій – рес-
публіканської і демократичної. Демократична партія, що склалася на ґрунті спільних інтересів аграріїв у 1828 р., згодом стала орієнтуватися на інтереси рабовласників-плантаторів південних штатів. У свою чергу утворена у 1854 р. республіканська партія відстоювала інтереси промис- ловців і фермерів Півночі.
У 1860-х роках суперечності між рабовласницькими південними і пів-
нічними штатами привели до початку чотирилітньої громадянської вій- ни. Перемога Півночі врятувала країну від розколу і привела до повсюд- ної заборони рабства у США.
22
Уважно розгляньте колаж. Опишіть побачене. Що вам відомо про рабську
працю? Як ви ставитеся до неї? А до рабовласників? Обґрунтуйте.
Глибокі зміни, що відбувалися в економіці країни, справляли поміт-
ний вплив на розвиток політичного життя США, на внутрішню політику держави. Після громадянської війни непримирима ворожнеча республі- канців і демократів відійшла в минуле. Наприкінці ХІХ ст. обидві партії відрізнялися рідкісною одностайністю у підтримці інтересів великих корпорацій, стримуванні соціальних рухів у країні та фактичному схва- ленні расизму й сегрегації на Півдні.
Характерною рисою політичного життя США в останній чверті ХIХ ст.
стало посилення партійних босів – регіональних лідерів республіканців і демократів. Саме боси, спираючись на згуртовані і дисципліновані пар- тійні організації, відігравали основну роль у політичному житті країни. Президенти були їхніми ставлениками і, як правило, слухняно виконува- ли продиктовану волю. Партійні боси були тісно пов’язані з фінансово- промисловими колами країни, через них великі корпорації впливали на внутрішню і зовнішню політику держави.
23
Вплив соціалістичних ідей у США, на відміну від Європи, був слабким.
Невеликі партії соціалістів складалися в основному з емігрантів, що по- гано знали англійську мову. Міцних зв’язків з корінними американцями вони не мали. Основною формою організованого робітничого руху зали- шалися профспілки. У 1914 р. у лавах Американської федерації праці на- раховувалося майже 2 млн чоловік.
3 «Справедливий курс» Т. Рузвельта. Наприкінці XIX – на початку XX ст.
значного впливу в США набув рух за реформи і соціальний прогрес, що об’єднав інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців і частину робіт- ників. Прибічники реформ – «прогресисти» вимагали демократизації ви- борчої системи, контролю за діяльністю великих корпорацій, проведення реформи оподатковування і запровадження соціального страхування. Їхні гасла стали програмою дій ліберальної опозиції в лавах республікан- ської і демократичної партій. Необхідність змін стали усвідомлювати й
Передвиборча кари-
катура: Т. Рузвельт, В. Вільсон і У. Тафт. «Як вони себе подають і як вони себе почувають».
Як ви розумієте цю кари- катуру? Свою точку зору
обґрунтуйте.
Отримайте з додаткових джерел якомога біль- ше цікавих відомостей про життя і політичну кар’єру В. Вільсона та
У. Тафта. Чим їхня полі-
тика відрізнялася від по- літики Т. Рузвельта?
правлячі кола США, про що свідчила реформаторська діяльність прези- дентів Т. Рузвельта і В. Вільсона.
Теодор Рузвельт (1858–1919) став президентом США в 1901 р. після
убивства свого попередника Мак-Кінлі (доти він виконував обов’язки віце- президента). Уперше за довгі роки президентську посаду обійняв освіче- ний, здібний, далекоглядний і розумний політик. Саме він поклав початок реформаторській діяльності американської адміністрації, завдяки чому початок ХХ ст. увійшов до історії країни під назвою «Прогресивна ера».
Рузвельт походив з багатої американської родини, предки якої прибули
24 до Америки ще в 1644 р. Свою політичну діяльність він почав з боротьби проти корупції в державному апараті і цим зажив популярності й репутації чесного політика. Наприкінці XIX ст., займаючи високий пост у морському міністерстві, Рузвельт став одним з ініціаторів зміцнення американського флоту. Він не тільки готував іспано-американську війну, але і узяв у ній безпосередню участь, повернувшись з війни в ореолі слави. Цим не заба- рилися скористатися республіканці. Рузвельта було обрано губернатором штату Нью-Йорк, а згодом й віце-президентом країни.
Перетворення Рузвельта на господаря Білого дому консервативна
верхівка республіканської партії зустріла з тривогою: 42-річний пре- зидент відрізнявся незалежністю і вважався прихильником реформ. Наступні події підтвердили побоювання босів. У 1901–1908 рр. уряд орга- нізував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів».
Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно
розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в держав- ному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб моно
полі-
зувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розшири- ти повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд вико- ристовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана».
Переконуючи Моргана та інших «капітанів американської індустрії» у
доцільності державного нагляду і контролю за діяльністю великих корпо- рацій, президент неодноразово попереджав їх про небезпеку народного не- вдоволення, про необхідність уникати «різких і раптових змін у суспіль- стві», які можуть бути викликані «відмовою здійснити необхідні зміни обережними і поміркованими заходами». У ділових колах повторювали його слова: «Ми повинні розвиватися шляхом еволюції, а не революції».
Справжнім лихом для американських фермерів було свавілля монопо-
лістів – залізничних компаній. Під час збирання врожаю вони значно підвищували тарифи на перевезення, змушуючи фермерів платити втри- дорога за доставку зерна на ринки. У 1903 р. за ініціативою Т. Рузвельта конгрес США заборонив залізничним компаніям змінювати оголошені
раніше тарифи за перевезення вантажів, а в 1906 р. було прийнято акт Хепберна, що дозволяв урядові встановлювати граничну межу підви- щення тарифних ставок на залізницях.
Популярність президенту принесли також закони про контроль над
виготовленням харчових продуктів і ліків, над умовами праці робітників на м’ясобойнях. Особливо ефективною виявилася діяльність Рузвельта з охорони природних багатств країни. Своїм президентським указом він у чотири рази збільшив невідчужуваний фонд громадських земель, ужив заходів для охорони й раціонального використання водних, лісових і сировинних ресурсів.
Рузвельт неодноразово заявляв про необхідність справедливого став-
лення не тільки до підприємців, але і до робітників, готовності проводити в робітничому питанні «чесний курс». За час його перебування при владі уряд неодноразово втручався в трудові конфлікти, виступаючи арбітром на переговорах між профспілками і підприємцями. Іноді адміністрація навіть приймала бік страйкуючих робітників.
25
У. Тафт, який змінив Рузвельта на посту президента в 1909 р., не мав
ані здібностей, ані гнучкості свого попередника. Хоча його уряд продов- жив політику державного регулювання корпорацій, зближення Тафта з консервативною верхівкою республіканців викликало невдоволення і кризу в партії. З неї виділилася група реформістів на чолі з сенатором Р. Лафоллетом, до яких незабаром приєднався і Т. Рузвельт. У 1912 р. ре- формісти утворили Національну прогресивну партію, що висунула про- граму демократичних реформ у галузі виборчого права, митної політики, робітничого питання тощо.
4 «Нова демократія» В. Вільсона. Розкол у лавах республіканців до-
зволив здобути перемогу на президентських виборах 1912 р. кандидатові від демократичної партії Вудро Вільсону, за якого проголосувало 42 % американців. У минулому професор історії й права Прінстонського уні- верситету, Вільсон завоював довіру виборців, перебуваючи на посту гу- бернатора штату Нью-Джерсі. Свою передвиборну програму він назвав «новою свободою» або «новою демократією». Схематично вона укладала-
Американські президенти – Уільям Тафт (зліва) та Вудро Вільсон
Програма демократів містила всі вимоги прогресистів, і новий пре-
зидент продовжив курс реформ, розпочатий Рузвельтом. В інтересах споживачів уряд зменшив до 27 % мита на ввезені до країни товари, причому ряд продуктів харчування звільнявся від них цілком. У 1913 р. згідно прийнятої 16-ї поправки до конституції в країні було запровадже- но систему прогресивного оподаткування та створено Федеральну резерв- ну систему, покликану забезпечити контроль над грошовим обігом та кредитно-фінансовими установами країни. Закон Клейтона, прийнятий у 1914 р., вніс необхідну для підприємців ясність у антимонопольне законодавство і заборонив його використання проти профспілок і страй- куючих робітників.
26
Адміністрація Вільсона провела також ряд помірних соціальних ре-
форм. У 1916 р. у США було законодавчо обмежено застосування дитячої праці і запроваджено страхування робітників від нещасних випадків на виробництві тощо.
5 Зовнішня політика. Іспано-американська війна та її наслідки.
Розширення сфер впливу на Далекому Сході. У перші десятиліття після громадянської війни країну захопило освоєння західних земель і бурхливе господарське будівництво. Але вже наприкінці XIX ст. у США зростає прагнення до територіальних загарбань. Великі компанії дедалі наполегливіше вимагали нових ринків збуту і джерел сировини. Акти- візація зовнішньої політики ставала неминучою.
