Міністерство аграрної політики України
Слов’янський державний аграрний технікум
Реферат
з предмету:
Історія України
Тема
СІМЕЙНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ
Підготував
студент
гр. 4Б1101
Шрам Сергій
Слов’янськ
2003 р.
План
1. Сімейна обрядовість.
2. Поховальна обрядовість.
3. Похорон.
4. Похорон неодружених.
5. Проща.
6. Поминки.
1. Сімейна обрядовість.
Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні стани життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі утворення сім'ї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерті когось із членів сім’ї. Відповідно до природного циклу існування людини склався комплекс сімейної обрядовості. Основні його елементи — родильні, весільні та поховальні й поминальні обряди. Крім них, у сім'ї нерідко відзначалися події менш важливого значення: входини, пострижини, вступ до парубоцтва і дівоцтва, повноліття, срібне та золоте весілля.
У циклі сімейної обрядовості переплелися дії, символи, словесні формули та атрибути, виникнення яких належить до різних історичних періодів з притаманними кожному з них нормами і поглядами. Біля витоків свого формування сімейні обряди та ритуали тісно смикалися з магічними заходами, котрі мали забезпечити сім'ї та окремій людині щастя, багатство та плодючість, захистити її від злих сил.
Із розвитком раціональних знань магічні обряди поступово втрачали свій первісний зміст, все більше набуваючи розважальною характеру. Так формувався багатошаровий і багатофункціональний обрядовий комплекс. Таким в основному він залишається і тепер хоча й зазнав значних трансформацій та спрощень
2. Поховальна обрядовість
— система дій, спрямованих на допомогу родині небіжчика в його похороні, шанування померлого та прилучення до культу предків. Смерть завжди сприймалася людьми як велике горе, і в той же час вони розуміли її неминучість: Якби не вмирали, то б під небо підпирали.
Ставлення до смерті було неоднозначним, відбиваючись і на характері поховальних обрядів.
Згідно із народними світоглядними уявленнями людина мала три субстанції: тіло, душу та дух. Смерть означала відторгнення од тіла як душі, так і духу. Але якщо душа покидала тіло назавжди, то дух нібито міг повернутися до тіла, що вважалося неприродним.
Виходячи з цього визначалися усі дії ритуалу поховання померлого. Вони насамперед були спрямовані як на забезпечення успішного переходу душі небіжчика у світ предків, так і на охорону живих від шкідливого впливу духу мерця. Звідси всю поховальну обрядовість можна поділити на дві основні частини: похорон і поминки.
3. Похорон.
— система обрядових дій та ритуальних норм поведінки, пов'язаних зі сповіщенням про смерть, підготовкою небіжчика до похорон, власне похованням, прощанням із покійним.
Коли вмирала людина, про це сповіщали всіх родичів та односельців. З цією метою на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Серед українців Карпат було прийнято розкладати перед хатою покійного велике вогнище, гуцули ж в такому випадку сурмили у трембіти.
Небіжчиків готували до поховання за усталеними звичаями. Їх обмивали і наряджали у новий одяг: літніх — у переважно темних кольорів (бойки, навпаки, вбирали покійного у біле шмаття,
а гуцули завивали у біле полотно), молодих дівчат — у спідниці синього, зеленого та жовтого кольорів, які в народі вважалися жалобними. З жінок знімали усі прикраси, пов'язували хусткою або вдягали намітку. Чоловіків ховали без головних уборів, але клали у труну шапку чи капелюха.
Прощатися з небіжчиком приходили всі односельці, клали йому на груди гроші, молилися, а потім віталися з ріднею. Було прийнято вітатися не традиційним "Добридень", а спеціальною формою: "Здорові будьте". В гуцульських селах до хати померлого сходилися зі свічками, влаштовуючи там моління, а молодь неподалік влаштовувала ігри, щоб розігнати тугу в домі.
Небіжчика було прийнято одспівати. Перед тим як священик мав прийти по тіло, по кутках хати навхрест клали по колачу зі свічками. Колачик клали за пазуху також і покійнику, додаючи туди трохи грошей, щоб міг перевезти на той світ.
