Реферат
На тему:
Культура кіммерійців та скіфів
КУЛЬТУРА ЕПОХИ РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ (КІММЕРІЙЦІ, СКІФИ, САРМАТИ)
З відкриттям та поширенням заліза в історії стародавнього населення України розпочалася нова епоха, позначена докорінним зламом старих соціально-економічних структур. Залізний вік з Україні датується XII ст. до н.е. — IV ст. н.е. Ранній період ранньозалізного віку традиційно обмежують часом існування кіммерійських і чорноліських пам'яток. Беручи до уваги, що залізний вік почався з часу білозерської та білогрудівської культур, ми вважаємо існування цих культур першим етапом ранньозалізного віку (початок XII —X ст. до н.е.), а кіммерійські, чорноліські та синхронні їм пам'ятки відносимо до другого етапу раннього періоду (IX —перша половина VII ст. до н.е.).
Білозерська культура стала основою кіммерійської, яка є, ймовірно, пізньою частиною білозерської. Кіммерійці розселилися у степах Північного Причорномор'я наприкінці II —на початку І тис. до н.е. Це найдавніший народ на території України, назву якого донесли до нас писемні джерела. Геродот (V ст. до н.е.), зокрема, повідомляє про те, що території, зайняті скіфами, належали раніше кіммерійцям.
Етнічність кіммерійців остаточно не з'ясована. Є певні підстави стверджувати, що вони належали до однієї з груп іраномовного населення. Провідною галуззю їхнього господарства було кочове скотарство, дуже висока ефективність якого давала змогу створювати значний додатковий продукт.
Без цього не могли б існувати військові кінні загони згаданого народу, котрі здійснювали далекі грабіжницькі походи аж у Передню Азію. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію залізного виробництва із болотяних руд, а також металообробку, яка допомогла кардинально поліпшити озброєння кінних дружин. Поряд з економічними в кіммерійському середовищі відбувалися важливі суспільно-політичні процеси. Спостерігався перехід від військової демократії до станово-класового суспільства на базі рабовласницького способу виробництва.
Кіммерійські пам'ятки представлено лише похованнями, зазвичай курганними, відомі й безкурганні поховання. Поширені вони від Дунаю (Істру) до Волги (Араксу). Виділено два ступені культури: чорногорівський та новочеркаський. На першому ступені ховали в простих прямокутних та овальних ямах, іноді з дерев'яним перекриттям (іноді — з підбоями) у скорченому на боці положенні. Чоловіків супроводжували зброя (стріли з бронзовими та кістяними наконечниками, кинджал з бронзовим руків'ям та залізним лезом), збруя (часто стременоподібні вудила), а жінок — золоті та бронзові пронизки, намистини, глиняний посуд. Посуд зберігав білозерські традиції (товстостінні круглотілі горщики, часто орнаментовані наліпним валиком із "вусиками", кубки з циліндричними шийками та черпаки, орнаментовані канелюрами, шишечками), але зникли одноручні черпаки, поширилися лощені кубки та дерев'яні кубки із золотими пластинками.
На новочеркаському ступені істотно змінився поховальний обряд: з'явилися глибокі ями, відомі прямокутні ями з дерев'яним дахом, поставленим на дерев'яні стовпи. Предмети почали класти і на перекриття. Поширилася цільнозалізна зброя, в тому числі й залізні наконечники стріл, замість стременоподібних — двокільчасті вудила. У посуді стали переважати кубки, подібні до жаботинських (прикрашені геометричним орнаментом). Важливою рисою культури кіммерійців є стели, які хоча й не мають виразно відтвореної голови людини, але містять зображення одягу та озброєння (подібні до стел бронзового віку України).
Військово-політичне об'єднання кіммерійців проіснувало до VII ст. до н.е. і розпалося під натиском скіфських племен. Кіммерійська культура частково розчинилася у скіфській. Частина кіммерійців мігрували на Близький Схід.