Однак відносна військова слабкість країни не дозволяла їй провадити
експансію на всіх континентах, як це робили європейські держави. Головну увагу в цей період Сполучені Штати приділяли Південній Аме- риці і басейну Тихого океану.
За ідеологічне обґрунтування домагань США на економічну й полі-
тичну гегемонію над всім Американським континентом правила «док- трина Монро» (президент Дж. Монро 1823 р. висунув гасло «Америка для американців», що, по суті, означало «Америка для США»). Напри- кінці XIX ст. на допомогу цій доктрині прийшли численні теорії, що доводили спільність економічних і політичних інтересів американських держав. У 1889–1890 рр. США провели першу міжамериканську конфе- ренцію, яка ухвалила заснування Міжнародного союзу американських республік з метою взаємного обміну економічною інформацією і створен- ня при ньому комерційного бюро, яке у 1910 р. було перейменовано на Панамериканський союз.
Зміцнюючи позиції в Латинській Америці, США водночас активізу-
вали експансію на Карибах і на Тихому океані. У 1898 р., скориставшись із слабкості іспанської колоніальної імперії і початку визвольного по- встання на Кубі, США спровокували іспано-американську війну. У двох морських битвах, біля берегів Філіппінських островів і Куби, іспанський флот був знищений, і уряд Іспанії був змушений просити миру. Мирний договір було підписано у Парижі в грудні 1898 р. За його умовами Іспанія відмовлялася від усіх прав на Кубу, Філіппіни, Пуерто-Ріко та
27
Політика американського «великого кийка» у ділі
На підставі зображеного схарактеризуйте суть політики «великого кий- ка». Хто автор цієї політики? Чи можна знайти їй виправдання? До яких історичних наслідків вона призвела? З додаткових джерел знайдіть при- клади застосування цієї політики в Латинській Америці.
інші острови в Карибському морі. Майже всі іспанські володіння пере- йшли до США. Куба формально залишалася незалежною, але фактично над нею було встановлено американський контроль. США було передано й Філіппіни, за які Іспанія одержала 20 млн доларів умовної плати.
Американському урядові належить сумнівна заслуга запровадження в
міжнародні відносини таких методів, як «політика великого кийка» і «ди- пломатія долара». У 1904 р. Т. Рузвельт заявив, що застосування «доктри- ни Монро» у західній півкулі змушує США взяти на себе обов’язки міжна- родної поліцейської сили. «Потрібно висловлюватися м’яко, – стверджував президент, – але тримати в руках великий кийок». Цим США намагалися виправдати своє відкрите втручання у внутрішні справи латиноамерикан- ських держав, кількаразову окупацію Домініканської республіки (1904, 1914), Куби (1906–1909, 1912), Гондурасу й Нікарагуа.
У 1903 р. розпочався конфлікт між США й Колумбією, через терито-
рію якої мав пройти канал, що з’єднує Тихий і Атлантичний океани. Після відмови колумбійського сенату поступитися за 100 млн доларів правом контролю над зоною будівництва Сполучені Штати організували заколот у провінції Панама і сприяли проголошенню її незалежною рес- публікою. Через два тижні після визнання незалежності Панами новий уряд країни поступився США на вічні часи зоною каналу шириною в 10 миль. У 1914 р. канал було відкрито для експлуатації.
Порушення міжнародних норм викликало протести не тільки в лати-
ноамериканських країнах, але й у США. Тому вже Тафт і Вільсон при проведенні експансіоністської політики прагнули в першу чергу викорис- товувати економічну силу держави, застосовувати «дипломатію долара». Ця «дипломатія» виявилася в наданні латиноамериканським країнам ка- бальних позик, фінансово-економічної «допомоги», приватних інвести- цій, що ставило їх у повну економічну залежність від північного сусіди.
28
Панамський канал: сьогодні і у минулому
Використовуючи свою економічну перевагу, США також сподівалися
потіснити конкурентів на Далекому Сході. З цією метою в 1899 р. вони висунули доктрину «відкритих дверей» і «рівних можливостей» у торгів- лі з Китаєм. Під час російсько-японської війни США надавали підтримку Японії, намагаючись послабити позиції Росії на Далекому Сході. Але зго- дом японо-американські відносини знову загострилися.
1. Визначіть особливості економічного розвитку США наприкінці XIX – на
початку XX ст.
2. Яку роль у житті країни стали відігравати великі корпорації і фінансово-
промислові групи?
3. Чому початок ХХ ст. увійшов до історії США як «прогресивна ера»? Дайте
оцінку реформаторської діяльності президентів Т. Рузвельта і В. Вільсона.
4. Чим, на вашу думку, відрізнявся антимонопольний курс адміністрацій
Т. Рузвельта і В. Вільсона?
5. Визначте основні цілі зовнішньої політики США на зламі XIX–ХХ ст.
6. Яку доктрину використовували американські політики для виправдання
експансії США в Латинській Америці?
7. Дайте визначення поняттям «політика великого кийка» і «дипломатія
долара».
Платформа республіканської партії
на виборах 1904 р.
Пройшло 50 років із дня заснування республіканської
партії, що висунула разом поряд з іншими цілями припинення існування раб- ства людей. У 1860 р. вона домоглася обрання свого першого президента. Із 44 років, що пройшли після обрання Лінкольна, протягом 24 років рес- публіканська партія здійснювала управління країною... Таке тривале правління республіканської партії є не випадковим. Це – вияв того, що республікан ська партія завоювала довіру американського народу протягом життя двох його поколінь у такому ступені, з яким ніщо не може порівнятися за всю нашу істо- рію, і виявила великі здібності в правлінні і формуванні урядів, які ще наочніше виявлялися у світлі нездатності і нестабільності, виявлених її супротивника- ми…Завдяки тарифу Дінглі робітники отримали повну зайнятість, заробітна
плата виросла і всі галузі промисловості переживають пожвавлення і процві- тання.
Ми виграли швидку і звитяжну війну з Іспанією. Ми зробили Кубу вільною... Ми придушили повстання на Філіппінах, встановивши порядок, і забезпечи-
ли безпеку життя і власності, якої там не мали раніше. Ми заснували грома- дянський уряд, зробили його управління сильним і ефективним і надали його народу цих островів.
Якими досягненнями перед країною хизувалися політичні боси республікан-
ців? Чи з усіма цими «заслугами» ви згодні?
З послання президента Т. Рузвельта американському конгресу
3 грудня 1901 р.
все зростаючою швидкістю відбувався у другій полови ні XIX ст., поставив нас на початок XX ст. перед обличчям дуже серйозних соціальних проблем... Приголомшливий і надзвичайно складний промисловий розвиток, який із 29
...Капітани індустрії проклали через наш кон тинент мережу залізниць, поста-
вили на ноги нашу торгівлю, розвинули промислове виробництво і в цілому зробили і роблять для нашого на роду багато доброго. Без них ніколи б не було того економічного розвитку, яким ми справедливо пишаємося...
Все це вірно, але вірно і те, що існує реальне і велике зло, одним з головних
проявів якого є надмірна концентра ція з багатьма її згубними наслідками. Мають бути здійснені практичні зусилля для усунення цього зла...
Перше, що необхідне для вироблення політики відносно кор порацій, це
знання фактів, тобто гласність. Для користі суспільства уряд повинен мати в своєму розпорядженні право інспекції і перевірки діяльності корпорацій, що функціонують у федеральному масштабі… Всі подальші законодавчі або ад мі- ністративні заходи, до яких треба буде вдатися у плані державного регулю- вання або оподаткування, можуть бути визначені тільки тоді, коли буде досяг- нута гласність.
Великі корпорації, зазвичай звані трестами, навіть якщо вони створюються в
якому-небудь одному штаті, завжди діють в багатьох шта тах... Тому на користь всього народу федеральний уряд, не зазіхаючи на права штатів у їх внутрішніх справах, повинен узяти на себе нагляд і регулювання діяльності всіх корпора- цій, що оперують у федеральному масштабі. Це особливо важливо в умовах, коли корпора ція значну частину своїх доходів отримує завдяки закладеним у ній елементам монополії або тенденції до такої...
Я вважаю, що необхідно видати закон, що дозволяє федераль ному уряду
здійснювати контроль в окреслених вище рамках, спираючись на досвід дії за- кону про федеральну торгівлю.
Уважно ознайомтеся з документом. Подумайте, чому Т. Рузвельт, високо
оцінюючи роль великих корпорацій у розвитку національної економіки, водно- час прагнув встановити державний нагляд і контроль за їх діяльністю. І що йому для цього було потрібне?
Американський історик про розкол республіканської партії
у 1912 р. і утворення партії прогресистів
Вихід з партії, якою він (Т. Рузвельт. – Авт.) керував сім років, і організація
власної партії були не тільки вчинком, що має дуже важливе значення, але і заходом, що вимагає величезної суми грошей. Перкінс і Менсі (відомі під- приємці. – Авт.) надали свої чекові книжки, щоб зробити Рузвельта наступним республіканським президентом. Але чи захочуть вони битися за те, щоб зро- бити його президентом-прогресистом? Погляди всіх були звернені на цих двох
бізнесменів, що радилися про щось приглушеними голосами. Раптом вони рі- шуче підійшли до Рузвельта і, поклавши йому руки на плечі, урочисто сказали: «Полковник, ми вам допоможемо».
