Автор: Хвильовий Микола.
Колись Івана Івановича було вигнано з третього курсу юридичного факультету за «вольтер'янство» (вільнодумство, філософствування).
Тепер він живе на чистій і світлій асфальтованій вулиці Томаса Мора в хмарочосі, збудованому два роки рому, і його пролетарське сходження не підлягає ніякому сумніву. Дружина Івана Івановича (партійна кличка «Жан») Марфа Галактіонівна (партійна кличка товаришка Галакта») — надзвичайно симпатична жінка й цілком відповідає його партійним прагненням.
Вона ніколи не манікюрить нігтів, і тільки в останній час трохи манікюрить «для гігієни», одягається просто, хоч і зі смаком, але набагато дешевше так званих непманок. Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна і Маркса. Але коли вона іноді сідає читати Леніна й Маркса, рука сама тягнеться за Мопассаном.
Сина вони назвали революційним ім'ям — Май, а доньку не менш революційним — Фіалка. Є ще мадмуазель Люсі — гувернантка і Яв-доха — радянська куховарка.
Іван Іванович — зразковий член такої-то колегії, такого-то тресту. Свій високий лоб і свої рогові окуляри протирає завжди білосніжною хусткою. Членські внески він вносить дуже акуратно і в строк, на жаль, цього ніхто не помічає й не цінує. А він же член товаристві «Друг дітей», «Повітрофлоту», «Доброхіма», профспілки і т. д.
Іван Іванович і Марфа Галактіонівна вдома проводять дискусії щодо опозиціонерів, про соціалізм і комунізм, про вождів, що ведуть «позакулісну боротьбу» і зводять особисті рахунки. Дружин.і просить чоловіка не хвилюватися так, бо в нього ж «серце!»
Приходить сусід Методій Кирилович і довго обговорює в кабінеті з Марфою Галактіонівною проблему «полового питання».
У Івана Івановича квартира всього на чотири кімнати, і хоч кухарка в нього спить у коридорі на підлозі, комуністична свідомість не дозволяє йому просити розширення, тим більше, що в де кого з партійних діячів-колег усього по три кімнати. Меблі, килими, рояль, бібліотека колись були реквізовані у якогось поміщика, щось прикупив своє.
Коли прийшли переписувати меблі, він сказав, що не пам'ятає, що державне, а що куплене ним самим, що подароване, тому попросив переписувати все підряд. Агент комхозу засоромився і сказав, що в такому разі він не буде нічого писати зовсім. Все зали шилося у розпорядженні Івана Івановича.
Вранці Іван Іванович і Марфа Галактіонівна довго обговорювали, що будуть їсти на обід, чи готувати другу страву чи ні. Вирішили, що собі на друге візьмуть капчушок (копченої риби) з вірменською горілкою, а дітям хай куховарка приготує котлети.
Марфа Галактіонівна прочитує Явдосі «лекцію політграмоти» за спізнення, дітям говорить, що треба бути всім задоволеними, бо по вулицях бігають сотні голодних безпритульних, треба й про них не забувати. Пропонує гувернантці Люсі повести дітей на півтори години в дитячий садок, щоб не відривалися від колективного життя.
У суботу Іван Іванович з дружиною та другом сім'ї вирушають до кінематографу й дивляться фільми радянського виробництва, потім обговорюють «песимістичні пустишки».
У четвер подружжя переодягається і йде на засідання ком'ячейки (комуністична ячейка, осередок, група). Вона одягає простеньку червону хустку і старенький жакет, нагадуючи робітницю тютюнової фабрики; він бере старенький капелюх і солдатську блузу часів воєнного комунізму. «Щось надзвичайно зворушливе було в цьому переодяганні, ніби це переодягання було подібне до того, що його ми спостерігаємо у вівтаря».
У залі засідань комосередку Іван Іванович сів у першому ряду. Поруч — товаришка Галакта, далі — Методій Кирилович. Він повідомив сенсаційну новину — в їхній зразковій ячейці з'явився «дискусіонщик».
Збори почалися. Стали обирати голову засідання. Усі скромно закричали, щоб був головний начальник Семен Якович. Той мило усміхнувся й розвів руками: не можу, мовляв, бо я головний доповідач. Запропонували Методія Кириловича, і в Івана Івановича неприємно йойкнуло під серцем — він був такий же член колегії, такий же «зам», але обрали не його.
Дружина його заспокоїла — згідно з останньою інструкцією ЦК не можна обирати весь час Семена Яковича і його, «треба ж видвигати й більш нижчі інстанції». Іван Іванович вдячно подивився на Марфу Галактіонівну й заспокоївся.
Доповідач сказав, що минулого разу виступав про режим економії. Але це питання треба розглянути й кожному особисто. Наприклад, управділ Климентій Степанович викинув недописаного |Олівця замість того, щоб купити наконечник і дописати його до кінця. Потім сказав, що є «вилазки проти самокритики», і з цим треба боротися. Семену Яковичу гучно зааплодували.