Після виголошення "вічної пам'яті" свічки гасили.
На кладовище небіжчика супроводжувала похоронна процесія: попереду несли хрест, за ним несли домовину, а далі йшли родичі та односельці. У давніші часи перед домовиною несли миску з коливом, а позаду вели худобу. Перед тим як опускати труну в могилу, родичі оплакували небіжчика або, як то прийнято у гуцулів, сурмили у трембіти. У могилу кидали три грудки землі та гроші. Закінчувався похорон тим, що біля могили покійника з'їдали коливо на знак згуртування усіх живих.
4. Похорон неодружених.
відзначався в українців певною своєрідністю. Вона проявлялася у багатьох компонентах обрядовості. На знак того, що померла молода людина, біля її тіла встановлювали деревце. Вбирали неодружених померлих у весільний одяг. Молоду дівчину, наприклад, ховали у вінку зі стрічками або фаті, на руку одягали перстень з воску, до руки прив'язували весільного рушника, волосся розплітали. Неодруженого хлопне так само прибирали у весільний одяг з усіма атрибутами: квітками, руїнниками, червоними хустками.
Під час похорон неодружених виконувалися деякі суто весільні звичаї та обряди: обирали весільний поїзд, запрошували бояр та дружок. Померлого хлопця чи дівчину називали князем чи княгинею. Більше того, їм обирали князя або княгиню з числа живих, котрі деякий час грали ці ролі. На могилі дівчини обов'язково закопували весільне деревце.
5. Проща.
— один із найдавніших поховальних обрядів, що зберігається серед українців Карпат. Він виконується перед тим як несли покійника на цвинтар. Перед домовиною, яку ставили на подвір'ї, усі ставали на коліна, прихиляючи голову до віка труни. Священик від імені померлого прощався з рідними та близькими — виголошував прощу. Після цього сім'я покійного роздавала поману —
пам'ятку про померлою: сердак, пояс, сорочку, перемітку. По закінченні прощі на користь усіх присутніх жертвували біле теля, лоша, ягня, а після поховання робили поману у церкві.
За усталеними звичаями труну з покійним до могили несуть родичі та близькі, яким перев'язують руку білою хустиною. За давніших часів небіжчика везли на цвинтар саньми, запряженими волами. Попереду цієї процесії їхав на коні священик. Ця традиція локально побутувала ще на початку нашого століття.
6. Поминки.
— звичай вшанування померлого та культу предків. Поминали покійника одразу ж після похорону, а також на дев'ятий (дев'ятини)
та сороковий (сороковини)
дні і через рік (роковини).
Крім того, щороку через тиждень після Великодня (на Поділлі — на Зелені свята) влаштовували громадські колективні поминки — проводи (гробки)
в пам'ять усіх померлих предків. І сьогодні люди сім'ями йдуть до кладовищ — прибирають могили, влаштовують ритуальне пригощання, залишають страви, квіти та стеблини "татарського зілля", яким здавна квітчали не тільки могили, а й власну оселю у клечану суботу.
Одразу після похорону в домі померлою робили поминальний обід з обов'язковим ритуальним блюдом — коливом. У гуцулів було прийнято робити обід ще до похорону, коли небіжчик лежав у хаті. На стіл ставили пироги, бринзу, м'ясо, а поверх усього колачі. Запалювали свічки, священик виголошував "вічну пам'ять", після чого свічки гасили, а всім присутнім роздавали колачі.
На дев'ятий день після смерті також робили поминальний обід у хаті померлого, а до церкви несли дев'ятину —
сир, масло, бринзу, горох. Звичай зобов'язував рідних померлою протягом шести тижнів приносити щонеділі до церкви колачі за душу померлого, а через три місяці і півроку класі й на могилу ритуальну страву.
Використана література
1. Гнатюк В.М. Похоронні звичаї та обряди // Етногр. збірник. Львів, 1912. Т. 31-32.
2. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. К.: “Либідь”, 1994.