Що остаточно підштовхнуло Т. Рузвельта до висунення своєї кандидатури на
виборах від нової у США політичної партії?
Закон про посилення антитрестового законодавства
і заборону переслідування організацій робітників
і фермерів від 1 серпня 1914 р.
Для посилення антитрестівського законодавства уряду асигнується... 300 тис.
доларів; проте ці кошти не повинні використовуватися для переслідування ор- ганізацій і індивідів, що створюють союзи і що укладають угоди з метою підви- щення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці та інших дій, які в подальшому будуть визнані законними; ці асигнування, далі, не повинні використовуватися для переслідування виробників сільськогосподар- ської продукції або для переслідування асоціацій фермерів, що створюють союзи або що укладають угоди з метою домагатися спра ведливих цін на свою про- дукцію і підтримувати ці ціни.
30
Що, на вашу думку, змусило конгрес США заборонити використання анти-
трестівського законодавства проти об’єднань трудящих?
З послання Т. Рузвельта американському конгресу
6 грудня 1904 р.
...Будь-яка країна, народ якої поводиться добре, може розраховувати на нашу
щиросерду дружбу. Якщо будь-яка нація дотримується порядку і виконує свої зобов’язання, їй не слід побоюватися втручання з боку Сполучених Штатів.
Які країни, згідно точки зору адміністрації США, були гарантовані від небез-
пеки американської агресії і за яких умов?
Американський історик У. Фостер про будівництво
Панамського каналу
Укладений незабаром договір про канал було складено так, як того хотіли
Сполучені Штати. Його умови влаштовували Сполучені Штати навіть більше, ніж ті, які вони незадовго до цього нав’язували Колумбії...
Президент Теодор Рузвельт, якому американський імперіалізм був зобо-
в’язаний цим спритним ходом, згодом нахабно хвалився своїми самочинними діями: «Я забрав зону каналу і надав конгресу можливість зай матися дебата- ми; доки йдуть дебати, будівництво каналу теж іде вперед».
Як коментував встановлення контролю США над зоною Панамського каналу
Т. Рузвельт?
1901–1909 рр. – адміністрація Т. Рузвельта. Політика «Справедливого курсу». 1912 р. – розкол республіканської партії і перемога на президентських виборах демократів. 1913–1921 рр. – адміністрація В. Вільсона. Політика «Нових свобод».
Британська імперія на початку ХХ ст.
§4
Чому в останній третині ХІХ ст. Англія поступово втрачає провідне місце у світовій економіці? Згадайте, що стало причиною занепаду і кризи ідеології і політики англійських лібералів у цей час.
1 Економічний розвиток. Втрата промислової і торговельної пер-
шості.Кінець XIX – початок XX ст. – період швидкого економічного піднесення США і Німеччини – для Англії обернувся втратою монополь- них позицій у світовій промисловості й торгівлі. У 1871–1913 рр. вироб- ництво промислової продукції в країні збільшилося лише в 2,2 раза, тоді як у США воно зросло в 9, Німеччині – у 6, а у Франції – у 3 рази. Напри- кінці XIX ст. англійська індустрія посідала вже не перше, а третє місце у світі. Частка Великої Британії у світовій торгівлі скоротилася з 22 % у 1870 р. до 15 % у 1913 р.
31
Головна причина відставання країни полягала у застарілій технічній
базі промисловості. Англійська індустрія, сформована переважно у пер- шій половині XIX ст., була не в змозі конкурувати з передовими під- приємствами США й Німеччини. Для заміни устаткування були потрібні чималі кошти, але далеко не кожний підприємець був готовий здійснити дорогі технічні нововведення. У цьому і не вбачалось особливої необхід- ності. Наявність в Англії колоніальних володінь з неосяжними ринками збуту товарів, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла одержува- ти високі прибутки і на застарілій техніці, але технічне відставання вже невдовзі відбилося на обсягах виробництва. США стали випереджати Англію за виплавкою чавуну і сталі. Німеччина виявилася серйозним конкурентом у торгівлі і вже в 90-х рр. почала тіснити Британію на її власних ринках. Англійський текстиль ще утримував першість у світі, але становище металургії і металообробки сильно потерпало від інозем- ної конкуренції.
Становище ускладнювалося тим, що британський уряд продовжував
дотримуватися фрітредерської політики. Адже у свідомості багатьох ан- глійців з принципом свободи торгівлі пов’язувалися колишні економічні успіхи країни, її перетворення на «майстерню світу». Але часи індустрі- альної переваги Англії минали, і безмитне надходження до країни закор- донної продукції ставило британських підприємців у невигідні умови.
З кінця XIX ст. англійський капітал у дедалі більших розмірах виво-
зиться до колоній, вкладається в експлуатацію їх сировинних і аграрних ресурсів, будівництво залізниць, розвиток колоніальної торгівлі. При- бутки від закордонних інвестицій Англії досягли на початок XX ст. 90–100 млн фунтів стерлінгів на рік, що в п’ять разів перевищувало прибутки країни від зовнішньої торгівлі. Зв’язок із колоніальними окраїнами імперії здійснювався за допомогою фінансових установ. У 1904 р. 50 англійських банків мали 2279 колоніальних відділень, тоді як банки Франції – лише 136, а Німеччини – 70.
Деякі галузі англійської індустрії були лише почасти зачеплені іно-
земною конкуренцією. Так, кораблі, побудовані на верфях країни, не мали собі рівних за морехідними якостями. Британські верстати охоче купували за кордоном, і навіть США відставали від Англії за обсягом
32
Англійська буржуазія
експорту машин. Велика Британія зберігала провідну роль у світовій посередницькій торгівлі, а Лондон, як і раніше, вважався міжнародним фінансовим центром. Англійська буржуазія аж ніяк не почувала себе бід- ною родичкою поруч із своїми молодими конкурентами. Вона і надалі керувала найбагатшою країною світу.
Наприкінці ХIХ ст. в Англії з’являються перші великі об’єднання
підприємців, що досить швидко встановили монопольний контроль над колоніальною торгівлею, суднобудівною і військовою промисловістю. Однак у традиційних галузях британської індустрії (вугільній і тек- стильній) монополізувати виробництво було складніше. Значну роль тут продовжували відігравати незалежні, часто сімейні фірми.
2 Політична система Сполученого Королівства. Королівство Англія,
включаючи князівство Уельс, було окремою державою до 1707 р., доки не об’єдналося із Шотландією у Королівство Велика Британія. Після формальної унії з Ірландією у 1801 р. було утворено Сполучене Коро- лівство Великої Британії та Ірландії, що стало відтоді офіційною назвою держави. Після надання парламентом королеві Вікторії у 1876 р. титулу імператриці Індії в офіційних англійських документах почала вживатися назва «Британська імперія».
На початок ХХ ст. за своїм державним устроєм Велика Британія була
парламентською монархією. Вищий державний орган – парламент, що складався із палати лордів і палати громад, обговорював і приймав зако- ни країни, які вступали у силу після їх затвердження монархом. Вся ви- конавча влада належала кабінету міністрів, право на формування якого здобувала партія, що перемагала на виборах, а її лідер, як правило, ставав прем’єр-міністром. Проте монархія зберігала певні важелі впливу на по- літичне життя країни. Королева призначала прем’єр-міністрів. Уряд зобов’язаний був інформувати її про будь-які більш-менш серйозні зміни у внутрішній і зовнішній політиці.
З 1837 до 1901 р. трон Великої Британії посідала королева Вікторія,
яка стала символом історії Англії у добу вищого піднесення її могутності.
Політичне життя Англії визначалося суперництвом двох партій – лібе-
ральної і консервативної, що виникли на основі колишніх парламент- ських угруповань вігів і торі. До середини 80-х років XIX ст. безумовну перевагу в парламенті мали ліберали, але потім, у зв’язку з кризою ідео- логії і політики партії та її розколом, вони надовго поступаються своїми позиціями консерваторам. З 1886 до 1905 р. останні перебували при владі 17 років, спираючись на підтримку всієї земельної аристократії, промис- лової і фінансової буржуазії, державних чиновників і навіть частини кваліфікованих робітників. Упродовж 1895 – 1905 рр. торі беззмінно фор- мували уряди, які очолювали лорд Солсбері і його небіж лорд Бальфур.
33
До кінця XIX ст. члени тред-юніонів, що обиралися до парламенту,
проходили за підтримкою або за списками лібералів. Назріла необхід- ність законодавчого захисту своїх прав змусила англійські профспілки переглянути свою парламентську тактику. У 1900 р. Лондонський конгрес тред-юніоністів утворив Комітет робітничого представництва з метою обрання робітничих депутатів до парламенту. Обрані депутати повинні були створити в палаті громад окрему фракцію, але в інтересах робітників їм дозволялося співпрацювати з лібералами.
