Міністерство освіти України
РЕФЕРАТ
з української літератури
на тему:
Іван Карпенко-Карий
учениці 10-А класу
ЗОШ 1-3 ст. №4
Скрипник Ксенії
м.
Слов’янськ
2007
Обняти такий широкий горизонт, заселити його
таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і
великий обсерватор людського життя.
Іван Франко
Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську
літературу творами різноманітних жанрів – соціально-побутовою і
соціально-психологічною драмою, соціальною комедією характерів, історичною
драмою. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передавати
найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс
вагомий вклад у розвиток українського театру. І як письменник, і як один з
корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і
патріотом свого знедоленого краю.
Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі
Арсенівні, тепер село Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської
області. Його батько працював управителем поміщицьких маєтків, походив із
збіднілого шляхетського роду. Одружуючись, батько викупив свою дружину з
кріпацької неволі, хоч у минулому її рід був козацьким. У цій простій, од
природи обдарованій родині виховалася плеяда діячів української культури – три
брати, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас
Саксаганський та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті. Піднесенням на
мистецькі верховини вони насамперед завдячують матері Євдокії Садовській, що
чудовим виконанням народних пісень заронила в душі дітей глибоке розуміння
багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту.
Дитинство Івана минуло в сільському середовищі, звідки він виніс добру
ознайомленість з життям, побутом, звичаями народу. Хоч у Бобринецькій повітовій
школі навчання проводилося російською мовою, проте вона не заглушила рідної.
Підлітком Іван пішов на свій хліб, працюючи писарчуком спочатку в
містечку Мала Виска, а потім у Бобринці. Багато читає, займається самоосвітою,
захоплюється аматорським театральним рухом. Коли в 1865 році повітом центром
став Єлисаветград, Тобілевич почав працювати там у канцелярії поліційного
управління. Однак знаходив відраду в керівництві драматичним гуртком, до складу
якого входили вчителі, в організації вистав, де також виступав і як актор. На
самодіяльній сцені були показані п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка
(“Шельменко-денщик”), Дмитра Дмитренка (“Кум-мірошник, або Сатана в бочці”),
Петра Ніщинського (“Вечорниці”).
Коли Емським указом 1876 року було заборонено друкувати не тільки
книжки українською мовою, а й організовувати українські вистави й концерти,
Іван Тобілевич разом з Марком Кропивницьким, Євгеном Чикаленком, Олександром
Тарновським, Панасом Михалевичем домагаються припинення переслідувань
української культури. У його будинку поселився колишній активний учасник
Київської громади Олександр Русов з дружиною Софією, яка перебувала під
наглядом поліції. Тому власті запідозрюють Тобілевича в політичній
неблагонадійності й у вересні 1883 року звільняють зі служби.
Тепер Іван Тобілевич має змогу повністю віддатися не тільки
літературній, а й театральній діяльності: він входить до професійної трупи
Михайла Старицького. Мав рацію Іван Франко, коли, оцінюючи цей період у житті
Тобілевича, писав, що тоді “усміхнулася йому українська муза: Росія стратила
поліційного пристава, Україна зискала Карпенка-Карого”.
Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано
політичному наглядові на три роки. Він оселився в Новочеркаську, займався
оправою книжок, написав кілька п’єс (“Бондарівна”, “Розумний і дурень”,
“Наймичка”, “Безталанна”), що друкувалися і виставлялися під псевдонімом Іван
Карпенко-Карий.
Формування світогляду письменника, кристалізація реалізму його
літературної і сценічної творчості відбувалися під впливом передової естетичної
думки. Він був знайомий з працями французьких енциклопедистів XVIII століття – Дідро, Вольтера, Руссо,
художньою творчістю європейських письменників ХІХ століття. Особливо великий
вплив на Івана Тобілевича мала полум’яна Шевченкова поезія: її постійно читали
в родині, обговорювали, рекомендували дітям для декламації. У своїй творчості
драматург продовжує шевченківські традиції художнього дослідження дійсності.
У 1887 році він живе на власному хуторі Надія на Єлисаветградщині,
займається хліборобством, багато часу віддає літературній праці. Коли в 1888
році було знято поліцій ний нагляд, він знову кидається у вир театрального
життя. Саме тоді український театр корифеїв з успіхом виступає не тільки в
багатьох містах України, а й далеко за її межами – на Дону, Кубані, в Поволжі,
у Білорусі, в центральних регіонах Росії. Ансамбль, до складу якого входили
такі таланти, як Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Сакса ганський,
Марко Кропивницький, на високий рівень підносить реалістичне сценічне
мистецтво. До репертуару труп входять кращі твори української і світової
драматургії, зокрема й драми та комедії Івана Карпенко-Карого.