Другие работы по теме:
Особливості світового господарства материка Північна Америка
Сільське господарство північної Америки: землеробство, тваринництво. Висока продуктивність праці. Спеціалізація ферм, територій. Всебічна механізація виробництва. Ефективна організація праці. Наявність сучасної інфраструктури. Обсяги виробництва.
Ваші національні особливості
Анкета №5 (дослідження рівня етнічної свідомості та культури). Просимо уважно зачитати запитання і варіанти відповідей на кожне з них. Виберіть відповідь, що відповідає Вашій думці і обведіть кружечком номер цього варіанту. Не пропускайте запитань і не радьтесь з оточуючими, головною є ваша думка.
Соціальні норми як обмеження у поведінці людини
Реферат На тему: Соціальні ><норми ><як> <обмеження> <у ><поведінці ><людини > <Орієнтуючись ><на ><певні ><цінності, ><суб'єкт ><має ><постійно ><корегувати ><свою ><поведін><ку, ><узгоджуючи ><її ><з ><прийнятими ><в ><суспі><льстві ><соціальними ><нормами. ><Як ><відомо, ><у ><кожній ><соціальній ><організа><ції ><встановлюються ><свої ><традиції, ><певні ><правила ><поведінки, ><і ><кожний ><її ><член ><по><винен ><поводити ><себе ><згідно ><з ><ними. ><Комплекс ><правил ><поведінки ><в ><різних ><соціальних ><ситуаціях,
Історія виникнення та віровчення зороастризму
Зороастризм як найбільш древня з світових релігій одкровення, історія та передумови її створення, причини розвитку та поширення. Етичні принципи зороастризму в аспекті вчення про смерть. Культові обряди, ритуали та звичаї послідовників зороастризму.
Гіпотеза про виникнення магії як ілюзорної форми практики
Близькість магічних дій до трудової діяльності людей та побуту. Сутність походження магічних обрядів і подань. Віра в надприродне як ілюзорне відбиття дійсно пануючих над людиною природних сил. Типи, аспекти, види магій та принципи магічного мислення.
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького Кайдашева сім`я
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" Ціла епоха відділяє нас від того часу, коли жив і твоpив письменник. З давнини лихоліття, з цаpства супостатів беpе початок його твоpчий шлях, а закінчується якpаз на поpозі нашої нової доби. І вже на ціле півстоpіччя твоpи пеpежили свого автоpа, оповідаючи новим поколінням пpо побут і звичаї укpаїнського наpоду в ту далеку давнину.
Звичаї та обряди на Україні
ЗМІСТ Вступ 1.Звичаї та обряди українського народу 2.Цикл різдвяних свят Список використаної літератури ВСТУП Складний і тривалиий шлях розвитку пройшли українські календарно-побутові звичаї та обряди. Таку назву вони отримали через звязок з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких безпосередньо залежав побут наших предків.
Українські колядки і щедрівки
Реферат на тему: Найдавніший пласт народних пісень, пов'язаних з порами року, називають обрядовим або календарно-обрядовим. Це колядки та щедрівки (зима), веснянки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь), а також пісні, пов'язані з обрядами весілля та захоронення.
Традиції як елемент культури
РЕФЕРАТ на тему: Традиції – як елемент культури Виробляючи своє, запозичуючи щось у сусідів та акумулюючи його, народ поступово формує так звану національну
Віровчення і культ ісламу
Реферат на тему: Віровчення і культ ісламу Іслам — наймолодша світова релігія. За даними всесвітньої ісламської ліги, 1990 р. в різних країнах налічувалося понад 900 млн послідовників ісламу.
Микола Карпович Садовський (1856-1933) (. Життя та творчість WinWord)
Реферат на тему: Микола Карпович Садовський (1856-1933) Життя та творчість Виконала: Поблоцька Юлія 10-Б клас 2000 рік Микола Карпович Садовський (Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року в селі Костуватому на Херсонщині. Дитинство і юність провів на селі серед чарівної природи, дружив із селянськими дітьми, на власні очі бачив сирітські злидні, страждання наймитів і наймичок, жорстоке свавілля куркулів-павуків.