Комітет створювався на основі колективного членства профспілок і
вже в 1904 р. об’єднував понад 1 млн чоловік. У 1906 р. Комітет було перейменовано на лейбористську (робітничу) партію, яка на перших же виборах завоювала 29 парламентських місць. Таким чином, в Англії з’явилася нова впливова політична організація, якій згодом судилося посісти місце лібералів у двопартійній системі країни. З моменту свого створення лейбористська партія стояла на реформістських позиціях.
Перед Першою світовою війною відбулося організаційне оформлення
також лівих соціалістів. Проте, створена на марксистській основі Бри- танська соціалістична партія не змогла очолити робітничий рух і зали- шалася нечисленною організацією.
3 Ліберальні реформи в Англії на початку XX ст. Д. Ллойд Джордж.
У 1901 р. померла королева Вікторія. Три покоління британців народи- лися, а багато хто з них і помер за її царювання. Королева стала симво- лом цілої доби, її образ асоціювався з величчю і могутністю імперії. Вона уособлювала для англійців міцність і сталість Великої Британії, вірність її традиціям.
Англія вступила в XX ст. у стані війни з бурами, і на гребені шовініс-
тичного піднесення перемогу на парламентських виборах знову здобули консерватори. Проте війна і світова економічна криза, що саме почалася, поставили торі перед серйозними проблемами у внутрішній і зовнішній політиці. Знову підняте питання про протекціонізм – необхідність захис- ту англійського ринку від іноземної конкуренції – викликало серйозні розбіжності у партії і ледь не спричинило її розкол. У 1905 р. уряд лорда Бальфура подав у відставку, а на виборах 1906 р. консерватори зазнали
повної поразки – до влади знову повернулися ліберали на чолі з Г. Кемп белл-Баннерманом.
Проте з часів У. Гладстона ліберальна пар-
тія зазнала серйозних змін. Від колишньої доктрини державного невтручання в економі- ку і трудові відносини ліберали зберегли лише відданість фрітреду. До того ж у ході виборчої кампанії на перший план у партії висунулося радикальне крило прихильників реформ і со- ціального прогресу, яке незабаром очолив один з найталановитіших політиків тогочасної Анг лії Девід Ллойд Джордж. Саме він, очолив- ши міністерство торгівлі і промисловості, став ідеологом і провідником ліберальних реформ, проведених у країні на початку XX ст.
34
Д. Ллойд Джордж
Девід Джордж (1863–1945), пізніше відомий під прізвищем Ллойд
Джордж, народився в родині вчителя. Рано втративши батьків, він вихову- вався у дядька Ллойда, власника невеликої шевської майстерні у закут- ковому валлійському селі. Девід самоуком опанував початки юриспру- денції, вступив до адвокатської контори і став співпрацювати з місцевою пресою. У 27 років він стає депутатом парламенту, і незабаром молодий валлієць звернув на себе увагу неабияким ораторським талантом, актив- ністю і незмінною кмітливістю.
Ллойд Джордж зажив слави бунтаря. Однак, пропонуючи йому місце в
уряді, керівництво лібералів знало, що робить: партія потребувала ора- торської майстерності Ллойд Джорджа, його незрівнянної здатності до соціального маневрування.
Обійнявши посаду міністра торгівлі й промисловості, Ллойд Джордж
зумів запобігти кільком великим страйкам, виступивши посередником на переговорах між підприємцями і робітниками. За його ініціативою в 1906 р. парламент заборонив промисловцям висувати тред-юніонам позо- ви щодо збитків від страйків, а згодом створено королівську (державну) комісію для посередництва у трудових конфліктах на виробництві.
Головного значення Ллойд Джордж надавав проведенню соціальних ре-
форм, узявшись за цю справу з властивою йому рішучістю й енергією. Адже від голосів робітників-виборців тепер залежало майбутнє його партії.
У 1907 р. ліберали провели через парламент новий закон про ком-
пенсацію при нещасливих випадках на виробництві. У 1908 р. було за- проваджено 8-годинний робочий день для гірників і встановлено пенсії для робітників з 70-літнього віку. У 1909 р. в Англії було законодавчо встановлено мінімум заробітної плати, а в 1911 р. запроваджено державне соціальне страхування за хворобою, інвалідністю і безробіттям. Кошти для страхування надходили з державного бюджету, вносилися підприємцями і самими робітниками.
Пост міністра фінансів, зайнятий у 1908 р. в уряді Г. Асквіта, дозволив
Ллойд Джорджеві активніше впливати на політику уряду. Але перший
Боротьба навколо бюджету втягнула уряд лібералів у затяжний кон-
флікт з палатою лордів, який закінчився 1911 р. прийняттям нового за- кону про парламент. Повноваження верхньої палати було значно обмежено, вона взагалі позбавилася права втручатися в бюджетні питання. Інші за- конопроекти вона могла затримувати лише двічі; якщо ж палата громад приймала їх утретє, вони ставали законами і без санкції лордів.
Піднесення визвольного руху в Ірландії і залежність від голосів ір-
ландських депутатів змусили уряд лібералів внести в 1912 р. на розгляд парламенту новий білль про гомруль. Однак і цього разу консерватори зустріли законопроект у багнети. Вони зажадали розчленування Ірландії і виведення з-під юрисдикції майбутнього ірландського парламенту її північно-східної частини – Ольстера, де проживали протестанти – нащад- ки англійських переселенців. Хоча закон про гомруль було прийнято 1914 р., Ольстер виключався зі сфери його дії, а війна, що саме розпочалася, дала урядові привід відкласти його здійснення. 35
4 Колоніальні загарбання Англії. Утрата промислової монополії і заго-
стрення конкуренції на світовому ринку наклали відбиток на зовнішню політику Великої Британії. Одним з головних її завдань стає зміцнення і розширення колоніальної імперії. Невтримні загарбання втягнули Англію в гострі конфлікти з усіма великими державами і погіршили її міжнародне становище. У 1898 р. англо-французьке колоніальне супер- ництво в Африці ледь не призвело до війни між двома країнами.
У 1899 р. британський уряд спровокував англо-бурську війну, яка три-
вала два з половиною роки. Військова потужність Англії незмірно пере- вищувала сили бурських республік, але розрахунки агресорів на «воєнну прогулянку» не виправдалися. Наприкінці 1899 р. бури завдали їм двох важких поразок, що змусило британське командування перекинути на південь Африки 450-тисячну армію. Бури продовжували опір, вдало за- стосовуючи тактику партизанської війни. Але сили були нерівні, і 1902 р. війна закінчилася приєднанням Трансваалю й Оранжевої до англійських володінь у Південній Африці.
Війна коштувала Англії 6 тис. убитих, 23 тис. поранених і 16 тис. по-
мерлих від ран. Гнітюче враження справило в країні повідомлення про жахи винайдених британською вояччиною концентраційних таборів. За роки війни від голоду і хвороб у них померло 20 тис. бурів, в основному старих, жінок і дітей.
Намагаючись зміцнити єдність Британської імперії, англійський уряд
надавав «білим колоніям» (населеним європейськими переселенцями) статус домініону, тобто самоврядної території. Слідом за Канадою, що мала статус домініону з 1867 р., права самоврядування дістали Австралія, Нова Зеландія (1907) і Південна Африка (1910). Починаючи з 1907 р., британський уряд став регулярно збирати імперські конференції для кон- сультацій з домініонами у найважливіших питаннях зовнішньої і внут- рішньої політики.
5 Перехід від політики «блискучої ізоляції» до політики союзів. Під-
готовка до війни. До початку XX ст. Велика Британія традиційно утри- мувалася від участі в європейських коаліціях, керуючись у зовнішній політиці лише власними інтересами. Прем’єр-міністр країни лорд Сол- сбері на кинутий йому якось докір щодо відсутності союзників відповів, що Англія їх не потребує, і назвав її ізоляцію «блискучою»: над землями імперії ніколи не заходить сонце, її піддані нараховують півмільярда, ко- ролівський флот за тоннажем і вогневою міццю перевершує об’єднані сили всіх інших морських держав.
Упевнені в невразливості острівного положення Англії та у перевазі її
військового флоту, британські дипломати вважали за кращу зовнішню політику не зв’язувати собі руки союзами з іншими державами, заохочу- вати конфлікти між ними і мати з цих конфліктів користь для Англії. Для збереження «європейської рівноваги» Велика Британія звичайно про- тидіяла найсильнішій континентальній державі, не дозволяючи їй посісти домінуюче становище в Європі.
36
Однак, погіршення міжнародного становища країни на початку XX ст.
