Карпенко-Карый (Иван Карпович Тобилевич)
(1845 - 1907)
Майже півтора сторіччя минуло від дня народження видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Тобілевича, широко відомого також під псевдонімом Карпенко-Карого.Його славне ім’я тісно пов’язане не тільки з українським театральним ренесансом останньої чверті XIX століття, а й з розвитком визвольного руху на Україні, з боротьбою за ідейність та народність літератури. До мистецьких вершин Карпенко-Карий ішов повільною, але твердою, впевненою ходою, долаючи численні перешкоди, що одна за одною поставали на його многотрудному життєвому шляху.
Народився майбутній драматург 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівці поблизу Єлисаветграду (нині Кіровоград) в родині збіднілого дворянина. Мати походила з давнього козацького роду. Початкової грамоти І.Тобілевич навчився, як тоді водилося, у дяка, а продовжував освіту в бобринецькій трикласній повітовій школі (1555). Навчання хлопцеві давалося легко, і закінчив він школу в числі найкращих учнів (1559).
На чотирнадцятому році життя доля кинула хлопця в похмурі кімнати повітових канцелярій, де молодий писарчук мусив коротати довгі дні над нудною роботою. Так було в Бобринці, так і в Єлисаветграді, куди І.Тобілевич переїхав разом з повітовими установами влітку 1865 року. Хоч у новому місті Іван Карпович був столоначальником повітового, а потім секретарем міської поліції і мав чин колезького секретаря, чиновницька кар’єра його не приваблювала.
У Єлисаветграді він утворив аматорський гурток, вистави якого мало чим відрізнялися від вистав професійних труп.
1883 - В альманасі М. Старицького «Рада» опубліковане оповідання «Новобранець» за підписом Гнат Карий. Звільнений з посади секретаря поліції. Під псевдонімом Карпенка-Карого стає актором трупи М. Старицького.
1884 - Одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською.
Він був одним із найактивніших діячів місцевого Товариства для поширення серед народу ремесел і грамотності, клопотався про утворення притулку для калік і сиріт, був ініціатором утворення безплатної лікарні для бідного люду, безплатної народної бібліотеки, а наприкінці сімдесятих років близько зійшовся з передовою інтелігенцією (П.Михалевич, М.Федоровський та ін.), з якої згодом склався нелегальний гурток однодумців, готових віддати сили за правду, за свободу рідного народу. Архівні документи свідчать що у будинку І.Тобілевича на Знаменській вулиці не раз відбувалися зібрання гуртка, на яких читали заборонену літературу. Ще до розгрому цього гуртка Карпенка-Карого як людину неблагонадійну було звільнено з посади секретаря Єлисаветградскої поліції, а згодом вислано на три роки під нагляд поліції за межі України.
1884 Він оселяється в м. Новочеркаську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Написав п'єсу «Бондарівна».
1885 Написані п'єси «Розумний і дурень» та «Наймичка». Переробляє п'єсу «Хто винен?» на «Безталанну».
1886 Створена комедія «Мартин Боруля». У Херсоні виходить «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого.
1887 Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Листується з братами: М. Садовським і П. Саксаганським.
1888 Гласний поліцейський нагляд за драматургом змінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Разом із Саксаганським згодом очолює окрему трупу.
1889 Написав комедію «Сто тисяч». 7892 Написав драму «Батькова казка».
1893 Написав п'єсу-жарт «Паливода XVIII століття».
1895 Написана драма «Лиха іскра поле спалить і сама щезне».
1897 Створив п'єси «Понад Дніпром», «Чумаки». Склав записку до з'їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни з'їзду виголосив П. Саксаганський.
1898 Написано статтю «Наталка Полтавка». Сторінки з споминів».
1899 Створив трагедію «Сава Чалий».
1900 Написав комедію «Хазяїн».
1907 Під час гастролей у Москві відвідує Л. М. Толстого, дарує йому свої твори.
1902 Написав драму «Гандзя». 1903—1904 Написав комедії «Суєта», «Житейське море».
1907 У другій половині січня в м. Умані востаннє виступає на сцені. Через тяжку хворобу змушений припинити роботу в театрі. 31 серпня їде лікуватись до Берліна.
155 вересня Помер у Берліні Іван Карпенко-Карий.
1907 Його тіло перевезено на Україну і поховано поблизу хутора Надія на кладовищі с. Карлюжино, поруч з могилою його батька.
1969 У хуторі Надія відкрито літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого.
З 1889 року майже до кінця життя Карпенко-Карий був одним із фактичних керівників, режисером і актором у трупі свого брата П.Саксаганського, об’їздив з нею десятки великих і малих міст колишньої російської держави і написав такі шедеври драматургії, як “Сто тисяч”,“Хазяїн”,“Сава Чалий”,“Суєта”.
Другие работы по теме:
Л.Н. Гумилев и психофизика
Паранормальные явления (ПЯ) обычно подразделяют на информационные и силовые. Типичным примером первых является телепатия, вторых – психокинез. Известно также, что иногда ПЯ проявляются спонтанно, непреднамеренно.
Сто тисяч
Автор: Карпенко-Карий Іван. До хати Герасима Никодимовича Калитки, сільського багатія, завітав єврей Невідомий із комерційною справою. Його зустрічає Роман, син хазяїна, та повідомляє, що батька немає вдома. Сюди ж приходить копач Бонавентура, нікчемна людина, пустобрех, що вдає з себе вченого та освіченого. «Наче розумний, а дурний.
Карпенко-Карий Іван
(1845 — 1907) Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття.