Коран і Сура
Реферат на тему: Коран і Сура Коран У багатьох релігіях світу маються книги, що шануються віруючими як священні. Звичайно в них містяться сказання про бога і про богів, їхніх вісниках, посланниках і пророках, розповіді про загробне царство, ангелів і чортів, раї і пеклі, про те, як і ким створені світ, земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди і звичаї, визначені учинки віруючих, часом навіть перелічується, які з них похвальні, гідні нагороди - земної і загробної і які - засуджувані, переслідувані людськими і небесними законами...
Етнічна специфіка духовної культури греків Приазов'я
Етнічна специфіка греків Приазов'я (урумів-тюркофонів, румеїв-еллінофонів) в історичній ретроспективі в контексті етнокультурної взаємодії з іншими народами на матеріалі весільної обрядовості. Зміни в сучасному весільному ритуалі маріупольських греків.
Традиційний український календар
Поняття та зміст народного українського календаря, його вплив на життя та побут селян. Етапи формування такого календаря, його принципи та функціональні особливості. Зв'язок народного календаря з обрядовими діями. Значення поділу календаря на пори року.
Мої улюблені народні свята
Звичаї та обряди як органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Свята, які належать до різних природних циклів: зимових, весняних, осінніх, літніх. Обрядовість зимового та весняного циклу. Літні та осінні звичаї та обряди.
Структура та зміст родового циклу в бойків (XIX - поч. XX ст.)
Обрядовість української етнічної групи – бойків. Місце обрядів у житті бойківської спільноти, становленні та розбудові їхньої родової обрядової традиції. Основна етапність родових обрядів бойків. Передродовий та родовий періоди, поводження "породіллі".
Філософська культурологія Володимира Залозецького
Ознайомлення з життєвим шляхом та внеском Володимира Залозецького - хірурга, громадського діяча, творця неовізантизму в українському мистецтвознавстві - в розвиток філософії, культурології, мистецького середовища та створення етнографічного музею.
Петро І його звичаї та характер
Реферат на тему: “Петро І, його звичаї та характер” Петро І по своєму духовному складу був один з тих простих людей, на яких було досить глянути, щоб зрозуміти їх.
Лексика української мови на позначення обрядів, звичаїв
Відбиття в етимології народних звичаїв, вірувань, обрядів, традицій українців. Назви та позначення передвесільних, передшлюбних обрядів в українських східнослобожанських говірках. Фраземи родильних обрядів у лексикографічному описі та їх семантика.
Право як різновид соціальних норм
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ Реферат тему Право як різновид соціальних норм Київ 1999 Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.
Особисті відносини між подружжям за національним правом
Тільки належно оформлений шлюб породжує взаємні права та обов'язки між подружжям. Шлюбно-сімейні відносини поділяються на особисті та майнові. Особистим відносинам у законодавстві держав відводиться менше уваги, ніж майновим, адже в багатьох правових системах діє принцип невтручання в суто особисті справи подружжя.
Типи сільськогосподарських підприємств
Реферат на тему: Визначення різних типів сільськогосподарських підприємств З огляду на розвиток і зміни у сільському господарстві України, що відбувались протягом останнього десятиріччя, важко було дати чітке визначення та класифікувати сільгоспвиробників. В Україні прийнято виділяти такі три наступні категорії сільгоспвиробників.
Дуб цікаві відомості
Дуб (Ouercus) – дерево-тотем у східних слов'ян; персонаж українського фольклору; символ міці, сили. Вважався священним деревом бога Перуна, тому зрубати його можна було лише з дозволу волхвів.
Зловживання алкоголем
Реферат на тему: „Зловживання алкоголем” Навряд чи якесь свято, сімейні урочистості або день народження обходиться без чарки спиртних напоїв. Вживання вина, пива, чи горілки міцно увійшло у побут і традиції нашого народу. Так що ж таке алкоголь? Харчовий продукт, наркотик чи отрута? У перше, і друге, і третє.