змусило англійський уряд змінити зовнішньополітичний курс. Різке по- силення військової і морської могутності Німеччини, її неприховані тери- торіальні домагання створювали реальну загрозу існуванню Британської імперії. Політика ізоляції ставала небезпечною, і британська дипломатія почала шукати союзників у майбутній сутичці з Німецькою імперією. У 1904 р., після врегулювання взаємних колоніальних претензій в Афри- ці, Англія уклала військово-політичну угоду з Францією, що дістала на- зву Антанти («Сердечної згоди»). У 1907 р. Антанта стала потрійною: під- писавши з Англією конвенцію про поділ сфер впливу в Ірані, Афганістані і Тибеті, до неї приєдналася і Росія. Таким чином, у результаті угод 1904–1907 рр. зусиллями англійських дипломатів остаточно оформився військово-політичний блок трьох держав, який протистояв країнам Тро- їстого союзу. Політичну підготовку до війни було завершено.
Задовго до початку війни британський уряд почав посилено озброювати
країну: за десять передвоєнних років воєнні витрати Англії збільшилися
Так виглядали у ті часи кораблі британського військового флоту
втричі. Створений 1910 р. Комітет імперської оборони розробив стратегіч- ний план у масштабі імперії. Поряд з посиленням флоту в Англії було ство- рено армію, готову, в разі потреби, до боїв на європейському континенті.
1. Визначте особливості економічного розвитку Великої Британії на початку
ХХ ст. Куди і чому переважно спрямовувались вільні кошти, нагромаджені англійським капіталом?
2. Схарактеризуйте особливості політичної системи Сполученого Королівства.
Які повноваження на початок ХХ ст. зберігала британська монархія?
3. Розкажіть про виникнення лейбористської партії. Чому, на вашу думку,
вона згодом зайняла місце лібералів у двопартійній системі?
4. Охарактеризуйте суть і спрямованість соціальних реформ, здійснених 37
англійськими лібералами з ініціативи Д. Ллойд Джорджа. Чому, на вашу думку, вони викликали опір консерваторів та членів палати лордів?
5. Визначте причини зміни традиційного зовнішньополітичного курсу Ве-
ликої Британії на початку ХХ ст. Чому вона змушена була відмовитись від політики «блискучої ізоляції»?
6. Які причини змусили англійський уряд укласти союз із своїми давніми
політичними і колоніальними суперниками – Францією та Росією?
7. Що означає поняття «домініон»? Які колонії Англії і чому здобули права
домініонів?
Зі статті у британській газеті «Таймс»,
1901 р.
Настало XX століття... Ми вступаємо в нове століття
спадкоємцями досягнень і слави ми нулого; ми стали більш зрілими... Наш дер жавний лад з особистої монархії, обмеженої спадкоємною аристократією, перетворився в демократичну систему найліберальнішого ти пу... І це перетво- рення відбулося без усяких болючих порушень традицій минулого... Во лодіючи такою формою правління, володіючи великим нагромадженим багатством, яке сут тєво проникло в усе суспільство, володіючи – і це найголовніше – народом процвітаючим, задоволеним, мужнім, розумним, котрий вірить у свої сили, ми можемо з надією дивитися впе ред, не боячись буревіїв та конфліктів, через які, можливо, нам треба буде пройти.
Яким чином популярна англійська газета коментувала зміни в політичному
житті Великої Британії?
Статут Комітету робітничого представництва (січень 1905 р.)
(КРП об’єднував 158 тред-юніонів, 73 ради тред-юніонів
і деякі інші організації)
І. Комітет робітничого представництва є федерацією профспілок, виробни-
чих рад, Незалежної робітничої партії, Фабіанського товариства. Кооперативні суспільства також можуть входити до його складу.
ІІ. Мета. Забезпечити шляхом об’єднаних дій вибори до парламенту канди-
датів, що висуваються перш за все товариствами, що приєдналися до Коміте- ту або входять до його складу, які планують утворити в парламенті особливу фракцію з власними парламентськими лідерами і власною політикою з робіт- ничого питання, суворо утримуючись від злиття з якою-небудь групою консер- вативної або ліберальної партій і від підтримки її політики...
VIII. Парламентський фонд а) Мета. Надавати допомогу у витратах на виборчу кампанію і підтримку ро-
бітничих кандидатів, висунутих Виконавчим комітетом КРП.
б) Розміри внесків. Усі товариства, що пристають до КРП, за винятком ви-
робничих рад, повинні вносити до його фонду щорічно по 1 пенсу з кожного члена не пізніше за останній день кожного фінансового року.
г) Витрати. Утримання депутатів. Усі депутати, обрані за сприяння КРП, отри-
мують винагороду в однаковому розмірі з парламентського фонду, в сумі не більше 220 ф. ст. у рік.
З якою метою і на яких принципах створювався Комітет робітничого пред-
ставництва, реорганізований згодом у лейбористську партію?
Чому, на вашу думку, обраним за його сприяння депутатам заборонялось
об’єднуватись з представниками інших партій?
38
Передвиборне звернення лейбористів (1906 р.)
Майбутні вибори повинні вирішити питання: бути або не бути робітникам дій-
сно представленими в парламенті?
Кажуть, що палата громад – палата народу, але саме народу там до цих пір немає. Лендлорди, підприємці, адвокати, пивовари і фінансисти – ось хто має в ній
силу... Чому ж не робітники?
Профспілки вимагають такої ж свободи, яку мають підприємці. Їм у цьому
відмовляють.
Чиї інтереси у парламенті мала представляти лейбористська партія?
Промова Д. Ллойд Джорджа на захист бюджету
(Лондон, літо 1909 р.)
Проект бюджету... складено не просто з метою введення податків, а податків,
які повинні принести користь. Пора зрозуміти, що прийшов час, коли забез- печення старих і бідняків диктується необхідністю для нашої країни – мабуть, найбагатшої країни в світі… У країні багато людей, кого провидіння наділило великим багатством, і якщо серед них знаходяться такі, які відмовляються дати досить стерпні пожертвування на користь менш вдалих їх співвітчизників, то вони скупі багачі. Ми пропонуємо домогтися більшого за допомогою бюджет- ного білля. Ми збільшуємо податки з тим, щоб забезпечити захист від зла і страждань, які несе з собою безробіття.
Які соціальні верстви, на думку Д. Ллойд Джорджа, мали нести на собі
основ ний податковий тягар для фінансування соціальних програм?
Виступ одного з лідерів консервативної партії А. Бальфура
у Ноттінгемі з приводу проекту гомруля 1913 р.
Тим, хто вважає, що ірландський патріотизм у його винятковій і більш чи менш
ворожій Англії формі збережеться вічно, я б шанобливо порадив серйозно по- міркувати про наслідки надання Ірландії за межами Ольстера повної автономії, яка може спричинити і потенційне відокремлення. Така політика, згубна для Ір- ландії і небезпечна для Великої Британії, задовольнить лише найбільш крайні вимоги ірландських націо налістів, але нічого більше не дасть.
Чому британські консерватори побоювались надання Ірландії автономії?
Сесіл Родс про плани встановлення світового
панування Великої Британії
Гроші і енергія мають бути спрямовані на заснування і розвиток секретного
товариства, справжнім наміром і метою якого має бути поширення британ-
Які експансіоністські плани виношувались правлячою верхівкою Великої
Британії на початку ХХ ст.?
1899–1902 рр.– англо-бурська війна. 1906 р. – утворення Лейбористської партії. 1906 – 1911 рр. – соціальні реформи Д. Ллойд Джорджа. 1911 р. – Акт про парламент. Обмеження повноважень палати лордів. 39
§5 Німеччина
З курсу всесвітньої історії, що вивчався у 9-му класі, пригадайте, як і коли відбулось об’єднання Німеччини в єдину державу. Хто стояв біля витоків її економічної і військової могутності?
1 Економічне піднесення країни. В останній третині XIX – на початку
XX ст. німецька економіка набула потужного розвитку, поступаючись за темпами зростання лише США. З 1870 до 1913 р. обсяг промислового ви- робництва в країні збільшився у 6 разів, у тому числі видобуток вугілля – у 7, виплавка чавуну – у 14 і сталі – у 92 рази. Вже в 70-ті роки XIX ст. за рівнем про мислового розвитку Німеччина обігнала Францію, а на початок XX ст., залишивши позаду Англію, вона висунулася на перше місце в Європі і стала другою (після США) індустріальною державою світу.
Випереджаючого розвитку в Німеччині набули новітні галузі промис-
ловості, що визначали на той час технічний прогрес, – машинобудування та електроенергетика, хімічна й електротехнічна. У країні було зосереджено 2/3 світового виробництва фарб, а потужність німецьких електростанцій лише за перше десятиліття XX ст. збільшилася у 100 разів. Швидкими темпами провадилося також залізничне будівництво. У 1871–1913 рр. до- вжина залізниць у Німеччині збільшилася в 33 рази.
Індустріальне піднесення в країні супроводжувалося концентрацією
виробництва на великих заводах і створенням потужних промислових об’єднань, багато з яких монополізували випуск окремих видів продук- ції. У 1887 р. в імперії було зареєстровано 70 картельних угод, у 1900 – 300, а в 1914 р. тут уже нараховувалося до 600 картелів, які об’єднували цілі галузі виробництва. Так, монопольне становище у вугільній промисло- вості країни посів Рейн-Вестфальський вугільний синдикат (95 % вуглеви- добутку Рурського басейну). В електротехнічній промисловості панували
фірми АЕГ, «Сіменс-Шуккерт» і «Сіменс-Гальске». Безумовне лідерство на ринку озброєнь Німеччини на початку XX ст. захопив концерн відо- мого «гарматного короля» Ф. Круппа.