Потім дали слово «дискусіонщику» Лайтеру. Він тільки відкрив рота, як усі зашуміли, почали його ганьбити й прогнали з трибуни. Тут попросив слова Іван Іванович і розгромив Лайтера, закінчивши свою промову такими словами: «Уберіть, будь ласка, ваші сумнівні руки від досягнень Пролетаріату і не морочте нам голови!» Зійшов з трибуни під гучні оплески, цілком задоволений собою як прекрасним оратором.
Вдома Іван Іванович запитав у Марфи Галактіонівни, чи не було йому випадково записок з питаннями після виступу. Та відповіла, що ні, але він усе-таки став дивитися в портфелі — і знайшов якусь невідому книжечку. Злякався, зблід. Це була, може, й легальна, але ще не оголошена стенограма якогось пленуму ЦК. Зблідла й Марфа Галактіонівна.
Чи не підсунув хтось це, щоб скомпрометувати його? Довго думали, хто може бути їхнім ворогом. Потім розумна Марфа Галактіонівна додумалася, що це, можливо, Семен Якович переплутав портфелі й поклав свою книжку Івану Івановичу. Коли йому подзвонили, то так і виявилося.
Була зима, а в квартирі спекотно, душно. Це тому, що їхній будинок викликав інший на соціалістичне змагання — в кого буде тепліше. У Івана Івановича з'явилася геніальна ідея — прислужитися партії якимось винаходом, наприклад, вигадати мухобійку. Він написав заяву до комосередку, щоб його звільнили від перенавантаження, і взявся за винахід.
Перечитав купу літератури і таки винайшов електричну мухобійку. Правда, муха буде вбита тоді, як сяде на цю мухобійку, та ще й у спеціальне місце. А сідає вона не завжди туди. Але нічого, головне — початок, чого він не встигне зробити — синок підростає, допрацює.
Якось Іван Іванович лежав на канапі після смачного обіду й читав газету. Раптом вичитав щось таке, що зблід і підскочив. Не вірив своїм очам. Там було повідомлення про чергову чистку партії. Хотілося з кимось поговорити, але вдома була лише кухарка Іван Іванович зайшов на кухню, став розпитувати Явдоху, як їй живеться. Та відповіла: «... Ми вже звикли, барин!»
Іван Іванович образився за «барина», сказав, що він їй не барин, а товариш, осі. може навіть допомогти їй винести відро з помиями. Кухарка, звичайно, відро не давала, зав'язалася ледь не боротьба. А тут Марфа Галактіонівна. Подумала, що її чоловік залицяється до кухарки й прогнала ту. Ледве Іван Іванович прояснив ситуацію. І розповів про те, що вичитав у газеті.
Захвилювалися, почали обговорювати й сподіватися, що їх, членів бюро, ця чистка не стосуватиметься. Але приїхала комісія, зробила висновок, що товариш Лайтер — не опозиціонер і не бузотер, а Івану Івановичу, Марфі Галактіонів-ні, Методію Кириловичу ще до «чистки» запропонували «вийти з партії».
Перший раз Іван Іванович, схилившись на мухобійку, заплакав не мажорними, а мінорними сльозами. А в мене, говорить автор, ще ціла галерея «ідеологічно витриманих, монументально-реалістичних типів нашої ніжно-прекрасної епохи...»
Другие работы по теме:
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Балада про соняшник
Автор: Драч Іван. В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
Три як рідні брати
Автор: Федькович Юрій. (Повість) Іван Шовканюк — головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве—ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув.
Яновський Юрій
(1902 — 1954) Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра. У квітні 1945р. Ю. Яновський з уст матері записав деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони повністю 1983р.
Іван Кочерга
(1881 — 1952) Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
Музика, що пішла
Автор: Малкович Іван. Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
Сини
Автор: Стефаник Василь. «Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими». Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: «Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі».
Липа Іван
24 лютого виповнилася 145-та річниця від дня народження видатного українського державного діяча Івана Липи. Народився майбутній міністр уряду УНР 24 лютого 1865 року в селі Дальнику поблизу Одеси. Згодом із батьком Левом і матір'ю Анною перебрався у Керч. Там у парафіяльній школі отримав початкову освіту, вивчив новогрецьку мову.
Камінний Хрест
Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Вишенський Іван
Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й «власть мирскую», польсько-шляхетських і українських гнобителів.
Послання до Єпископів
Автор: Вишенський Іван. (Уривки) Твір починається з глузливого звернення до архієпископа Михайла та ще п'яти єпископів, які підписали унію: «Вельможним їх милості панам». До автора «Послання» дійшов плід їхнього «подвигу, праці, ретельності і старання, писання під назвою «Оборона згоди з латинською церквою і вірою, що служить Риму».