Його акторська майстерність відзначена в численних театральних
рецензіях, що з’являлися в газетах багатьох міст України, Росії, Білорусі.
Серед сценічних образів, створених Іваном Карпенком-Карим, були Возний
(“Наталка Полтавка” Івана Котляревського), Назар Стодоля і Хома Кичатий з драми
Тараса Шевченко, старшина Михайло Михайлович, Дід-мірошник, Герасим Калитка,
Терентій Пузир, Терешко з власних драм і комедій, Хома (“Ой не ходи, Грицю, та
й на вечорниці” Михайла Старицького) та Барабаш з драми “Богдан Хмельницький”
того ж автора, сторож (“Про ревізії” Марка Кропивницького).
На думку історика українського театру Олександра Кисіль, Карпенко-Карий
виступав на сцені природно, його гра була надзвичайно тонкою. Актор створював
малюнок психічного стану людини “без різких зовнішніх ознак, без зайвих
подробиць”, однак саме такий підхід до сценічного втілення поведінки персонажа
має вважатися вершиною сценічної майстерності.
Постійна напружена праця, нервові переживання, шовіністичні
переслідування позначаються на здоров’ї Карпенка-Карого. Кілька останніх років
недуга все частіше давала про себе знати, аж поки у січні 1907 року остаточно
підірвала його сили. Не допомогла й поїздка до Берліна: оперувати хворого було
пізно. Там він і помер 15 вересня 1907 року. Тіло небіжчика було перевезено в
Україну й поховано за його заповітом на кладовищі сусіднього до хутора Надія
села Карлюжина.
Другие работы по теме:
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Сто тисяч
Автор: Карпенко-Карий Іван. До хати Герасима Никодимовича Калитки, сільського багатія, завітав єврей Невідомий із комерційною справою. Його зустрічає Роман, син хазяїна, та повідомляє, що батька немає вдома. Сюди ж приходить копач Бонавентура, нікчемна людина, пустобрех, що вдає з себе вченого та освіченого. «Наче розумний, а дурний.
Карпенко-Карий Іван
(1845 — 1907) Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття.
Балада про соняшник
Автор: Драч Іван. В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
Іван Кочерга
(1881 — 1952) Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
Музика, що пішла
Автор: Малкович Іван. Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
Карпенко-Карый
(Иван Карпович Тобилевич) (1845 - 1907) Майже півтора сторіччя минуло від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Тобілевича, широко відомого також під псевдонімом Карпенко-Карого.Його славне ім’я тісно пов’язане не тільки з українським театральним ренесансом останньої чверті XIX століття, а й з розвитком визвольного руху на Україні, з боротьбою за ідейність та народність літератури.
Іван Іванович
Автор: Хвильовий Микола. Колись Івана Івановича було вигнано з третього курсу юридичного факультету за «вольтер'янство» (вільнодумство, філософствування).
Липа Іван
24 лютого виповнилася 145-та річниця від дня народження видатного українського державного діяча Івана Липи. Народився майбутній міністр уряду УНР 24 лютого 1865 року в селі Дальнику поблизу Одеси. Згодом із батьком Левом і матір'ю Анною перебрався у Керч. Там у парафіяльній школі отримав початкову освіту, вивчив новогрецьку мову.
Камінний Хрест
Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Вишенський Іван
Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й «власть мирскую», польсько-шляхетських і українських гнобителів.
Мартин Боруля
Автор: Карпенко-Карий Іван. Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що «Дворянскоє депутатскоє собраніє» зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату.
Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого
Перші роки навчання майбутнього драматургу. Робота Івана Карповича Тобілевича у повітових канцеляріях. Утворення аматорського гуртка у Єлисаветграді. Революційна діяльність Карпенка-Карого, роки заслання. Сценічність, щирість та безпосередність п'єс.
Розвиток драматургії і театру у 80-90-х рр. ХІХст. в Україні
Історія української літератури, Демократичний напрямок народного високоідейного реалістичного мистецтва. Шлях розвитку театру в Україну, за який боролися видатні майстри сценічного мистецтва, як М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Старицький.
Біографія Івана Карпенка-Карого
Дитячі та юнацькі роки Івана Тобілевича. Вплив сім'ї на характер і світовідчуття. Участь в аматорському драматичному гуртку. Вступ в театральну трупу Михайла Старицького. Заслання до Новочеркаська. Видання творів Карпенка-Карого. Зустріч з Л. Толстим.