Активну роль в утворенні господарських об’єднань (картелів, синди-
катів і концернів) відігравали банки. У 1914 р. 9 берлінських банків, що зосередили половину всіх внесків у країні, мали своїх представників у правліннях 751 промислової компанії. Внаслідок всього цього економічну потужність Німеччини було зосереджено в руках її некоронованих волода- рів – фінансово-промислових магнатів, таких, як Крупп, Тіссен, Кірдорф, Стіссен, Генземан та ін. Захопивши командні позиції в економіці, ця фі- нансова олігархія справляла помітний вплив і на політичне життя країни.
Швидке індустріальне зростання Німеччини помітно вплинуло на роз-
40 виток зовнішньої торгівлі. У 1901–1913 рр. німецький експорт потроївся, причому левову частку в його структурі посідали машини й готові вироби.
2 Політична система імперії. Єдина німецька держава була утворена у
січні 1871 р. після переможної для Пруссії та її союзників війни проти Франції. Ще до підписання мирного договору у Дзеркальній залі Версаль- ського палацу прусський король Вільгельм I був урочисто проголошений німецьким імператором. До складу імперії увійшли всі німецькі держави, за винятком Австрії.
Політичну систему єдиної Німеччини було визначено імперською кон-
ституцією, прийнятою у квітні 1871 р. Історичні традиції наклали відбиток на нове державне утворення. Імперія створювалася як союзна держава і складалась із 22 монархій та 3 вільних міст – Гамбурга, Любека і Бремена. Провідне місце в імперії посіла Пруссія – ініціатор і головний рушій об’єднання німецьких земель.
Вищим законодавчим органом країни став рейхстаг (імперський
з’їзд), що обирався на підставі загального виборчого права. Проте його законодавчі права були обмежені, тому що будь-який законопроект набирав сили лише за схвалення бундесратом імперії і кайзером. Бундес- рат (Союзна рада), по суті, виконував роль верхньої палати парламенту. На відміну від рейхстагу, він не обирався, а складався з представників
Рейхстаг у гравюрі та на фотографії початку ХХ ст.
німецьких монархів і вільних міст. Пруссії належало в рейхстазі 17 місць з 58, вона мала право вето у випадку зміни конституції імперії.
На чолі нової держави стояв кайзер (імператор), який водночас був
королем Пруссії і головнокомандувачем армії і флоту. Його було наді лено великими повноваженнями, у тому числі правом розпуску рейхстагу і за- стосування каральних санкцій проти окремих держав союзу. Виконавча влада була цілком незалежною від законодавчої. Канцлер (голова уряду імперії) призначався особисто кайзером і ніс відповідальність тільки перед ним.
Конституція 1871 р. зберегла в Німеччині багато рис прусської полі-
цейської держави і закріпила за юнкерською Пруссією панівне станови- ще в імперії. Але вона мала і прогресивні аспекти. Хоча формально станові привілеї дворянства не було скасовано, конституція гарантувала всім німцям, незалежно від походження, рівне право на заняття держав- них посад, володіння власністю і підприємницьку діяльність.
41
Правлячі кола країни не могли не враховувати швидко зростаючий
вплив промисловців і фінансистів. Тому нова держава будувалася з урахуванням інтересів як поміщиків – юнкерів, так і буржуазії. Дворя- ни продовжували посідати ключові пости в державному апараті, але німецькому капіталові було забезпечено повну свободу дій і державну підтримку всередині країни і за її межами.
3 Внутрішня і зовнішня політика Німеччини на початку XX ст.
Наприкінці ХІХ ст. після вступу на престол кайзера Вільгельма ІІ зовнішня політика Німеччини різко активізується, змінюється її спря- мованість. Бурхливий розвиток промисловості, яка переросла можли- вості внутрішнього ринку, змушував правлячі кола країни підтримувати німецьку торговельну експансію в Європі, шукати «нових незалежних місць» для збуту товарів. Ставши на шлях колоніальних загарбань пізніше за інші країни, Німеччина значно поступалася їм у розмірах захоплених територій. Німецькі колонії були в дванадцять разів менші за англійські, а до того ж бідні на сировинні ресурси. Імперське керівни- цтво гостро потерпало від такої «несправедливості» і, активізуючи коло- ніальну політику, уперше порушило питання про переділ уже поділеного європейськими країнами світу. «Минули вже ті часи, – заявляв у рейх- стазі майбутній канцлер Бернгард фон Бюлов, – коли інші народи ділили між собою землі і води... Ми вимагаємо і для себе місця під сонцем».
Перехід Німеччини до «світової політики» відбився в її претензіях на
панування в Європі, бажанні закріпитися на Близькому, Середньому і Далекому Сході, прагненні до переділу сфер впливу в Африці. Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У 1899 р. кайзер домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинен- тальної залізниці, яка мала з’єднати Берлін і Багдад, після чого розпоча- лося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, до Анатолії і Месопотамії.
Просування німців на Схід і неприховані територіальні претензії
Німеччини призвели до різкого загострення її відносин з найбільшою колоніальною державою світу – Англією. До початку XX ст. англо- німецькі суперечності стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне і колоніальне суперництво двох країн доповнилося
гонкою військово-морських озброєнь. Розгорнувши в 1898 р. будівництво потужного військового флоту, Німеччина кинула виклик «володарці морів», загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв’язкам з колоніями.
Плекаючи загарбницькі плани і готуючись до війни за переділ світу,
правлячі кола імперії вжили заходів для консолідації своїх сил напе- редодні майбутньої сутички. Ініціатором «політики згуртування» двох найвпливовіших сил суспільства – юнкерів і великої буржуазії – висту- пили військові, магнати важкої індустрії, а практично її втілив у життя новий канцлер Б. фон Бюлов (1900–1909).
Державна підтримка промисловців і зниження в інтересах експорте-
рів увізних мит у 90-ті роки ХІХ ст. викликали сильне незадоволення земле власників – юнкерів, тому що ринок країни було знову відкрито для дешевої російської пшениці. Намагаючись заручитися підтримкою юнкерів, фон Бюлов провів у 1902 р. через рейхстаг новий митний тариф, який майже вдвічі підвищив мита на ввезене зерно. Після запроваджен- ня тарифу в 1904 р. чистий прибуток поміщиків тільки за рік склав 1,5 млрд марок.
42
У 1906 р. Німеччина пережила сильну урядову кризу, пов’язану
з появою в пресі інформації про звірства німецьких колонізаторів у Південно-Західній Африці. Обурення громадськості підтримали преса та парламентська опозиція, і рейхстаг відхилив затвердження асигнувань на придушення повсталих африканських племен гереро і готтентотів. Однак на виборах 1907 р., роздувши націоналістичну пропаганду, фон Бюлов спромігся згуртувати в єдиний блок консервативні і ліберальні партії країни та забезпечити своїм прихильникам більшість депутатських мандатів. Голосами цього «бюловського» блоку було виділено кошти на завершення колоніальної війни, нові асигнування на будівництво флоту. У 1908 р. рейхстаг прийняв закон «Про молодь і збори», який забороняв молодим людям до 18 років брати участь у політичній діяльності.
У 1909 р. фон Бюлова на посту рейхсканцлера замінив Т. фон Бетман-
Гольвег, який раніше очолював Міністерство внутрішніх справ Пруссії. Спираючись на «чорно-блакитний» блок прусських консерваторів і кле- рикалів, канцлер цілком підтримував курс Вільгельма II на підготовку війни і перешкоджав будь-яким спробам реформ у країні.
За п’ять років перед війною (1909–1914) військові витрати Німеччини
збільшилися на 33 % і становили половину всього державного бюджету. У 1913 р. її армія нараховувала 666 тис. чол. Завдяки зусиллям Віль- гельма II імперський флот став другим за чисельністю після британ- ського. На початок 1914 р. Німеччина мала 232 нових військових кора- блі. Одночасно велася активна пропагандистська підготовка до війни, у країні діяли численні флотські і військові союзи, колоніальні товари- ства, «Пангерманський союз» та ін.
4 Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Швидкий
промисловий розвиток Німеччини на зламі XIX–XX ст. і поява нових галузей індустрії вели до збільшення чисельності найманих робітників у країні. Водночас важкі умови праці і низька заробітна плата, характер- на для початкового етапу індустріалізації, соціальна незахищеність викликали різні форми протесту робітників, сприяли поширенню в їхньому середовищі соціалістичних ідей.
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) виникла у 1875 р.
Теоретичною основою її діяльності служила Ґотська, а з 1891 р. – Ерфуртська програма, зміст яких загалом відповідав революційному марксизмові. Соціал-демократія націлювалася на боротьбу за завою- вання робітничим класом політичної влади і створення соціалістичного суспільства шляхом революційного перетворення приватної власності на громадську.