У середині VII ст. до н.е. у південноукраїнських степах з'явилися іраномовні племена скіфів, витіснивши звідси, а частково асимілювавши кіммерійців.
У Джерелом наших знань про культуру скіфів є твори античних авторів (насамперед Геродота) і археологічні розкопки, позаяк свого письма скіфи не мали.
Скіфська культура була тим новоутворенням, яке виникло завдяки складним етносоціальним процесам у євразійських степах.
За культурно-господарським типом скіфська культура належала до кочової (точніше - напівкочової) скотарської.
Лісостепова зона скіфських часів була заселена різноетнічними племенами: неври на Правобережжі, гелони і будини на Лівобережжі. Геродот згадує про калліпідів-елліно-скіфів, тобто, змішане греко-скіфське, не кочове плем'я.
У середині V ст. до н.е., після підкорення лісостепу і вздовж Дніпра вже мешкали напівскіфські етноси - скіфи-орачі та скіфи-землероби. Різниця між ними полягала в тому, що перші культивували злаки для власного споживання, а другі на продаж.
На формування синкретичного характеру скіфської культури вплинули контакти цих племен з грецькими містами-державами, що з'являються в VII ст. до н.е. в Північному Причорномор'ї, а також з Китаєм і Персією.
Третя чверть V - кінець IV ст. до н.е. - період розквіту скіфської держави, що тривав майже століття і закінчився наприкінці IV ст. до н.е. глибокою кризою.
Основним заняттям царських скіфів - провідного племені в скіфській державі було кочове скотарство. Розводили коней, велику та дрібну рогату худобу. Внаслідок цього, стаціонарних будівель у скіфів не було. Геродот писав, що житла у них на візках. Інші античні автори повідомляють, що найменші візки бувають чотириколісними, а інші - шестиколісними.
Вже на початку IV ст. до н.е., на поселеннях степового Подніпров'я фіксуються постійні житла. Це двокамерні напівземлянки з округлими приміщеннями, де розміщувалося відкрите вогнище та земляні лави по периметру.
Іноді трапляються наземні однокімнатні споруди, округлі в плані. У деяких поселеннях Подніпров'я зафіксовані прямокутні в плані землянки (поселення біля с. Первомаївка на Херсонщині та Лиса Гора біля м. Василівка Запорізької обл.). Основним матеріалом для виготовлення цих будівель були глина і дерево.
До наших днів дійшли відомості про одяг скіфів. Чоловіки носили куртку з поясом та штани на взірець шаровар, м'які чобітки, шапки з гострим верхом.
Жінки - широку довгу сорочку, яка доповнювалася різними деталями.
Прикраси - браслети, перстні, гривни, оздоблені пояси носили не тільки жінки, але й чоловіки.
Вірування скіфів відносились до політеїзму, тобто існувала віра в багатьох богів. Геродот називає сімох скіфських богів, яких він ототожнював із грецькими богами. На чолі пантеону стояла богиня Табіті (Гестія) - охороняла вогнище та житло (саме ім'я Табіті означає "та, що зігріває"). Далі Папай (Зевс) та його дружина Алі (Гея) - божества неба і землі, союз двох стихій - джерело життя. Далі Гойтосір (Аполлон), Аргімпаса (Афродіта), Галімасад (Посейдон).
Арей - молодший з богів, але в житті Скіфії його культу належала провідна роль. Геродот пише, що на честь Арея проводилися щорічні жертвоприношення. По всій Скіфії споруджувалися велетенські чотирикутні жертовники з хмизу, на верхівці яких був укріплений старовинний залізний меч (символ Арея). Цьому мечу скіфи приносили в жертву овець та коней.
Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. На парадному посуді, кінському спорядженні, головних уборах та одязі бачимо характерні зображення тварин - ведмедя, рисі, бика, коня чи кози. Часто це символ-мітка: ратиця хижака, пильне око або потужне крило птаха, гостре ікло або пазур хижака. Саме зображення тварин чи характерних для них частин тіла, дало назву особливій течії в декоративно-прикладному мистецтві "звіриний стиль". Основним матеріалом для виготовлення творів скіфського мистецтва були кістка, ріг, бронза, срібло, золото, залізо тощо. До шедеврів світового мистецтва належить золотий гребінь із кургану Солоха (Запорізька область). Верхня частина гребня прикрашена динамічною батальною сценою за участю трьох воїнів ймовірно скіфських воєначальників. Дослідники припускають, що автор цього твору був вихідцем із грецького місцевого середовища і, прекрасно оволодівши художніми засобами античного мистецтва, знав і степову атмосферу життя кочівників.
До відомих у світі шедеврів скіфського золотарського мистецтва належить кубок із кургану Куль-Оба - виготовлена із сплава золота з сріблом ваза. На верхній частині вази зображені сцени з життя скіфів, нижня частина заповнена вертикальними жолобками у вигляді вузьких пелюстків.
Сьогодні чи не найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота пектораль із кургану Товста Могила - нагрудна прикраса ритуального характеру. Розділена на три смуги - зооморфну, рослинну і антропоморфну пектораль є яскравим прикладом греко-скіфського ювелірного мистецтва. Особливо майстерно виконана композиція із зображенням двох напівроздягнутих скіфів, котрі стоять на колінах і тримають сорочку з овечого хутра - золоте руно.
Вражає досконалістю прикрашений фігуркою вепра кинджал з експозиції Національного музею історії України.
До наших днів дійшли взірці скіфської скульптури - виконані з граніту, пісковику чи вапняку, воїни у бойовому обладунку. Цей образ володаря причорноморських степів у ІП-ІІ ст., до н.е. ставили на могилах у Степовій Скіфії.
Знайдені в Неаполі Скіфському (столиця скіфської держави) терракотові статуетки і бронзові фігурки грецьких богів (Деметра, Кора, Афродіта, Гермес, Зевс) належать до предметів імпорту, але деякі з них, імовірно, виготовлялися на місці за античними зразками. Відомі й примітивні зооморфні та антропоморфні фігурки, ритуальні "хлібці", які свідчать про поширення місцевих землеробсько-скотарських культів.
Другие работы по теме:
Американская модель делового поведения
Культура предпринимательства – вопрос важный для любой страны. От того, как и что делают предприниматели, зависит не только настоящее, но и будущее, не только экономика, но и политика, культура, наука, образование.
Истоки современного понимания термина "культура"
В своем первоначальном значении латинское слово cultura означало культивацию сельскохозяйственных растений или вскармливание домашней птицы или скота. В начале XVI в. этот первоначальный смысл был расширен.
Фремонтская культура
Фигурки из необожжённой глины, Доисторический музей Колледжа Восточной Юты. Фремонтская культура , или культура Фремонт — доколумбова археологическая культура, получившая название от реки Фримонт в штате Юта, где были открыты её первые памятники. Сама река Фримонт названа в честь американского землепроходца Джона Фримонта.
Архаический Юго-запад
, англ. The Archaic Southwest — термин, включающий археологические культуры юго-запада США в период примерно между 6500 г. до н. э. и 200 г. н. э. Культурам, относящимся к указанному периоду, были свойственны следующие характеристики:
Возникновение и развитие первобытной культуры
Первобытная культура — культура собирательства и охоты, имеющая весьма длинную историю и являющаяся в известном смысле культурой исходной, базовой, со всеми вытекающими отсюда особенностями. Описания и анализ первобытной культуры показывают, что в поведении человека добывание пищи, размножение и самозащита неразрывно связаны.
Взаимосвязь понятий культура и цивилизация
Цивилизация – это: Стадия всемирного исторического процесса, связанная с достижением определенного уровня воспроизводства социальной жизни. Локализованные в пространстве и времени общ-ва, которые являются целостными системами, представляющими конкретный социокультурный феномен, имеющими четковыраженные параметры духовного, технологического, экономического и политического развития.