Героизм русских солдат в повести В.Быкова Журавлиный крик
Героизм русских солдат в повести В.Быкова "Журавлиный крик" Автор: Быков В. В нечеловеческих обстоятельствах очень тяжело сохранить человеческое достоинство, это досадит не каждому - в особенности перед лицом смерти, когда в человека еще тлеет искорка надежд.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Мартин Боруля
Автор: Карпенко-Карий Іван. Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що «Дворянскоє депутатскоє собраніє» зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату.
Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого
Перші роки навчання майбутнього драматургу. Робота Івана Карповича Тобілевича у повітових канцеляріях. Утворення аматорського гуртка у Єлисаветграді. Революційна діяльність Карпенка-Карого, роки заслання. Сценічність, щирість та безпосередність п'єс.
Іван Карпенко-Карий
Розуміння Карпенко-Карим багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту ще в дитинстві. Роки праці писарчуком. Боротьба за припинення переслідувань української культури. Формування світогляду письменника, його тонка гра на сцені.
Біографія Івана Карпенка-Карого
Дитячі та юнацькі роки Івана Тобілевича. Вплив сім'ї на характер і світовідчуття. Участь в аматорському драматичному гуртку. Вступ в театральну трупу Михайла Старицького. Заслання до Новочеркаська. Видання творів Карпенка-Карого. Зустріч з Л. Толстим.
Акторська діяльність І. Тобілевича
Значення постаті Івана Карповича Тобілевича з точки зору розвитку української національної культури і театру. Факти з його життя і творчості. Робота в аматорських гуртках Бобринця і Єлисаветграда. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча.
Украинское культурно-национальное возрождение
Превратив некогда автономную Украину в обычную имперскую провинцию, российский царизм, казалось бы, лишил украинцев нормальных условий для развития их языка и культуры. Но, как ни странно, именно с этого времени начинается невиданный ранее духовный подъем украинского народа.
Загорский, Иван Васильевич украинский актёр
Иван Васильевич Загорский (1861—1908) — украинский актёр. Биография С отроческих лет был занят в любительских спектаклях. С 1879 года — в русской труппе Н. Н. Савина в Харькове. В 1880 году в труппе Г. Выходцева (Кременчуг) познакомился с М. Л. Кропивницким, с которым работал до 1888 года. В 1888—1900 годах — в труппе Н.
Барчук, Анатолий Трофимович
Введение 1 Биография 2 Фильмография 2.1 Актёр 3 Награды и признание Список литературы Введение Барчук Анатолий Трофимович — советский и украинский киноактёр, Заслуженный артист Украинской ССР (1983), Народный артист Украины (2007).
Быховское сидение
Введение 1 Арест 2 Состав заключённых 2.1 Арестованные с Корниловым 2.2 «Бердичевская» группа арестованных генералов 2.3 Другие арестованные 3 «Сидение»
Андриенко, Виктор Николаевич
Введение 1 Биография 2 Телевизионная карьера 3 Фильмография 4 Озвучивание Список литературы Введение Виктор Николаевич Андриенко (укр. Вiктор Андрiєнко) — украинский советский актёр театра и кино.
Белина, Александр Алексеевич
Александр Алексеевич Белина — советский/украинский киноактер. Родился 10 октября 1950 года в Киеве в семье служащего. Окончил Киевский национальный университет театра, кино и телевидения имени И. К. Карпенко-Карого (1972). Был актёром Киевской киностудии имени А. П. Довженко. Ушёл из жизни в 2008 году в Киеве.
Братство Русской Правды
Бра́тство Ру́сской Пра́вды (БРП) — русская белоэмигрантская организация, образованная в 1921 году в Берлине герцогом Г. Н. Лейхтенбергским, литераторами С. А. Соколовым-Кречетовым и А. В. Амфитеатровым, генералом П. Н. Красновым, полковником А. П. Ливеном и другими бывшими белогвардейцами для подрывной антисоветской деятельности.
Бутенко, Эдуард Валентинович
План Введение 1 Биография 2 Режиссёрские постановки 2.1 Львовский театр Советской армии 2.2 Днепропетровский Русский драматический театр им. М. Горького
Бородинское сражение
Реферат по истории на тему: «Бородинское сражение» Выполнил: Морозов Михаил Средняя школа №2 г. Луга 2000 Утром 22 августа (3 сентебря) 1812г., когда главные силы русской армии начали сосредоточиваться в районе села Бородина, М.И. Кутузов, внимательно осмотрев окружающаю местность, приказал приступить к строительству фортификационных сооружений.
Соединение социализма с рабочим движением
Первые марксистские кружки на Украине, роль революционера-демократа И. Франко. Ленинский этап в развитии марксизма и неграмотность населения Украины. Развитие просвещения, литературы, украинского театрального, музыкального и изобразительного искусства.
Бакштаев, Леонид Георгиевич
Леони́д Гео́ргиевич Бакшта́ев (1934—1995) — советский актёр театра и кино, народный артист Украинской ССР. Биография Леонид Бакштаев родился в селе Добрынь Гомельской области.
Карпенко, Моисей Иванович
Моисей Иванович Карпенко (1775—1854) — генерал-лейтенант. Биография Из малороссийских дворян. В 1790 г. вступил фурьером в Таврический гренадерский полк. Воевал в Польше в 1792 и 1794 г. и 22 сентября 1794 получил чин прапорщика. В 1807 г. сражался с французами в Восточной Пруссии, в 1808—1809 гг. участвовал в войне со шведами.