Наприкінці XIX ст. СДПН перетворилася на досить впливову політичну
силу. На виборах 1912 р. вона зібрала 4,5 млн голосів (у сім разів більше, ніж соціалісти Франції) і сформувала найбільшу фракцію у рейхстазі. Соціал-демократи мали 110 депутатських місць у парламенті, 244 – у ланд- тагах і 2,5 тис. – у муніципалітетах. Не менш впливовими були також німецькі профспілки, що об’єднували у своїх лавах майже 4 млн чоловік.
43
Характерною рисою ідейно-політичного розвитку німецької соціал-
демократії на зламі XIX–XX ст. став поступовий відхід від револю- ційного марксизму і перехід партії на позиції парламентського рефор- мізму. У 1896 р. у СДПН виникла сильна реформістська течія на чолі з Е. Берн
штейном, послідовників якого незабаром стали називати реві-
зіоністами або правими соціал-демократами. З огляду на зміни, що ста- лися в німецькому суспільстві по смерті Маркса, Бернштейн закликав до ре візії (перегляду) його революційного вчення, використання легаль- них парламентських форм діяльності і критикував тих соціалістів, які визнавали тільки революційні методи боротьби.
У 1899 р. на Ганноверському з’їзді СДПН погляди Бернштейна було
засуджено більшістю соціалістів. Однак ідеї реформізму завойовували дедалі більшу популярність серед робітників, рядових членів партії, і вже в 1910–1911 рр. праві соціал-демократи посідали керівні пости в централь- них органах СДПН та її парламентській фракції. Ліві соціал-демократи на чолі з К. Лібкнехтом і Р. Люксембург – прихильники революційних поглядів – залишилися в меншості.
Особливу, «центристську» позицію у боротьбі лівих і правих соціа-
лістів займав один з найвизначніших теоретиків партії К. Каутський. Пропонуючи соціал-демократам використовувати у своїх інтересах парламент і діяти в ньому в якості самостійної політичної сили, Каут- ський водночас критикував правих за прагнення співробітничати з буржуазним урядом.
1. Визначте основні риси економічного розвитку Німеччини на зламі ХІ–
ХХ ст.
2. Охарактеризуйте особливості політичної системи Німецької імперії.
У чому полягала прогресивність імперської конституції 1871 р. порівня- но з попередніми конституційними документами німецьких держав?
3. Що стало причиною різкої активізації і зміни спрямованості зовнішньої
політики Німеччини на зламі ХІХ–ХХ ст.? Чому правляча верхівка країни стала на шлях згуртовування юнкерів і підприємців?
4. Охарактеризуйте суть і спрямованість внутрішньої політики канцлерів
Б. фон Бюлова і Т. фон Бетман-Гольвега. Розкажіть про підготовку Німеччини до світової війни.
5. Розкажіть про розвиток німецької соціал-демократичної партії. Які змі-
ни відбулися в ній наприкінці XІX – на початку XX ст.?
6. Назвіть і охарактеризуйте основні течії в німецькій соціал-демократії.
Конституція Німеччини.
16 квітня 1871 р.
Імперське законодавство здійснюється Союзною Ра-
дою і рейхстагом. Згода більшості у тому й іншому зібранні необхідна для ім- перського закону і встановлює його.
Союзна рада складається із представників держав, що входять до союзу, між
якими голоси розподіляються таким чином, що Пруссія одержує 17 голосів із 58.
Президентство у союзі належить королю прусcькому, який має титул німець-
44 кого імператора. Імператор є представником імперії у міжнародних зносинах; від імені імперії оголошує війну і укладає мир, вступає в союзи та інші договори з іноземними державами. Імператор скликає, відкладає і закриває Союзну Раду і рейхстаг. Голосування у Союзній Раді і керівництво її справами належить імперському канцлеру, який призначається імператором.
Імператорові належить розробка і публікація імперських законів і нагляд за
виконанням останніх.
Охарактеризуйте політичну систему Німеччини за конституцією 1871 р.
Імперський закон про союзи
19 квітня 1908 р.
§ 1. Всі піддані імперії користуються правом союзів і зборів, оскільки це не
суперечить кримінальному законодавству.
§ 3. Кожний союз, що переслідує політичні цілі (політичний союз), повинен
мати правління і статут. Правління зобов’язане у межах двотижневого терміну після утворення союзу надати статут і відомості про членів правління відповід- ним місцеперебуванню союзу поліцейським властям...
§ 7. Публічні збори просто неба і ходи по вулицях і площах потребують до-
зволу поліцейських властей....
§ 12. Обговорення на публічних зборах має вестися німец ькою мовою. § 17. Особи, що не досягли 18 років, не мають права бути членами полі тичних
союзів і бути присутніми на зборах таких союзів... вони не можуть бути присут- німи на публіч них політичних зборах...
Яким чином обмежувалось конституційне право німців на свободу зібрань?
Подумайте, чому було заборонено участь у політичних організаціях молоді.
Із виступу імперського канцлера Б. фон Бюлова
перед представниками королівської комісії колонізації
про германізацію польських земель
Перш за все, панове, королівській комісії колонізації, корінне завдання якої –
створити міцний німецький бастіон на Сході, слід прискорити і розширити, у міру можливості, процес заселення. На це я указував п’ять років тому. До 1902 р. число сімей, що щорічно поселяються там, збільшувалося поволі і ніколи не перевищувало 700; з 1902 р. воно значно зросло. У 1902 р. там було поселено 1200 сімей, в 1903 р. – 1476, в 1904 р. – 1480, в 1905 р. – 1527, в 1906 р. – 1568 і в 1907 р. – майже стільки ж селянських сімей і приблизно 500 сімей робітників. У цілому за п’ять років це склало понад 9 тис. сімей. Це приблизно в два рази більше, ніж за весь попередній час з 1886 р.
Для кожного, знайомого із становищем справ у провінції Познань і Західна
Пруссія, ясно, що поселення тут окремих колоністів нічого не дає. Ми повинні у цьому польському морі створювати великі острови німецьких поселень; масова колонізація настійно необхідна не тільки для збереження існуючих поселень, але і для забезпечення їм політичного впливу. Особливо необхідна широка ко- лонізація поблизу міст, щоб провести їх поступову германізацію.
Дайте оцінку колонізаційній політиці німецького уряду на польських землях.
Промова Вільгельма II при відправці німецьких військ до Китаю
для придушення народного повстання
27 червня 1900 р.
Пощади не давати, полонених не брати! Подібно до того як тисячу років тому
при королеві Етцеле гуни залишили по собі пам’ять про свою могутність, що до цього часу збереглась в переказах і казках, так само завдяки вашим діянням ім’я німців в Китаї повинне запам’ятатися на тисячу років, так щоб ніколи ки- тайці не посміли навіть криво поглянути на німця. 45
З прокламації командувача німецькими військами
генерала фон Трота у 1905 р.
...Народ гереро повинен залишити свою країну. Якщо він це не зробить, я
змушу його силою. Всякий гереро, із зброєю або без зброї, з худобою чи без худоби, буде застрелений. Я не братиму в полон жінок і дітей, я стану гнати їх назад, до їх народу, або велю стріляти по них. Ось мої слова народу гереро.
З доповіді англійського консула Р. Кейзмента про бесіду
з конголезьким селянином
У нашій країні кожне село було зобов’язане здавати 20 лантухів каучуку. Ми
повинні були приносити ці лантухи чотири рази на місяць... Щоб зібрати 20 кошиків кау чуку, потрібно 10 днів... Ми завжди були в лісі, а тих, хто спізню- вався, вбивали. Ми змушені були йти все далі і далі вглиб лісу, щоб знайти каучук, йти без їжі, а нашим жінкам довелося закинути поля і сади. Наступив голод. Дикі тварини – леопар ди нападали на тих, хто працював в лісі; інші вми- рали з голоду, і ми просили білу людину залишити нас, кажучи, що ми не мо- жемо більше добути каучуку; але білі люди і їх солдати кричали: «Ідіть! Адже ви тільки тварини! Ви – ньяма (м’ясо)». Ми намагались йти ще далі в ліс, і коли ми не могли добути досить каучуку, солдати приходили в наші селища і вби- вали нас. Багато хто був застрелений, у деяких відрізані вуха, інших зв’язали мотузками і погнали геть... Ми тікали, бо не могли більше виносити це. Наші вожді були повішені, нас вбивали, ми голодували і працювали понад силу, щоб добути каучук.
Охарактеризуйте ставлення німецьких колонізаторів до корінного населення
країн Африки та Азії.
1900 –1909 рр. – канцлерство Б. фон Бюлова. 1909 р. – призначення канцлером Т. фон Бетман-Голь- вега. Формування «чорно-блакитного» блоку в рейхстазі.
Osmol_Vsesvit_Istor_10_ukr.indd 45 12.07.2010 18:08:54
Мировая история 10 класс Ладиченко профиль
Рефераты по истории » Мировая история 10 класс Ладиченко профиль
Другие работы по теме:
Мировая экономика как наука
Мировая экономика как наука. Место мировой экономики в системе экономических наук, ее цели и задачи. Понятие мировой экономики. Мировая экономика как наука.