Іван Карпенко-Карий
Розуміння Карпенко-Карим багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту ще в дитинстві. Роки праці писарчуком. Боротьба за припинення переслідувань української культури. Формування світогляду письменника, його тонка гра на сцені.
Іван Кочерга
П'єси "Легенда про пісню", "Дівчина з мишкою", "Зубний біль сатани", "Викуп (Весільна поїздка Марусі)", "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", комедія "Натура і культура", драма-феєрія "Марко в пеклі". Літредактор у газеті "Робітник", "Радянська Волинь".
Антоновский, Михаил Иванович
Михаил Иванович Антоновский (укр. Антоновський Михайло Іванович; 1759-1816) — российский и украинский историк, публицист, переводчик, выпускник Киево-Могилянской академии (1779) и Московского университета (1783).
Галаган, Игнатий Иванович
Введение 1 Биография 2 Память Список литературы Введение Игнатий Иванович Галаган (укр. Гнат Іванович Ґалаґа́н; ? — 1748) — казацкий полковник чигиринский (1709—1714) и прилуцкий (1714—1739).
Форостовский, Леонтий Иванович
План Введение 1 Биография 2 Сочинения Введение Лео́нтий Ива́нович Форосто́вский (Форости́вский), укр. Леонтій Іванович Форостівський, в некоторых публикациях неверно именуется Леонид (? — умер в 1974 в США) — украинский историк, в годы Великой Отечественной войны — бургомистр Киева (февраль 1942 — ноябрь 1943).
Іван Горбачевський - український вчений світової слави
Громадська і наукова діяльність Івана Яковича Горбачевського. Праця у Відні в Хімічному та Фізичному інститутах. Авторитет і пошанування вченого у Чехії. Наукова праця та перші публікації. Вклад вченого у створення української хімічної термінології.
Утворення московської держави
Процес об'єднання російських земель в єдину централізовану державу - правління Івана Калити; три об'єднувальних етапи: кінець XIII — 80-ті рр. XIV ст., 80-ті рр. XIV ст. — 1462 р., 1462—1533 рр. З кінця XV ст. "Московія" почала іменуватися Росією.
Князь Костянтин Іванович Острозький
Князь Острозький - один з найбільш впливових магнатів Великого князівства Литовського. Загальна інформація про Костянтина Івановича Острозького. Костянтин Іванович Острозький – видатний полководець. Костянтин Іванович Острозький – захисник православ'я.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Міхновський Микола Іванович
Заслуга М.Міхновського полягає не лише в тому, що він висунув ідею самостійності, адже, держава у демократичному суспільстві має право на національний саморозвиток, а в тому, що це було сказане вголос і переконливо.
Нестор Іванович Махно
Махно Нестор Іванович – український повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху в Україні. Народився у селі Гуляй-Поле Запорізької області. Деякий час навчався у гуляй-польській початковій школі. У 1906році став членом анархістської організації “ Спілка бідних хліборобів”, що діяла на Катеринославщені.
Процевський Олександр Іванович
Коли доводиться писати про таку незвичайну людину як Олександр Іванович Процевський, неминуче виникає дилема, як звичайними словами передати усю багатогранність його особистості, усю багатоплановість його яскравого таланту.
Іван Михайлович Сєченов біографія
Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) - російський учений і мислитель-матеріаліст, творець фізіологічної школи, член-кореспондент (1869), почесний член (1904) Петербурзької АН.
Видатні українські біологи
Реферат на тему: Видатні українські біологи ПИРОГОВ Микола Іванович (1810 - 1881) Видатний хірург і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, педагог, громадський діяч.
Покровський В І - видатний вчений-медик
Покровський Валентин Іванович __________________________________ ____________ Покровський Валентин Іванович народився в 1929 р. – інфекціоніст, епідеміолог, академік АМН ССР (1982). В 1952 р. закінчив перший ММИ. З 1955 – 1964 рр. працював на кафедрі інфекційних захворювань того ж інституту.
Життя та твовчість М І Пирогова
Реферат на тему: Життя та творчість Микола Івановича Пирогова Учениць 14-ї групи УГЛ КУ ім. Тараса Шевченка Пащинської Наталії та Білан Олени
Розвиток екомічной теорії в Україні в XIX столітті
З 30-х років XIX ст. поглиблюється криза кріпосницької системи, формується капіталістичний уклад в економіці. В економічних поглядах відбуваються зміни. Набуває популярності теорія Сміта і Д.Рікардо. Вперше в Уркаїні її почав пропагувати викладач політичної економії, професор Харківського університету Тихон Федорович Степанов.
Науковий та життєвий шлях М І Вавілова
НАУКОВИЙ ТА ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.І. ВАВІЛОВА “...Скільки разів його хотіли умертвити змії, скорпіони і фаланги, проковтнути крокодили, розірвати мріяв голодний лев...”