Первісна культура на терені сучасної України
Основні періоди розвитку людини та їх властивості, особливості протікання на території сучасної України. Етапи становлення релігійних напрямків у вигляді тотемізму, анімізму, магії, фетишизму. Передумови розвитку Трипільської та Зрубної культури.
Поверти-Пойнт культура
Декоративные глиняные шарики из Поверти-Пойнт: вероятно, символы душ предков Культура Поверти-Пойнт — археологическая культура индейцев, обитавших в низовьях р. Миссисипи, ныне штат Луизиана. Существовала примерно в 17-7 вв. до н. э. Памятниками данной культуры являются сохранившиеся до наших дней колоссальные земляные сооружения (курганы) у Поверти-Пойнт около города Эппс в штате Луизиана.
Гуни в історії Миколаївщини
Найперші звістки про гунів як народність, безплідні намагання дослідників знайти їх етнічні і географічні корені. Свідчення про слов’янську етнічну приналежність гунів у дослідженні грека Прокопія Кесарійського. Схожість звичаїв гунів із слов’янами.
Контакти фракийцив и скифив
Реферат: «КОНТАКТИ ФРАКІЙЦІВ І СКІФІВ» План: Вступ. ............................................................................................... 3
История культуры 2
История культуры — раздел исторической науки и культурологии, в рамках которого изучаются явления и процессы, связанные с развитием и взаимодействием тех аспектов человеческой деятельности, которые так или иначе связаны с культурой. Также история культуры является социально-гуманитарной академической дисциплиной.
Культура Донг-Шон
Изображение на бронзовом барабане из Нгок-Лу, Вьетнам Культура Донг-Шон , вьетн. Văn hуa Đфng Sơn — доисторическая археологическая культура азиатского бронзового века, существовавшая на территории Индокитая. Названа по поселению на севере Вьетнама, где были обнаружены её следы.
Ортоироидная культура
(ортоироиды; Ortoiroid) — первая известная археологическая культура на островах Вест-Индии. Считается, что она происходит из бассейна Ориноко (север Южной Америки), откуда её носители мигрировали на Малые Антильские острова и дошли до Пуэрто-Рико. Согласно Раузу ортоироидная культура долгое время развивалась в Южной Америки прежде чем началось переселение на Антильские острова.[1] Наиболее ранние радиоуглеродные датировки для Тринидада относятся к 5230 году до н. э., наиболее поздние (190 год н. э.) получены для Пуэрто-Рико.
Культура Тумако-Ла-Толита
— доколумбова культура, существовавшая в прибрежных районах Колумбии (Тумако) и Эквадора (Ла-Толита) в период с VI в. до н. э. по II в. н. э. Между устьем реки Сан-Хуан (Колумбия) и бухтой Байя-де-Сан-Матео (Эквадор) были обнаружены многочисленные археологические находки большой исторической и художественной ценности.
Среднестоговская культура
Введение 1 Погребальный обряд 2 Хозяйство 3 Антропологический облик Список литературы Введение Среднестоговская культу́ра — археологическая культура эпохи энеолита (4500-3500 до н.э), распространённая в степях Приазовья между Днепром и Доном. На востоке её локальные разновидности доходили до среднего Поволжья[1].
Интернет-культура
Содержание 1 Частные случаи интернет-культуры Интернет-культура (англ. Internet culture) — это культура подачи информации и культура общения пользователей в Интернете. Как глобальный феномен интернет-культура (киберкультура пользователей Интернета) возникла благодаря Интернету и приобрела признаки обособленного общественного явления в рамках человеческой цивилизации.
II тысячелетие до н. э.
— временной промежуток с 2000 по 1001 год до нашей эры. Вторая половина II-го тысячелетия до н. э. — Срубная культура в степных и лесостепных районах Украины и Европейской части России, Абашевская культура в лесостепном Подонье, Среднем Поволжье и на Южном Урале.