Экспериментальные исследования содержания вредных пищевых добавок в безалкогольных напитках
Graphics О. С. Габриелян, Г. Г. Лысова. Химия. 11 класс. Профильный уровень. М. Дрофа, 2007. стр.391-394.
Содержание и объем понятия. Закон обратного отношения между объемами и содержаниями понятий
Отношения принадлежности предмету к классу. Формы записи. Вхождение объема одного понятия в объем другого.
Расчет дисковой зуборезной модульной фрезы
Исходные данные вариант модуль число н.зубьев материал 1.25 труднообр. сталь Профилирование зубьев фрезы Так как дисковая зуборезная модульная фреза имеет нулевой передний угол и при нарезании цилиндрического прямозубого колеса работает методом копирования, то профилирование ее режущих кромок сводится к определению формы впадин зубьев обрабатываемого изделия.
Создание завода для утилизации токсичных и биологических отходов
Graphics Задачи работы: Задачи работы: Дать характеристику токсичным и биологическим отходам и их утилизации; Определить модель завода;
Сочинения на свободную тему - Сказание о лыжном походе
Как-то раз собрался Наш весь класс, Наш весь класс, На досуге от учебы В рощу погулять, В рощу погулять, На лыжах покататься. Собирались, собирались, Только двое собрались. Самые отважные, самые умелые, Стойкие да смелые. А учитель физкультуры На морозе коченел, На морозе коченел, Ожидая, как весь класс, Как весь класс к нему придет.
ы № класс участники предмет тема работы (тип) руководитель 1 1 а романченко Настя, Солодовникова Валерия Окружающий мир Мы и наши питомцы ()
РЕФЕРАТЫ класс участники предмет тема работы (тип) руководитель Романченко Настя, Солодовникова Валерия Окружающий мир Мы и наши питомцы (реферат)
Темы проектов по географии Р. И. информативный
Россия 16–17 веков в описаниях западноевропейских путешественников. (возможно совместно с историками) Р. И. или Р. А
а и собеседования
Поступающие в магистратуру, имеющие степень бакалавра образования или диплом специалиста по соответствующему направлению, сдают вступительные испытания по профильному предмету в форме реферата и собеседования
Курс 1 семестр Введение в мировую политику 36 30 6 2 зачет Проф. В. М. Кулагин Теория политики 36 18 18 2 экзамен
Аналитическая справка по курсу «Теория политики» Курсовая работа по курсу «Политическая география» (выполняется в течение академического года) – оценка
Природный комплекс §11 10 Широтная зональность, высотная поясность §12 12. 10 Материки северного полушария §13 14. 10 Евразия §14,15 ы
География 5 класс 4.09. Что такое природа? §1 7.09. Естествознание-совокупность знаний о природе §2, кластер 11.09. Изучение природы 14.09. Ученые естествоиспытатели §3, доклады
«Изучаем историю вместе: митрополит Алексий»
Проектно – исследовательская работа «Вихрь чувств в романе А. С. Пушкина «Евгений Онегин»
«Интеллектуальный турнир по истории Древней Греции»
Муниципальное общеобразовательное учреждение средняя общеобразовательная школа №64 г. Томска, Томской области
Экзамен Демография зачет Теория организации зачет Рынок труда экзамен, работа 2 семестр
Перечень дисциплин 1 года обучения студентов заочной ускоренной дистанционной формы обучения (на базе спо) по направлениям подготовки бакалавров
«Экономическая теория»
Курсовая работа по курсу «Экономическая теория» (выполняется на протяжении академического года) – оценка
Поурочные рекомендации к учебнику А. Н. Сахарова «История России с древнейших времен до конца XVI века» 6 класс.
Поурочные рекомендации к учебнику А. Н. Сахарова «История России с древнейших времен до конца XVI века» 6 класс. А. Н. Сахаров, Л. А. Соколова, Т. И. Агаркова, В. В. Артемов
Методические рекомендации по изучению курсов история и обществознание и использованию учебников в 2009 2010 учебном году Класс
Методические рекомендации по изучению курсов история и обществознание и использованию учебников в 2009 – 2010 учебном году
Профиль крыла. Что это?
Совокупность некоторого количества профилей составляют целое крыло, причем по всему размаху крыла они могут быть разные. А от того, какие они будут, зависит назначение самолета и то, как он будет летать.
Пособие по планиметрии за 9-й класс
Треугольник, параллелограмм, трапеция, правильный n-угольник
Украинский язык 10 класс Плющ профиль (введение)
ББК 81.2УКР—922 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України № 177 від 03.03.2010 р.) ВИДАНО ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО
Как я писала свое первое сочинение
Автор: Сочинения на свободную тему Все люди в своей жизни что-либо делают впервые и запоминают этот момент на всю жизнь. Эх! Помню свой первый класс, как я впервые переступила порог школы и впервые села за парту.Первый класс- самый сложный период в жизни ребенка, он привыкает к новой жизни,начинает делать уроки и становится более самостоятельным человеком.
Гетто
Введение 1 История 1.1 Появление 1.2 ХХ век 1.2.1 Вторая мировая война 2 «Цветные» гетто Введение Ге́тто (от итал. ghetto nuovo «новая литейная») — районы крупных городов, где проживают этнические меньшинства, добровольно либо принудительно, в более или менее жёстких условиях. Термин зародился в Венеции в 1516 году для обозначения района, являющимся местом изолированного проживания евреев.
Ba a
Содержание 1 История возникновения 2 Фирма после смерти Бати 3 Вторая мировая война Baťa (чешское название — Батя, канадская торговая марка — Bata Shoes
Третье Болгарское царство
Введение 1 История 1.1 Первая Балканская война 1.2 Первая мировая война 1.3 Вторая мировая война Третье Болгарское царство Введение Тре́тье Болга́рское ца́рство (болг. Трета българска държава) — Болгарское государство от провозглашения независимости в 1908 году до упразднения монархического устройства в 1946 году.
Альпухарское восстание
(1568 - 1571); также Альпухарская война ; исп. Rebeliуn de las Alpujarras) - крупнейшее восстание морисков в Испании периода царствования Филиппа II. Потомки многочисленного мусульманского население Гранадского эмирата, павшего в 1492, были обязаны принять христианство согласно так называемым Прагматическим указам.
Декурион
(Decurio) 1) представитель декурии, главным образом начальник декурии всадников (decurio equitum); 2) член муниципального совета (куриал). В IV в. н.э. декурионы образовали в провинциях наследственную аристократию в связи с поземельной собственностью. В эпоху падения империи этот класс занимал почти все должности и был ими совершенно подавлен.
BNP Paribas Open 2010
Введение 1 Мужчины 1.1 Одиночный турнир 1.2 Парный турнир 2 Женщины 2.1 Одиночный турнир 2.2 Парный турнир BNP Paribas Open 2010 Введение BNP Paribas Open 2010 — профессиональный теннисный турнир, в 34-й раз проводившийся в небольшом калифорнийском городке Индиан-Уэллсе на открытых хардовых кортах.
Sony Ericsson Open 2009
Введение 1 Соревнования 1.1 Мужчины. Одиночный турнир 1.2 Женщины. Одиночный турнир 1.3 Мужчины. Парный турнир 1.4 Женщины. Парный турнир Sony Ericsson Open 2009
История Приднестровья
План Введение 1 Античность 2 Средние века 3 Новое время 4 XX век 4.1 Первая мировая война 4.2 Гражданская война 4.3 Молдавская Автономная Советская Социалистическая Республика
Regions Morgan Keegan Championships and The Cellular South Cup 2009
План Введение 1 Соревнования 1.1 Одиночные турниры 1.1.1 Мужчины 1.1.2 Женщины 1.2 Парные турниры 1.2.1 Мужчины 1.2.2 Женщины Regions Morgan Keegan Championships and The Cellular South Cup 2009
Путь к Первой мировой
Чтобы начать войну, нужны основания. И Первая мировая, вспыхнувшая в августе 1914 года, в этом смысле не исключение. Повод для нее появился за несколько недель до ее начала - 28 июня.
Добавление к Классу
Для производного класса можно определить данные и функции дополнительно к тем, которые наследуются из его базового класса. Это дает альтернативную стратегию обеспечить средства связанного списка.
ЗНО всемирная история 2008 с ответами дополнительная сессия
Правильні відповіді на тестування із всесвітньої історії 2008 року (додаткова сесія) Зміст завдання, правильна відповідь, відповідність завдання програмі з всесвітньої історії зовнішнього незалежного оцінювання 2008 р.
Система простейших
Система простейших Простейшие с организацией жгутиконосцев(Mastigophora) ТИП МНОГОЖГУТИКОВЫЕ (Polymastigota) Класс РЕТОРТОМОНАДОВЫЕ (Retortamonada)
Расчет тех. экономической эффективности изготовления металлического воздухозаборника
Расчет тех.-экономической эффективности изготовления металлического воздухозаборника и композиционного воз-ка. К новым конструкционным материалам, которые по прочности,