Іван Кочерга
П'єси "Легенда про пісню", "Дівчина з мишкою", "Зубний біль сатани", "Викуп (Весільна поїздка Марусі)", "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", комедія "Натура і культура", драма-феєрія "Марко в пеклі". Літредактор у газеті "Робітник", "Радянська Волинь".
П’єса "Бондарівна" Івана Карпенка-Карого
Умови та обставини створення Іваном Карпенко-Карим п’єси "Бондарівна" на початку творчого шляху. Особливості будови та сюжетної лінії п’єси, її ідеї, проблематика, характеристика головних героїв, а також її значення в театральному процесі того часу.
Микола Карпович Садовський (1856-1933) (. Життя та творчість WinWord)
Реферат на тему: Микола Карпович Садовський (1856-1933) Життя та творчість Виконала: Поблоцька Юлія 10-Б клас 2000 рік Микола Карпович Садовський (Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року в селі Костуватому на Херсонщині. Дитинство і юність провів на селі серед чарівної природи, дружив із селянськими дітьми, на власні очі бачив сирітські злидні, страждання наймитів і наймичок, жорстоке свавілля куркулів-павуків.
Акторська діяльність І. Тобілевича
Значення постаті Івана Карповича Тобілевича з точки зору розвитку української національної культури і театру. Факти з його життя і творчості. Робота в аматорських гуртках Бобринця і Єлисаветграда. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча.
Драматургія і театр в Україні в XIX столітті
Мистецтво України другої половини XIX ст., розвиток драматургії та театру. Формування естетичних поглядів М.Л. Кропивницького, вплив на них статей М. Добролюбова та творчості О. Островського. Створення українського професійного театру "Руська бесіда".
Загорский, Иван Васильевич украинский актёр
Иван Васильевич Загорский (1861—1908) — украинский актёр. Биография С отроческих лет был занят в любительских спектаклях. С 1879 года — в русской труппе Н. Н. Савина в Харькове. В 1880 году в труппе Г. Выходцева (Кременчуг) познакомился с М. Л. Кропивницким, с которым работал до 1888 года. В 1888—1900 годах — в труппе Н.
Белина, Александр Алексеевич
Александр Алексеевич Белина — советский/украинский киноактер. Родился 10 октября 1950 года в Киеве в семье служащего. Окончил Киевский национальный университет театра, кино и телевидения имени И. К. Карпенко-Карого (1972). Был актёром Киевской киностудии имени А. П. Довженко. Ушёл из жизни в 2008 году в Киеве.
Братство Русской Правды
Бра́тство Ру́сской Пра́вды (БРП) — русская белоэмигрантская организация, образованная в 1921 году в Берлине герцогом Г. Н. Лейхтенбергским, литераторами С. А. Соколовым-Кречетовым и А. В. Амфитеатровым, генералом П. Н. Красновым, полковником А. П. Ливеном и другими бывшими белогвардейцами для подрывной антисоветской деятельности.
Бутенко, Эдуард Валентинович
План Введение 1 Биография 2 Режиссёрские постановки 2.1 Львовский театр Советской армии 2.2 Днепропетровский Русский драматический театр им. М. Горького
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Бакштаев, Леонид Георгиевич
Леони́д Гео́ргиевич Бакшта́ев (1934—1995) — советский актёр театра и кино, народный артист Украинской ССР. Биография Леонид Бакштаев родился в селе Добрынь Гомельской области.
Карпенко, Моисей Иванович
Моисей Иванович Карпенко (1775—1854) — генерал-лейтенант. Биография Из малороссийских дворян. В 1790 г. вступил фурьером в Таврический гренадерский полк. Воевал в Польше в 1792 и 1794 г. и 22 сентября 1794 получил чин прапорщика. В 1807 г. сражался с французами в Восточной Пруссии, в 1808—1809 гг. участвовал в войне со шведами.
Биография Ивана Франка
Іван Франко (1856 — 1916) Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р. у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.
До питання проблеми прихованих імен в англійській та українській мовах
Реферат на тему: До питання проблеми прихованих імен в англійській та українській мовах Всі ми маємо імена. Традиційно це, як мінімум, ім’я, або ім’я і прізвище, або ім’я, прізвище та по батькові. В офіційному англомовному середовищі використовуються двочленні антропоформули типу Джон Сміт або Мері Браун, в україномовному тричленні типу Шевченко Тарас Григорович, Костенко Ліна Василівна, або двочленні типу Максим Рильський, Леся Українка.
Іван Михайлович Сєченов біографія
Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) - російський учений і мислитель-матеріаліст, творець фізіологічної школи, член-кореспондент (1869), почесний член (1904) Петербурзької АН.