Культура Санта-Мария
Введение 1 Культура Белен (Belйn) 2 Культура Санагаста (Sanagasta) 3 Культура Уальфин (Hualfнn) Введение Культура Санта-Мария существовала на территории современной Аргентины на северо-западе провинции Катамарка в период 1200—1470 н. э., в основном в долинах Кальчакиес и Йокавиль. По-видимому, была основана народом диагита, проживавшем в данном регионе со времён возникновения данной культуры.
Культура Санагаста
Культура Санагаста , известная также как культура Ангуаласто , возникла на территории Аргентины около 1000 г. н. э. Её центр находился на территории современной провинции Риоха, а влияние распространялось до провинции Сан-Хуан.
Тенерийская культура
Тенерийская культура — доисторическая культура, существовавшая в период примерно 5—3 тыс. до н. э. на территории пустыни Сахара. Это был влажный период в истории пустыни, известный как неолитический субплювиальный период.
Азильская культура
Азильская культура — археологическая культура (или технологическая традиция) эпохи эпипалеолита на севере Испании и юге Франции. Вероятно, азильская культура относится к периоду Аллерёдского климатического перепада около 8 тыс. л. до н. э., и следовала за мадленской культурой. По мнению археологов, азильская культура представляла собой финальную стадию мадленской, в то время, как потепление климата привело к изменениям в образе жизни людей в регионе.
Культура Кондоруаси
Культура Кондоруаси , исп. Condorhuasi существовала с 4 в. до н. э. по 7 в. н. э., в основном в долине Уальфин (es:valle de Hualfнn), ныне провинция Катамарка (Аргентина). Оказала сильное влияние на соседнюю культуру Аламито.
Культура Кловис
Культура Кловис — доисторическая культура аборигенов Северной Америки, первым свидетельствам которой 13 000 лет (11 000 радиоуглеродных лет). Её начало связывают с концом последнего ледникового периода.
Утворення скіфської державі та її політична історія
Географічні кордони, кочовий спосіб життя та військова організація суспільства Скіфії. Характеристика побуту та основних звичаїв скіфського народу. Найголовніші події в історії Скіфії, вторгнення царя Дарія. Соціальний лад та родовід племен Скіфії.
Трипільська культура
Періодизація трипільської культури, топографія трипільських поселень. Суспільний устрій трипільських племен, розвиток ремесел. Ототожнення деякими вченими трипільців з пеласгами. Занепад трипільської культури на межі ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.
Походження українського народу
Проблеми походження українського народу. Витоки українського народу сягають первісного суспільства. Трипільська культура. Праслов’яни - кіммерійці. Скіфи - іраномовні кочівники. Зарубинецька культура. Анти і склавини. Лука-Райковецька культура.
Племінна структура суспільства епохи бронзи
Економічний та соціальний розвиток племінних угруповань в період бронзового віку - завершальної стадії первіснообщинного ладу. Заселення територій України в досліджуваний період ямними, катакомбними, кіммерійськими і скіфськими етнокультурними групами.
Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на території України
Сгадки про кіммерійців у Гомера, підтвердження їх реальності в ассирійських клинописах. Свідотство Геродота про скіфів, легенда про їх походження, структура суспільства. Сарматський період на території України. Становище Херсонеса й Боспорського царства.
Бутмирская культура
Культуры неолита Европы Бутмирская культура — балканская неолитическая культура. Существовала в период 2600—2400 г. до н. э. Является одной из потомков культуры кардиальной керамики.
Викус культура
Культура Вику́с (по названию небольшого посёлка на севере Перу в 40 км на восток от города Пьюра) — археологическая доколумбова культура, датируется периодом примерно 5 в. до н. э. — 6 в. н. э., принадлежит к «классическим» доколумбовым культурам. Область распространения данной культуры пока определена недостаточно чётко; центр её находился предположительно в долине Пьюра; распространялась на север до территории современного Эквадора, а на юг — до долины Ламбайеке.
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО EТНОСУ
Кількатисячолітня безперервна традиція густонаселено! Пра-України... дає сучасним українцям доказ непорушності володіння своєю землею упродовж тисячоліть.